і отримати безкоштовне
свідоцтво про публікацію
До визначення переможців залишилось:
3
Дня
3
Години
16
Хвилин
30
Секунд
Поспішайте взяти участь в акції «Методичний тиждень».
Головний приз 500грн + безкоштовний вебінар.
Взяти участь

«Квіти – окраса нашого життя»

Курс:«Активізація творчого потенціалу вчителів шляхом використання ігрових форм організації учнів на уроці»
Черниш Олена Степанівна
36 годин
1800 грн
540 грн
Свідоцтво про публікацію матеріала №AD130871
За публікацію цієї методичної розробки Сорока Людмила Антонівна отримав(ла) свідоцтво №AD130871
Завантажте Ваші авторські методичні розробки на сайт та миттєво отримайте персональне свідоцтво про публікацію від ЗМІ «Всеосвіта»
Бібліотека
матеріалів
Перегляд
матеріалу
Отримати код

«Квіти – окраса нашого життя»

Мета: розширити знання про квіти, їх види, призначення, користь; вдосконалити вміння спостерігати за навколишнім світом, за змінами в природі, вміння складати букети і правильно їх дарувати; виховати естетичні почуття від спілкування з красою природи, бажання охороняти та вирощувати квіти.

Обладнання: виставка букетів і композицій із квітів.

Плакати: «В історії квітів – частина історії людства»

Ауербах.

« Квіти улюблені супутники людини з давніх часів. Вони не лише милують зір, але й облагороджують душу…»

Д. Хімчук.

«Имеющий в руках цветы, плохого совершить не может.»

В. Солоухин

 Вступне слово вчителя:  З тих завдань, які ви готували на сьогодні, з оформлення нашого класу, малюнків, записаного на дошці ви вже знаєте, що ми сьогодні з вами будемо говорити про квіти.

 Адже квіти є найпрекраснішим витвором природи . Вони вражають нас найтоншими пахощами, милують найрізноманітнішими кольорами.  Вони, як і музика, створюють піднесений настрій, окрилюють.. Віддавна вони були для людини символом її почуттів, думок. Про них складали легенди, оповідання, їх оспівували у піснях і поемах.

    

       Девізом нашої години спілкування будуть слова.

 

                        «Цінуймо квітку – Божий дар

                        Що пелюстками обіймає.

                        В ній вічний поклик і вогненний жар,

                        В ній частка сонця й райдуги розмай».

 

Адже, як свідчить легенда, квіти на землі з’явилися, коли веселка піднялася дуже близько до сонця і почала танути, ЇЇ кольорові краплі пролилися вниз. І скільки змішалося барвистих відтінків веселки, стільки втілилося їх у забарвлення рослин квітів. 

  

 

 

  Гра  «Кольори» . Назвати п’ять квіток заданого кольору (білий, жовтий, синій або голубий, червоний).

 Гра «Впізнай квітку».

1.      - Всюди шанують цю скромну квітку. В Англії  з нею пов’язане свято «весняної королеви», а в Німеччині день збору цих квітів минає у танцях та піснях, а в школі із святом останнього дзвоника. 

    -  Ця квітка є символом пам’яті та вірності.

    -  А загалом ця блакитна квітка розпускається для того, щоб засвідчити кохання і в руках закоханих вона промовляє: не забувай!

2.  Вона з тих рослин, про які  в народі кажуть «Де не посій,  там вродиться!».

 

  - В Західній Європі вона культивується як овоч. З ніжних весняних листочків цієї рослини готують салати. Там є багато вітамінів А,С.

  - Згодом замість квітів утворюються маленькі  «парашутики», що кружляють у повітрі.

 

3. В українському фольклорі розповідається, що ці квіточки, подібні до перлин, - не що інше, як застиглий сріблястий щасливий сміх лісової Мавки.

  - В одному з давньогрецьких міфів стверджується, що ці квіти виникли з краплини  поту богині мисливства Діани.

   - Назва цієї квітки в перекладі з латинського означає: «лілія, яка цвіте в долині у травні», вона занесена до Червоної книги.

 

4. Цю квітку у давнині вважали провісником весни, символом радісної життєвої сили, невмирущості, мужності.

  - Чи існує на світі яка інша рослина, котра була б так широко відома й користувалася такою славою, як невеличка, скромна, з твердим, немов у брусниці, листям, синя квіточка?

 

 

 

                  

 Сторінка 1. Квіти-символи

     Барвінок до людської оселі, до городу тягнеться. Взимку відвар барвінку п'ють од простуди, влітку барвінком прикрашають святковий хліб, хату, плетуть з нього весільні віночки. Цілий рік його шанують, бо вважають символом життя.

     Безсмертник дарує здоров'я роду людському, тому він і є символом безсмертя.

    Найпочесніше місце належить деревіюЦі дрібненькі білі квіточки здалеку нагадують велику квітку, її називають в народі деревцем. Коли квіти перецвітають, вітер розносить насіння далеко-далеко. Та де б не проросла ця рослинка, вона завжди цвіте. Особливо багато деревію на тих полях, де бої проходили і полягли герої. Недарма він символізує нескореність.

Цвіт вишні та яблуні - символи материнської любові, ніжності, доброти.

    У народі кажуть, що Рута колись була дуже красивою дівчиною. Вона, як і ЇЇ сестри Мальва та Півонія, лікувала людей від сердечних хвороб. І прийшов якось до них лікуватися Зимовий Вітер. Дмухнув на сестер і перетворив їх на квіти. А люди навесні висадили мальву - до вікна ближче, півонію - до води, руту - до сонця.

Так і ростуть сестри, своєю красою людей милують і символізують віру, надію, любов.

       А любисток і васильки! Були колись птахами, що вчили людей любити одне одного та бути щирими у розмовах. А як померли, то проросли двома пахучими рослинками - любистком та васильком. Люди люблять їх не лише за пахощі, а й за лікувальні властивості. Ними миють волосся, освіжають помешкання, купають у відварі маленьких дітей, бо знають, що ці квіти символізують людську відданість.

        А чарівна ромашкаЯка це красуня! Несе вона здоров'я людям і символізує доброту та ніжність.

          А вусатий хміль - символ гнучкості людської та розуму. Без нього не може бути справжнього свята квітів, квітів-символів, квітів-лікарів, квітів-оберегів, знахарів душі.

      Що каже квітів жмутик?

      Про що їх мова непроста?

      Верба – одвертість, айстра – смуток,

      Лілея біла – чистота.

      Конвалія – любов таємна,

      Мак – новий цвіт, що не згаса.

      Лавр – завжди успіх, слава певна,

      А мальва – холодність, краса.

      Дзвіночок польовий – то вдячність,

      То вічная любов свята.

      Нарцис – то горда необачність,

      Волошка – ніжність, простота.

      Прекрасна лілія – сміливість.

      Півонія – життя століть.

      Фіалочка – сором’язливість.

      Любов минуща – первоцвіт

 

 

 

 

Сторінка 2. Квіткова аптека

Ромашка

Відвар з квітів використовують при застудних захворюваннях, бронхіті, під час зубного болю, болях у шлунку; полощуть горло при ангіні, купають немовлят, миють волосся; у косметиці ромашку використовують для виробництва кремів, лосьйонів, шампунів.

Материнка

Застосовується при застудних захворюваннях, для лікування хвороб нирок, печінки; для миття голови, щоб краще росло волосся. Материнку вживають у їжу. Кілька стебел кладуть у бочку з розсолом, коли солять огірки.

Конвалія

Ще стародавні люди знали про її чудодійні властивості. Настоєм квітів конвалії лікують серце.

Конюшина червона

Найчастіше відвари із суцвіття застосовують при захворюваннях бронхів, легень; настойку суцвіть вживають при головних болях, опіках шкіри; свіжим соком рослини лікують алергічні ураження очей.

Барвінок

Настоєм барвінку лікують головний біль, гіпертонію, полощуть ротову порожнину під час зубного болю.

Волошка

Настоєм квітів лікують хвороби очей; чаєм лікують хвороби нирок. Чай волошки має синій колір і солодкий смак.

Троянда

З пелюсток троянди готують варення, отримують дуже цінну трояндову олію, п'ють вітамінний чай. Троянду використовують у парфумерній промисловості для виготовлення духів і кремів.

Нагідка

Малесенька, рудесенька, як сонечко яснесенька. Латинська назва - календула. Мазі, зроблені з календули, загоюють рани, а настої лікують шлунок і печінку. У квітів календули великі цілющі властивості, а ще в них є ефірна олія. У пелюстках міститься барвник, який надає красивого кольору соусам, тісту,супам.

 

                             

 Сторінка 3. Легенди про квіти

Легенда про пролісок

У темному-темному гаю розквітла чарівна квітка весни – Пролісок.

На дворі ще лютувала зима, а Пролісок мужньо дивився на світ блакитними очима. Сумно йому стало в темній хащі. Він гукнув до квітів: «Гей, вставайте! Весна не за горами!». Почули голос Проліска інші квіти: сон-трава, мати-й-мачуха, ряст. Забуяли квіти й трави. А Пролісок непомітно зник, аж до наступної весни.

Хоч життя у Проліска коротке та він завжди радує всіх своїм раннім мужнім цвітом.

Давно то було. Тікала з турецької неволі українська дівчина Катерина. Блукала не один день, не два ... Непомірно довго тягнувся час самотнього голодного блукання серед чужих людей, голих степів, холодних вітрів, пекучого від холоду каміння. Тікала вона і знала, що в разі невдачі чекає її жахлива розправа за вбитого слугу, за отруєння відваром болиголову сторожу.

Та невдовзі султан повернувся з походу і, дізнавшись про все, просто оскаженів. Викликав загін яничар і звелів живою чи мертвою повернути втікачку. Скільки днів тривала погоня, одному лише світлочолому місяцю відомо, який темними ночами освітлював дівчині дорогу.

Ось і степи залишились позаду. Із загону яничар залишились одиниці, а втікачки все не здоженуть. Яничари і самі давно вже повернули б назад, але, пам’ятаючи суворий наказ, продовжували погоню.

Незабаром виснажена дівчина дісталася рідних країв і в знемозі опустилася на землю під вітами лісу. Надворі стояли перші дні весни. В повітрі пливли терпкі запахи живиці та набубнявілих липких бруньок. На всі лади висвистували шпаки, зустрічаючи весну і радіючи теплу. Лежачи на купі сухого теплого листя, Катря плакала від щастя. Та раптом до неї долинули крики переслідувачів. Здавалось, що вони вже десь поряд, за сусідніми кущами. В дівчини від жаху холоне кров, туманиться в очах, серце ледь не вискочить з грудей. Розкинула Катруся в розпачі руки, обняла купку сухої вицвілої торішньої трави і у відчаї почала благати: "Ненько моя, земле! Не дай загинути! Не дозволь песиголовцям вернути в неволю! Краще розступися, земле, і навічно прийми мене в обійми! Миліша смерть на рідній батьківщині, ніж підневільне життя на чужині!” Почула матінка-земля те благання, враз голі кущі покрилися зеленим листям, зашепотіли в швидкому рості трави, а з небесної блакиті опустилися на галявину голубі сутінки й заховали втікачку.

З тих пір говорить легенда, там, де опустився на землю блакитний туман, заясніли на лісових галявинах, весняні квіти кольору вечірнього неба, нагадуючи нащадкам про хоробру українську дівчину Катерину, її незгасне прагнення до волі. І, назвали їх синооьокими пролісками.

Конвалія. (Антична легенда)

Діана – богиня мисливства – у своїх лісових мандрівках любила підійматися високо в гори. Одного разу її підстерегли злі боги лісів і полів. Вони вирішили полонити її. Та красуня врятувалася втечею. Бігла так швидко, що аж піт стікав з її лиця рясними краплинами. І де ці краплини падали, там проростали чарівні конвалії.

Українська легенда розповідає про те, що квітка виросла там, де впали сльози дівчини, яка чекала нареченого з далекого походу. На Русі цю квітку пов'язують з іменами Садка, Любави та Волхови. Конвалія - це нібито сльози царівни, пролиті нею, коли її розлюбив відважний купець. В інших легендах розповідається про те, що конвалія постала з розірваного намиста Білосніжки, що це ліхтарики гномів. Існує легенда, в якій розповідається не тільки про квітки, а й про червоні ягоди цієї рослини: юнак на ім'я Ландиш так гірко плакав за Весною, яка покинула його, що сльози перетворилися на білі квіточки, а кров серця забарвила ягоди.

В українському фольклорі є чудова поетична розповідь про квітки конвалій і їх виникнення. В ній говориться, що ці квіточки, подібні до перлин, є не що інше, як застиглий сріблястий щасливий сміх лісової русалки – Мавки, яка вперше відчула радість великого, щирого, взаємного кохання.

Легенда про незабудку

. Скільки про неї складено легенд, скількох митців надихала вона на творчість! Одна з легенд оповідає, що квітку незабудкою назвав сам Господь.

Коли він творив флору, то коханій квіточці дав назву. Маленька квіточка із заплаканими очима промовила до Бога: «Господи, серед такого великого товариства квітів я забула своє ім’я». Бог ласкаво подивився на неї і мовив: «Не забудь Мене». І стали цю рослину називати Незабудкою.

За іншою легендою Господь, створюючи світ, даючи назву кожній рослині, цю рослинку, що сиротливо притулилася на березі рівчачка випадково обминув. Квіточка підійшла сама до трону Всевишнього стала просити, щоб незабув Він дати і їй назву. На це Господь відповів: «Тебе не забуду, не забудь і ти Мене. Хай віднині твоє ім’я буде – Незабудка».

Легенда про мак

Мак завжди високо цінувався в народі як харчовий продукт. З нього били олію, пекли пироги, варили вареники, маком заправляли кутю, посипали бублики, коржики, святкові паляниці. На Маковія пекли коржі й поливали їх тертим маком з медом. Робили й цукерки. Рослина ця служила оберегом від нечистої сили.

Одного разу Господь зійшов на Землю, щоб дізнатися, чи задоволена вона тим життям, яке Він колись на неї насадив, і чи немає серед істот скривджених, що живуть на ній? На одного веселого і задоволеного доводяться сотні нещасних; у відповідь на одне тріумфування лунають сотні ридань. У стражданнях з'являється людина на світло і в стражданнях, оточений засмученими і такими, що плачуть, помирає. Та і тих небагато, які можуть вважати себе щасливим, куштуючи чашу радості, знаходять прихованим в ній страх перед смертю, а страх - чи не те ж страждання?

На перші дві вказівки Господь відповів, що знищення істот один одним і смерть є необхідним законом удосконалення і що істоти, що населяють Землю, не в змозі осягнути їх тільки по своїй короткозорості і обмеженості свого розуму. Усі істоти світу, починаючи від щонайменших і до величезних, від слабких і до найсильніших, від безглуздих і до розумних, -- тільки органи, тільки клітинки одного величезного організму.

Вони обмінюються один з одним соками і силами, так що один допомагає іншому, в один і той же час і беручи і віддаючи. Смерть же є тільки відпочинок втомлених і стомлених і колиска знову виникаючого життя. Що стосується до третьої вказівки Землі, то Господь, важко зітхнувши, глибоко замислився над ним. Проте не змінив Свого колишнього рішення і тільки сказав: "Твоя правда, Земля, на тобі надто багато горя, але Я вклав в людину іскру Моєї всемогутності, і він протягом тих багатьох тисячоліть, які йому належить ще проіснувати, навчиться, як це горе долати і як від нього виліковуватися. Він бажав бути вільним, так нехай же і несе тепер усі наслідки цієї бажаної для нього свободи"

Але, Господи, -- заперечила Йому тоді Земля, -- перш ніж настане цей віддалений день зцілення, надай же людині хоч яку-небудь допомогу; дай йому хоч який-небудь засіб заспокоєння, щоб біль не був такий обтяжливий, тривалий і смертоносний! Тоді Господь подумав ще небагато і дав Землі крихітні зернятка і наказав розкидати їх на оброблених полях і уздовж доріг, по яких ходить людина. Земля розкидала їх -- і виріс наш мак, який розпускає з цих пір свої строкаті, яскраві квіти серед хлібних полів, на дорогах і на лугах, де відпочиває людина. Як яскравий вогник, блищить він серед жовтих хлібних колосів і зеленіючих рослин і запрошує людину зірвати його і скористатися цілющими болезаспокійливими властивостями.

Легенда про чорнобривці

. Жила колись в одному селі сім’я. Звичайні, трудящі люди. Сталася в них радісна подія – народилася трійня, три сини-соколи. Такі в них були карі очі, як мед гречаний, такі чорні брови, такі схожі між собою, що рідні, не змовляючись назвали їх Чорнобривцями, хоч кожен мав своє ім’я. Коли підросли, то виявилось, що і таланти у них однакові і різні водночас: один був золотар, другий гончар – керамік, третій різьбяр дерева-кістки-рога. На всю країну стали славні хлопці, звідусюди приїздили до них подивитись на їх майстерність, придбати бодай одну річ, яка кому до вподоби.

Трапилось так, що село, де жили хлопці, на якийсь час попало в поле дій безкінечних війн, які вели між собою люди. Село намагалось жити своїм повсякденним чином, але одного дня ввірвався ворожий загін, до грабежу-розбою взялися. Цупили все, що їм подобалось. Дійшли до хати майстрів-чорнобривців. Розгребли все, що було в майстерні. Розгорілися жадобою, і забрали в полон майстрів. Як не благали, як не відкуплялись – ніщо не допомогло: повезли хлопців у чужу землю.

Тяжко тужили батьки, а від синочків, ані чутки, ані звістки.

Йшли роки, підросла сестричка. Бачила, які сумні тато й мама, все допитувалась – чому? Довго не розповідали, а потім якось бабуся все оповіла. І вирішила дівчина іти в чужий край, шукати братів. Ніякі вмовляння не допомогли.

Довго блукала дівчина світом: ніхто не чув про чорнобривців. А потім якийсь дідо сказав їй: "Це, мабуть твої брати були! Вони всі троє однаковісінькі, та такі ж гарнесенькі. Хан їх і голодом морив, і бив, наказуючи працювати. А вони одне у відповідь:

Відвезіть нас додому. Ми будемо працювати, і все зроблене забирайте. Але тільки вдома ми можемо робити такі речі, як ви бачите.

Бо стільки тих виробів привезли з ними. Хан наказав їх бити, поки не згодяться працювати. Забили їх до смерті”…

Дідуню! А де вони поховані?

А їх ніхто не ховав. Хан наказав викинути в степ. Там зараз тільки кісточки тліють.

Покажіть, де це! благаю Вас!

Позбирала в торбинку кісточки братів, бо вже мало що й лишилося. Схудла, змарніла, але дійшла додому. З великою радістю зустріли батьки і все село дівчину. Поплакали над долею хлопців-чорнобривців, та й розійшлися додому. А батьки поховали в садку останки своїх синів.

За якийсь час побігла дівчина в садок, як щоранку це робила і зачудувалася: на могилці братів розцвіли дивні квіти. Покликала батьків, і ті водночас мовили: "Чорнобривці!” Полюбили ті квіти на Україні, рідко біля якої хати їх немає. Отак повернулися нетлінною красою додому хлопці-чорнобривці.

Сторінка 4. Квіти у віночку

Учитель .Український віночок теж сплетений з квітів. Він — символ чистоти й молодості. Ще є у ньому чаклунська сила, що біль знімає, волосся береже.

Українські дівчата влітку ходили з непокритою головою, обвиваючи її стрічкою, а на свята одягали вінки. До віночка вплітали різноманітні квіти. В одному вінку їх могло бути до 12, і кожна щось символізувала.

Найпочесніше місце належало деревію. Хоч би де проросла ця рослина, вона завжди цвіте. Тому й вплели її люди у вінок символ нескореності.

Листя дуба - символ сили, троянда - кохання. Біла лілія - символ чистоти і цноти, вважається квіткою діви Марії.

Волошка - це простота, ніжність; вереск - самотність; польовий дзвоник вдячність; лавр - успіх,слава; мальва - краса, холодність; півонія - довголіття;
ромашка - мир, ніжність, кохання; тюльпан - відчайдушне кохання. А ось цвіт яблуні й вишні - символ материнської любові, калина - символ краси та
дівочої вроди, символ України.

А любисток і васильки були колись птахами, що вчили людей любити одне одного. А як померли, то відродилися любистком та васильками. Люди люблять їх і за цілющі властивості. Тому у віночку це символ людської відданості. Ромашка у вінку - наймолодша за віком, її вплітають разом з гронами калини та цвіту яблуні, вишні, переплітають з батіжком хмелю - символом розуму й гнучкості. Цвіт маку долучають у віночок ті дівчатка, в чиїх родинах хтось загинув у боротьбі з ворогами, бо мак - це туга, печаль.

Сторінка 4. «Мистецтво»

 

Квіти – постійні супутники  нашого життя. Вони на клумбах, у кімнаті, вони на вишиванках і картинах. Ними розмальовують печі та посуд. Дуже багато відомих  художників на своїх полотнах зображали квіти.   І саме рослинні та квіткові композиції стали основою картин відомої української художниці Катерини Білокур. Вона дуже любила природу свого рідного краю  :

« … як прийде весна та зазеленіють трави,

                                  а потім і квіти зацвітуть...

 Ой, Боже ж  мій, як глянеш кругом, то та гарна,

    а та ще краща, а та ще чудовіша.

 Та начебто аж схиляються до мене, та як не промовляють:

"Хто ж нас буде тоді малювати, як ти покинеш?”

 То я все на світі забуду та й знов малюю квіти....” 

Відомим висловом стали слова Катерини Білокур «Квіти, як і люди – живі, мають душу».

  Пропоную вам переглянути картини відомої художниці.

(переглянути презентацію з картинами К. Білокур)

Майже вся збірка творів Катерини Білокур експонується в музеї українського народного декоративного мистецтва 

Сторінка 5 . Музика

Вчитель. Діти, а які ви знаєте пісні про квіти?

(відповіді учнів)

 Я пропоную вам прослухати віночок  українських пісень про квіти.

( звучать пісні «Мальви»,

 «Червона рута»,  Софія Ротару,

 «Матіола» Олена Мозгова,

«Чорнобривці», Таїсія Повалій)

Сторінка 6. Символіка кольору квітів

Уміння дарувати квіти – це велике мистецтво. Дотепер у Європі дотримуються певних правил квіткового етикету. Насамперед слід пам’ятати , що квіти, які ви даруєте, свідчать не тільки про ваш смак, але й підкреслюють ваше ставлення до того , кому ви їх даруєте. Тому перш ніж дарувати букет, необхідно згадати два основні правила квіткового етикету, з яких перше пов’язане з особистістю того, кому вони призначені, а друге – з обставинами вручення подарунка.

Червоний – концентрує енергію , що дарує любов , родючість і здоров’я, символізує пристрасть, очищення. Відчуття тепла червоного кольору на психологічному рівні може створювати у людини відчуття благополуччя , багатства і захищеності.

Білий – символ чистоти і світла, побажання довгого життя, здоров’я і блага.

Рожевий – щасливе і приємне життя, побажання щастя і рівноваги.

Жовтий – з одного боку , означає веселощі, позитивну енергії, а з іншого – ревнощі та зраду.

Підсумок виховної години.

Вікторина

  1. Назвіть перші весняні квіти. (Підсніжник, фіалка, первоцвіт, медунка)

  2. Богиня рослинного світу. (Флора)

  3. Символ суму. (Айстра)

  4. Квітка – символ чистоти. (Лілея)

  5. Країна, де полюбляють сакуру. (Японія)

  6. Художниця, творчість якої присвячена квітам. (Катерина Білокур).

  7. Яка наука вивчає взаємодію рослинного й тваринного світу з навколишнім середовищем? (Екологія)

  8. Вона цвіте в травневі дні між великим листом виснуть квіточки дрібні запашним намистом (конвалія)

  9. На городі тичка, , на тичці – капличка. Без вікон, без верха, а в ній людей без числа

Учитель. Як бачите квіти в нашому житті мають не тільки величезне естетичне значення , а й практичне застосування. Ці тендітні витвори природи не тільки поліпшують нащ настрій, допомагають висловити най різноманітні почуття , а й розвивають наш смак, прикрашають житло, лікують.

Мені б же хотілося, щоб у ваших серцях цвіли прекрасні , дивовижні квіти.

Я сію квіти – значить сію радість –

Стареньким, юним, милій дітворі.

Вам квіти можуть розповісти повість

Про те, як пропливають дні в дворі.

Бо квіти – це хороші, милі друзі,

Як радісно мені, я йду до них!

Буває, серце ниє й стогне в тузі,

Найду я вихід в квітках чарівних.

Всі люблять квіти, всіх вони чарують.

Люблю матіоли аромат вночі,

І чорнобривці манять і хвилюють

На пліт повилізали паничі.

Намов веселка грають кольорами

Маленькі різнобарвні зірочки,

Й здається, що я йду-пливу лугами

І сяють скрізь чарівні світлячки.

На кожнім святі променіють квіти,

Мов лагідні вогні горять вони.

З цим вогником стає тепліше жити,

То ж радо сіймо квіти щовесни.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу

Опис документу:
Усний журнал
  • Додано
    02.03.2018
  • Розділ
    Виховна робота
  • Клас
    9 Клас
  • Тип
    Конспект
  • Переглядів
    374
  • Коментарів
    0
  • Завантажень
    1
  • Номер матеріала
    AD130871
  • Вподобань
    0
Курс:«Створення та ведення власного блогу на платформі WordPress»
Левченко Ірина Михайлівна
24 години
1200 грн
360 грн
Свідоцтво про публікацію матеріала №AD130871
За публікацію цієї методичної розробки Сорока Людмила Антонівна отримав(ла) свідоцтво №AD130871
Завантажте Ваші авторські методичні розробки на сайт та миттєво отримайте персональне свідоцтво про публікацію від ЗМІ «Всеосвіта»
Шкільна міжнародна дистанційна олімпіада «Всеосвiта Осінь – 2018»

Бажаєте дізнаватись більше цікавого?


Долучайтесь до спільноти