Матеріали презентації висвітлюють стан української освіти, науки та культури протягом міжвоєнного періоду (1918–1939 рр.), коли етнічні території України були розділені між різними державами. Аналізується жорстка політика асиміляції, яку проводили Польща, Румунія та Чехословаччина, обмежуючи використання рідної мови та ліквідуючи національні навчальні заклади. Особлива увага приділяється діяльності української інтелігенції, яка створювала таємні університети, приватні школи та товариства, такі як «Просвіта» та «Рідна школа», задля збереження ідентичності. Частина матеріалів присвячено інтелектуальному життю еміграції, зокрема заснуванню Українського вільного університету в Європі як осередку вільної думки. У сукупності матеріали демонструють незламну боротьбу українського народу за право на власну освіту та культурний розвиток у складних геополітичних умовах.


