Лепбук. Вивчаємо частини мови

Опис документу:
Інтерактивна тематична тека – саморобна паперова книжечка з кишеньками, дверцятами, віконцями, рухливими деталями, які дитина може діставати, перекладати, складати на свій розсуд. У ній збирано матеріал з вивчення частин мови. Щоб заповнити теку, дитині потрібно буде виконати певні завдання, провести спостереження.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися


* * *
Через воду він проводить,
А сам з місця вік не сходить.
(Міст)

* * *
По полю ходить, жне, косить,
Зерно молотить, хліба не просить.
(Комбайн)

* * *
Хоч не літак, а крилатий,
Без крил не може працювати.
(Вітряк)

* * *
Знизу клин
Зверху млин.
Тече вода
А їй не біда.
(Парасолька)

* * *
І червона, й соковита,
Та гірка вона все літо.
Припече мороз – вона
Стала добра й смачна. 
(Калина)

* * *
Кавунчики дрібненькі,
Смугасті та кисленькі,
У колючки вбралися
І кущиком назвалися.
(Аґрус)

* * *
Мов маленький м’ячик,
Висить, а не скаче,
Рум’яне, гладеньке,
На смак солоденьке.
(Яблуко)


* * *
Торох, торох,
Розсипався горох.
Почало світати – 
Нема що збирати.
(Зірки)

* * *
Дерев’яний та довгенький,
Маю носик я гостренький.
На білому слід лишаю,
Усіх діток потішаю.
(Олівець)

* * *
Ухопився за дріт,
Покотився у світ,
Потяг близняток
Цілий десяток.
(Електровоз)

* * *
Коли хочеш ти читати,
То повинен мене знати, 
А коли мене не знаєш,
То нічого не вчитаєш.
(Абетка)

* * * 
З небесної діжки
Крижані горішки
На землю упали,
Шкоди нам завдали.
(Град)

* * *
Спритний майстер у стрибках:
На деревах, по гілках.
Вся руда, пухнастий хвіст,
Рідний дім для неї – ліс.
(Білка)

* * * 
На городі нога стоїть,
На нозі голова висить.
Куди сонце повертається,
Туди голова нахиляється.
(Соняшник)

* * *
З небокраю, з-за діброви,
Вийшли воли чорноброві:
Принесли водиці дзбан,
Полили і ліс, і лан.
(Хмари)

* * *
Не ставок і не ріка,
Мох росте і осока.
Там земля - неначе тісто,
Що воно за дивне місце?
(Болото)

* * *
Квітка пишна, квітка гожа,
На троянду трішки схожа.
На кущах вона зростає.
Хто із вас цю квітку знає?
(Шипшина)

* * *
Живим зерном народжений,
Живу я на землі.
Щодня рум’яним сонечком
Я сходжу на столі.
(Хліб)


* * *
У нашої бабусі
Сидить дід в кожусі,
Проти печі гріється,
Без води умиється.
(Кіт)

* * * 
Прийшла кума із довгим віником
На бесіду із нашим півником,
Схопила півня на обід
Та й замела мітлою слід.
(Лисиця)

* * * 
Найрідніша, наймиліша,
Всіх вона нас пестить, тішить,
Завжди скрізь буває з нами.
Відгадайте, хто це?..
(Мама)

* * *
Олена зелена,
Не сіяна, не саджена,
Хто доторкнеться,
Той обпечеться.
(Кропива)

* * * 
Уночі гуляє,
А вдень спочиває,
Має круглі очі,
Бачить серед ночі.
(Сова)

* * * 
Хоч я і страшнуватий,
Ось палиця в руці,
Та як мені прогнати
Від проса горобців?
(Опудало)

* * * 
Він скрізь: у полі і в саду,
А в дім не попаде,
І я тоді лиш з дому йду,
Коли вже він не йде.
(Дощ)


* * * 
Цвіте синьо, лист зелений
Квітник прикрашає
Хоч мороз усе побив – 
Його не займає.
(Барвінок)

* * * 
Сонечко в траві зійшло,
Усміхнулось, розцвіло,
Згодом стало біле-біле
І за вітром полетіло.
(Кульбаба)


* * * 
Ніде не купиш,
На вагах не зважиш,
Сам здобуваєш,
У комору складаєш.
(Знання)

* * * 
Неначе паровоз, гуде,
Шумить, кипить, і пара йде,
Смачний заварює нам чай.
Хто ж він такий? От відгадай.
(Чайник)

* * * 
Стоїть собі літечком
На городі тіточка,
Світлокоса, білочуба,
а на ній зелена шуба.
(Кукурудза)

* * * 
У лісі зростав,
У столяра побував,
В кімнаті оселився,
Полотном укрився.
(Стіл)

* * * 
Хто завжди правду каже?
Який є, таким покаже,
І без слів про все рас скаже.
На нього дивишся, а себе бачиш.
(Дзеркало)

* * * 
Я порою дощовою – 
Наче дах над головою.
При собі мене тримають,
А як дощ  пройде – складають.
(Парасолька)

* * *
У носатого Івана
Одежина дерев’яна.
Він у чистім полі ходить
І по ньому носом водить.
Не стрижений, не чесаний – 
Гострим ножем зетесаний.
(Олівець)

* * *
В полі жовті промінчата
Шелестять, немов зайчата,
А вусаті ж їхні віти!
Що це, друзі? Мабуть…
(Жито)

* * * 
Хто крилатий, гарний, гожий,
На красиву квітку схожий,
Має довгий хоботок,
П’є нектар ним із квіток?
(Метелик)


* * * 
У бабине літо
Легке срібне сито,
Не руками ткане,
Летить ось над нами.
Що ж це, дитинко?
Це - …
(Павутинка)

* * *
Його пожива – це листочки,
Домівка – деревце чи кущ.
З’являється що травня точно
Поважний, симпатичний …
(Хрущ)

* * * 
Якщо руки ваші в ваксі, 
Якщо на ніс сіли клякси,
Хто тоді ваш перший друг,
Змиє бруд з лиця і рук?
(Вода)

* * * 
Щось у небі синім - блим!
Розкотився в небі грім
Та гуркоче вдалині.
Що за дивні ці вогні?
(Блискавка)

* * * 
Дуже я потрібна всім:
І великим, і малим.
Всіх я розуму учу,
А сама завжди мовчу.
(Книга)

 * * *
Спробуй, друже, відгадати,
Що за стрій у небесах:
Чи клубки пухкої вати,
Чи то пір’я з крупних птах,
Чи біжить овець отара?
Ні, пливуть це білі …
(Хмари)

* * * 
Триколісний друг у мене,
Має він кермо зелене.
Ще сидіння та педалі…
Певно, ви його впізнали?
(Велосипед)

* * * 
Всюди проживають,
По шість ножок моють,
Можуть мати й крила.
Але це – не пташки.
Дітки, відгадали?
Звісно, це - …
(Комашки)

* * * 
Ледь помітний він, маленький…
То квадратний, то кругленький…
Як його ти відірвеш,
То штани не застібнеш…
(Ґудзик)

* * * 
Що за жучок це – яскравий, моторний,
Спинка червона у крапочку чорну,
Сам симпатичний, хоча і маленький,
Гарний на вроду він та веселенький.
(Сонечко)

* * * 
Над глибокою рікою
Вигнув спину він дугою.
Всі по ньому їдуть,
Всі по ньому йдуть,
А з собою не беруть.
(Міст)

* * * 
До дітей на кожне свято
Просять в гості завітати,
Бо солодкий і смачний.
Здогадались, хто такий?
(Торт)


* * * 
Щоб мені кудись дійти,
Треба всю її пройти.
Бере початок від порога
Далека чи близька…
(Дорога)

* * * 
Кружляють в повітрі маленькі пушинки,
Легенькі та білі, неначе сніжинки;
Дивуються дуже дорослі і діти:
Де ж міг раптом взятися сніг серед літа?
(Тополиний пух)

* * * 
Що за струмінь-водоспад?
В спеку кожен йому радий;
В нашім парку – гарний, гожий – 
Веселить він перехожих.
В’ються вгору води потоки,
Краплі бризкають нівроку…
Знають Юля та Роман,
Ця загадка про…
(Фонтан)

* * * 
Грушка – не грушка,
Вушка та дужка,
Порожнє бриньчить,
Повне – мовчить.
(Відро)

* * *
На одній нозі танцюю,
Зовсім я не байдикую.
Ти мене лиш накрути – 
Та в таночок знов пусти.
(Дзиґа)

* * * 
Що за хатка – дивина?
З скла прозорого вона.
Табунцями, як у річці,
Рибки плещуться в водичці.
(Акваріум)

* * * 
Де у полі квітне гречка,
Стоїть хатка невеличка.
Ти зустрінеш там родину,
Що працює без упину.
(Вулик)

* * * 
Лишає він страшні сліди,
Усе він пожирає.
А як даси йому води – 
Відразу помирає!
(Вогонь)

* * * 
По траві повзла змія.
Налякався добре я.
Від гадюки біг чимдуж,
А то виявився …
(Вуж)

* * * 
Є і чорна і червона,
А поживна ж бо яка!
Зветься цей продукт чудовий
Не інакше, як …
(Ікра)

* * * 
Спішить, сурмить:
- Дорогу дай!
Моргає синім оком.
Примчиться швидко і біда
Людей обійде боком.
(Пожежна машина)

* * *
Дуже люблять всі діти його,
Бо смачне і солодке воно.
І у ротику тане само.
Здогадалися? Це …
(Ескімо)

* * * 
Настрибаюсь вволю
По чистому полю.
Правда, трішки ніс стешу,
Як малюю чи пишу.
(Олівець)

* * * 
Любі всім: тобі й мені.
Вдень гуляють на вікні
І купаються у річці
Діти сонця - …
(Промінці)

* * * 
В розмальованій хустині,
Солоденька всередині.
Коли нею почастують,
Діти тішаться, ласують.
(Цукерка)

* * * 
В небі високо між хмар
На мотузці він літав.
За мотузку потягну
Та на землю поверну.
(Повітряний змій)

* * * 
Є у мого татка
На колесах хатка.
Возить хатка невеличка
Нас на дачу і до річки.
(Машина)

* * * 
Він шепоче: «Шу-шу-шу…
Листя обірвать спішу.
З ним я у осіннім гаї
У таночку покружляю».
(Вітер)

* * *
Уночі понад водою
Білий дим пливе рікою.
Тільки сонечко засяє – 
Білий дим кудись тікає.
(Туман)

* * * 
Книжечки маленькі,
Аркуші біленькі.
В них ми вчимося писати,
І складати, й віднімати.
(Зошит)

 
* * * 
Плине він, біжить, минає,
Нам його не вистачає.
Щойно осінь – вже зима,
Ось він був, а вже – нема.
(Час)

 * * * 
Навіть в спеку, відчайдуха,
Не скидає він кожуха.
Взимку ж холоду боїться.
Лізе до барлогу грітись.
(Ведмідь)

 
* * * 
Загорнулася в клубок
Ціла купка голочок.
Лис підбіг, голки понюхав.
Потім довго носа чухав.
(Їжак)

 * * * 
Навесні цвітуть, мов свічі,
Заглядають сонцю в вічі,
А під осінь ті свічки
Вдягнуть з голок кожушки.
(Каштан)

  • * * 
    Запах, колір – все відмінне,
    Посміхнешся неодмінно.
    Як серединку кусати,
    Скривить так, що й не впізнати.
    (Лимон)

 * * * 
Ні дощами, ні снігами
За сто років не розмить.
Але хлопці – хулігани
Можуть м’ячиком розбить.
(Вікно)

* * *
Як навколо об’їси – 
Серединки не проси.
Ми такі гостинці:
Дірка в серединці.
(Бублики)

* * * 
І солодкі, і кисленькі,
І довгасті, і кругленькі
До вподоби ви мені,
Соковиті та смачні.
Знають добре малюки:
Мова йде про…
(Ягідки)

* * * 
Без насіння виростає
І міцне коріння має.
Ним їмо і хліб, і суп.
Що це буде, дітки?
(Зуб)

* * * 
У ворота він летить,
Як зумієш гол забить.
Скаче весело по полю,
Незамінний у футболі.
(М’яч)

* * * 
Народився із землі,
Зарум’янивсь на вогні
І з’явився на столі
До борщу тобі й мені.
(Хліб)

* * * 
Хто приходить,
Той до неї підходить,
Кидає на зуб свій кожух.
А коли спекота,
То нема роботи.
(Вішалка)

* * * 
Цього діда мусиш  знати,
Він стоїть десь під стіною.
Кожен день твою кімнату
Підмітає бородою.
(Віник)

* * * 
Сопе, хропе, часом чхає, 
Сюди-туди зазирає;
На морозі замерзає, 
Бо одежини не має.
(Ніс)

  • * * 
    Маю плаття золотеньке,
    Гнучкі, ніжні віти.
    Кору білу, стан тоненький.
    Як я звуся, діти?
    (Береза)

* * * 
Вміє вишивати, шити,
Може ґудзики пришити,
Та без одягу донині
Рукодільниця – кравчиня.
(Голка)

* * * 
Швидко мчить, бо поспішає,
Пасажирів підбирає.
І хвилинка у хвилинку
Їх доставить на зупинку.
(Автобус)

* * * 
Знизу вгору, потім вниз
Чудо-віз мене привіз.
Без руля і без коліс
Тягне вгору – потім вниз.
(Ескалатор)

* * * 
Що це за будинок
Ходить без доріжки,
Схожий він на колобок,
А під дахом ріжки?
(Равлик)

* * * 
Маю крила, та не птах,
На семи стою вітрах.
То ж мене і кличе всяк
Не інакше, як …
(Вітряк)

* * * 
Чистить курточку, штанці,
Чобітки і сап’янці…
Дуже працьовита тітка.
Здогадались, хто це?
(Щітка)

* * * 
Дерев’яні хлопці
Лежать у коробці.
Коли з нами граються,
То вогнем займаються.
(Сірники)

* * * 
Шепчу я веселі сни,
Тільки ти скоріш засни.
Всі кладуть мене під вушко,
Бо на те я і …
(Подушка)

* * * 
Як запалять, то горить,
Як горить, то плаче.
Обережненько гасіть,
Бо впече у пальчик!
(Свічка)

* * * 
Я на сонце дуже схожа – 
Золотиста, ніжна, гожа.
Рано-вранці розквітаю.
Відгадати вам неважко,
Що за квітка я ?
(Ромашка)

* * * 
Навесні старий садок
Вкрив барвистий килимок,
І над вишнями в гіллі
Загули, мов дзвін…
(Джмелі)

* * * 
На дубочку я вродився,
На дубочку й оселився.
Восени я упаду
Та дубочком проросту.
(Жолудь)

* * * 
От так чудо із чудес:
Простягнувся до небес
І працює поміж хмар.
Що це? Будівельний …
(Кран)

У країні Службових частин мови.

    У далекій країно-мові Службових частин   було чотири королівства. У першому правив король-слово Прийменник, у другому – Сполучник, у третьому – королева-слово Частка. А четвертим був король Вигук.  Всі вони  служили самостійним частинам мови, були незмінними словами, не являлися членами речення, і не мали лексичного значення. Але відігравали службову  роль  у своїй країно-мові , а саме надавали всім словам певного відтінку та утворювали окремі граматичні форми.

     У королівстві Прийменника всі підлеглі служили для вираження зв’язків між словами у реченні. У короля-слова Прийменника за походженням  було два принца: Похідний і Непохідний. Непохідний прийменник-принц грався простими прийменниками: на, під, за, над, в (у), через та інші. І називав їх первинними. Похідний прийменник-принц любив складати всі непохідні прийменники, утворювати складні: по+над= понад, по+ під=попід, по+між=поміж. І називав їх вторинними.   І так він мріяв стати великим математиком.

       У королівстві Сполучника всі служили для зв’язку однорідних членів речення і частин складного речення. У короля-слова Сполучника за значенням було два принца-сполучника: Сурядний і Підрядний. На прогулянку вони ходили тільки зі своїми друзями. Принц Сурядний кликав друзів так: « Єднальні! Протиставні! Розділові!» А принц Підрядності гукав своїх друзів так: «Часові! Причинові! Умовні! Мети! Допустові! Наслідкові! Порівняльні!» І всі вони весело збігалися і гралися. За походженням всі вони були різні: похідні і непохідні, а за будовою – прості і складні. Та це не заважало їм весело проводити час.

      Королева Частка була дуже вродлива і працьовита. Її поважали за те, що  вона завжди служила для творення морфологічних форм слова і надавала всім словам певних смислових чи емоційно-експресивних відтінків. Вона пишалася своїми принцесами. Першу звали Фразовою, у неї були такі подружки: вказівні, означальні, підсилювальні, обмежувально-видільні. Другу звали Модальною принцесою і в неї були такі подружки: стверджувальні, заперечні, спонукальні, питальні, власне-модальні. І двох найменших принцес звали Формотворчою і Словотворчою. Жили всі вони у мирі й злагоді. За свою вроду королева Частка була позбавлена прав виступати будь-яким членом речення і тому являлася незмінним словом.

      Король Вигук був найшановнішим у  країні, бо він  завжди виражав почуття, емоції, волевиявлення мовця, не називаючи їх, ніколи не змінювався, не виступав членами речення. За походженням у нього було два принца: Первинний і Похідний. А за значенням у нашого короля  були такі міністри : емоційні, спонукальні, етикетні, звуконаслідувальні. Всі вони були нагороджені за гарну службу комами або знаком оклику.

      Ось такі мирні королівства живуть у країні Службових частин мови .

Чужу мову можна вивчити за шість років, а свою треба вчити все життя.

(Франсуа Вольтер)

Я дуже люблю ... народну українську мову, звучну, барвисту й таку м'яку.

(Л. Толстой)

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Професійний розвиток педагогічних працівників. Як навчати дорослих ефективно? »
Просіна Ольга Володимирівна
36 годин
590 грн