Консультація для батьків "Розвиток предметно-маніпулятивної діяльності дітей
раннього віку"
У період раннього дитинства сприймання й дія нерозривно пов'язані. Малюка цікавить усе в полі зору, і він прагне одразу діяти з предметами.
Провідною діяльністю в цьому віці є предметна — оволодіння суспільно виробленими способами використання «культурних» предметів (знарядь праці, іграшок, посуду тощо). Вона виникає з маніпуляцій (простої рухової активності задля забави) та потребує використання речей за їхнім суспільним призначенням.
Уміння самостійно пересуватися (на перетині першого та другого років життя) значно розширює доступ дитини до предметів. Лише з допомогою дорослого малюк може виконати дію, що відповідає функції предмета.
Значення оволодіння предметними діями:
Виникають самостійні дії дитини, де дорослий є зразком для наслідування.
Змінюється орієнтація з «Що це?» на «Що з цим можна робити?».
Дитина опановує суспільні функції предметів.
Етапи оволодіння предметними діями (за Д. Ельконіним)
Д. Ельконін розглядав становлення предметної діяльності у двох планах: розвиток дитячої самостійності та розвиток засобів орієнтації в умовах дії. Він виокремив 4 етапи:
Перший етап: Мета й дія поєднані, дитина не усвідомлює мету. Виконується нерозділена дія «рука в руці» з дорослим.
Другий етап: Дії частково розділяються. Дитина усвідомлює мету (ложкою їдять, олівцем малюють), але для успіху все ще потрібна допомога дорослого (підтримати папір, утримати ложку).
Третій етап: Дії стають самостійними. Дитина стежить за дорослим і відтворює дію. Дорослий здійснює контроль, оцінювання та словесне пояснення (підкріплену словом дію дитина засвоює швидше). Характерне абсолютне дотримання правил використання предмета.
Четвертий етап: Виникає узагальнення дії та її перенесення на інші предмети такого ж призначення. Дитина усвідомлює себе та порівнює свої дії з діями дорослих («Я пишу, як тато»). З'являється вільне використання предмета з урахуванням його функції.
Види предметних дій
Ознайомлюючись із предметами, дитина опановує два види дій:
Знаряддєві дії: Дії, що потребують застосування спеціального предмета-знаряддя для впливу на інший (лопатка, ложка, олівець).
Особливість: Дитина має навчитися (за П. Гальперіним) діяти не за «логікою руки», а за «логікою знаряддя». Спосіб застосування знаряддя не є очевидним, тому роль дорослого тут вирішальна.
Дії співвіднесення: Приведення двох або кількох предметів у певні просторові відношення (складання мотрійок, башточок, добір кришок до коробок за формою та розміром).
Перехід до гри та роль дорослих
У міру вправляння дія узагальнюється і переноситься на інші предмети чи ситуації. На цій основі виникають ігрові дії (перенесення дії на предмет-замінник, наприклад, паличку замість ложки). З низки ігрових дій виникає ігрова діяльність (сюжетна гра, рольова поведінка), чому сприяє прагнення дитини бути як дорослий.
Для розвитку дитини важлива турбота дорослих про розширення її досвіду: збагачення вражень, спільна діяльність, надання можливостей для самостійного експериментування, а також використання дидактичних ігор.
Наприкінці раннього віку всередині предметної діяльності зароджуються нові види діяльності (зображувальна, сюжетна гра), які визначають подальший психічний розвиток.
Висновок:
Предметно-маніпулятивна діяльність є провідною в період раннього дитинства та відіграє вирішальну роль у загальному психічному розвитку малюка. Через послідовне проходження етапів (від спільних дій «рука в руці» з дорослим до самостійного виконання й узагальнення) дитина опановує соціально сформовані способи використання речей, навчається підпорядковувати свої рухи «логіці знаряддя» та орієнтуватися в просторових відношеннях предметів.
Головним чинником цього розвитку є взаємодія з дорослим, який не лише демонструє та пояснює словом призначення предметів, а й виступає для дитини зразком для наслідування. Саме в надрах предметної діяльності наприкінці раннього віку зароджуються нові, складніші види активності — ігрова (сюжетна гра) та зображувальна діяльність, що визначають подальший вектор формування особистості та самосвідомості дитини («Я - сам»).
