Розглядається проблема щастя як стан людини, для якого характерні переживання внутрішнього задоволення власним буттям, повноти і осмисленості свого життя, відповідності досягнутого життєво значущим цілям і мріям. Щастя – це жити в згоді зі своєю совістю, тобто з надприродним голосом Божим в душі людини, який закликає людину чинити добро та остерігатися зла. Щастя є особисте, суспільне і метафізичне (понадчуттєве, вічне). Щасливим може бути лише той, хто здатний віддавати більше, ніж брати.