Лекторій для молодих педагогів ЗДО (наставництво)
«Використання педагогічної спадщини В.О. Сухомлинського
у формуванні у дошкільників свідомого ставлення до природи»
Виховання великого, доброго серця це, образно кажучи, турбота про ту гілку.
на якій зеленіють пишні паростки людяності, гуманності...
В.О. Сухомлинський
Нинішня державна політика у сфері освіти в Україні спрямована на реформування галузі дошкільної освіти. Це вимога часу, реалії життя. Вона орієнтована на потреби XXI століття, її тенденції відповідають інтересам розвитку людини. Закон України «Про освіту», Національна доктрина розвитку освіти, Закон України «Про дошкільну освіту», Положення про дошкільний навчальний заклад, Базовий компонент дошкільної освіти чітко визначили, що в умовах оновлення суспільства, відродження національної культури орієнтація на творчий розвиток особистості є світоглядною засадою сучасного виховання та освіти. Ми, педагоги, готуємо активних членів суспільства, які зможуть розв'язувати життєві проблеми, самостійно мислити. Ця проблема актуальна, адже йдеться про відповідальність за формування потенціалу нації. Згідно з Базовою програмою пріоритетом педагогічної діяльності має стати екологія особистості дошкільника. Педагоги мають захищати дитину від впливу стресових чинників: надмірних навантажень, шумів, несправедливих оцінок, принижень гідності тощо. Для розв'язання цих проблем слід звернути увагу на використання творчо-педагогічного досвіду В. О. Сухомлинського у розв'язанні питань сучасного виховного процесу. Саме його ідеї є могутнім поштовхом \ реалізації завдань Базового компоненту. Величезного значення надавав В. О. Сухомлинський вихованню дітей засобами природи, їх безпосередньому спілкуванню з природою. Природа стає могутнім фактором виховання особливо тоді, коли дитина пізнає і розкриває її таємниці, розумно перетворює і примножує її багатства, оберігає її скарби. Спілкуючись із природою, діти не тільки вчаться пізнавати світ, мислити, вони вчаться розуміти прекрасне, Збагачується духовний світ дитини, її почуття. облагороджується душа. Прогулянки дітей у ліс, на луки, річку – це, на думку В. О. Сухомлинського,– не розвага, а справжні уроки, на яких дитина пізнає світ, учиться мислити, міркувати, розуміти й усвідомлювати складні різноманітні явища. Особливе значення має виховання засобами природи в ранньому дитинстві, коли душа дитини є надзвичайно вразливою, чутливою, ніжною. Перші уроки розвитку духовної культури слід проводити не в чотирьох стінах, перед класною дошкою, а серед невичерпного багатства природи, її неповторної краси. В. О. Сухомлинський зазначав: «Людина була й залишається дитиною природи, і те, що поєднує її з природою, має використовуватися для залучення 55 людини до багатств духовної культури. Довкілля – це передусім світ природи з безмежним розмаїттям явищ, з невичерпною красою. Тут, у природі, одвічне джерело дитячої думки. Для реалізації виховного потенціалу природного довкілля В. О. Сухомлинський організував школу під блакитним небом, у якій проводив уроки на природі, прогулянки школярів у ліс, поле, на луки, де діти ходили босоніж, дихали цілющим повітрям, милувалися неповторною красою природи. Він стверджував, що природа стає могутнім фактором виховання особистості тоді, коли дитина пізнає і розкриває її таємниці, розумно перетворює і примножує її багатства, оберігає її скарби. Як не дивно, усе, до чого торкалися руки і серце педагога, має і сьогодні духовне продовження. «Зелені класи», квітникові клумби, бузкова алея, «Зелена лабораторія», теплиця, альтанка, невеличка квартира при школі, робочий кабінет, величезна з 19 тисяч томів домашня бібліотека, педагогічномеморіальний музей – це той спадок, який залишив педагог прийдешнім поколінням. Моя уява вбирала квітучу, перемішану з соковитою зеленню, красу «Школи під блакитним небом». Спливли в пам'яті слова педагога: «Довкілля – це передусім світ природи з безмежним розмаїттям явищ з невичерпною красотою. Тут у природі, одвічне джерело дитячої думки». Дійсно, спілкуючись із природою, діти не тільки вчаться пізнавати, мислити, вони вчаться розуміти прекрасне, збагачують свій духовний світ, утверджуються як особистість. Реалізувати ці завдання під силу педагогові-новатору, реформаторові всього життя дитини, прибічникові педагогіки нового часу, здатного вносити у власну діяльність прогресивні ідеї, запроваджувати нововведення, винаходити щось корисне, замінювати традиційне новим. Тому педагоги-дошкільники формують у малят, починаючи з раннього віку, сприйняття краси природи навколишнього світу, викликають бажання ввійти у цей світ її творцем. Стає зрозумілим, що ставлення вихователя до своєї діяльності є однією з найважливіших якостей. Сучасні вимоги до виховання і навчання дітей змушують педагогів робити вибір: чи готові вони відійти після тривалої перерви від колишніх стереотипів та активно втрутитися в процеси, що відбуваються сьогодні у системі освіти, яка на перше місце ставить проблему формування гуманної особистості. Ознайомлення з провідними ідеями В. О. Сухомлинського сприяло активному впровадженню в практику роботи методів та способів взаємодії дорослого з дитиною. Великий педагог радить проводити виховні та навчальні заходи серед природи, адже взаємодія дитини з природою – невичерпне джерело знань. «Серед природи, багатої на живі образи, легше думається, краще фантазується, швидше добираються слова з найтоншими відтінками». Його погляди співзвучні із сьогоденням, адже йдеться про відповідальність за формування духовно зрілої, високоморальної, гармонійно розвиненої, життєздатної, гнучкої, свідомої, творчої особистості. 56 Більшість режимних процесів у теплу пору року треба проводити на свіжому повітрі в обладнаному тіньовому навісі. Так, його «Зелені класи» стали «Лабораторією свіжого повітря», «Зелена лабораторія» – «Куточком краси і здоров'я», «Кімната думки» – «Кімнатою творчості», а з метою психологічного розвантаження дітей створено «Куточок затишку». Також різноманітні форми роботи з дітьми: прогулянки, екскурсії, епізодичні та тривалі спостереження, бесіди про природу, «хвилини милування природою», дослідницьку роботу в куточку природи, квітнику, саду, городі та читання оповідань про природу, заняття, дидактичні ігри природничого характеру, ведення журналу спостережень, календаря природи тощо. Краса нашої Землі – квіти. Діти знають, що вони бувають барвистими, духмяними, садовими, польовими, лісовими. З них створюють букети, ікебани; про них складають пісні, вірші, легенди; їх порівнюють із дітьми. В. О. Сухомлинський говорив: «Квітка – це нитка, що зв'язує працю і красу». Перед тим, як спостерігати за квітниками, я ознайомлюю вихованців із творами педагога: «Візьми ще одну квітку», «Чорнобривці», «Намальована троянда», «Квітка сонця»; за фруктовим садом – «Чому яблука кислі», «Три рожеві яблука», «Яблуко в осінньому саду», «Як Марійка поливала дерева», «Яблунька і літо», «Зламана яблунька». У «Куточку краси і здоров'я» проводиться дослідницька робота зі старшими дошкільниками: висіваємо насіння чорнобривців, айстр, сальвії, майорів та висаджують саджанці плодових дерев. Діти з власного досвіду вже знають форму, розмір насіння, умови догляду за ним. Це виховує не тільки працелюбність, допитливість, але й бережне ставлення, уміння доглядати за розсадою, саджанцями, адже діти розуміють, скільки зусиль і праці необхідно для того, щоб виростити рослину. Так, навесні, коли пробуджується природа від зимового сну можна щодня спостерігати щось нове. Прибираючи торішнє осіннє листя, малюки стежать, щоб не зламати стебельце першої весняної квітки – проліска, щоб через тиждень можна було милуватися незвичайною красою первоцвітів. Робота у квітнику, саду, городі триває і восени. Необхідно вчасно зробити гербарії, формувати ікебани до осіннього свята, висушити насіння, зібрати врожай овочів та фруктів. Малятам подобається ця робота. Вона дозволяє їм почуватися дорослими, самостійними людьми, здатними зробити щось корисне. Стало традицією на день народження дарувати одне одному «квітку щастя», вирощену власноруч. Зимових іменинників вітаємо засушеною квіткою (гербарієм) – це як подих літа. І цей подарунок є найдорожчим для дітей. Подорожуючи, діти отримують багато вражень, закріплюючи знання про рослинний і тваринний світ, напередодні дізнавшись про нього з творів «Корисний чи шкідливий», «Щоб не наколовся», «Весело метеликові пливти», «Два метелики», «Фіалка і бджола», «Павук і мереживо», «Як павуки хотіли закрити сонце» та ін. Адже дивовижне поруч! Придивившись уважніше, бачать метелика, який уміє пищати, жука-рогача, який, помітивши небезпеку, займає войовничу позу. Дізнаються, що біля води росте росянка, а на воді – 57 пузирчатка. Спостерігаючи за ними, дошкільнята доходять висновку, що потрібно вміло поводитися з природою, відкривати одне за одним її явища. Проводячи щоденні епізодичні та тривалі спостереження за змінами в навколишньому, рекомендуємо записувати їх в календар природи. З метою розширення знань дітей розповідати про природу, використовувати загадки, грати з малятами в ігри в «Лабораторії свіжого повітря», разом спостерігати за народними прикметами. Чільне місце для розширення, уточнення та поглиблення уявлення про навколишній світ, про явища природи займають дидактичні ігри, які проводимо впродовж дня, а саме – «Де що росте», «Пригоди крапельки води», «Садові дерева», «Хто в лісі живе», «Загадки поля», «Коли це буває?», «Комахи», «Відгадай за описом» тощо. Гра захоплює дитину, приносить радість, задоволення, як говорив В. О. Сухомлинський. Для надання можливості дітям виразити свої переживання від побачених, відчутих вражень про навколишній світ, уміння самостійно відображати прекрасне в образотворчій діяльності, облаштувала «Кімнату творчості», де діти ліплять, малюють, створюють аплікації, виготовляють поробки з природного матеріалу. Усе це формує у малят спостережливість, естетичне сприйняття, художній смак, розвиває творчі здібності. Як наслідок, треба організовувати сезонні виставки – ярмарки для дітей, батьків, гостей закладу.
