Сьогодні о 18:00
Вебінар:
«
Критика і розвиток. Як не знищити мотивацію
»
Взяти участь Всі події

Лекція "АКТУАЛІЗАЦІЯ ПРИРОДНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ЗРОСТАЮЧОЇ ОСОБИСТОСТІ В УМОВАХ СУЧАСНОГО ЗДО"

Дошкілля

Для кого: Дошкільнята (5-6 років)

25.01.2020

358

4

0

Опис документу:
У статті розкривається перші прояви творчих здібностей та творчості дітей дошкільного віку у формі спроб самостійного виконання діяльності. Розвиток здібностей дитини зумовлюється дією соціальних чинників, серед яких – соціальна ситуація розвитку та провідна ігрова діяльність.
Перегляд
матеріалу
Отримати код

АКТУАЛІЗАЦІЯ ПРИРОДНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ЗРОСТАЮЧОЇ ОСОБИСТОСТІ В УМОВАХ СУЧАСНОГО ДНЗ

Анотація. У статті розкривається перші прояви творчих здібностей та творчості дітей дошкільного віку у формі спроб самостійного ви­конання діяльності. Розвиток здібностей дитини зумовлюється дією соціальних чинників, серед яких соціальна ситуація розвитку та провідна ігрова ді­яльність.

Ключові слова: творча діяльність дошкільника, стратегія творчої діяльності, особистість, природний потенціал.

Постановка проблеми. Розвиток природного потенціалу зростаючої особистості сьогодні є однією з-поміж актуальних проблем дошкільної освіти (Закон України «Про дошкільну освіту», Базовий компонент дошкільної освіти, його методичне забезпечення та діючі програми розвитку). Проте, як засвідчує аналіз наукової літератури, проблема розвитку природного потенціалу, творчості, самовираження дітей дошкільного віку у художньо-творчій діяльності в ранньому онтогенезі вивчена на недостатній глибині, що й зумовило вибір теми наукової статті.

Актуальність останніх досліджень. Саме тому увага фахівців спрямована на розвиток у дитини дошкільного віку здатності самовизначатися, проявляти творчість у життєвому просторі відповідно до вікових можливостей (Л. Артемова, А. Богуш, З. Борисова, Н. Гавриш, О. Кононко, В. Кузьменко, К. Крутій, Н. Кудикіна, С. Ладивір, Т. Піроженко, З. Плохій, Т. Поніманська та інші).

Науковці зазначають, що процес самовираження, прояви творчості пов’язані з виникненням низки новоутворень дошкільного дитинства, зокрема, із системою «Я» – діти старшого дошкільного віку прагнуть активно реалізувати себе, об’єктивувати для інших та самих себе власні здібності. Важливість проблеми посилює усвідомлення ролі дошкільного віку у процесі розвитку особистості. За твердженням фахівців, етапи формування особистості як самостійного суб’єкта зумовлені такими чинниками, як: оволодінням дошкільником власним тілом, виникнення у них довільних рухів у контексті формування перших предметних дій: ходьбою, самостійним пересуванням, що породжують певну самостійність стосовно інших; усвідомленням здатності до різних самостійних дій та рішень, зародженням самосвідомості, перших уявлень та знань про власне «Я»; розвитком мовлення як форми існування свідомості [4, с. 10]. Таким чином, процес становлення особистості охоплює як невід’ємний компонент формування її свідомості та самосвідомості. Як зазначають психологи, особистість не можна зводити лише до її самосвідомості, до її «Я», проте не можна відривати їх одне від одного (Н. Авдєєва, Д. Ельконін, О. Кононко, М. Лісіна, В. Мухіна, А. Сельвестру та інші).

Мета нашої статті – висвітлити ефективні форми, методи та прийоми розвитку художньої творчості дошкільників як способу самовираження. .

Виклад основного матеріалу. Поняття «потенціал» з латинської «potential» – сила, можливість [2, с. 385]. Потенціал – це нерозкриті здібності, не вивільнена сила, недотягнений успіх, приховані таланти. Це джерела, можливості, засоби, запаси, які можуть бути використані для вирішення якого-небудь завдання, досягнення певної цілі, можливості окремої особистості, суспільства, країни в тій чи іншій області [3, с. 250]. Процес формування особистості починається з самого народження, й на нього впливає все соціальне оточення, в тому числі й система загальноосвітніх закладів.

Кожна дитина народжується з потужним інтелектуальним потенціалом. На початку 50-х років вчені кібернетики й нейропсихологи підрахували, що закладено в генах дитини потенціалу достатньо щоб стати нобелевським лауреатом в декількох областях! Але куди діваються ці величезні можливості? Що необхідно знати для того щоб величезний природний потенціал дитини не був втрачений?

Виявлено, що не дозволяє зберегти природну обдарованість і здоров’я дитини і майже на 350 років відкидає в минуле існуюча «традиційна», консервативна система освіти. Вона зупинилась на місці в епоху цехового розподілу праці та інтересів, ще з часів відмови «педагогічної спілки» Європи від новаторських пропозицій відомого педагога Я. А. Коменського (1640). В 1989 році на практиці було доведено, що традиційні педагогічні уявлення глибоко помилкові. Була створена нова система дошкільної та шкільної освіти, так як вдалося розробити методику під час якої, будучи ще «повзунком», дитина може складати нові слова саме з літер. У подальшому з’ясувалось, що при правильних заняттях, дитина віком до 7-8 місяців може визначати-читати задані слова, тобто читати і показувати їх в рядку зовсім нових для себе слів. Крім того, розроблені достатньо нескладні ігри-заняття, завдяки яким дитина в 9 місяців вже може починати по літерах і складах не лише читати, але й складати з літер цілі слова. У півтора річному віці, займаючись по системі нових методів, дитина вже не тільки вміє вільно читати, але й як встановлено в методиці «Читати – раніше, ніж ходити», до 2 років дитину можна навчити друкувати по літерам під диктовку. Тобто по-Тюленеву, кожен 2-річний малюк, виявляється вміє писати диктанти. Подібні результати були отримані по всіх предметах шкільної програми. Інакше кажучи, малюки в ігровій формі можуть непомітно засвоювати шкільну програму другого класу, на рівні восьми річної дитини! Наступні спостереження показали, що діти, які почали читати, рахувати по системі «Методів Інтелектуального Розвитку Дитини» виявляються інтелектуально і фізично обдарованими [5, с. 60].

Як відомо, навчально-виховний процес повинен будуватися відповідно до потреб особистості та індивідуальних можливостей дітей, зростання їх самостійності й творчої активності. А це вимагає організації навчання відповідно до здібностей, здатності до навчання, таланту дитини. Необхідна переорієнтація на те, щоб створити можливості кожному стати самим собою.

Саме тому мета освіти заключається у виконанні двох завдань:

1. Зберегти потенціал (геніальна вроджена здатність до навчання, а також таланти і можливості, сила та енергія для досягнення результату).

2. Розвинути здібності (індивідуальна наявність певних знань, умінь, навичок , а також готовність до самонавчання новим способам і прийомам діяльності).

Кожна дитина ніби квіточка, яка проходить певні періоди розвитку (ясельна, І молодша, ІІ молодша, середня, старша групи). І під час росту та розвитку на неї впливає багато різних чинників – це і сім’я, і дошкільний навчальний заклад, народні традиції, розвиваюче середовище, ЗМІ. Реалізувати ж себе дитина може себе через розвиток духовності, дисциплінованості, творчості, та уміння здобувати знання використовуючи інноваційні технології. Кожна технологія має бути здоровя’зберігаючою, виваженою, доцільною в сучасному житті.

Головна умова успіху виховної роботи — відповідність вимог розумінню дитини, їх аргументованість та доцільність, зв’язок з інтересами дитини і потребами життя. Необхідними є: дотримання чіткого режиму дня у житті дітей удома та в дошкільному закладі; єдність вимог дорослих до поведінки дитини в різних життєвих ситуаціях (зокрема, в період хвороби дитини чи під час святкових днів); чіткі пояснення дорослими мотивів власної поведінки та своїх вимог до дитини, що сприяє взаємній повазі дитини й дорослого.

За висновками Б. Ананьєва, О. Леонтьєва, елементарні форми самосвідомості починають складатися і розвиватись у дитини упродовж дошкільного віку у процесі активної діяльності. Появу самосвідомості наприкінці дошкільного дитинства фахівці виділяють як важливе якісне новоутворення. Характеризуючи дошкільне дитинство, О. Леонтьєв зазначив, що це період первісного фактичного становлення особистості, період розвитку особистісних «механізмів» поведінки. У дошкільні роки розвитку дитини, підкреслив автор, «зав’язуються» перші «вузли», встановляються перші зв’язки та ставлення, які утворюють нову, вищу єдність діяльності й, разом з тим, нову, вищу єдність суб’єкта – єдність особистості. Оскільки вік дошкільного дитинства є періодом фактичного становлення психологічних механізмів особистості, він визначається таким значущим».

Отож, особливого значення набуває проблема оптимізації творчого потенціалу особистості дитини для раннього онтогенезу. Оскільки, на думку психологів Л. Виготського, О. Запорожця, зростаюча особистість у процесі пізнання навколишнього світу відчуває потребу, бажання вільного творчого вираження свого «Я», а в такий спосіб самовиражаючись, діти дошкільного віку дедалі більше пізнають себе та відкривають для оточуючих нове про себе у різних видах художньо-творчої діяльності [1, с. 70].

Педагог І. Лернер вважає, що характерними ознаками творчості зростаючої особистості є:

- можливість і спосіб продукування ідей;

- самостійне перенесення раніше засвоєних знань у нову ситуацію;

- знаходження нових функцій предмета;

- виявлення проблеми у стандартній ситуації;

- бачення структури об’єкта;

- здатність до альтернативних рішень;

- комбінування раніше засвоєних способів діяльності з новими [6, с. 15].

Пояснюючи особливість процесу творчості дитини педагог Н. Гавриш зазначає, що творчі здобутки у будь-якій діяльності зумовлені певним рівнем компетентності, розвитком емоційно-чуттєвої сфери. Творчість пов’язана із самостійно народженим оригінальним задумом, добиранням оригінальних засобів його реалізації та створенням нового унікального творчого продукту. Зокрема, науковець підкреслює велику роль, яку відіграє мовлення в цьому процесі, незалежно від змісту і предмета творчої діяльності.

У старшому дошкільному віці основним структурним компонентом розвитку творчості дитини стає проблемність, яка забезпечує постійний потяг дитини до нового та виявляється у пошуку невідповідностей та суперечностей у власній постановці нових запитань і проблем. Виділяючи різні аспекти творчості дошкільників, фахівці висловлюють спільну думку про синкретизм (поєднання або злиття несумісних і не порівнюваних образів мислення та поглядів) як особливу властивість, що передбачає набуття дитиною нового особистісного досвіду. Категорія самовираження відіграє важливу роль у розвитку потенційних творчих можливостей дитини та становить собою її «саморух». Дорослий, створюючи умови для самовираження дитини, пробуджує тим самим у неї творчу активність [4, с. 12].

У працях педагогів А. Богуш, Л. Березовської обґрунтовано визначення поняття «творче мовленнєве самовираження дошкільників», сутність якого полягає у вмінні дитини розкрити своє «Я», у творчій розповіді виявити свою індивідуальність і неповторність [1, с. 20]. Заслуговують на увагу результати дослідницької роботи А. Аніщук. Фахівець, досліджуючи мовленнєве самовираження дітей дошкільного віку у процесі життєдіяльності, надає перевагу мовленнєвому розвиткові дошкільників, який охоплює вміння висловлюватися, передавати словом різноманітні життєві враження, почуття, ставлення.

Проведений аналіз наукових праць засвідчив, що розвиток особистості дошкільника пов’язаний зі зміною його ставлення до навколишнього світу та самого себе, зокрема кожна зміна виступає новим етапом у розвитку свідомості та самосвідомості дитини. Наявність самосвідомості й саморегуляції поведінки є показником становлення у дітей уже на етапі дошкільного дитинства елементарних форм «Я – концепції». Це слугує підставою зазначити, що процес творчого самовираження дошкільника у різних видах художньо-творчої діяльності, у тому числі і в музичній, пов'язаний з розвиток самосвідомості зростаючої особистості [1, с. 32].

Теоретичний аналіз праць науковців з означеної проблеми показав, що дошкільне дитинство є найбільш сенситивним періодом розвитку творчості. Дитина готова до соціалізації, а з іншого боку – ще не соціалізована, у віці близько трьох років у неї з’являється потреба діяти, як дорослий, «зрівнятися з дорослим» (Д. Ельконін). Особливості зазначеного вікового періоду полягають у надзвичайній сприятливості дитини до творчості, високому рівні спостережливості, уяви, фантазії, чутливості до мови, що є основою для реалізації дитиною дошкільного віку свого природнього потенціалу у різних видах діяльності (О. Запорожець, Л. Венгер, Л. Виготський, О. Дяченко та інші).

У процесі виокремлення ефективних форм, методів і прийомів сприяння творчості досліджуваних та їхнього упровадження в практику роботи дошкільних навчальних закладів були враховані думки фахівців Л. Артемової, І. Беха, Л. Виготського, В. Дружиніна, О. Кононко, О. Матюшкіна, М. Монтессорі, В. Моляко, О. Савченко, Т. Піроженко, К. Роджерса та інших. Науковці визнали найбільш ефективними ті програми, в яких основоположним та першочерговим завданням є розвиток особистості дитини, актуалізація нею своїх сутнісних сил.

В аспекті вищенаведеного особливої уваги набуває твердження педагог М. Монтессорі, згідно з яким, найважливішою передумовою розкриття зростаючою особистістю свого внутрішнього світу є її вільна, самостійна діяльність у створених дорослими сприятливих умовах. На думку вченої, дорослому відведено роль опосередкованого учасника та організатора, який стимулює активність дитини, заохочує її проявити ініціативу та творчість. Спорідненим до попереднього є міркування К. Роджерса, за словами якого, не можна штучно пришвидшувати розвиток дитини, а необхідно створювати сприятливі умови для вияву її сутнісних сил та цілковитої реалізації потенційних можливостей особистості.

Значущим для нашого дослідження є принципове концептуальне положення педагога О. Савченко, стосовно того, що «навчання виховує, але значно глибше, систематичніше виховує організація життєдіяльності дитини, що виступає як поле впорядкованої свободи дитини, коли її виховують вільною, але з почуттям відповідальності…» [6, с. 14]. Цілковито погоджуючись із цим, О. Кононко зазначає, що виховання і навчання, орієнтоване не на формування в дитини механізму саморозвитку, а на кінцевий продукт – здатність у діяльності та поведінці відтворювати соціально задані зразки, не сприятиме розвитку творчості дошкільника, його вмінню самоорганізовуватися, приймати елементарні рішення, виявляти вигадку і фантазію, висловлювати свої судження, довіряти власній самооцінці [5, с. 63].

Таким чином, для того, щоб дитина дошкільного віку об’єктивувала себе, творчо проявила своє «Я», реалізувала повною мірою свій природний потенціал, дорослим у родині та дошкільних навчальних закладах потрібно створювати сприятливі для цього умови.

Як свідчать висновки фахівців та експериментальні дані проведеного нами дослідження, значущий вплив на дітей справляють батьки та педагоги.

Дослідження проводилося серед дошкільників старшої групи, ДНЗ №3 м. Кременець. У всіх експериментах брало участь 10 осіб. Експерименти проводилися серед дошкільників у денний час, в приміщенні групової кімнати. У ході роботи була висунута гіпотеза, яка полягає в тому, що арт-терапія сприяє розвитку творчої особистості дошкільника.

Для проведення піскової терапії за методикою Дора Калффа, дітей було розділено на дві підгрупи. В першому досліджені брало участь 5 дошкільників, в другому – 5. Першій групі були проведені звичайні інтегровані заняття з образотворчого мистецтва, а в другій групі – заняття з використанням методів арт-терапії.

Завдання програми:

1.Діагностика емоційної сфери дошкільника.

2.Зниження рівня тривожності, страхів, агресивності, замкнутості.

3.Розвиток пізнавальних процесів.

4.Розвиток комунікативних навичок.

5.Розвивати природні задатки.

6.Сприяти підвищенню самооцінки, усвідомлення значущості власного «Я».

7.Сприяти розвитку внутрішнього самоконтролю емоцій та почуттів.

8.Розвивати креативне мислення.

Контингент учасників: діти 5-6 років.

Частота зустрічей: 1раз на тиждень.

Тривалість занять: 25 хв.

Структура програми: 8 занять.

Існує багато видів арт-терапії: кольоротерапія, піскова терапія, ізотерапія, музикотерапія, казкотерапія. Усі вони ефективні у роботі з дітьми. Серед усієї різноманітності видів я обрала піскову терапію, сутність якої полягає в тому, що на пластмасу прозорого кольору наносяться кольоровий пісок, сіль чи манна крупа. Під них слід покласти заздалегідь приготовлені зображення зірочок білого кольору на чорному картоні. Малята охоче складали пальчики пучками, сипали кольоровий пісок по контурах зображення, що під пластмасою, зірочки зафарбовували піском жовтого кольору. При цьому відбувався загальний розвиток кожної дитини, зміцнювалися їхні пальчики, збагачувалися сенсорні враження.

Головною особливістю арт-терапії є те, що заняття проходять в захопливій формі, у невимушеній обстановці, безпечних умовах, що сприяють самовираженню дитини.

Подібні експерименти були проведені впродовж місяця. У результаті можна зазначити, що на відміну від звичайних занять, заняття з використанням методів арт-терапії дають змогу розвивати увагу дошкільників, їхні природні здібності, уяву, фантазію, пам’ять, мислення. Такий спосіб малювання дає змогу дітям експериментувати, знайомитись з навколишнім світом за допомогою кольорів і дотикових вражень. Розвиваються мовлення, соціалізація і творчість.

Таким чином, відбувалася реалізація основного завдання дошкільної педагогіки – надати дитині можливість самовираження, яке є невід’ємною складовою гармонійного розвитку особистості.

Сприяння оптимізації творчості дошкільників відбуватиметься завдяки впровадженню у практику дошкільних навчальних закладів спеціально розроблених форм і методів (підбір бесід, мистецтвознавчих розповідей, вправ, завдань, ігор, музичного репертуару, прийомів арт-терапії, тематики семінарів, родинних зборів, консультування, педагогічних нарад, семінарів, тренінгів тощо). З-поміж них можна виокремити: вправи на формування позитивного образу «Я» (Л. Артемова, А. Аніщук, О. Кононко, Т. Піроженко, М. Чистякова, В. Царьова та інші); методика «музичного фантазування», практика аудіального розвитку дітей дошкільного віку (С. Нечай, А. Яфальян); методика «школа партнерства» (Н. Герд, Л. Пікулева).

Бесіди та мистецтвознавчі розповіді про різні види мистецтва, бажано, щоб включали проблемні, пошукові завдання, створення уявної ситуації, співвідношення власних переживань і емоцій за змістом творів; моделювання образно-виражальних засобів – ігри-уподібнення; ігри-фантазування, ігри-асоціації стимулюють дитину до самостійного пошуку адекватних засобів виразності у процесі художньої діяльності, розвитку уяви, фантазії, здатність продукувати нові ідеї, знаходити нестандартне вирішення завдань, а також з метою стимулювання творчості зростаючої особистості доречно використовувати такі прийоми як: «порівняння і співставлення»; «яскравого контрасту», «вигадування вже вигаданого», «входження в казку» тощо.

Розвиток творчості дошкільника, його самостійність залежать від суб’єкт-суб’єктного характеру спілкування педагога з дитиною. Суть партнерства в спілкуванні дитина-дорослий полягає не тільки у спільній діяльності – основою є самореалізація кожного суб’єкта виховного процесу, тобто педагог має можливість виявити себе як особистість – розвиватися так само, як дитина. Важливо, щоб у творчому співбутті дитина бачила поряд із собою не лише педагога, який тільки навчає та передає їй свій досвід та знання, а творчого, старшого партнера, здатного до саморозвитку, соціального «архітектора» способу життя дитини, який під час співробітництва з нею допомагає їй заявити про себе. Лише у такому випадку сам педагог і зростаюча особистість отримують право на індивідуальну творчість. Активність педагога є творчим пошуком конкретних дій у визначеній ситуації стосовно конкретної дитини, тобто методика виховної роботи щоразу, по суті, народжується заново, оскільки вихователь, реалізуючи особистісно-орієнтований підхід, за потреби оновлює, вміло підбирає ефективні форми, методи і прийоми, враховуючи цілісну характеристику індивідуальності кожної дитини старшого дошкільного віку. Як слушно зауважив педагог Ш. Амонашвілі, що у творчій діяльності кожного педагога народжується, успадковується та розвивається заново багатовіковий досвід гуманного, оптимістичного і життєствердного спілкування наставника з дітьми – творче бачення світу, зокрема відкриття звичного в незвичному і незвичного в звичному.[] Розкриваючи значення дорослих у розвитку особистості дитини, реалізації її природного потенціалу, А. Маслоу зауважив, що для старших дошкільників не лише важливе доброзичливе ставлення до них дорослих і можливість співпраці з ними, а особливої значущості набуває повага, розуміння, співпереживання батьків та педагогів дитині.

Робота з батьками полягає у консультуванні, залученні дорослих до спільного виконання творчих завдань разом з дітьми, проведенні родинних зборів, участь батьків у тренінгах. Таким чином, в обгрунтуванні педагогічних умов, форм і методів розвитку досліджуваного явища, до уваги беруться виокремлені у результаті дослідницької роботи основні аспекти: об’єктивація прагнення, бажання дошкільника заявити своє «Я»; розвиток креативності як особистісної якості дитини; сприяння вільному прояву творчості у різних сферах життя; оволодіння адекватними образно-виражальними засобами для повноцінного вираження свого «Я»; налагодження партнерського спілкування між дорослим і дитиною, встановлення атмосфери співтворчості.

Висновки. З позицій даних вимог одним з найбільш актуальних пошуків всієї сучасної освіти виступає потреба у формуванні творчої особи на найраніших етапах її розвитку, а саме в дошкільному віці (Л. І. Божович, Л. А. Венгер, Л. С. Виготський, П. Я. Гальперін, А. В. Запорожець, Д. Б. Ельконін). Щоб стати успішним, потрібно звільнитися від штучних обмежень і прийняти на себе відповідальність за своє життя. Успіх – це подорож, а не пункт призначення, тому що прибуття у пункт призначення означає, що шлях закінчений. Люди, які живуть кожен день по максимуму, насолоджуючись всім, що принесе новий день, досягають успіху. Успіхом можна назвати здатність робити життєвий шлях якомога більш плодотворним і значимим.  І усвідомлення цього необхідно прищеплювати з самого дитинства.

Проблема творчого самовираження є актуальною для раннього онтогенезу, який характеризується високим рівнем спостережливості, уяви, фантазії, чутливості до мови. Усе наведене у сукупності виступає основою реалізації дитиною-дошкільником свого творчого потенціалу у різних видах діяльності

Список використаної літератури

  1. Барко, В. І. Як визначити творчі здібності дитини? [Текст] / В. І. Барко, А. М. Тютюнников. – К. : Україна, 1991. – 79 с. – (Сімя і суспільство). 

  2. Великий тлумачний словник сучасної української мови / уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. – К.: ВТФ «Перун», 2001. – 1440 с.

  3. Гончаренко, С. Український педагогічний словник / С. Гончаренко. – Київ: Либідь, 1997. – 376 с.

  4. Леонова, Н. С. Здібності та задатки як базові чинники обдарованості [Текст] : професійна компетентість / Н. С. Леонова // Основи здоров'я. – 2013. – №2(26), лютий. – С.9-12.

  5. Портницька, Н. Ф. Від наслідування до творчості : вікові особливості дошкільника / Н. Ф. Портницька // Практична психологія та соціальна робота. – 2011. – №8(149). – С.59-68.

  6. Смутна, Т. Здібні та обдаровані [Текст] : методичний проект / Т. Смутна, І. Білоус // Завуч. – 2016. – №18, вересень. – С.14-29.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу.