В 1868 р. швейцарський дослідник Ф.Мішер уперше виділив з ядер лейкоцитів людини сполуки нового типу, раніше невідомі, які він назвав нуклеїнами (від лат. nucleus - ядро), а з 1889 р. цей компонент назвали нуклеїновою кислотою. До середини 80-х років XIX в. нуклеїн був знайдений у складі хромосом, у зв'язку із чим сформувалися перші подання про його важливу роль у передачі спадкоємних властивостей.