і отримати безкоштовне
свідоцтво про публікацію
Предмети »

Контролювання як функція менеджменту

Перегляд
матеріалу
Отримати код

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЧЕРКАСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО

Навчально-науковий інститут економіки і права

Кафедра менеджменту та економічної безпеки

Реферат на тему:

Контролювання як функція менеджменту

Підготувала:

Студентка 3 курсу

Групи ДО(2)

Луценко Ірина

Черкаси – 2015

Зміст:

Вступ…………………………………………………………………………….3

  1. Сутність, види і процеси контролювання……………….………….………4

    1. Види контролю……………………………………………..…………….4

    2. Процес контролювання……………………………………………….….7

Висновки……………………………………………………………..…………10

Список використаної літератури…………………………………………….....11

Вступ

Контролювання як функція менеджменту є логічним завершенням дій менеджера. Суть його полягає у з'ясу­ванні можливості досягти поставленої мети, оскільки не­досяжну мету немає сенсу формулювати.

Контролювання як функція менеджменту визначення якості й коригування виконуваної підлеглими роботи з метою забезпечен­ня виконання планів і завдань, спрямованих на досягнення цілей організації.

Радянська управлінська наука і практика зміст функ­ції «контролювання» розглядала тільки в контексті пошу­ку відхилень фактичної діяльності організації, окремих по­садових осіб від встановлених норм, порядку тощо. Вва­жали, що контролювання є функцією управління, яка полягає у виявленні відхилень фактичних параметрів керованої системи від нормативів, які служать критерія­ми оцінювання (поставлені цілі, планові завдання, зако­нодавчі норми і т. д.). Тому воно передбачало систематич­не спостереження за діяльністю людей для виявлення відхилень від встановлених норм, правил і вимог плано­вих завдань у процесі їх виконання. Розробляли регламентуючі норми самі контролюючі органи, кожен з яких намагався видати їх якомога більше, щоб утвердити своє існу­вання і створити різноманітні пастки для ініціативних ке­рівників.

Насправді передумовою успішної діяльності підприєм­ства є його здатність зіставити реальні результати зі спо­діваними, проаналізувати причини відхилень та якнай­швидше поправити виявлені похибки і запобігти їх появі, передбачивши зміни навколишнього середовища.

Оскільки адміністративно-командна система управління спиралася на розвинуту структуру зовнішніх контролю­ючих інстанцій, контролювання було спрямоване на пошук порушень, відхилень, зловживань, а ринкова внутріфірмова система контролювання покликана забезпечувати усу­нення допущених помилок. Основним для нього є не пошук винних, а конструктивне поліпшення діяльності організації.

  1. Сутність, види і процес контролювання

Контролювання як функцію менеджменту необхідно розглядати передусім у контексті організації менеджером індивідуальної і колективної діяльності людей. Викорис­товувані при цьому технічні засоби, прийоми і методи зумовлюються саме таким розумінням цієї функції. Конт­ролювання як аналіз досягнення цілі теж необхідне, од­нак, будучи реалізацією влади, часто спричиняє негативні емоції. Для багатьох людей воно означає примушування, відсутність самостійності, що пов'язується у свідомості з обмеженням прав особи. Тому контролювання належить до функцій менеджменту, сутність яких часто розуміють неправильно [4].

    1. Види контролю.

Зміст загальної функції менеджменту «контролювання» виявляється у видах контролю, які кла­сифікують за певними ознаками.

1. За сферами (контроль стану матеріально-технічного забезпечення; контроль виробництва; контроль маркетин­гу і збуту).

Контроль стану матеріально-технічного забезпечен­ня передбачає оцінювання ступеня задоволення потреб організації в постійних ресурсах (обладнання, персонал, ін­формаційні системи), системи, обсягів і ритмічності по­стачання сировини і матеріалів, стану і динаміки вироб­ничих запасів, якості поставленої сировини, матеріалів, напівфабрикатів вимогам стандартів і технічних умов.

Контроль виробництва охоплює процеси перетворен­ня ресурсів організації на продукцію або послуги. Його зміст полягає в порівнянні запланованих виробничих по­казників із фактичними даними, виявленні відхилень і аналізі чинників, які спричинили ці відхилення. Конт­роль виробництва локалізують за такими напрямами: до­тримання термінів виробництва продукції, якість продук­ції, ефективність використання виробничих потужностей, втрати виробництва, продуктивність праці тощо.

Контроль маркетингу і збуту охоплює: оцінювання і коригування комерційної політики; конкурентоспромож­ність продукції; ефективність маркетингових заходів; обсяг і структуру маркетингової інформації; широту і глибину асор­тименту пропонованих покупцям товарів (послуг); обґрунтованість цін на продукцію; ефективність використання збутових каналів; ефективність витрат на рекламу тощо.

2. За змістом (контроль ресурсів; контроль процесів).

Контроль ресурсів. Виробничо-господарську діяльність організації забезпечують ресурси: матеріальні, фінансові, людські, інформаційні. Контролю матеріальних ресурсів підлягають: система регулювання запасів, стан матеріаль­них ресурсів і відповідність їх потребам виробництва, якість матеріальних ресурсів. Контроль фінансових ресур­сів полягає в оцінюванні ступеня забезпеченості організа­ції власними та залученими коштами, ефективності їх ви­користання, правильності прийняття фінансових рішень, відстежуванні та регулюванні грошових потоків, аналізі й регулюванні боргів і зобов'язань організації. Контроль людських ресурсів здійснення контрольних заходів при відборі та зарахуванні працівників на посади, оцінювання ефективності і коригування заходів з перепідготовки та підвищення кваліфікації персоналу, ділових якостей пра­цівників, ефективності систем оплати праці і стимулю­вання працівників. Контроль інформаційних ресурсів оцінювання відповідності обсягів інформації потребам ви­робництва і управління; вивчення і вдосконалення шля­хів надходження інформації в організацію, всередині її і назовні.

Контроль процесів. Повинен підтвердити, що прості операції здійснюють згідно з існуючими правилами, які позбавляють необхідності постійних перевірок. Це стосу­ється адміністративної діяльності і процесу виробництва. Рішення, прийняті різними службами організації, по­винні взаємодоповнюватися і сприяти реалізації страте­гічних завдань. Завданням контролю процесів є також використання інформаційної системи для оперативного виявлення недоліків функціонування управлінської та виробничої систем (наприклад, перевищення норми не-оплачених рахунків, зростання кількості бракованих виробів).

3. За етапами проведення (попередній, поточний, під­сумковий).

Попередній контроль стосується передусім якості ма­теріальних, фінансових, людських, інформаційних та ін­ших ресурсів на вході організації.

Поточний контроль здійснюють у процесі виробничо-господарської діяльності. Його мета виявити і усунути поточні перешкоди, недоліки, помилки, які можуть зава­дити досягненню цілей організації.

Підсумковий контроль проводять, як правило, після завершення певних робіт, фінансово-господарського року тощо. Його метою є зіставлення запланованого з фактич­ним результатом, виявлення відхилень і пошук їх причин з метою недопущення в майбутньому.

4. За формами організації (централізований; децент­ралізований, самоконтроль).

Централізований контроль здійснюють спеціальні під­розділи, що функціонують у системі управління органі­зації (контролери, ревізійні відділи, відділи внутрішнього аудиту). Різновидом централізованого контролю є ау­дит — експертиза фінансової звітності та іншої інформа­ції про господарсько-фінансову діяльність суб'єкта госпо­дарювання для з'ясування його реального фінансового ста­ну. Аудит може бути зовнішнім (здійснюють незалежні експерти) і внутрішнім (проводять штатні працівники ор­ганізації, щоб допомогти персоналу ефективно виконува­ти свої функції). Управлінський аудит зосереджений на вивченні й оцінюванні господарських операцій для вироб­лення рекомендацій щодо раціонального використання ресурсів, досягнення результату та подальшої політики ор­ганізації.

Децентралізований контроль локалізують на рівні функціональних і виробничих підрозділів організації. На­приклад, бухгалтерія контролює стан обліку у виробни­чих і допоміжних підрозділах організації; відділ праці і заробітної плати дотримання норм і нормативів опла­ти і стимулювання праці; керівники виробничих підроз­ділів контролюють витрати виробничих ресурсів у своїх підрозділах.

Самоконтроль полягає в контролюванні працівником власних дій, операцій, виробленої продукції тощо.

5. За способами (суцільний, вибірковий).

Суцільний контроль є повним (тотальним) контролем, що охоплює кожну роботу, кожну одиницю виробленої продукції (послуг).

Вибірковий контроль здійснюється за якістю робіт, то­варів та послуг шляхом вибірок і проб із загального обся­гу. Управлінці часто побоюються замінювати суцільний контроль вибірковим, забуваючи про принцип Паретто 20:80, який можна сформулювати приблизно так: для то­го щоб управляти організацією, достатньо проконтролю­вати 20% контрольованих об'єктів, оскільки вони дають 80% результатів діяльності організації [2].

1.2. Процес контролювання.

Зміст функції менеджменту «контролювання» реалізується в процесі контролювання.

Процес контролювання комплекс контрольних дій (заходів), виконуваних суб'єктом контролювання над об'єктом [3].

Емоційне напруження може спричиняти неправиль­но обраний об'єкт контролювання, коли контролюють не результати роботи працівника, а його особистість — кваліфікацію, відносини з колегами і т. д. Керівник, який під час перевірки виявив незадовільні результати роботи і одночасно констатував, що вони є наслідком невисокої кваліфікації співробітника, не може сподіва­тися на порозуміння. Це аж ніяк не обмежує можливос­ті контролювати, оскільки в полі зору керівника ціл­ком обґрунтовано можуть перебувати не лише резуль­тати праці, а й шлях їх досягнення. Необхідність проконтролювати шлях досягнення цілі (методи праці) виникає, якщо некваліфіковане ставлення до процесу праці може спричинити збитки для підприємства чи пра­цівника.

Ефективність контролювання залежить і від контро­люючих інстанцій. Ними можуть бути сам працівник (самоконтролювання) та керівництво організації (стороннє кон­тролювання). Самоконтролювання стимулює у працівни­ка почуття відповідальності за якість і результати праці. Воно вимагає значно менших витрат часу і коштів, ніж зовнішня система контролювання, дає змогу вникнути співробітнику в загальний виробничий процес, побачити своє місце в ньому. Стороннє контролювання повинно бути первинним щодо самоконтролювання. Це допомогає уникнути ризику, пов'язаного з самоконтролюванням (на­приклад, дефекти результатів праці, яких працівник не помічає). Необхідне воно і тоді, коли працівник оцінює результати своєї праці, керуючись заниженими критеріями.

На ефективність контролювання відчутно впливає і тех­ніка його здійснення. Обираючи її, необхідно вирішити, коли і яке контролювання проводити (вибіркове чи су­цільне). Щодо цього немає універсальних рекомендацій. Однак суцільне (тотальне) контролювання слід проводити лише за необхідності, намагаючись не порушити техноло­гії виробничого процесу [5].

Наслідок контролювання, яким є оцінка діяльності підлеглих щодо досягнення цілей, повинен стимулювати їх особисті зусилля. Якщо ціль досягнута без зусиль, пра­цівник отримує визнання у формі простого позитивного зворотного зв'язку. Особливі зусилля мотивують додат­ковими заходами. Якщо цілі не досягнуто шукають причини. Здебільшого ними можуть бути об'єктивні чин­ники, неправильні дії, помилки підлеглого чи керівни­ка. З'ясувавши причини, здійснюють відповідні заходи щодо їх усунення. Можливі при цьому й організаційні висновки.

Оцінюючи працю співробітників, деякі керівники не задовольняються фактом належно виконаної роботи. Во­ни вважають, що підлеглий міг зробити її краще, обрав­ши інший варіант виконання. В результаті у працівника, який очікує схвалення, з'являється відчуття незаслуженої образи, втрата віри в себе тощо. Зауваживши неперед­бачену поведінку підлеглого, яка проявилася у виборі не­сподіваного способу вирішення проблеми, керівник пови­нен угамувати несприйняття невідомого, спитавши себе, чи містить робота підлеглого помилки, які може виявити емоційно нейтральний фахівець. Якщо їх нема, керівник зобов'язаний схвалити таку роботу. Вимога, щоб завдан­ня було виконане не лише правильно, а й відповідно до індивідуальних уподобань керівника, пригнічує самостійність та знижує ефективність процесу управління [1].

Стрижнем концепції контролювання є принцип, згід­но з яким для цілковитого орієнтування в роботі струк­турного підрозділу не потрібно контролювати кожну функ­цію чи кожного працівника. Досить охопити контролем стратегічні пункти, вузлові функції. Важливо, щоб контролювання орієнтувалося не на минуле, а на майбутнє, оскільки краще з 75-відсотковою впевненістю передба­чити помилку, нейтралізувавши її ймовірність, ніж мати вичерпну інформацію про походження вже допущеної.

Певну особливість має адміністративне контролюван­ня при перевірках підвідомчих організацій і підприємств. В основному воно ґрунтується на перевірці дотримання інструкцій, законів і нормативних актів і виявленні по­рушників, обмежуючись реєстрацією недоліків.

Адміністративне контролювання може бути лише час­тиною організаційної динаміки. Дієве контролювання ґрун­тується на розкритті реальної картини про діяльність ор­ганізації. Система контролювання має не лише констатувати недоліки, а виявляти співвідношення позитивного і негативного.

Нераціональним є контролювання на основі контроль­ного факту — явища, в процесі якого порушено певну норму. У кожній організації, яка інтенсивно працює, при­скіпливе і дріб'язкове контролювання може виявити дру­горядні контрольні факти на фоні плідної і правильної діяльності.

При здійсненні контролювання важливо забезпечити доброзичливу атмосферу. Впевне­ність у тому, що контроль покликаний з'ясувати позитивні й негативні аспекти діяльності, є запорукою конструктив­ного настрою [3].

Висновок

Процес контролювання не повинен бути жорстко рег­ламентованим. Винахідливість керівництва в його органі­зації забезпечує результативніші наслідки. Правильно на­лагоджене, ефективне контролювання є значною соціаль­ною цінністю, здатною набагато перевищити пов'язані з ним соціальні і економічні витрати, спричинені утриман­ням органів контролювання, відволіканням виконавців від їхніх безпосередніх завдань.

Отже, в умовах ринкової економіки контролювання як функція менеджменту є однією з найважливіших скла­дових процесу менеджменту, а її реалізація безпосеред­ньо впливає на ефективність роботи господарюючих су­б'єктів економіки.

Список використаної літератури:

  1. Баєв, О.В. Основи менеджменту: практикум: Навч. посібник / О.В. Баєва, Н. І. Новальська, Л.О. Згалат-Лозинська. - К: Центр учбової літератури, 2007. - 524 с.

  2. Дикань Н. В., Борисенко І. І. Менеджмент: Навч. посіб. - К.: Знання, 2008. - 389с. - (Вища освіта ХХІ ст.)

  3. Кузьмін, О. Є. Основи менеджменту: підручник / О. Є. Кузьмін, О. Г. Мельник. - 2-ге вид., випр., доповн. – К.: Академвидав, 2007. – 464с. – (Альма-матер).

  4. Основи менеджменту: навч. Посібник / Є. К. Бабець, А. Г, Макстмчук, В. Н. Стасюк, А. П. Чернов. – К.: Професіонал, 2007. - 496с.

  5. Сучасні концепції менеджменту: навч. посібник / Л. І. Федулова, Н. І. Гавловська, О. В. Декалюк та ін.; за ред. Л. І. Федулової.-К: Центр учбової літератури, 2007.- 535с.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу

  • Додано
    09.08.2018
  • Розділ
    Економіка
  • Тип
    Наукова робота
  • Переглядів
    111
  • Коментарів
    0
  • Завантажень
    1
  • Номер матеріала
    LP462316
  • Вподобань
    0
Курс:«Розвиток особистості на всіх вікових етапах життя»
Черниш Олена Степанівна
36 години
1400 грн
590 грн

Бажаєте дізнаватись більше цікавого?


Долучайтесь до спільноти

«Методичний
тиждень 2.0»
Головний приз 500грн
Взяти участь