Сьогодні о 16:00
Вебінар:
«
Освіта в умовах воєнного часу: виклики, рішення, реалізація
»
Взяти участь Всі події

Лекція "Добір і підбір у свинарстві".

Різне

27.01.2022

181

5

0

Опис документу:

У системі племінної роботи відбір і підбір є важливими способами удосконалення окремих стад і порід в цілому. Проте особливого значення в племінній справі надають відбору. Під відбором розуміють плановий зоотехнічний спосіб виділення для наступного розведення тварин, кращих за продуктивними і племінними якостями, пристосованих до існуючих технологій виробництва, і вибракування гірших, менш цінних тварин.

Перегляд
матеріалу
Отримати код

7. Добір і підбір у свинарстві.

7.1.Значення добору і підбору для підвищення продуктивності тварин та поліпшення якості продукції.

    1. План підбору свиноматок і кнурів для парування.

7.3.Оцінка кнурів і маток за якістю їх потомства методом контрольної відгодівлі.

7.4. Бонітування свиней.

7.1. Значення добору і підбору для підвищення продуктивності тварин та поліпшення якості продукції.

У системі племінної роботи відбір і підбір є важливими способами удосконалення окремих стад і порід в цілому. Проте особливого значення в племінній справі надають відбору. Під відбором розуміють плановий зоотехнічний спосіб виділення для наступного розведення тварин, кращих за продуктивними і племінними якостями, пристосованих до існуючих технологій виробництва, і вибракування гірших, менш цінних тварин. Відбір – це основа селекційно-племінної роботи в стаді. У свинарстві розрізняють відбір масовий та індивідуальний.

Масовий застосовують у не племінних господарствах, особливо при широкому використанні методу штучного осіменіння. Ґрунтується він на оцінці тварин за конституцією, розвитком і продуктивністю без урахування їх спадкових якостей.

Масовий відбір – це відбір кращих тварин на підставі їх фенотипної оцінки.

Індивідуальний відбір є основною формою відбору в племінному свинарстві. Він включає оцінку потомства не тільки за власною продуктивністю, ай за походженням та якістю потомства. Індивідуальний відбір значно ефективніший масового, він сприяє швидшому процесу вдосконалення стада.

У свинарстві, як і в інших галузях тваринництва, відбір практично здійснюється шляхом проведення бонітування (у перекладі з латинського означає добротний, кращий).

Бонітування проводять з метою визначення племінної цінності тварин та їх виробничого призначення. Його суть полягає у тому, що майже все поголів’я, здатне до відтворення, підлягає індивідуальному вивченню і оцінці безпосередньо в умовах виробництва або на спеціальних контрольно-виробничих станціях за сукупністю ознак: походженням, власною продуктивністю, розвитком та екстер’єром, відтворною здатністю, відгодівельними та м’ясними якостями. При сучасних способах ведення галузі особливого значення набуває відбір конституціонально міцних тварин, схильних до швидкого пристосування і збереження високої продуктивності в умовах сучасної технології виробництва. Але щоб це правильно зробити, необхідно кожну тварину оцінити за окремими ознаками, які характеризують її племінні та господарсько-корисні якості.

Відбір тварин за походженням. Свиней за походженням оцінюють і відбирають на основі даних їх родоводу. Особливу цінність являють собою тварини, в родоводі яких є більш високопродуктивних предків. В практиці племінного свинарства походження молодняку враховують при його реалізації. Залежно від класу батьків установлюють і клас на племінних тварин. Використання кнурів і свиноматок з відомими за продуктивною і племінною цінністю батьками та більш далекими родичами сприяє правильному складанню генеалогії стада і породи в цілому. За родоводом можна визначити, чи застосовували при одержанні даної тварини споріднене парування і в якому ступені. Відбір за походженням має важливе значення, якщо в родоводі тієї чи іншої тварини є нащадки , оцінені за якістю потомства. Вважають , що при відборі рівноцінних за всіма показниками, наприклад, плідників, перевагу слід віддавати тому, в родоводі якого є предки, що характеризуються значно вищою оцінкою за генотипом.

Тандемний ( послідовний) відбір. Такий метод застосовують послідовно за кожною ознакою продуктивності. При досягненні бажаної оцінки тієї чи іншої ознаки, проводять відбір за іншими показниками продуктивності. Якщо між показниками, за якими проводиться відбір, існує позитивна генетична кореляція ефективність такого методу більш висока і навпаки. Основним недоліком такого методу відбору є значна його довгот тривалість.

Відбір за селекційними індексами ( індексна селекція ).

Селекційний індекс – метод оцінки продуктивних якостей свиней за комплексом ознак. Сутність відбору за індексами полягає у використанні інтегрованої оцінки тварин по агрегатному генотипу. За даними академіка УААН Рибалка В.П. на сучасному етапі розвитку селекції використовується значна кількість селекційних індексів. За інтегрованими показниками, які враховуються при такій оцінці, умовно виділяють три групи селекційних індексів. До першої групи входять індекси, які включають тільки репродуктивні якості свиноматок; до другої – індекси з використанням репродуктивних якостей свиноматок і відгодівельних показників молодняку; до третьої групи – відносять об’єднані індекси, які включають забійні і м’ясо-сальні якості свиней.

Генетичні основи відбору

Всі ознаки і особливості тварин розвиваються в певних умовах зовнішнього середовища на основі тих можливостей, які закладалися в статеві клітини, що утворюють зиготу, у вигляді генетичної інформації, внесеної батьківськими організмами через ДНК і РНК. Тому генетика як наука про спадковість живих організмів і закономірності її зміни займає одне з провідних положень у теоретичних засадах селекції. Особливе значення в даний час набуває популяційна генетика, на досягнення якої спирається великомасштабна селекція.

Встановлено, що успадкування основних селекційних ознак має полігенні характер, а також значний вплив на них цілого комплексу факторів зовнішнього середовища, що ускладнює процес наслідування і створює високий ступінь мінливості. Внаслідок цього морфологічні, фізіологічні та продуктивні якості тварин при подібному генному комплексі, тобто при подібних спадкових особливостях, можуть бути дуже різні.

Всю сукупність зовнішніх особливостей і продуктивних якостей тварин називають фенотипом, а комплекс спадкових факторів, всю складну структуру генетичної інформації, переданої через статеві клітини батьків, - генотипом.. Фенотип та генотип тварини перебувають у тісному взаємозв'язку: розвиток усіх фенотипічних ознак обумовлено певним генотипом.

Оцінка генотипу тварини при відборі проводиться трьома способами: за його фенотипу, за фенотипом його предків і близьких родичів, за фенотипом його потомства. У племінної роботі ці оцінки не виключають, а доповнюють один одного. Отже, оцінка генотипу, якими б методами вона ні визначалася, проводиться за фенотипом. Тим не менше при складності успадкування господарсько-корисних ознак тварин фенотип не завжди і не повною мірою відображає спадкові властивості тварини, його генотип.


7.2.План підбору свиноматок і кнурів для парування

Під підбором розуміють найдоцільніше поєднання із вибраних тварин батьківських пар з метою одержання від них потомства з бажаними ознаками.


При однорідному (гомогенному) підборі свиноматок для парування закріплюють за плідниками, подібними з ними за будовою тіла, продуктивністю та іншими ознаками.





При різнорідному підборі, навпаки, свиноматок закріплюють за кнурами, що відрізняються від них за деякими ознаками екстер’єру і продуктивністю. Різнорідний підбір застосовують з метою зміни типу тварин, об'єднання в потомстві цінних якостей батьків,а також виправлення окремих недоліків екстер’єру та підвищення продуктивності.

Індивідуальний підбір проводиться в племінних господарствах, основною метою якого є підбір свиноматок і кнурів з урахуванням їх індивідуальних характеристик ( походження, екстер’єрні та конституціональні особливості, продуктивність та ін..).

Груповий підбір проводиться в товарних господарствах, яким передбачається закріплення одного або декількох кнурів за групою маток. Через певний час використовують інших кнурів-виробників. Підбираючи тварин для парування, ставлять конкретну мету і відображають її в плані підбору, який складають за відповідною формою.

Таблиця 7.1.

План підбору свиноматок і кнурів полтавської м'ясної породи для парування за період з __________ по ______________

Кличка та індивідуальний

номер свиноматки

Мета підбору

Кличка та індивідуальний номер кнура

основного

заміняючого

Росинка 122

Консолідація

репродуктивних якостей

Ефект 291

Ефект 293

Ворскла 304

Підвищення енергії росту і

міцності конституції

потомства

Супутник

189

Супутник

847

Бистра 14

Підвищення м’ясо-сальних

якостей

Муфлон 25

Муфлон 513

При закріпленні свиноматок за кнурами насамперед необхідно обмежити парування споріднених між собою тварин, оскільки свині дуже чутливі до інбридингу. Споріднене розведення рекомендується застосовувати тільки при проведенні спеціальних селекційних робіт під методичним керівництвом спеціалістів. Щоб не допускати спорідненого парування, в племінних господарствах складають спеціальну допоміжну таблицю з метою виявлення загальних предків у родоводі кнура і свиноматки намічених до парування.

Таблиця 7.2.

Допоміжна таблиця для визначення спорідненості свиноматок і кнурів

Свиноматки

Кнур

Драчун 711

Самсон 113,

Самсон 114

Сніжок 3115

Леопард 177

Тайга 1610

-

-

ІІІ - ІІ

-

Волшебниця 216

-

ІІ - ІІІ

-

-

Волшебниця 218

-

-

-

-

Гвоздика 724

-

-

-

ІУ - ІІ

Ясочка 6502

ІІ - ІІ

-

-

-

Таблиця 7.3.

Родовід Сніжка 3115

Ряди предків

І

ІІ

ІІІ

Сніжок 5633

Сніжок 7321

Сніжок 5641

Герань 622

Ч. птичка 3686

Сват 8037

Ч. Птичка 5212

Дельфін 5479

Дельфін 4901

Тайга 7412

Волшебниця 3074

Волшебниця 5552

Сват 9471

Волшебниця 8842



Таблиця7.4.

Родовід Тайга 1610

Ряди предків

І

ІІ

ІІІ

Дельфін 3301

Дельфін 6051

Дельфін 9229

Волшебниця 1544

Волшебниця 4280

Дельфін 6925

Волщебниця 4470

Дельфін 4133

Дельфін 5479

Волшебниця 5552

Волшебниця 3074

Тайга 5458

Скакун 3183

Тайга 7408

В таблиці Волшебніца 2161 і Волшебніца 218, а також Самсон113 і Самсон 115 в одних графах. У точках перетину горизонтальних і вертикальних граф, які розділяють кнурів і свиноматок, проставляють римськими цифрами ступені їх спорідненості. Для прикладу розглянемо родоводи Тайги 1610 і Сніжка 3115. Після ретельного аналізу визначаємо, що спільним предком для цієї пари тварин є Волшебниця 5552, яка в родоводі Тайги 1610 знаходиться в ІІІ, а в родоводіСніжка 3115 – у ІІ поколінні предків. У допоміжній таблиці прийнято спочатку записувати ряд предків, в якому знаходиться спільний предок за родоводом свиноматки, а потім через дефісу – за родоводом кнура.

В таблиці ступінь спорідненості між Тайгою 1610 і Сніжком3115 в цифровому вираженні представлений як ІІІ – ІІ, тобто кнур і свиноматка знаходяться в тісному ступені спорідненості, а тому парувати їх не бажано. Через це Самсона 113 і Самсона 115 не можна парувати з Волшебницею 216 і її сестрою Волшебницею 218, Драчуна 711 з ясочкою 5502, а Леопарда 177 з Гвоздикою 724. У товарних репродукторах свинарських господарств і промислових комплексів доцільно використовувати груповий підбір із періодичною заміною закріплених кнурів, застосовуючи методи промислового схрещування і гібридизації.

При складанні плану підбору підбирати батьківські пари необхідно так, щоб кнури за класністю були вищі за свиноматок. З метою підвищення м’ясності потомства доцільно свиноматок універсального і м’ясо-сального типів парувати з кнурами м’ясного і беконного типів. Не слід підбирати для парування тварин з однаковими вадами екстер’єру.


Віковий підбір.

При складанні плану підбору необхідно враховувати і вік кнурів та свиноматок:

  • молодих кнурів необхідно парувати з основними і перевірюваними свиноматками, а молодих свинок парувати або штучно осіменяти спермою перевіюваних кнурів;

  • не доцільно старих свиноматок закріпляти за старими кнурами, бо при цьому знижуються репродуктивні показники свиноматки, народжуються, як правило, мало життєздатні поросята;

  • практикою доведено, що найбільш раціонально старих свиноматок і кнурів парувати з тваринами середнього чи молодого віку.

Після проведення підбору свиноматок і кнурів складають план парувань (штучного осіменіння) і опоросів.





Таблиця 7.5.

План парувань та одержання опоросів свиноматок

Показники

Місяць року

І

ІІ

ІІІ

ІУ

У

УІ

УІІ

УІІІ

ІХ

Х

ХІ

ХІІ

Осіменити

свиноматок













Основних













перевірюваних













Одержати опоросів від

свиноматок:













основних













перевірюваних













7.3.Оцінка кнурів і маток за якістю їх потомства.

У племінних господарствах оцінка кнурів і свиноматок за відгодівельними якостями потомства є одним із основних методів селекційно-племінної роботи. Оцінюють в першу чергу молодих кнурів, яких планується переводити в основне стадо.

Метою оцінки кнурів і свиноматок є виявлення серед них найбільш високопродуктивних за відгодівельними і м'ясними якостями.


Рис.7.1. Племінні свиноматки Рис.7.2. Кнури-плідники

Кнурів для оцінки парують із свиноматками з 2-3 опоросами, не споріднених між собою. Попередній відбір молодняку проводять у 20-30 денному віці. Кнурців каструють у 2 місяці. Жива маса поросят у 2-місячному віці повинна бути не менше 16,0 кг. Для оцінки кнура відбирають не менше 12 поросят, від 3-х свиноматок по 4 голови. Утримують молодняк на контрольно-випробувальних станціях в індивідуальних станках із площею 1,9 м2, які обладнують сосковими напувалками. Методикою контрольної відгодівлі допускається також і групове утримання молодняку по 2-4 гол. В станку ( по 1,5 м2 на голову), температура повітря в приміщенні має бути в межах 16-22ºС, при відносній вологості повітря 65-80%. Перед відправкою поросят на контрольно-випробувальну станцію, молодняк протягом 20 днів утримують у приміщеннях для карантину, проводять його дегельмінтизацію. В період контрольної відгодівлі профілактичні ветеринарні обробки не проводяться, а у разі захворювання тварину знімають з відгодівлі.

Обліковий період починається при досягненні молодняком живої маси 30 кг, а закінчується при масі 100 кг. Молодняк доставляється на контрольно-випробувальну станцію у віці не більше 85 днів. Якщо тварина має скороспілість більше 211 днів, то її знімають з відгодівлі. Відгодівлю молодняку проводять повнораціонними комбікормами досхочу, не менше двох разів на добу з добавкою 1,5 кг сухого чи збираного молока. Зважують тварин в період відгодівлі один раз на місяць в один і той же день. Відгодівельні якості молодняку визначають за такими показниками: середньодобовий приріст, скороспілість, витрати кормів, масу парної туші ( кг0, довжину охолодженої туші ( см0, товщину шпику ( мм), площу «м’язового вічка»( см). Усі форми обліку, які необхідно вести при оцінці кнурів-плідників та якістю потомства наведені в Інструкції з бонітування свиней ( форми – 9 св, 10-св, 11-св, 13-св, 14-св, 15-св). В останній час оцінку кнурів і свиноматок за якістю потомства проводять безпосередньо в племінних господарствах. Для оцінки кнурів за таким методом відбирають на відгодівлю 16 поросят,не менше ніж з чотирьох гнізд – по 2 свинки, 1 кнурцю і кабанця , або з п’яти гнізд – із двох – по 2 свинки і по одному кнурцю і кабанця, з третього гнізда – 2 свинки і одному кабанцю, з четвертого гнізда – одну свинку і два кнурця, з п’ятого гнізда – одну свинку і одного кабанця. Допускаються й інші варіанти відбору. Кількість свинок і кнурців має бути рівним, а при відборі трьох поросят із гнізда – один до двох за умови, що різниця між кількістю кнурців ( кабанців) і свинок не перевищує 20% у загальній кількості нащадків у групі кнура, який оцінюється. Відгодівлю проводять безпосередньо в племінних господарствах у групових станках із розрахунку 1,3-1,5 м2 на одну голову. Кількість молодняку в одному станку повинна бути не більше 6-8 голів.

Рис.7.3. – 7.4. Ремонтний молодняк

У приміщенні забезпечується мікроклімат: температура повітря 16-22ºС, відносна вологість не більше 80%. У племінних господарствах дозволяється проводити оцінку кнурів за генотипом без врахування витрат кормів на 1 кг приросту. Як правило, оцінку кнурів за таким методом проводять за принципом « все пусто-все зайнято». Годівлю проводять повнораціонними комбікормами. Обліковий період також починають при досягненні живої маси 30 кг і закінчують при максі 100 кг.

Як уже зазначалось, в свинарстві, як і в інших галузях тваринництва, у системі племінної роботи відбір і підбір є важливими способами удосконалення окремих стад і порід в цілому.

7.4. Бонітування свиней

Бонітування свиней – визначення племінної оцінки тварин за племінними і продуктивними якостями, яка проводиться в усіх племінних господарствах. Якщо система опоросів у господарстві сезонна, то навантаження на одного основного кнура планують 20 – 25 свиноматок при природному паруванні і 200 – 250 – при штучному осіменінні, а при цілорічно поточній системі опоросів – 50 – 70 свиноматок, якщо парування природнє і 350 – 450 свиноматок – якщо штучне осіменіння.

Визначити дату очікуваного опоросу можна за допомогою календаря поросності свиноматок. Бонітування свиней – визначення племінної оцінки тварин за племінними і продуктивними якостями, яка проводиться в усіх племінних господарствах. Бонітування свиней проводять протягом року в міру досягнення тваринами певного віку. Оцінку племінного молодняку проводить комісія, яку перед бонітуванням призначає керівник господарства. До складу комісії включають спеціалістів господарства ( технологи, лікарі ветеринарної медицини) спеціалістів управлінь сільського господарства, фахівці наукових установ). Перед бонітуванням перевіряються індивідуальні (ідентифікаційні ) номери, проводиться зважування і взяття основних промірів свиней, аналіз умов годівлі й утримання та інше.

При бонітуванні свиней виділяють 3 групи порід:

  1. Велика біла, українська степова біла.

  2. Полтавська м’ясна, українська м’ясна, ландрас, уельська, дюрок, спеціалізовані м’ясні типи ( лінії).

  3. Миргородська, українська степова ряба, велика чорна.

Оцінку продуктивності свиноматок проводиться за багатоплідністю, живою масою гнізда при відлученні у 45 або 60 – денному віці. Клас за кожен окремо взятий показник встановлюють за стандартами наведеними в таблиці.







Таблиця 7.6.

Шкала для оцінки свиноматок за відтворювальними якостями

Група порід

класи

Ознака продуктивності

багатоплідність,

гол

маса гнізда при відлученні,кг


45 днів

60 днів


І

Еліта

І

ІІ

Позакласні

11 і більше

10

9

Менше 9

120 і більше

110

100

Менше 100

180 і більше

160

145

Менше 145

ІІ

Еліта

І

ІІ

Позакласні

10 і більше

9

8

Менше 8

120 і більше

110

100

Менше 100

180 і більше

160

145

Менше 145

ІІІ

Еліта

І

ІІ

Позакласні

10 і більше

9

8

Менше 8

115 і більше

105

100

Менше 100

170 і більше

155

135

Менше 135


Якщо свиноматка перевірена методом контрольної відгодівлі її нащадків, то вона оцінюється додатково за показниками: вік досягнення живої маси 100 кг, днів; втрати кормів на 1 кг приросту живої маси, корм.од.; товщина шпику на рівні 6 – 7 грудних хребців, мм; довжина півтуші, см.

Рис. 7.5. Оцінка свиноматки Рис. 7.6. Племінна свиноматка









Класи за такі показники визначаються за даними таблиці

Таблиця 7.7.

Шкала для оцінки кнурів і свиноматок за відгодівельними та м’ясними якостями потомства

Групи

порід

Клас

Вік досягнення

живої маси

100 кг, днів

Витрати

корму на 1 кг приросту,

корм.од.

Товщина

шпику, мм

Довжина

півтуші, см

Перша

еліта

190 і менше

3,9 і менше

31 і менше

93 і більше

І

191 - 200

3,91 – 4,20

32 - 35

91 - 92

ІІ

201 - 210

4,21 – 4,40

36 - 40

89 - 90

позакласні

211 і більше

4,41 і більше

41 і більше

88 і більше

Друга

еліта

187 і менше

3,8 і менше

28 і менше

94 і більше

І

188 - 197

3,81 – 4,00

29 - 30

92 - 93

ІІ

198 - 207

4,01 – 4,20

33 - 36

90 - 91

позакласні

208 і більше

4,21 і більше

37 і більше

89 і менше

Третя

еліта

193 і менше

4,0 і менше

33 і менше

92 і більше

І

194 - 203

4,01 – 4,3

34 - 36

90 - 91

ІІ

204 - 213

4,31 – 4,50

37 - 41

88 - 89

позакласні

214 і більше

4,51 і більше

42 і більше

87 і менше



Клас за живу масу та довжину тулуба проводять на дату народження увіці 12 і 24 місяців. Оцінка кнурів за розвитком у віці 24 місяці є остаточною. У дорослих тварин і молодняку оцінюють конституцію, екстер’єр за 5 – бальною шкалою. Клас за ці показники не визначають. При оцінці конституції та екстер’єру молодняку враховують загальний вигляд та розвиток. Оцінку «відмінно» одержують тварини, типові для породи і статі, що мають добрий розвиток, відмінну тіло будову.

Оцінка продуктивності кнурів. Ремонтних кнурів вперше оцінюють за власною продуктивністю (скороспілістю, товщиною шпику на рівні 6 – 7 грудних хребців.






Таблиця 7.8.

Шкала для оцінки молодняку за віком досягнення живої маси 100 кг

Групи

порід

Вік досягнення живої маси 100 кг, днів

кнурці

свинки

Еліта

І клас

ІІ клас

поза-

класний

Еліта

І клас

ІІ клас

поза-

класний

Перша

209 і

менше

210 –

231

232 –

250

251 і

більше

222 і

менше

223 –

235

236 –

254

255 і

більше

Друга

206 і

менше

207 –

226

227 –

245

246 і

більше

218 і менше

219 –

230

231 –

249

250 і

більше

Третя

217 і

менше

218 –

233

234 –

255

256 і

більше

227 і

менше

228 –

239

240 –

259

260 і

більше

Після опоросу свиноматок, кнурів, з якими вони були спаровані оцінюють за багатоплідністю і живою масою потомства у віці 45 або 60 днів.

Таблиця 7.9.

Шкала для оцінки кнурів за багатоплідністю і живою масою потомства у віці 45 і 60 днів

Ознаки

продуктивності

І група порід

ІІ група порід

ІІІ група порід

Еліта

І кл.

ІІ кл.

Еліта

І кл.

ІІ кл.

Еліта

І кл.

ІІ кл.

Багатоплідність

10

9

8

9

8

7

9

8

7

Середня маса

поросяти у віці










60 днів, кг

18

16

14

18

16

14

17

15

14

45 днів, кг

12

11

10

12

11

10

12

11

10

Основною оцінкою для кнура є оцінка його за відгодівельними і м’ясними якостями його потомства. Таку оцінку проводять методом контрольної відгодівлі ( оцінка за генотипом) за такими показниками:

  • вік досягнення живої маси 100 кг, днів;

  • витрати корму на 1 кг приросту, корм.од.;

  • товщина шпику на рівні 6 – 7 грудних хребців, мм;

  • довжина півтуші, см.

Оцінюють кнурів-плідників і за якістю спермо продукції. При цьому враховують об’єм еякуляту, концентрацію та рухливість сперміїв. Оцінюючи кожен із них відповідним класом.

Молодняк свиней оцінюють з 2 до 6 місячного віку за живою масою, і за сумарним класом свиноматок і кнура від яких він одержаний, а з 6-місячного віку встановлюють клас і за довжиною тулуба. При досягненні живої маси 100 кг ремонтний молодняк оцінюється і за товщиною шпику над 6 – 7 грудним хребцями. Свиноматок і кнурів оцінюють за показниками їх росту та розвитку. визначають клас маток за живою масою та довжиною тулуба на 5 – й день після першого опоросу.

Після визначення класу за основними ознаками тварини кожному класу присвоюють умовний бал, який є одночасно шифром класу при комп’ютерній обробці результатів бонітування.

Еліта рекорд Еліта І клас ІІ клас Позакласні Без оцінки

















5 балів 4 бали 3 бали 2 бали 1 бал 0 балів

Бали, які відповідають класу за кожною оціненою ознакою, додають і ділять на кількість ознак. За середнім балом проводять визначення комплексного класу свиней відповідно до шкали для визначення комплексного класу.

Комплексний клас «еліта-рекорд» присвоюють тваринам, що за всіма ознаками відповідають класу « еліта» й оцінені за якістю потомства методом контрольної відгодівлі. Якщо тварина за всіма врахованими ознаками оцінена ІІ класом, то за сумарною оцінкою вона позакласна. За результатами визначають тварин, які підлягають вибракуванню. Обов’язково тварина повинна бути оцінена за продуктивністю потомства методом контрольної відгодівлі.

За результатами бонітування визначають тварин, які підлягають вибракуванню. За результатами індивідуальної оцінки тварин стада складають зведену відомість бонітування, яка є підсумком виконаної роботи.

Питання для самоконтролю

  1. Що таке підбір?

  2. Назвіть види підбору.

  3. За якими ознаками проводять відбір тварин?

  4. Яка роль добору і підбору при вдосконаленні продуктивних якостей свиней?

  5. Яка роль родоводів при відборі і підборі?

  6. Що таке бонітування свиней, з якою метою його проводять?

  7. Яка мета гомогенного підбору?

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу.