Користь від досвіду фінської освіти

Опис документу:
Що корисного можна взяти ззакордону

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Стаття

Мірошникова Ольга Миколаївна

Ми, українці, легко пристосовуємося до умов, що нас оточують. Натомість власноруч творити зміни нам ще важко. Наразі суспільство глибоко переконане, що система освіти застаріла і потребує переформатування. Але з кого брати приклад? Європа? Америка? Можливо, Китай? Кожна з цих систем освіти має безліч переваг і успішно функціонує на теренах своєї країни.

На мою думку, найкращим прикладом для наслідування все ж залишаються пострадянські країни. Після розпаду СССР кожна з цих країн, як власне і наша, знаходились на приблизно одній сходинці розвитку освіти. І на цьому етапі важливим був зворотній відгук Знайти країни, що готові до співпраці, готові нас підтримати у прагненні до змін та поділитись власним досвідом.

Система освіти Естонії у своєму розвитку суворо дотримувалась шляху євроінтеграції. Зараз, коли кордони між країнами поступово стираються, для молоді важливо визнання їхніх успіхів та амбіцій світом.

Україна стала на шлях реформ. На сьогодні зроблено багато, але попереду ще більше роботи. Зміни поки носять лише характер ідей. Ідеї чудові! Але про досягнення говорити ще рано. Зміна системи освіти повинна відбуватись поступово та системно. Особливість освіти в тому, що ми не можемо собі дозволити зруйнувати те, що маємо і миттєво побудувати нове. На мою думку, зміни мають в першу чергу торкнутись основних учасників навчально-виховного процесу, тих, хто творить цю освіту,: вчителів, учнів, батьків.

Ні один нормативний документ не навчить дитину. Це можуть зробити лише

педагоги. Сучасні, компетентні, «реформовані». Зараз багато фахівців говорять про «старіння» професії. А отже молодь має бачити перспективи у майбутній професії. Натомість «старожили» професії не завжди готові до змін. Я вважаю, що гарним мотиватором стали б не розмови про те, що треба робити, а практичний приклад. Вчителі мають переймати досвід колег, вчитись та змінюватись не в навчальних аудиторіях, а за шкільними партами класу звичайної школи. Щасливі та освітчені учні можуть будь кого переконати змінитися. Поки навчання та «переучування» вчителів носить поверхневий характер. Відсутні приклади для наслідування.

Заслуговує на увагу досвід освіти Естонії, що полягає у педагогічній свободі вчителів. По доброму заздримо естонським колегам. Саме так і ми зможемо сформувати так необхідний нам приклад для наслідування. У вчительській громаді багато ентузіастів. Колеги усіма можливими способами намагаються побудувати «спільноту відповідального вчительства». Ми займаємось самоосвітою, вивчаємо зарубіжний досвід, спілкуємось, обмінюємось досвідом, а не скиглимо над тим «що вони від нас хочуть». Справа за малим. Наші здобутки повинні бути потрібними. Не буду применшувати здобутки та наробки нашого профільного міністерства та безлічі різноманітних інститутів. Вони роблять СВОЮ роботу, і роблять її добре. Але це теорія. Не слід відкидати ментальність, особливості матеріально-технічної бази наших шкіл, навіть особливості місцевості та регіону. Марно сподіватись, що за помахом чарівної палички усе у нас буде «як там, у них». Ні, не буде. На зміни матеріальні потрібен час. А сучасн. Наші діти вимагають змін зараз, сьогодні.

Тому майбутнє реформування освіти я бачу у широкому залученні реформаторські налаштованих вчителів – практиків до розробки, впровадження та опробування ідей «Нової української школи».

Окремо слід згадати про батьківську громаду. У сучасному суспільстві міцно

вкорінюється ідея – «вчителі – погані». Існує безліч громадських та волонтерських організацій, що пильно слідкують за кожним кроком вчителів та адміністрації школи. Загальна тенденція недовіри. Використовуючи власний досвід, переконана, що відкритість,, доброзичливість школи, як єдиного механізму турботи про майбутнє дитини, дозволяє подолати будь які непорозуміння. Нехай наші батьки будуть активними учасниками побудови майбутнього їхніх дітей. Дуже часто батьківська громада виставляється в протидію вчительській. Відкритість шкіл Естонії, забезпечена єдиною електронною системою. Це дуже зручно. А забезпечити це досить не складно. Залучити школу до вже існуючого інформаційного простору. Створити та наповнити інформацією портали шкіл, а то і цілих районів. Нехай батьки отримують важливу інформацію безпосередньо на власні пристрої. Таким чином вони не матимуть потреби сумніватись у діях вчителя та школи.

Вчитель повинен звільнитись від авторитарного «я так сказав». І приміряти на себе роль доброзичливого наставника, до думки якого прислухаються. У центрі реформування освіти в Україні слід поставити дитину. І все що ми будемо змінювати повинно приносити користь, «зараз або у майбутньому», саме цьому найважливішому центру.

Можна ще дуже багато говорити про те, чого нам не вистачає. Але давайте використовувати те, що ми маємо. І будемо рухатись вперед, до змін. Існує думка, що людина кожні 7 років перероджується, Українська школа пропустила кілька циклів, то і роботи в нас на порядок більше. Але ж це наша робота, яку кожен собі обрав. І я сподіваюсь, о серцем.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Організація ефективної діяльності практичного психолога в закладі освіти»
Мельничук Вікторія Олексіївна
36 годин
590 грн
590 грн