Круглий стіл "Усі ми одна сім'я"

Опис документу:
Консолідація зусиль вихователів, педагогів, сім'ї та громадськості з метою створення соціально благополучного виховного середовища, виховання й плекання грамотної, культурної, народно зорієнтованої та духовно розвиненої людини. Виховувати любов до найдорожчої для кожного з нас родини, сім’ї, історії, традицій своєї сім’ї. Прищеплювати любов та повагу до старшого покоління.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Круглий стіл «Ми усі одна сімя»

 

Мета : консолідація зусиль вихователів, педагогів, сім'ї та громадськості з метою створення соціально благополучного виховного середовища, виховання й плекання грамотної, культурної, народно зорієнтованої та духовно розвиненої людини. Виховувати любов до найдорожчої для кожного з нас родини, сім’ї, історії, традицій своєї сім’ї. Прищеплювати любов та повагу до старшого покоління.

Оформлення :  на стінах вишиті українські рушники, портрети видатних українських жінок-матерів, образ Божої матері, квіти, напис: «Ми усі – одна сім’я». Стіл застелений вишиваною скатертиною, на столі коровай, хлопці та дівчата в українських костюмах, звучить українська пісня « Мої батьки ».

Ведучий 1Добрий день, шановні! Щасливі ми, що народились і живемо на чудовій, зеленій, багатій і славній Україні. Тут жили наші прадіди, тут корінь роду українського.

Рід – це низка поколінь, які походять від одного предка.

Ведучий 2

Любовдо ближнього починається з любові до батька, матері, братів, сестер, дідусів і бабусь, рідних, близьких, знайомих. Усі ми зобов'язані любити ближнього, бо ж живемо всі на одній Землі. Тож повинні один одному допомагати, не чинити зла, робити добро людям. При цьому не забуваймо, що любов між людьми починається від кожного з нас, з сімї

Учень— Запитати хочу я, що то є таке сім’я?
Ти секретів не держи! Що таке сім’я, скажи!
— Сім осіб! Сім власних Я! Це і є одна сім’я!
Це батьки і діти їх, якщо дім єднає всіх.
— Як живуть разом усі і бабусі, й дідусі?
А коли нема дітей, що тоді? Нема сімей?
— І дідусі, й бабусі до сім’ї належать всі,
Коли разом всі живуть. Їх тоді сім’єю звуть.
— Ну, а що таке рідня? Я запитую щодня.
Розібрать не можу я, де родина, де сім’я?
— То ж запам’ятай, дружок, що рідня — це той зв’язок,
Що від предків наших йде і по крові рід веде.
— Дядечки й тітки усі, двоюрідні дідусі,
Їх жінки й чоловіки ще й племінники меткі.
— Рід історію веде, з глибини віків іде.
Родовід свій ти вивчай, древо роду пам’ятай!

Ведучий 1

Сім’я – святиня людського  духу, благородних людських  почутів: кохання, любові, вірності, піклування. Сім’я – це невсипуща хранительниця  національних звичаїв і традицій, пам’яті предків. Людина є смертною. Але рід, родина, народ – безсмертні.

Ведучий 2

Сьогодні всі ми тут зібралися, щоб краще пізнати себе та близьких нам людей. Адже не випадково в народі кажуть, що у світі існує багато нерозгаданих таємниць, і одна, найбільша серед них, – любов до батьків і дітей.

Ведучий 1

Бо всі ми обвиті стежками доріг,

Які простяглися без краю.

Початок дороги – це отчий поріг,

Кінець її – хто ж цього знає?

Ведучий 2

Сім’я – це група людей, що складається з чоловіка, жінки, дітей та інших близьких родичів, які живуть разом (під спільним дахом). 

Тобто ви живете у своїй сім’ї, серед близьких і дорогих людей.

Ведучий 1

Ваша сім’я – це ваша маленька батьківщина, в якій ви живете. Ніжно любіть її, бо вона – частинка українського народу.

Кожна сім’я складається з: матері, батька, дітей (тобто, в декого з вас є ще братики і сестрички).

Від слова батько походить слово Батьківщина (вітчизна), а також батьківщина – спадщина від батьків.

Учень 2 «Моя сім’я»

Розкажу вам, друзі, я

Що таке моя сім’я.

Разом дружно проживаємо

І пісні про це співаємо.

Люба матінко моя –

Як пишаюсь нею я.

В неї руки золоті,

Серцем кожного зігріє. 2

 Тато сильний і завзятий,

Він – господар в нашій хаті.

Все майструє, все ладнає,

Бо до всього хист він має.

 Дід і бабуся у пошані –

Вони праці ветерани.

Всіх онуків міцно люблять

І як пташенят голублять.

 Є у мене ще й брати –

Кращих в світі не знайти.

Ось і вийшло: всіх сім «я»Знайте, це і є сім’я.

Ведучий 2

Родина. Сім’я. Затишок. Добробут. Як тісно пов’язані між собою ці поняття. Міцна сім’я – міцна держава.

Роде наш красний! Що може бути прекраснішим від того дня, коли до отчого порога, під рідну батьківську стріху, мов ластів’ята до рідного гнізда, злітаються діти, онуки, правнуки.

Злітаються, щоб низько вклонитися матері, заглянути в її ясні очі, які так часто не стулялися ночами, коли ми хворіли; поцілувати натруджені материнські руки, що так ніжно гладили нас по голівці, оберігали від спеки і холоду, знімали жар із нашого чола, випікали смачний духмяний хліб.

Початок дороги – це отчий поріг…

Ведучий 1

Батьки і діти, діти і батьки –

Нерозділиме і одвічне коло.

Ми засіваємо житейське поле

І не на день минувший – на віки!

Ведучий 2

Жінка – мати, дружина, берегиня сімейного вогнища. Вона завжди створювала затишок і лад у сім’ї.

Мама, матуся, ненька – скільки спогадів і тепла таїть це магічне слово. І справді, час рікою пливе, але вороття назад немає. І скільки не було б нам: 5, 20 чи 50 – завжди потрібна мати, її ласка, її погляд. І чим більша ваша любов до матері, тим світліше і радісніше життя.

Слово «мама» росте разом з нами тихо, як тихо ростуть дерева, сходить сонце, розквітає квітка, як гладить дитину по голівці рідна рука. І так же тихо воно приходить на уста – промінцем маминої усмішки і ласкавістю її очей, листочком вишні і світлинкою сонця, пелюсткою квітки і радістю веселки, теплою лагідністю руки, і вечірньою молитвою.

Ведучий 1

Із букви-краплинки та звуку-сльозинки народиться одного дня на світ святе слово «мама» мовлене устами янголятка, і осяє хатину, як дар Божий, тільки не дано нам запам’ятати цю мить, як не згадати того дня, коли над нашою колискою вперше нахилялася мати. Це – мить, і це – вічність, бо мама завжди з нами, вона живе в нас і в наших дітях та внуках, в усьому нашому роді і береже нас та благословляє на добро - добра й вічна Берегиня роду людського.

Під спів неньчиної пісні виростали поети і композитори, хлібороби і сміливі воїни, філософи і мудреці, просто добрі люди. “Якби не мамина пісня, - казав один древній історик, - наше життя було б набагато біднішим.”

Діти співають пісню «Мама, мамочко моя »

Учень 3

Найбезкорисніша – це матері душа,

Вона і самовіддана й чутлива.

І доки ще матусенька жива,

Не забувай її красу і силу.

Найбезкорисніша – то мамина краса,

Яка довіку сяє для дитини,

Благословіть же матір, Небеса,

А, Божа Матір, збережи дитину!

Свята і вічна – матері любов,

Серця у мам горять теплом надії,

Тож збережи назавжди ту любов,

Хай мама лиш від щастя молодіє.

І прикростей ти мамі не принось,

Щоб менше плакала вона ночами,

Вона віддасть тобі з натруджених долонь

Своє гаряче серце – серце мами!

Ведучий2

Матір у всі віки шанували, любили, звеличували, бо протягом багатьох років супроводжують нас у житті її ласка і турбота, її подарунок – вишитий рушник.

Мати-берегиня роду людського, її святою завжди називали. Мати народжувала дитину, співала їй колискові пісні, вчила добра і любові, навчала охайності, працьовитості. Недарма в народі кажуть: "Яка мама, така й доня".

Споконвіку славились українські дівчата і жінки - чепурні, роботящі, добрі, привітні.

Звучить пісня « Рушничок»

Учень 4

Мама! Немає милішого слова –

Ти ж бо життя і творіння основа,

Пензель, перо надихались тобою,

Вічна ти в пісні - з болем, любов'ю.

Учень 5

Кожна моя дорога –

Зморшка нова у нені,

Кожна моя тривога –

Пасемце сиве у неї –

О, мамо, рідненька!

Пресвяті твої сльози,

Піт і труд, спів і сміх.

Учень 6

Руки ласкаві цілую –

Скільки в них випито сили:

Жали вони і косили,

Прали вони і місили...

Скільки в них випито сили!

Руки красиві - цілую...

Учень 5

Ти - вся в майбутнім,

Не прагнеш спочинку

Лиш ти, рідна мамо,

Вкраїнська жінко!

 

Ведучий 2

З образом матері пов'язаний образ рідної неньки - України, мальовничої і прекрасної, страдницької, але невмирущої, оспіваної тисячами жіночих материнських сердець.

Україно! Пречиста мати!

Ти родилась з любистку і м`яти.

Ти зростала волошкою в житі.

Як же можна тебе не любити?!

Як же можна без цього кохання

Зустрічати рожеве світання,

І у полі з дощем розмовляти,

Чи мелодію вітра співати?

Як же можна без віри у тебе

Покохати це лагідне небо,

І квітучий садок коло хати

І метіль пелюсток волохатих?

Ведучий 1

Мати. Матуся. Материнство. Усе найрідніше, наймиліше, найдорожче ввібрали в себе ці сонячні слова. Задовго до народження дитини й до останньої хвилини власного життя серце матері віддане дітям, сповнене турбот про доню чи сина, навіть коли вони давно дорослі, мають своїх дітей, родину.

Чи не тому матері не мають віку? Молода, в літах чи зовсім старенька – мати все одно залишається найближчою та найріднішою.

Учень

У черешневий цвіт тебе вдягли роки,

Моя матусенько, моя голубко сива,

І на чолі поорані стежки,

Й на личку доля слід свій залишила.

В очах твоїх небесна голубінь

І доброти у них безмежне море,

Хоч дарувала доленька тобі

Струмочок радості і ріки горя.

В своєму серці не тримаєш зла,

Воно любов’ю, радістю рясніє,

Не раз ти скривджена в житті була,

Та кривду нам завжди прощати вмієш.

Моя матусенько, голубонько моя,

Натруджені і мозолясті твої руки,

Та не згубили ніжності й тепла,

Його тепер даруєш своїм внукам.

Так день за днем у даль злетять роки,

І нас той черешневий цвіт припаде,

Але не припорошить час мої рядки,

Так, як з роками, мати не зів’яне.

Вкраїна – Мати, Мати Пресвята,

І Мати, що усім нам світ дарує,

У слові цьому ласка й доброта,

Любов і ніжність, і життя вирує.

Ведучий 1

Які ви знєте прислів’я про про маму ?

- Шануй батька й неньку, буде тобі скрізь гладенько.

- Нема того краму, щоб купити маму.

- Матері ні купити, ні заслужити.

- Материн гнів, як весняний сніг, рясно впаде, та скоро розтане.

- Добре й неньці, як дитина в славі.

- Мама одною рукою б'є, а другою гладить.

- Який кущ, така й калина, яка мати, така й дитина.

- Нема цвіту білішого, як цвіт на калині.

- Нема в світі ріднішого, як мати дитині.

- На сонці добре сидіти, а коло мами добре жити.

Діалог матері з сином

- Розкажіть мені, мамо, про вишні,

Їх було так багато в саду.

- Були, синку,морози невтішні,

А вони, кого хочеш зведуть.

- Розкажіть мені, мамо, про зорі,

Чи такими були і колись?

- А той, сину, хто виріс у горі –

Він не часто на зорі дививсь.

- Розкажіть мені, мамо, про долю,

Чи людині підвладна вона?

- Наша доля,мій сину,як море –

Той пливе лиш, хто має човна.

- Розкажіть мені, мамо,про роки –

Чи спливають повільно вони?

- Роки, сину, помітні допоки

Матерів пам’ятають сини.

 Ведучий 2

Мати і батько – найближчі й найрідніші люди для кожного з нас.

Батько в родині був прикладом для синів. Він виховував їх, слово його завжди було законом. Кажуть, що дітей потрібно любити так, щоб вони цього не знали. Саме така – батьківська любов.

Батько в родині завжди був головою сім ї. І ним, батьком, пишалися. Якщо батько добрий господар, то і родина вся живе багато й щасливо. А якщо глава сім ї не дбає про свою родину, то відразу видно – немає в домі мудрого і доброго господаря.

Батько – розуму навчає! 

Давайте всі з вами згадаємо прислів'я про батька.

- Яка хата – такий тин. Який батько – такий син.

 -  Як батька покинеш, то і сам загинеш.

-  Що робить батько, те й його дитятко.

-  Не навчив батько, то не навчить і дядько.

-  Батько не той, хто породив, а той, хто спорядив.

-  Батькова лайка дужча за материну бійку.

-  З батьком суд коротенький.

Учень 2

      Татко, таточко, татусь
      Найрідніший, милий,

      Чи є ще хтось такий в світі,

      Кого б так любили?

Немає в світі кращих друзів,

Як я й мій рідний тато;

Із ним ми дружимо так щиро,

Що годі й розказати!

            . Я кожного шаную тата,

              Хоч як їх тут багато,

              Та лиш таким хотів би стати

              Розумним, добрим і завзятим,

              Як мій, мій рідний тато.

Учень 3

Чи є руки золотіші,

А серце – ніжніше?

Ти – надія і підтримка,

радість і порада,

Наша гордість і підтримка,

Любов і розрада.

     Плине час, минають роки,

 Але в пам яті моїй

 Назавжди залишиш спокій,

 Мій татусю дорогий!

 Від біди нас захищаєш,

 від нещасть і зла,

 Нас завжди оберігаєш,

 Як птах пташеня.

Учень 4

Як мені вас не любити,

Батьку рідний, нене,

Та ж ви мене згодували

Щирими руками.

Ой нема ніде то в світі,

Як у батька й мами.

Батько розуму навчає,

Мати приголубить,

Ніхто мене так на світі,

Як вони, не любить.

Дай же, Боже, щоб я виріс,

Дуже гарно вчився,

Щоб я батькові та неньці

Добре відплатився.

Ведучий 1

Дідусь і бабуся… Це мудрі, досвідчені роками наставники. Слово дідуся не таке суворе й вимогливе, як батькове, та дідусева наука не забувається ніколи.

Дідусі завжди вміють заспокоїти й дати мудру пораду. Бабусі – це найвірніші подружки. Вони пестять онуків і все їм дозволяють.

Милі бабусі! Ви - сама казка! Ваші лагідні, ніжні слова голублять, пестять душі і серця онучат.

Учень Любий, дорогий наш дідусю,

Ми – твої внучата,

Прибігаємо до тебе

Щастя побажати.

Хоч твоє волосся сивиною

Густо посріблилось,

Ти для нас, дітей маленьких,

Другом залишився.

Ти нас батькові й матусі

Помагаєш вчити,

Як бути чесним, добрим,

Як по правді жити.

Ми твої слова розважні

Пам’ятати будем

І в життя твою науку

Понесемо всюди!

УченьОй бабусенько рідненька,

Чарівниченько любенька,

Твої руки золоті

В невсипущому труді,

Твою працю я шаную,

Твоє серце добре чую,

І сьогодні я бажаю:

Хай сонечко тобі сіяє!

Матусю моєї матусі,

Бабусю моя дорогенька,

Присяду я поряд близенько

І ніжно отак пригорнуся.

Попрошу у Бога здоров’я для тебе:

Воно ж тобі треба та й треба.

Я хочу, щоб довго ти жила

Й дітей моїх доброму вчила.

Цілую бабусині натруджені руки,

Що знали в житті любов і розлуки,

Що вміють такий смачний хліб випікати

І людям добро завжди дарувати!

Ведучий 2

 Наші прадіди уявляли життя людей на землі як велетенське Дерево Роду.

Свій маленький листочок на цьому дереві має кожен із вас. Гілки – ваші батьки, їхні сестри і брати. Стовбур – дідусі й бабусі. Відростки їхні брати і сестри. Коріння – батьки ваших дідусів і бабусь. Чим міцніше росте дерево – тим більше є рід, у кожної гілочки або коріння є своє ім’я.

Кожна людина повинна знати свій родовід, пам’ятати своїх прапрадідів, знати, чим вони займалися, як жили, чим славилися. Потрібно вивчати «дерево свого роду». Що більший рід, то міцнішим росте дерево.

Ведучий 1

Знати свій родовід, зберігати про нього пам'ять – це наш обов’язок не лише перед минулим, а й перед майбутнім поколінням. Бо доки існує життя на землі, доти роду людському нема переводу! 

Учень 1

Вклоняємось всім вам доземно,

Як батьківській хаті з далеких доріг,

Як хлібу, що матінка чемно

Кладе на вкраїнський рушник!

Учень2

Бо ж нашому роду – нема переводу!

Хай пісня єднає коріння святі.

Дай, Боже, нам віру і братнюю згоду

На довгії роки, на вічні віки!

Ведучий 2

«Без сім’ї немає щастя на землі», - твердить народне українське прислів’я. Напевно, кожен із нас усвідомлює, який глибокий зміст закладено в цьому простому, на перший погляд, вислові. Ми не уявляємо свого життя без рідних людей, які завжди готові зігріти нас теплом і ласкою, любов’ю, бажанням допомогти й розрадити.

Материна ніжна турбота, батькова вимогливість і сила, братова підтримка, бабусина доброта… Хіба може бути щасливою людина без усього цього?

Ведучий 1

Яких би життєвих перипетіи не зазнавала людина, які б перешкоди не долала, як би не страждала - завжди вона знаходить прихисток і розраду в сім’ї, де її підтримують, розуміють, жаліють.

Українці завжди дуже високо цінували сімейний затишок, сімейні цінності й традиції. Культ батька-матері й щасливої родини, де панує злагода, властивий нашій народній педагогіці споконвіку, бо лише сім’я може захистити людину в такому непередбачуваному й жорстокому світі.

Ведучий 2

Нехай у царстві батьків наших і дітей передаються із покоління в покоління працелюбність і достаток, довіра й подяка, добрий звичай і спомин про славні діла.

Ведучий 1Нехай наші славні родини примножуються і процвітають, зберігають свої традиції та передають їх від роду до роду, від покоління до покоління

Ведучий 2 Одна Батьківщина, і двох не буває.

Ведучий 1Місця, де родились, завжди святі.

Ведучий 2Хто рідну оселю свою забуває,

Ведучий 1Той долі не знайде в житті!

Звучить пісня «Родина»

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Сучасні проблеми адаптації та соціалізації особистості»
Левченко Вікторія Володимирівна
36 годин
590 грн
590 грн