Легенди рідного краю

ЛЕГЕНДИ ПРО ЛИХІВСЬКИХ ЛЕЛЕК

 На окраїні хутора в далекі довоєнні часи жила вдова. Мала вона двох синів. Росли хлопчики на радість матері, були її розрадою і надією.

            Минав час, діти виросли, здавалося  - живи та радій. Як раптом  в село прийшла страшна звістка. Війна…

 Всі жінки проводжали чоловіків  на війну.  Пішли воювати з ворогом і вдовині  сини. Чекала мати звістки щодня. З невеличких листів дізнавалася, що воювали її діти  як справжні герої, громили фашистів, вірили в перемогу.

Одного дня чорною птахою прилетіла до неї похоронка . ЇЇ любі синочки полягли в битві за Дніпро. Посивіла  жінка в одну мить. Не знала як їй жити без дітей. Не вірила  в те, що сталося, чекала, що сини її повернуться додому.

            Пройшло багато років, відгриміла війна  та жінка  щодня виходила на дорогу , виглядала з далекого  походу своїх дітей. Одного разу прилетіли лелеки, покружляли над її   оселею та й звели гніздо неподалік вдовиної хати.  Жінка вірила, що це її сини повернулися до неї. З тих пір, щороку прилітають  птахи, виводять  пташенят і відлітають у вирій.

            Проходять роки та легенда про вдову та лелек залишається жити і по нині. Вже майже немає того хутора , а лелеки прилітають сюди щороку, як душі загиблих вдовиних синів, які повертаються на Батьківщину.

Жили собі чоловік і жінка. Довгий час прожили вони разом та не дав Бог їм діточок.  Куди тільки не зверталося подружжя: і до ворожок, і до знахарів,і до  різних змовлянь. Та все марно. Жінка вже втратила надію, що колись стане матір´ю. Як одного разу приснився їй сон. Ніби до них на подвір´я прилетів великий білий птах, походив, походив, знявся та й полетів.

            На ранок жінка похвалилася чоловікові про своє видіння. Здавна ведеться , що птах у сні приносить якусь звістку.  Разом подумали, що б це могло бути  – чи добра звістка, чи лиха. Минув сон та й забувся.

            Прийшла весна. І одного ранку жінка побачила як лелеки мостять гніздо на старій груші, яка росла біля воріт їхньої оселі.  «А ось і сон справдився»,- подумала вона. Дійсно, сон справдився , бо  того ж  року народилося у подружжя довгождане дитя.

            Стара груша всохла. І лелече гніздо перенесли на стовп, де воно знаходиться і по цей день. Говорять,що  всі , хто  має   заповітне  бажання повинен  потриматися за стовп,  на якому живуть лелеки  -   і  бажання  справдиться.