Леся Українка. Життєвий і творчий шлях

Українська література

Для кого: 10 Клас

05.11.2019

1348

13

0

Опис документу:
Мета розробки уроку: розширити й поглибити знання учнів про життєвий і творчий шлях Лесі Українки; визначати роль людини, культурного оточення й самоосвіти у формуванні світобачення письменниці; розвивати вміння аналізувати й узагальнювати факти; виховувати любов до рідного слова.
Перегляд
матеріалу
Отримати код

Тема . Леся Українка. Життєвий і творчий шлях

Мета уроку: розширити й поглибити знання учнів про життєвий і творчий шлях Лесі Українки; визначати роль людини, культурного оточення й самоосвіти у формуванні світобачення письменниці; розвивати вміння аналізувати й узагальнювати факти; виховувати любов до рідного слова.

Тип уроку: комбінований.

Методи навчання: розповідь, літературний диктант « „ Так “ – „ ні “» , метод «Незакінчене речення», інсценізація, декламування поезій, розповідь, евристична бесіда, літературна гра «Доміно», метод «Асоціативний кущ» .

ТЗН: ноутбук, мультимедійний проектор.

КМЗ: портрет Лесі Українки; епістолярна спадщина Лесі Українки, Олени Пчілки, І.Франка, Ольги Косач-Кривинюк; відеоролик «Через любов у безсмертя»; документальний кінофільм «Великі українці»; підручники; учнівські малюнки до творів Л.Українки; презентації, біографічна довідка.

Хід уроку

І. Організаційний момент.

- Перевірка наявності учнів та готовності їх до роботи на уроці.

ІІ. Повідомлення теми, мети та завдань уроку

Слайд 1

ІІІ. Актуалізація навчального матеріалу, перевірка домашнього завдання

1. Перевірка домашнього завдання.

2. Літературний диктант « „ Так “ – „ ні “» ( перевірити в парах).

  • Леся Українка – це псевдонім Л.П.Косач. (Так)

  • Уроки гри на фортепіано Леся брала в дружини М.Лисенка. (Так)

  • Леся в дитинстві не дружила з ровесниками. (Ні)

  • Леся навчалася в Київському університеті. (Ні)

  • Перша збірка називалася „ На крилах пісень “. (Так)

  • Леся Українка писала лише вірші. (Ні)

  • Родина М.Старицького не бувала у Косачів і не була з ними

знайома. (Ні)

  • І.Франко був другом родини Косачів. (Так)

  • Поетеса ніколи не бувала в Єгипті. (Ні)

  • Лариса Петрівна лікувалася в Косівщині на Сумщині. (Так)

  • Леся Українка не перекладала твори з європейської літератури українською мовою. (Ні)

  • Поховано письменницю в Грузії. (Ні)

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів.

Слайд 2

Викладач.

Я розпочинаю урок словами моєї улюбленої поетеси – Лесі Українки. Я люблю її за силу духу, за стійкість, за мужність, за жіночність, за щиру душу, за бажання жити, а не скніти.

Сьогодні ми познайомимося із її життєвим і творчим шляхом. Знайомство з письменником – це завжди маленьке відкриття. Відкриття минулого, що невидимими зв’язками тягнеться у сьогодення і єднає нас у народ.

Я б дуже хотіла, щоб життя цієї людини вас схвилювало, здивувало і стало для вас відкриттям. Я сподіваюся, що Леся Українка стане для вас взірцем для наслідування.

Слайд 3

ІV. Засвоєння нового навчального матеріалу.

Викладач .

Люди, як зорі, полишають свій слід у свідомості майбутніх поколінь,особливо люди талановиті. Мовби крізь серпанок легендарності проступає до нас образ поетеси, образ ніжний і чистий.

Слайд 4

Леся Українка (Лариса Петрівна Косач) народилася 25 лютого 1871 року в м. Новограді-Волинському, в сім`ї повітого службовця – юриста

Петра Антоновича Косача та відомої української письменниці Олени Пчілки.

Слайд 5

Слайд 6

Ольга Петрівна Косач ( літературний псевдонім – Олена Пчілка).

Письменниця, етнограф, видавець, редактор, перекладачка, активна громадська діячка.

Олена Пчілка, рідна сестра Михайла Драгоманова (професора, активного громадського діяча, засновника вільної друкарні в Женеві (Швейцарія), останні роки прожив у Болгарії).

Ольга Петрівна записувала пісні, колекціонувала вишивки. У 1876 р. видала працю «Український орнамент». У Парижі з неї читали лекції для студентів. Займалася перекладацькою діяльністю. Для дітей видала збірник перекладів «Українським дітям». У 1883 р. вперше надрукувала свої поезії у Львівській «Зорі» .

18-літньою дівчиною вона написала у щоденнику: «Всі народжені мною діти будуть розмовляти українською мовою».

Вплинула на вибір життєвого шляху Лесі Українки. Прилучала з дитинства до перекладацької праці. Заохочувала до вивчення фольклору, етнографії. Завдяки матері Леся «змалечку пише добірною українською мовою». Мати підбирала домашніх вчителів, не віддала до гімназії, бо це була казенна наука, всуціль зрусифікована. Вона ж вибрала доньці вельми красномовний псевдонім – Леся Українка. Отже, мати вплинула на формування світогляду, на розвиток обдарувань, на рівень освіченості.

Петро Антонович Косач, батько.

Це був родовитий землевласник, походив з українського аристократичного роду, активний громадський діяч, юрист. Хоча Петро Косач був вихований на російськомовній культурі й українською майже не спілкувався, Олена Пчілка зробила його однодумцем у своїх справах, які стосувалися українського відродження. Він не лише утримував багатодітну родину (6 дітей), а й постійно виділяв досить великі кошти на видавничі й громадські справи, які стосувалися української мови й культури.

Він врятував життя Лесі, коли вона була ще немовлям. Мати захворіла на тяжку анемію, і батько, боячись, що дитина загине, взяв відпустку і за лікарськими приписами, які старанно виконував, налагодив штучне годування і виходив Лесю сам. Може, тому вони: донька і батько, були найщирішими і найніжнішими приятелями.

Учениця. Згадує Ольга Косач-Кривинюк: «Зо всіх нас шістьох дітей Леся найбільше була подібна до батька і вродою, і вдачею… вони обоє однаково були лагідні та добрі безмежно… Обоє були надзичайно стримані, терплячі та витривалі, з виключною силою волі. Обоє були бездоганно принципові люди. Була в батька й Лесі ще одна спільна, надзвичайно цінна риса: вони на диво високо цінували людську гідність у всякої людини, хоч би у найменшої дитини…

Слайд 7

Учениця.

Пише Олесь Гончар:

«Росла й виховувалась Леся в середовищі демократично настроєної української інтелігенції, рід вела свій од людей порядних, не пустодухих, не змізернених; дід Лесин був декабристом, тітки зв’язані з народовольцями, дядько її – Михайло Драгоманов, улюблений Лесин наставник, змушений був жити в еміграції, друзями родини були такі люди, як Лисенко, Старицький.»

Викладач.

Ще з дитинства Ларисі не подобалося її власне ім’я і вона сама обрала собі інше, більш простонародне – Леся. Вона була другою дитиною в сім’ї, народилася дуже швидко за старшим братом Михайлом (через 1, 5р). Вони були такі подібні й однакові на зріст, що дехто вважав цих дітей двійнятами, а сама Леся називала себе й братика єдиним іменем Мишолосіє. Приватні вчителі навчали малих Косачів за програмою чоловічої гімназії, тому ще з юних літ Михайло й Леся вивчили французьку, німецьку, російську, а згодом – ще 9 іноземних мов.

Слайд 8

Леся була обдарованою дитиною: у 4 роки вже читала, а в 5 писала, грала на фортепіано, яке їй купив тато, а ще любила малювати , читати казки, вишивати. В 7 років власноручно вимережила сорочку своєму батькові. Мала також режисерські та акторські здібності.

Слайд 9

Як було Лесі 10 років, то вона в Києві почала вчитися з учителями разом з Мишею і всього того, чого й він учився, готуючись вступити до класичної хлоп`ячої гімназії.

Старших сина й дочку Олена Пчілка з юнацьких літ залучала до перекладацької справи. Удвох вини переклали «Вечори на хуторі біля Диканьки» Миколи Гололя й опублікували свій переклад окремою книжкою під псевдонімами Михайла Обачного та Лесі Українки. Її мати писала тоді бабуні, що Леся вчить усе те, що й Миша, але ще краще за нього потрапляє в науці. Крім науки, спільної з Мишею, Леся в Києві систематично брала лекції гри на фортепіано в дружини Миколи Лисенка. Леся дуже любила музику і була до неї вельми здатна, здатна навіть до композиторства, але, на жаль, в неї почала боліти ліва рука і не давала грати. Свою журбу, що доведеться відмовитись від музичних занять, вона вилила в автобіографічній елегії "До мого фортепіано". Через недугу, освіту здобула самотужки.

Слайд 10

Слайд 11

Учениця.

Згадує Олена Пчілка:

«…Наступив час, коли діти підросли і їм довелось спізнатись із шкільною наукою, і ми стали думати про те, що для науки дітей доведеться на якийсь час переїхати до Києва. На зиму р. 1881–1882 ми й переїхали сюди — я з дітьми; чоловік лишився на службі в Ковелі. Жили ми тоді в Києві дві зими (1881–1882, 1882–1883 рр.), на літо виїжджаючи до Колодяжного.

…Будинком музики в Колодяжному був Лесин «білий» домик. Там, у цьому храмі творчості, стояло у великій шані фортепіано у блакитній кімнаті. Там при світлі миготливої лучини на каміні господарка цієї привітної хати ночами зустрічаляся з поетичними музами — писала свої віші, засиджуючись інколи до світанку. Дбайливий батько не раз приходив заганяти дочку вогнепоклонницю до сну, вважаючи отакий спосіб життя її, як і Олени Пчілки,— «літературних ентузіасток” — шкідливим для здоров’я. «Як я люблю оті години праці!» — писала Леся.

Викладач .

6 січня 1881 року Леся в Луцьку (у зв`язку з переведенням Петра Косача по службі родина мешкала в Луцьку та Ковелі, а з 1882 року постійним її місцем проживання с. Колодяжне) пішла на річку Стир подивитися, як святять воду, і в неї дуже померзли ноги. Скоро по тому… вона заслабла… Вважали, що то в Лесі гострий ревматизм… Однак од тої пори (10 років) треба датувати початок Лесеної, як сама жартуючи називала (мала настільки сильну волю, що могла жартувати і з таких речей), "тридцятилітньої війни" з туберкульозом, бо то був не гострий ревматизм, а початок туберкульозу кістки в нозі, що на деякий час пригас, а потім розгорівся знову.

Слайд 12

Лесі видалили на руці уражені туберкульозом кістки кисті, а тому вона не могла грати на фортепіано.

Сім’я Косачів була заможною. Батьки мали маєток, розводили породистих коней. Матеріальна забезпеченість і стабільні прибутки давали можливість рятувати хвору дитину всіма можливими на той час методами в Україні і за кордоном. Та найбільше підтримувала в Лесиному тілі вогник життя література.

Учениця декламує напам’ять поезію «Давня весна».

1880 р. Леся написала свій перший вірш, який присвятила Олені Косач (своїй тітці), яка була заарештована і заслана в Сибір, тому що її звинувачено у співучасті в організації замаху на одного високопосадового чиновника.

У 1884 р. у Львівському журналі «Зоря» з’явилися вірші «Конвалія» і «Сафо», під якими стояло ім’я – Леся Українка. Перша збірка поезій «На крилах пісень» вийшла на початку 1893 р. теж у Львові, фактичним редактором її був Іван Франко. У 1899 – друга збірка «Думи і мрії»,а у 1902 третя збірка – «Відгуки».

Леся Українка багато читала.

У дев’ятнадцятирічному віці Леся написала для навчання своїх молодших сестер навчальний посібник «Стародавня історія східних народів», що стало яскравим свідченням її глибокої обізнаності історією багатьох народів.

Літом 1884 року Леся з матір’ю, Михайлом та Ольгою відвідує урочище Нечимне , що біля Колодяжного.

Учениця.

Згадує Ольга Косач-Кривинюк:

«Навколишня чарівна природа захоплювала сестру. Разом з матір’ю ми побували в урочищі Нечимне біля села Скулин, в 15 кілометрах від Колодяжного. Дрімучий ліс. Ночували ми в хатці селянина — дядька Лева. З хатки, у якої було лише три стіни, відкривався вид на лісове озеро. Тут у сестри зародилася думка про «Лісову пісню», яку вона написала років через двадцять. Три дні, проведені в оточенні незайманої природи, справили враження на все життя».

Інсценізація уривка з твору «Лісова пісня».

Учениця декламує напам’ять уривок з твору від слів «…О не журися за тіло…»

Викладач.

Через фізичний стан Леся Українка змушена багато подорожувати.

Влітку 1897 р. в Ялті, Леся зустріла Сергія Мержинського, особистість освічену, талановиту. Його кохання судилося іншій, Леся Українка стала для нього тільки другом, порадником, натхненником у боротьбі за життя. Вони довго листувалися.

Слайд 13

Учениця декламує напам’ять лист Лесі Українки до Сергія Мержинського:

«Твої листи завжди пахнуть зів'ялими трояндами, мій бідний, зів'ялий квіте! Легкі, тонкі пахощі, мов спогад про якусь любу, минулу мрію. І ніщо так не вражає тепер мого серця, як сії пахощі, тонко, легко, але невідмінно, невідборенно, нагадують вони мені про те, що моє серце віщує і чому я вірити не хочу, не можу. Мій друже, любий мій друже, створений для мене. Як можна, щоб я жила сама, тепер, коли я знаю інше життя?»

Викладач.

Коли Сергій Мержинський почував себе зовсім погано, Леся поїхала до нього в Мінськ.

Леся Українка вірила, що її почуття сильніші за хворобу, що її приїзд поставить хворого на ноги, що її турбота захистить дорогу людину від смерті. Всі гроші, які сім’я зібрала на лікування самої Лесі, дівчина витратила на Мержинського. Та все було марне. Сергій помер на руках у Лесі. То був удар страшної сили. І перенести його допомогла поезія. Так народилася драматична поема «Одержима» і багато ліричних творів.

Болісні переживання спричинили до появи таких перлин інтимної лірики, яких ще не бачив світ: «Уста говорять: «Він навіки згинув!», «Все-все покинуть до тебе полинуть».

Слайд 14

Слайд 15

Слайд 16

Учениця декламує напам’ять поезію «Все-все покинуть до тебе полинуть».

Викладач.

Про любов сказано й написано чимало, Леся Українка так визначала це поняття: «Любов – це чудова поема, що люди потім перечитують у спогадах, без болю, без прикрого почуття». І цю чудову поему ми знаходимо в кожному її творі. А яке визначення дасте ви цьому поняттю?

Любов – це ….

Для того, щоб кожний із вас замислився над значенням поняття «кохання», пропоную створити асоціативний кущ.

Пропоную доповнити створену модель символами щасливого й нещасливого кохання. І варіант добирає символи щасливого кохання.

ІІ варіант – нещасливого.

Викладач.

Через фізичний стан Леся Українка змушена часто й надовго розлучатися з рідним краєм: Кавказ, Болгарія, Єгипет, Італія, Німеччина, Австрія. Але навіть вдалині від України її не полишають думки про народ, місце митця в громадському житті.

Пропонуємо вам послухати вірш «І все-таки до тебе думка лине», який є результатом роздумів про долю Батьківщини, яка є для неї наймилішою та найріднішою в світі.

Учениця декламує напам’ять поезію «І все-таки до тебе думка лине».

Викладач.

У своїх листах вона часто пише про стан свого здоров’я, але ніде вона не плачеться, не падає духом. А з вимушених мандрів робить для себе школу життя. Вона буде вчитися все життя, буде робити це із задоволенням. Потрапляючи в ту чи іншу країну, вона вчить мову, читає літературу, знайомиться з традиціями та культурою. Їй цікаво жити.

Тим часом невблаганно насувались ознаки важкої хвороби. У Лесі Українки виявилися симптоми туберкульозу легень, нирок. Діяльна, енергійна натура письменниці не хотіла хилитись, коритися хворобі. Навіть найближчим людям важко було своєчасно усвідомити справжній загрозливий стан її здоров’я.

Учениця декламує напам’ять поезію «Contra spem spero ( переклад – «Без надії сподіваюсь»).

Викладач.

Хвороба прогресує. Клімат півдня України та Європи вже не лікує. Тому поетеса їде до Єгипту, сподіваючись, що його сонце буде порятунком. Та якась непереможна туга огортала її, вічну мандрівницю. «Пожила в Азії, поживу ще й в Африці, а там… отак все посуватимусь далі та далі – та й зникну, обернуся в легенду…»

Три зими між 1910 і 1913 роками пробула Леся Українка в Єгипті. Вона побачила великі піраміди та великого сфінкса й була зачарована.

Леся Українка вчилася все життя, займалася самоосвітою, цікавилася життям. Навіть за 4 місяці до смерті в одному з листів до О.Кобилянської вона пише: «…вчуся іспанської мови (сама, з книжки)».

Духовну міць недужого тіла Лесі Українки ми бачимо у вірші «Хто вам сказав, що я слабка».

Учениця декламує напам’ять поезію «Хто вам сказав, що я слабка».

Викладач.

Останні роки свого життя Леся Українка живе переважно в Грузії – Телаві, Кутаїсі, Хоні, Сурамі, де служив її чоловік Климент Квітка – фольклорист, етнограф, музикознавець, юрист. (Восени 1898 р. на квартирі композитора М.Лисенка Климент Квітка познайомився з Лесею Українкою, а 1907р. вони одружилися.)

Учениця ознайомлює із власною презентацією «Грузинський період життя і творчості Лесі Українки».

Перегляд документального кінофільму про життя і творчість

Лесі Українки «Великі українці».

Викладач.

В останні роки Леся Українка працює в якомусь особливому напруженні, ніби поспішаючи. Сказати хотілося багато, а часу залишалось мало.

Повертаючись з Єгипту у травні 1913 року, останній раз відвідала Леся Українка Київ. Українська громадськість влаштувала поетесі врочисту зустріч.

З Києва Леся Українка знову повернулася на Кавказ, в Кутаїсі. Крайня грошова скрута призводить навіть до того, що доводилось продавати хатні меблі, аби прогодуватись. Лікування в Єгипті на цей раз не допомогло, загострення хвороби прогресувало. Та ця героїчна жінка продовжує працювати, не полишає своєї єдиної зброї – творчості. За короткий час написала «Лісову пісню», «Камінний господар», «Оргію». Родичі не схвалювали таку надривну працю й наполягали на лікуванні, але яке лікування вже могло бути результативним, якщо туберкульоз вразив усі органи організму?

Климентій Квітка з її голосу записав волинські народні пісні, а мати й сестра зі слів вмираючої Лесі записали фабулу так і ненаписаної вже ніколи драми «На передмісті Александрії».

Далеко від рідного краю помирала, відходила у вічність велика поетеса і найвидатніша дочка України.

1 серпня 1913 року в Грузії, в містечку Сурамі, Леся Українка померла. Її тіло перевезли до Києва, поховали на Байковому кладовищі. Похорон Лесі Українки перетворився у велику народну демонстрацію. Поліція заборонила нести труну на руках, як того хотіли громадяни, заборонила промови, співи, жандарми зрізували на вінках червоні стрічки з написами.

Вітчизна прощалась із своїм великим поетом, творчість якого входила у вічність.

Слайд 17

Слайд 18

Слайд 19

Учениця ознайомлює із власною презентацією «Творча спадщина Лесі Українки».

Викладач. Перед тим, як закріпити вивчений матеріал пропоную вам подивитися відеоролик «Через любов у безсмертя».

Перегляд відеоролика «Через любов у безсмертя».

V. Закріплення вивченого матеріалу.

Викладач.

1. Літературна гра «Доміно».

Складіть доміно «Життєдіяльність Лесі Українки».

(Леся Українка → письменниця → фольклорист → музикант (фортепіано) → мовознавець (вивчила понад десять мов) → здібності у малюванні → авторка навчальної літератури (написала підручник «Стародавня історія східних народів») → перекладач → керівник гуртка «Плеяда» → автор публіцистичних праць → драматург → агітатор за боротьбу проти капіталізму).

2. Евристична бесіда.

- Який висновок можна зробити? Завдяки чому Леся Українка досягла вершин творчості?

- В одному з листів Леся Українка писала: «Не знаю, чи буде хто з молодшого покоління згадувати про мене… Але я б хотіла на те заслужити».

Як ви думаєте, чи заслуговує Леся Українка на те, щоб її згадували, читали її твори?

- Є вислів: «Життя Лесі Українки – подвиг». Скажіть, чи можна вважати її життя подвигом? Чому?

- Чому вчать нас поезії Лесі Українки?

- Якими видами мистецтва захоплювалася Леся Українка, окрім літератури?

VІ. Підсумок уроку.

Викладач.

Леся жила і творила заради людей, в імя їхнього щастя. Ось уже 143 роки, як запалила вогонь свого життєдайного слова і понесла його людям. Думаю, що Леся Українка може бути взірцем для сучасної молоді. Тому що справдилась її мрія про незалежну і вільну Україну, а український народ може говорити рідною мовою, висловлювати думки, не боятись переслідувань, розвивати свої творчі здібності, бути активними у розбудові рідної Батьківщини.

Отож, сьогодні наша робота була плідною. Ваші дослідження і виступи заслуговують відповідної нагороди.

Оголошення результатів навчальної діяльності учнів. Коментоване оцінювання.

VІІІ. Домашнє завдання. (Диференційоване)

1. Для всіх : знати про життя і творчість Лесі Українки.

2. Індивідуальні (випереджувальні) завдання: підготуватися до виступів ( учнів-«літературознавців», учнів-«критиків», учнів-«декламаторів)», вивчити напам’ять поезії Лесі Українки.

БІОГРАФІЧНА ДОВІДКА

Життєвий і творчий шлях Лесі Українки

Хто хоче знати життя її серця,

хай читає її твори

Л.Сторицька-Черняхівська

  • 25 лютого 1871 року у Новгород-Волинському на Житомирщині у родині українських інтелігентів народилася Лариса Петрівна Косач

  • 1881 – написала свій перший вірш «Надія», присвячений батьковій рідній сестрі – революціонерці Олені Косач

  • 1882 – застудилася (туберкульоз кісток). Влітку живе в селі Колодяжне поблизу Ковеля

  • 1884 – у львівському журналі «Зоря» надруковано її поезію «Конвалія» і «Сафо», підписані псевдонімом Леся Українка

  • 1893 – перша збірка поезій « На крилах пісень»

  • 1894 – поїздка до дядька Михайла Драгоманова у Софію

  • 1897 – у Криму на лікуванні знайомиться із білоруським журналістом Сергієм Мержинським

  • 1901 – Сергій Мержинський помирає на руках у Лесі Українки. За одну ніч біля його ліжка поетеса написала поему «Одержима»

  • 1899 – друга збірка «Думи і мрії»

  • 1901-1902 – лікується в Італії

  • 1902 – третя збірка «Відгуки»

  • 1903 – взяла участь у відкритті памятника Івану Котляревському у Полтаві

  • 1905 – поперемінно проживає в Грузії

  • 25 липня 1907 року вийшла заміж за фольклориста Климента Васильовича Квітку

  • 1909-1913 – взимку виїздить на лікування до Єгипту

  • 27-29 квітня 1910 року написана драматична поема «Бояриня»

  • 13-25 липня 1911 – написана драма-феєрія «Лісова пісня»

  • 1 серпня 1913 року у грузинському місті Сурамі Леся Українка померла. Похована у Києві на Байковому цвинтарі.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу.