Леонід Наумович Волинський (справжнє прізвище — Рабинович) — радянський письменник та художник, відомий насамперед як людина, що відіграла ключову роль у порятунку шедеврів Дрезденської картинної галереї під час Другої світової війни.
Біографія
Походження та освіта: Народився 1 січня 1913 року в Одесі. Спеціальну освіту здобув у Київському художньому інституті. Працював художником у театрах Києва.
Військові роки: У 1941 році пішов на фронт добровольцем, потрапив у полон, але зумів втекти. У 1945 році у званні лейтенанта очолював групу, яка розшукувала заховані нацистами скарби Дрезденської галереї (зокрема «Сікстинську Мадонну» Рафаеля) у шахтах за Ельбою.
Післявоєнний період: Жив у Києві та Москві, займався літературною та художньою діяльністю. Помер 28 серпня 1969 року в Москві.
Творчість
Його літературна спадщина присвячена переважно популяризації мистецтва та опису подій війни. Більшість власних книг він ілюстрував самостійно.
Основні твори:
«Сім днів» (1958): Найвідоміша повість, у якій автор документально описав операцію з пошуку та порятунку дрезденських шедеврів.
«Обличчя часу» (1962): Книга про російських художників-пересувників.
«Будинок на сонцепеку» (1961): Повість про життя та творчість Вінсента ван Гога.
«Зелене дерево життя» (1964): Присвячена видатним майстрам французького живопису від імпресіонізму до початку XX століття.
«Сторінки кам’яного літопису» (1967): Розповідь про шедеври світової архітектури.
