Культ вождя в радянській політичній релігії

Безумовно, остаточне формування культу особи В. І. Леніна відбулось на момент його смерті, а події після (враховуючи те, що було прийнято керівництвом) явно сприяли цьому. Тільки після 1924 року дослідники з впевненістю можуть говорити про розквіт цього культу. Але не варто забувати про передумови, які вплинули на цей процес. Ще за довго до створення культу Леніна, дослідники зазначають, що з особою Леніна пов’язується ще один важливий момент, який вплинув на формування ще одного феномену, більшовицької харизми. Початок цього довготривалого процесу треба відносини ще до моменту, коли Володимир Ленін вирішив остаточно зайнятись і посвятити себе соціалістичній діяльності. Один із головних життєвих кроків Леніна, був приїзд у Петербург, для того щоб займатись адвокатською справою. Але не пройшло багато часу, як він полишив цю справу і згодом його було визнано одним із найкращих марксистів з Волги. Важливу роль у цьому плані відігравав не лише сам Ленін, але як наголошував М. Вебер, пропонуючи свою теорію, факт «визнання» особливих якостей були вирішальними для дієвості харизми», подібна тенденція простежувалась і в даному випадку, коли оточуючі майже возвеличували його. Серед тих, кого він зустрів в марксистських кругах, особливо вирізнялись два меншовика, Юлій Мартов і Александр Потресов. В тому числі він познайомився з Надією Крупською, яка в майбутньому стане його жінкою. Але внаслідок деяких обставин він змушений виїхати закордон, а саме у Швейцарію, місто Женева, де знайомить з Григорієм Плехановим і його соратником П. Б. Аксельродом, на яких справив теж велике враження. Маючи велику підтримку від людей, які, що дуже цікаво, називали себе послідовниками, він створює партію у 1903 році ( РСДРП(б)) і являється її основним ідеологом. Щодо цього Річард Пайпс підкреслює, починаючи з цього моменту, партія, як творення Леніна, була невід’ємною частиною його особистості. Ніна Тумаркін в праці «Ленін живий! Культ Леніна в Радянській Росії» зазначила, що більшовики починаючи з 1903 року почали підпадати під «гіпнотичний вплив» Леніна. Враховуючи тільки ту обставину що Ленін був дуже харизматичним лідером та володів мистецтвом красномовства в його особу влюблялись дуже швидко. При чому як зазначив Такер, на вигляд він нагадував простого селянина, був низеньким і лисуватим. Один із членів партії сказав : «Старик мудрий, ніхто до нього так тонко, так добре не розбирав деталі, кнопки, гвинтики механізму російського капіталізму. Подібних висловів справді було багато і всі хто його оточували підтверджували це. Зокрема Такер порівнює вождя з Людовіком ХІV, який говорив, держава це я, то Ленін без перебільшення відчував, що партія – це він. Але не все йшло так хотілось самому Леніну, його партія переживала помітну кризу, точніше певні переживання, які були пов’язанні з їхнім впливом у Росії, навіть після падіння монархії, більшість рішень 1917 року як у самій державі так і його партії, відбувались поза бажанням і впливом Леніна.