і отримати безкоштовне
свідоцтво про публікацію
Предмети »

Контролювання як функція менеджменту

Перегляд
матеріалу
Отримати код

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЧЕРКАСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО

Навчально-науковий інститут економіки і права

Кафедра менеджменту та економічної безпеки

Реферат на тему:

Контролювання як функція менеджменту

Підготувала:

Студентка 3 курсу

Групи ДО(2)

Луценко Ірина

Черкаси – 2015

Зміст:

Вступ…………………………………………………………………………….3

  1. Сутність, види і процеси контролювання……………….………….………4

    1. Види контролю……………………………………………..…………….4

    2. Процес контролювання……………………………………………….….7

Висновки……………………………………………………………..…………10

Список використаної літератури…………………………………………….....11

Вступ

Контролювання як функція менеджменту є логічним завершенням дій менеджера. Суть його полягає у з'ясу­ванні можливості досягти поставленої мети, оскільки не­досяжну мету немає сенсу формулювати.

Контролювання як функція менеджменту визначення якості й коригування виконуваної підлеглими роботи з метою забезпечен­ня виконання планів і завдань, спрямованих на досягнення цілей організації.

Радянська управлінська наука і практика зміст функ­ції «контролювання» розглядала тільки в контексті пошу­ку відхилень фактичної діяльності організації, окремих по­садових осіб від встановлених норм, порядку тощо. Вва­жали, що контролювання є функцією управління, яка полягає у виявленні відхилень фактичних параметрів керованої системи від нормативів, які служать критерія­ми оцінювання (поставлені цілі, планові завдання, зако­нодавчі норми і т. д.). Тому воно передбачало систематич­не спостереження за діяльністю людей для виявлення відхилень від встановлених норм, правил і вимог плано­вих завдань у процесі їх виконання. Розробляли регламентуючі норми самі контролюючі органи, кожен з яких намагався видати їх якомога більше, щоб утвердити своє існу­вання і створити різноманітні пастки для ініціативних ке­рівників.

Насправді передумовою успішної діяльності підприєм­ства є його здатність зіставити реальні результати зі спо­діваними, проаналізувати причини відхилень та якнай­швидше поправити виявлені похибки і запобігти їх появі, передбачивши зміни навколишнього середовища.

Оскільки адміністративно-командна система управління спиралася на розвинуту структуру зовнішніх контролю­ючих інстанцій, контролювання було спрямоване на пошук порушень, відхилень, зловживань, а ринкова внутріфірмова система контролювання покликана забезпечувати усу­нення допущених помилок. Основним для нього є не пошук винних, а конструктивне поліпшення діяльності організації.

  1. Сутність, види і процес контролювання

Контролювання як функцію менеджменту необхідно розглядати передусім у контексті організації менеджером індивідуальної і колективної діяльності людей. Викорис­товувані при цьому технічні засоби, прийоми і методи зумовлюються саме таким розумінням цієї функції. Конт­ролювання як аналіз досягнення цілі теж необхідне, од­нак, будучи реалізацією влади, часто спричиняє негативні емоції. Для багатьох людей воно означає примушування, відсутність самостійності, що пов'язується у свідомості з обмеженням прав особи. Тому контролювання належить до функцій менеджменту, сутність яких часто розуміють неправильно [4].

    1. Види контролю.

Зміст загальної функції менеджменту «контролювання» виявляється у видах контролю, які кла­сифікують за певними ознаками.

1. За сферами (контроль стану матеріально-технічного забезпечення; контроль виробництва; контроль маркетин­гу і збуту).

Контроль стану матеріально-технічного забезпечен­ня передбачає оцінювання ступеня задоволення потреб організації в постійних ресурсах (обладнання, персонал, ін­формаційні системи), системи, обсягів і ритмічності по­стачання сировини і матеріалів, стану і динаміки вироб­ничих запасів, якості поставленої сировини, матеріалів, напівфабрикатів вимогам стандартів і технічних умов.

Контроль виробництва охоплює процеси перетворен­ня ресурсів організації на продукцію або послуги. Його зміст полягає в порівнянні запланованих виробничих по­казників із фактичними даними, виявленні відхилень і аналізі чинників, які спричинили ці відхилення. Конт­роль виробництва локалізують за такими напрямами: до­тримання термінів виробництва продукції, якість продук­ції, ефективність використання виробничих потужностей, втрати виробництва, продуктивність праці тощо.

Контроль маркетингу і збуту охоплює: оцінювання і коригування комерційної політики; конкурентоспромож­ність продукції; ефективність маркетингових заходів; обсяг і структуру маркетингової інформації; широту і глибину асор­тименту пропонованих покупцям товарів (послуг); обґрунтованість цін на продукцію; ефективність використання збутових каналів; ефективність витрат на рекламу тощо.

2. За змістом (контроль ресурсів; контроль процесів).

Контроль ресурсів. Виробничо-господарську діяльність організації забезпечують ресурси: матеріальні, фінансові, людські, інформаційні. Контролю матеріальних ресурсів підлягають: система регулювання запасів, стан матеріаль­них ресурсів і відповідність їх потребам виробництва, якість матеріальних ресурсів. Контроль фінансових ресур­сів полягає в оцінюванні ступеня забезпеченості організа­ції власними та залученими коштами, ефективності їх ви­користання, правильності прийняття фінансових рішень, відстежуванні та регулюванні грошових потоків, аналізі й регулюванні боргів і зобов'язань організації. Контроль людських ресурсів здійснення контрольних заходів при відборі та зарахуванні працівників на посади, оцінювання ефективності і коригування заходів з перепідготовки та підвищення кваліфікації персоналу, ділових якостей пра­цівників, ефективності систем оплати праці і стимулю­вання працівників. Контроль інформаційних ресурсів оцінювання відповідності обсягів інформації потребам ви­робництва і управління; вивчення і вдосконалення шля­хів надходження інформації в організацію, всередині її і назовні.

Контроль процесів. Повинен підтвердити, що прості операції здійснюють згідно з існуючими правилами, які позбавляють необхідності постійних перевірок. Це стосу­ється адміністративної діяльності і процесу виробництва. Рішення, прийняті різними службами організації, по­винні взаємодоповнюватися і сприяти реалізації страте­гічних завдань. Завданням контролю процесів є також використання інформаційної системи для оперативного виявлення недоліків функціонування управлінської та виробничої систем (наприклад, перевищення норми не-оплачених рахунків, зростання кількості бракованих виробів).

3. За етапами проведення (попередній, поточний, під­сумковий).

Попередній контроль стосується передусім якості ма­теріальних, фінансових, людських, інформаційних та ін­ших ресурсів на вході організації.

Поточний контроль здійснюють у процесі виробничо-господарської діяльності. Його мета виявити і усунути поточні перешкоди, недоліки, помилки, які можуть зава­дити досягненню цілей організації.

Підсумковий контроль проводять, як правило, після завершення певних робіт, фінансово-господарського року тощо. Його метою є зіставлення запланованого з фактич­ним результатом, виявлення відхилень і пошук їх причин з метою недопущення в майбутньому.

4. За формами організації (централізований; децент­ралізований, самоконтроль).

Централізований контроль здійснюють спеціальні під­розділи, що функціонують у системі управління органі­зації (контролери, ревізійні відділи, відділи внутрішнього аудиту). Різновидом централізованого контролю є ау­дит — експертиза фінансової звітності та іншої інформа­ції про господарсько-фінансову діяльність суб'єкта госпо­дарювання для з'ясування його реального фінансового ста­ну. Аудит може бути зовнішнім (здійснюють незалежні експерти) і внутрішнім (проводять штатні працівники ор­ганізації, щоб допомогти персоналу ефективно виконува­ти свої функції). Управлінський аудит зосереджений на вивченні й оцінюванні господарських операцій для вироб­лення рекомендацій щодо раціонального використання ресурсів, досягнення результату та подальшої політики ор­ганізації.

Децентралізований контроль локалізують на рівні функціональних і виробничих підрозділів організації. На­приклад, бухгалтерія контролює стан обліку у виробни­чих і допоміжних підрозділах організації; відділ праці і заробітної плати дотримання норм і нормативів опла­ти і стимулювання праці; керівники виробничих підроз­ділів контролюють витрати виробничих ресурсів у своїх підрозділах.

Самоконтроль полягає в контролюванні працівником власних дій, операцій, виробленої продукції тощо.

5. За способами (суцільний, вибірковий).

Суцільний контроль є повним (тотальним) контролем, що охоплює кожну роботу, кожну одиницю виробленої продукції (послуг).

Вибірковий контроль здійснюється за якістю робіт, то­варів та послуг шляхом вибірок і проб із загального обся­гу. Управлінці часто побоюються замінювати суцільний контроль вибірковим, забуваючи про принцип Паретто 20:80, який можна сформулювати приблизно так: для то­го щоб управляти організацією, достатньо проконтролю­вати 20% контрольованих об'єктів, оскільки вони дають 80% результатів діяльності організації [2].

1.2. Процес контролювання.

Зміст функції менеджменту «контролювання» реалізується в процесі контролювання.

Процес контролювання комплекс контрольних дій (заходів), виконуваних суб'єктом контролювання над об'єктом [3].

Емоційне напруження може спричиняти неправиль­но обраний об'єкт контролювання, коли контролюють не результати роботи працівника, а його особистість — кваліфікацію, відносини з колегами і т. д. Керівник, який під час перевірки виявив незадовільні результати роботи і одночасно констатував, що вони є наслідком невисокої кваліфікації співробітника, не може сподіва­тися на порозуміння. Це аж ніяк не обмежує можливос­ті контролювати, оскільки в полі зору керівника ціл­ком обґрунтовано можуть перебувати не лише резуль­тати праці, а й шлях їх досягнення. Необхідність проконтролювати шлях досягнення цілі (методи праці) виникає, якщо некваліфіковане ставлення до процесу праці може спричинити збитки для підприємства чи пра­цівника.

Ефективність контролювання залежить і від контро­люючих інстанцій. Ними можуть бути сам працівник (самоконтролювання) та керівництво організації (стороннє кон­тролювання). Самоконтролювання стимулює у працівни­ка почуття відповідальності за якість і результати праці. Воно вимагає значно менших витрат часу і коштів, ніж зовнішня система контролювання, дає змогу вникнути співробітнику в загальний виробничий процес, побачити своє місце в ньому. Стороннє контролювання повинно бути первинним щодо самоконтролювання. Це допомогає уникнути ризику, пов'язаного з самоконтролюванням (на­приклад, дефекти результатів праці, яких працівник не помічає). Необхідне воно і тоді, коли працівник оцінює результати своєї праці, керуючись заниженими критеріями.

На ефективність контролювання відчутно впливає і тех­ніка його здійснення. Обираючи її, необхідно вирішити, коли і яке контролювання проводити (вибіркове чи су­цільне). Щодо цього немає універсальних рекомендацій. Однак суцільне (тотальне) контролювання слід проводити лише за необхідності, намагаючись не порушити техноло­гії виробничого процесу [5].

Наслідок контролювання, яким є оцінка діяльності підлеглих щодо досягнення цілей, повинен стимулювати їх особисті зусилля. Якщо ціль досягнута без зусиль, пра­цівник отримує визнання у формі простого позитивного зворотного зв'язку. Особливі зусилля мотивують додат­ковими заходами. Якщо цілі не досягнуто шукають причини. Здебільшого ними можуть бути об'єктивні чин­ники, неправильні дії, помилки підлеглого чи керівни­ка. З'ясувавши причини, здійснюють відповідні заходи щодо їх усунення. Можливі при цьому й організаційні висновки.

Оцінюючи працю співробітників, деякі керівники не задовольняються фактом належно виконаної роботи. Во­ни вважають, що підлеглий міг зробити її краще, обрав­ши інший варіант виконання. В результаті у працівника, який очікує схвалення, з'являється відчуття незаслуженої образи, втрата віри в себе тощо. Зауваживши неперед­бачену поведінку підлеглого, яка проявилася у виборі не­сподіваного способу вирішення проблеми, керівник пови­нен угамувати несприйняття невідомого, спитавши себе, чи містить робота підлеглого помилки, які може виявити емоційно нейтральний фахівець. Якщо їх нема, керівник зобов'язаний схвалити таку роботу. Вимога, щоб завдан­ня було виконане не лише правильно, а й відповідно до індивідуальних уподобань керівника, пригнічує самостійність та знижує ефективність процесу управління [1].

Стрижнем концепції контролювання є принцип, згід­но з яким для цілковитого орієнтування в роботі струк­турного підрозділу не потрібно контролювати кожну функ­цію чи кожного працівника. Досить охопити контролем стратегічні пункти, вузлові функції. Важливо, щоб контролювання орієнтувалося не на минуле, а на майбутнє, оскільки краще з 75-відсотковою впевненістю передба­чити помилку, нейтралізувавши її ймовірність, ніж мати вичерпну інформацію про походження вже допущеної.

Певну особливість має адміністративне контролюван­ня при перевірках підвідомчих організацій і підприємств. В основному воно ґрунтується на перевірці дотримання інструкцій, законів і нормативних актів і виявленні по­рушників, обмежуючись реєстрацією недоліків.

Адміністративне контролювання може бути лише час­тиною організаційної динаміки. Дієве контролювання ґрун­тується на розкритті реальної картини про діяльність ор­ганізації. Система контролювання має не лише констатувати недоліки, а виявляти співвідношення позитивного і негативного.

Нераціональним є контролювання на основі контроль­ного факту — явища, в процесі якого порушено певну норму. У кожній організації, яка інтенсивно працює, при­скіпливе і дріб'язкове контролювання може виявити дру­горядні контрольні факти на фоні плідної і правильної діяльності.

При здійсненні контролювання важливо забезпечити доброзичливу атмосферу. Впевне­ність у тому, що контроль покликаний з'ясувати позитивні й негативні аспекти діяльності, є запорукою конструктив­ного настрою [3].

Висновок

Процес контролювання не повинен бути жорстко рег­ламентованим. Винахідливість керівництва в його органі­зації забезпечує результативніші наслідки. Правильно на­лагоджене, ефективне контролювання є значною соціаль­ною цінністю, здатною набагато перевищити пов'язані з ним соціальні і економічні витрати, спричинені утриман­ням органів контролювання, відволіканням виконавців від їхніх безпосередніх завдань.

Отже, в умовах ринкової економіки контролювання як функція менеджменту є однією з найважливіших скла­дових процесу менеджменту, а її реалізація безпосеред­ньо впливає на ефективність роботи господарюючих су­б'єктів економіки.

Список використаної літератури:

  1. Баєв, О.В. Основи менеджменту: практикум: Навч. посібник / О.В. Баєва, Н. І. Новальська, Л.О. Згалат-Лозинська. - К: Центр учбової літератури, 2007. - 524 с.

  2. Дикань Н. В., Борисенко І. І. Менеджмент: Навч. посіб. - К.: Знання, 2008. - 389с. - (Вища освіта ХХІ ст.)

  3. Кузьмін, О. Є. Основи менеджменту: підручник / О. Є. Кузьмін, О. Г. Мельник. - 2-ге вид., випр., доповн. – К.: Академвидав, 2007. – 464с. – (Альма-матер).

  4. Основи менеджменту: навч. Посібник / Є. К. Бабець, А. Г, Макстмчук, В. Н. Стасюк, А. П. Чернов. – К.: Професіонал, 2007. - 496с.

  5. Сучасні концепції менеджменту: навч. посібник / Л. І. Федулова, Н. І. Гавловська, О. В. Декалюк та ін.; за ред. Л. І. Федулової.-К: Центр учбової літератури, 2007.- 535с.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу

  • Додано
    09.08.2018
  • Розділ
    Економіка
  • Тип
    Наукова робота
  • Переглядів
    77
  • Коментарів
    0
  • Завантажень
    0
  • Номер матеріала
    LP462316
  • Вподобань
    0
Курс:«Формування навчальної мотивації в учнів. Теорія і практика»
Черниш Олена Степанівна
72 години
2700 грн
790 грн

Бажаєте дізнаватись більше цікавого?


Долучайтесь до спільноти

«Методичний
тиждень 2.0»
Головний приз 500грн
Взяти участь