і отримати безкоштовне
свідоцтво про публікацію
Предмети »
  • Всеосвіта
  • Бібліотека
  • Криза радянської системи ( середина 60-х – початок 80-х рр.). Заняття 1. Політико-ідеологічна криза системи. Неосталінізм. Непослідовність економічних перетворень в Україні.

Криза радянської системи ( середина 60-х – початок 80-х рр.). Заняття 1. Політико-ідеологічна криза системи. Неосталінізм. Непослідовність економічних перетворень в Україні.

Перегляд
матеріалу
Отримати код

Тема 10. Криза радянської системи ( середина 60-х – початок 80-х рр.).

Заняття 1. Політико-ідеологічна криза системи. Неосталінізм.

Непослідовність економічних перетворень в Україні.

План

1. Політико-ідеологічна криза системи.

2. Наростання економічної кризи. Неосталінізм. Спроби уряду динамізу-

вати соціально-економічне життя.

3. Рівень життя населення. Соціальна сфера буття суспільства.

1. Жовтневий Пленум ЦК КПРС (1964р.) усунув від влади М.Хрущова («тихий переворот»). Це був перший випадок звільнення найвищої посадової особи в партії та державі з ініціативи близького оточення. Першим секретарем ЦК КПРС обрали Л.Брежнєва, а уряд очолив О.Косигін.

Після хрущовське двадцятиріччя (1965 – 1985 рр.) – це період всеохоплюючої кризи, що поширилась на всі сфери життя – політику, економіку. соціальні відносини, ідеологію, культуру, який ввійшов в історію як період «застою».

Стан народного господарства СРСР після усунення М.Хрущова від влади був дуже тяжкий.

Семирічний план 1959 – 1965 рр. не було виконано. Спостерігалося постійне зниження темпів промислової продукції. Була відстала структура виробництва. Знизився приріст промислової продукції. Неефективно використовувалися виробничі фонди. Колгоспи перебували в скрутному становищі. Знизився життєвий рівень більшості населення СРСР. Перед мільйонами людей постала житлова проблема.

Тяжка ситуація в країні вимагала негайних глибоких економічних і соціальних реформ. Тому нове керівництво країни взялося за проведення реформ.

Період 1965 – 1985 рр. – «застій». Застій не передбачає припинення розвитку країни. Здійснюються реформи, реалізовуються пятирічні плани (нове керівництво відмовилось від семирічок), велось активне будівництво тощо. Для тих часів характерне досягнення відносної соціальної і матеріальної стабільності. порівняно з попередніми періодами рівня життя основної маси населення. проте навіть у межах СРСР, УРСР за рівнем споживання посідала 5-е місце серед союзних республік, хоча мала другий по Союзу рівень економічного потенціалу.

З усуненням Хрущова від влади відбувається поступовий відхід від проголошеного курсу на безпосереднє будівництво комунізму. У 1967 р. була висунута концепція «розвинутого соціалістичного суспільства», яка стверджувала. що неможливо здійснити негайний скачок у комунізм. Має пройти час, упродовж якого соціалізм повинен розвиватися на власному ґрунті («зрілий», «розвинутий» соціалізм).

Відмежувавшись від світу «залізною завісою» радянський режим через ЗМІ переконував. що у нас все добре. а за рубежем – погано. Незважаючи на «залізну завісу» розповсюджується інформація про досягнення капіталістичних країн. В суспільстві стрімко зростає розчарування в соціалістичній ідеології, починається її критика з боку дисидентів, діячів культури, правозахисників. Щоб нейтралізувати подібні настрої, ідеологи режиму стали говорити, що розвинутий соціалізм передбачений Леніним, а волюнтарист Хрущов хотів його перескочити.

З цією метою було прийнято нову Конституцію СРСР (1977р.) та Конституцію УРСР (1978р.), оскільки стара не підходила для розвинутого соціалізму. В цих нових Конституціях запроваджена ст.6 (КПРС – керівна і направляюча ланка радянського суспільства), за якою керівник партії – керівник держави.

Період застою в СРСР характеризують як неосталінізм – сталінізм в нових формах, відновлення всієї економічної. політичної. репресивної системи. культу особи в нових сучасних умовах.

Брежнєвське керівництво намагається реабілітувати сталінізм і особисто Сталіна. У доповіді. присв’яченій 20-річчю перемоги у Великій Вітчизняній війні, Брежнєв відмітив внесок Сталіна у розгром фашизму. Зал відповів аплодисментами.

На ХХІІІ з’їзді КПРС (1966р.) була здійснена перша спроба офіційної реабілітації Сталіна. Про це попередньо повідомили лідера КПК Мао Цзедуна і лідера албанських комуністів Ходжу – лідерів, які наполягали на скасуванні рішень ХХ і ХХІІ з’їздів КПРС. Однак компартії ЧССР, Угорщини, Італії, Франції, Югославії, дізнавшись про це заявили, що в знак протесту відкличуть своїх делегатів. Таким чином спроба залишилась нереалізованою. Проте з підручників було вилучено тексти про культ особи Сталіна, почали зявлятися книги, фільми, які показували особливу роль Сталіна в історії.

Друга спроба реабілітувати Сталіна відбулась у 1969 р., коли в «Правді» збирались надрукувати статтю, у якій засуджувалися рішення ХХ і ХХІІ зїздів про культ особи Сталіна. В останню хвилину Брежнєв відмовився від публікації і підготовки відповідної постанови ЦК КПРС.

Після смерті Брежнєва постанову про реабілітацію Сталіна готував Ю.Андропов, але його смерть перервала цю роботу.

2. Програму економічних реформ розробив Голова Ради Міністрів СРСР О.Косигін і спробував реалізувати їх у 1965 – 1967 рр.

Березень 1965 р. – постанова «Про невідкладні заходи подальшого розвитку сільського господарства СРСР», затверджена Пленумом ЦК КПРС. Запроваджено новий порядок заготівель сільськогосподарської продукції. Держава визначала тверді плани заготівель сільськогосподарської продукції на кілька років. Підвищувались закупівельні ціни з врахуванням кліматичних умов та умов виробництва в окремих районах, вводились надбавки на заплановану продукцію.

Однак ці заходи хоча й дещо пожвавили сільськогосподарське виробництво, але суттєво вплинути на стан справ не могли, по скільки вони проводились в рамках колгоспно-радгоспної системи, тому не змінили виробничих відносин. Селянин залишався підневільним.

Вересень 1965 р. – постанова «Про поліпшення управління промисловістю, вдосконалення планування та посилення економічного стимулювання промислового виробництва», затверджена Пленумом ЦК КПРС.

Рішення цього Пленуму несло суперечливий характер.

З одного боку, передбачалося підвищення наукового рівня планування економіки, встановлювались економічно обґрунтовані ціни, скорочувалось число диктованих зверху показників, передбачалось розширення самостійності підприємств, створювались спеціальні фонди для матеріального заохочення робітників і службовців в залежності від результатів їхньої роботи.

З другого боку було ліквідовано раднаргоспи, а всі підприємства підпорядкувались загальносоюзним міністерствам за галузевим принципом. Це означало обмеження прав союзних республік та їх територіальних органів. В Україні, таким чином, налічувалось 22 союзно-республіканських та лише 7 республіканських міністерств. Ліквідація раднаргоспів зміцнила імперський характер СРСР, посилила монополізацію економіки.

В ті роки спостерігається гострий дефіцит якісних товарів народного споживання, продовольства та послуг. Тому уряд в 1982 р. прийняв Продовольчу програму на 1982 – 1990 рр. і на період до 2000 року. Виконання цієї програми повинно було забезпечити продовольством країну в повному обсязі.

Паралельно проголошується боротьба з тіньовою економікою і розкраданням матеріальних коштів за допомогою правоохоронних органів, громадськості. Але очікуваних результатів вжиті заходи не дали. Більше того, незабаром відбулося повернення до адміністративних заходів. Численні керівники різних рівнів вперто не бажали відмовитися від існуючого стану речей, демонстрували консерватизм і не бачили нових явищ в технології, науці, світовому досвіді. Не вдалося приборкати тіньову економіку, безгосподарність. Не виконувалась Продовольча програма. Технічно відсталою, неконкурентноспроможною, енерговитратою залишалась промисловість, низькою була і якість праці.

Ліквідація раднаргоспів мало влаштовувала П.Шелеста та його однодумців. Шелест не однократно проявляв твердість у відстоюванні інтересів республіки в конкретних сферах, в тому числі й економіці України. Це викликало невдоволення Шелестом московських можновладців.

На травневому 1972 р. Пленумі ЦК КПРС П.Шелеста усунуто з поста 1 секретаря ЦК КПУ і переведено в Москву заступником Голови Ради Міністрів СРСР, але в колах парт керівників поширилась інформація про причини такого «підвищення».

Першим секретарем ЦК КПУ призначено В.Щербицького, який керував Україною 17 років і був готовий виконати будь-яку команду центру, свідомо жертвуючи економічними й політичними інтересами України.

Незважаючи на суперечливий, непослідовний характер економічної реформи 1965 р. її негативні наслідки в другій половині 60-х рр. відчувалися слабо. Так 8-ма пятирічка 1966 – 1970 рр. була названа економістами «золотою», її результати були найкращими за останніх 35 років:

  • валовий суспільний продукт України зріс на 6,7 %;

  • продуктивність праці зросла на 6,1 %;

  • національний дохід зріс на 6,7%.

З виробництва було знято 1115 найменувань застарілої техніки, було введено в дію 310 повністю автоматизованих виробництв.

В ці роки завершилось спорудження Придніпровської, Зміїнської, Бурштинської, Старобешівської, Луганської ТЕС. Було створено єдину енергосистему України з включенням до неї промислових підприємств, радгоспів і колгоспів. Завдяки цьому на початку 70-х рр. було повністю завершено електрифікацію сіл України.

Незважаючи на понаднормову індустріальну завершеність в другій половині 60-х рр. в Україні було споруджено понад 250 крупних підприємств в основному важкої промисловості – металургії, енергетики. Виробництво предметів споживання і надалі відставало від потреб населення.

Прискорення темпів розвитку народного господарства тривало доти, доки діяли основні принципи економічної реформи 1965р. З початку 70-х рр. почали проявлятися ознаки спаду виробництва. Промисловість працювала неритмічно. Тижні простою змінювалися «штурмівщиною». Якість продукції була надзвичайною. Радянські товари на світовому ринку були неконкурентно спроможними В умовах НТР бл.40% робітників працювали в ручну, а в будівництві – 60%. Дефіцит робочої сили намагалися компенсувати залученням у виробництво ув’язнених.

Хронічним стало невиконання «накреслених» партійними зїздами пятирічних планів. Основна частка капіталовкладень спрямовувалася не на впровадження нових технологій, не на оновлення промисловості, а на будівництво нових підприємств. Зношеність основних фондів чорної і кольорової металургії, паливно-енергетичного, хімічного комплексів – 50 – 60%.

Партійно-державне керівництво не зуміло використати «нафтодолари»

для створення потрібних галузей промисловості. Ці кошти просто «проїдалися». Якість промислової продукції була низькою. Катастрофічно не вистачало металу, будівельних матеріалів, обладнання, палива тощо. Вироблялося чимало нікому не потрібних речей лише тому що не було заплановано.

На споживчий ринок працювало в Україні не більше 29% підприємств, тоді як у розвинутих країнах -50-60%. Україна – один з найважливіших виробників зброї та військової техніки.

В 70-і рр. суттєво сповільнилися темпи розвитку сільського господарства. Високими темпами зношувалися українські родючі землі: 2% затоплено штучними морями й водоймами,6% стали непридатними через ерозію, 135-140 тис. га що року відводилось під промислові об’єкти. В результаті – з 1965 по 1985рр. посівні площі України зменшилися більше ніж на мільйон гектарів. Держава систематично підвищувала ціни на техніку транспорт мінеральні добрива, залишаючи незмінними ціни на с/г продукцію.

Низька продуктивність праці, відсутність необхідної техніки зумовили гострий дефіцит робочої сили в сільському господарстві. Переважала ручна праця. Так в 1985 р. ручною працею в рослинництві було зайнято 71,4 % колгоспників. Проте різко зросла чисельність управлінського апарату сільського господарства. Умови життя і праці на селі залишалися дуже тяжкими. Протягом 1966 – 1985 рр. чисельність сільського населення зменшилося на 4,5 млн чоловік. Протягом 1972 -1986 рр. в Україні зникли 1502 села.

3. Починаючи з 1965 р. на всіх високих рівнях висувалося найголовніше завдання – підвищення життєвого рівня населення. Навіть в новій Конституції УРСР 1978 р. було зафіксоване право на гарантовану гідну оплату праці, забезпечення всіх житлом, кваліфікованою медичною допомогою.

Але всі ці обіцянки так і не були виконані. Навпаки, в 70 – 80-х рр. сповільнились темпи реальних доходів трудящих. Хоча й заробітна плата зросла, однак ціни на товари і послуги значно підвищились.

Для суспільних відносин цього періоду характерними були такі риси%

1. Зростання чисельності міського населення України (на початку 80-х рр. воно становило 2/3 населення України).

2. Зменшення народжуваності.

3. Збільшення смертності. У 1979 р. вперше за тривалий період української історії смертність серед сільського населення перевищила народжуваність.

4. Поширення алкоголізму. Цьому сприяло розширення реалізації алкогольної продукції.

5. Дуже низька якість життя. За рівнем життя Україна на початку 80-х рр. перебувала серед держав, які посідали 50 – 60 місця.

6. Несправедливий характер розподілу суспільних благ. Номенклатурні верхи утворили власну закриту систему постачання продовольства і промислових товарів, що не знала дефіцитів і спекулятивних цін. Керівництво країни створило суспільство соціальної нерівності з вигодою для себе.

?. В суспільстві поширювалися настрої зневіри, подвійної моралі, апатії і цинізму. Характерним був гострий дефіцит товарів. Гострою залишалася житлова проблема. Низька якість будівництва. Складне становище комунального господарства (60 міст і 500 сіл не мали каналізації). Надзвичайно низьке постачання медицини.

Д/з Турченко Ф. Новітня історія України…- С. 89 – 110.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу

  • Додано
    12.08.2018
  • Розділ
    Історія України
  • Клас
    11 Клас
  • Тип
    Конспект
  • Переглядів
    275
  • Коментарів
    0
  • Завантажень
    1
  • Номер матеріала
    CD632292
  • Вподобань
    0
Курс:«Активізація творчого потенціалу вчителів шляхом використання ігрових форм організації учнів на уроці»
Черниш Олена Степанівна
36 годин
1400 грн
590 грн

Бажаєте дізнаватись більше цікавого?


Долучайтесь до спільноти

«Методичний
тиждень 2.0»
Головний приз 500грн
Взяти участь