Консультація "Роль батька і матері у вихованні дитини"

Опис документу:
Матеріали призначені для вихователів дошкільних установ та батьків. В консультації (за В. Сухомлинським) порушується питання про правильне і уміле використання батьківської влади, про роль батька і матері у вихованні дитини (про одностайність вимог, про батьківські права і обов’язки).

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Роль батька і матері у вихованні дитини

Деякі батьки вважають, що слухняність дітей визначається рівнем їхньої свідомості. Коли дитина підросте, вона почне розуміти, що батькам треба коритися. І тоді її легко буде дисциплінувати. А поки що ці батьки надають дітям - дошкільнятам повну свободу виявлення своїх примх.

«В одній сім'ї було троє дітей - хлопчик і дві дівчинки. Сім'я добре забезпечена. І батьки ні в чому не відмовляють дітям, особливо синові. Ще дошкільником Вітя звик до того, що батьки виконують будь - яке його бажання. За обідом, коли насипали йому супу в невелику дитячу тарілку, він капризно спитав:

- Чому ти насипала мені супу у цю тарілку? Я хочу в глибоку тарілку!.. Мати перелила суп у глибоку тарілку.

- Нехай виросте - зрозуміє, що матір і батька треба слухати, -пояснювала мати кожного разу, коли в дитини з'являвся новий каприз. Так само думав і батько.

Батьки часто купували Віті дитячі книжки, які він систематично рвав, використовував сторінки для виготовлення паперових голубів і літаків. Батько пробував заборонити це, але хлопчик застосовував і тут свою випробувану зброю: капризи, плач. Мати заступилася за сина і при цьому стала говорити батькові :

- Ось піде в школу, почне читати, тоді й навчиться берегти книжку. Навіщо забороняти те, що йому подобається. Виросте - порозумнішає. Коли Вітя став навчатися, батько сказав, що його треба будити за годину до початку занять. Матері шкода було так рано будити дитину; і Вітя, відправляючись у школу, завжди поспішав, забуваючи дома то книжку, то зошит, а нерідко й запізнювався. У вихідний день хлопець спав до одинадцятої години. Він уставав пізно, довго провалявшись у ліжку, ледачий , розгвинчений і чув , як батько докоряв матері за те, що вона потурає дитячим капризам. Та батьківські слова його не зачіпали, оскільки він знав, що мати його підтримає, а батько кінець кінцем поступиться матері.»

Дитина бачила, що мати і батько часто ставлять йому зовсім протилежні вимоги. Отже, когось можна не слухатись, на чийсь захист можна розраховувати. А якщо це так, то слухатися краще того, чий наказ відповідає її власним бажанням.

Як бачимо в цій сім'ї дитину з самого раннього віку не привчили до виконання вимог, до послуху. Батьки Віті знали , що над сином вони мають батьківську владу, що ця влада без особливих зусиль дозволила б їм добитися виконання своїх вимог. Але вони свідомо її не застосовували, вважаючи , що дитина з часом зрозуміє, що батькам треба підкорятися, а до того ставити їй вимоги не слід. Такі погляди окремих батьків свідчать про нерозуміння шляхів, якими виховується справжня дисциплінованість, про забуття своїх батьківських прав та обов'язків.

У сім'ї, де є діти, повинна здійснюватися батьківська влада. Необхідність батьківської влади зумовлена відповідальністю батьків перед державою за виховання дітей. Що ми розуміємо під батьківською владою?

Батьківська влада - це право і можливість батька і матері підкоряти своїй волі дітей, право встановлювати свої, зумовлені життям конкретної сім'ї, вимоги. Це право закріплене українським законодавством, що покладає на батьків відповідальність за виховання дітей.

Помиляються ті батьки, які вважають, що спочатку діти повинні зрозуміти необхідність покори, а потім уже вони самі будуть коритися. Насправді буває якраз навпаки: звичка до покори, слухняності, вироблена з раннього дитинства, пізніше знаходить своє відбиття і в свідомості, в розумінні необхідності коритися. Якщо ж дитина на практиці переконується, що її капризи виконуються, що її не слухняність не спричиняє для неї ніяких неприємних наслідків, вона звикає капризувати і не слухатися, а пізніше приходить до «переконання», що так і повинно бути.

Щоб сформулювати в дитини правильні поняття про батьківську владу, треба якнайтісніше пов'язувати їх із звичкою до покори, до слухняності. Життєва практика дитини починається задовго до логічного розуміння нею словесних доказів і умовиводів. Наприклад, зовсім не треба, щоб мати пояснювала трирічній дитині, чому вона повинна лягати спати раніше, ніж дорослі.

Батьківська влада може правильно здійснюватися тільки тоді, коли вимоги матері і батька будуть спрямовані на виховання майбутнього громадянина України. Вимога батьків стає беззастережною для дитини тільки тоді, коли вона одностайна, тобто, коли мати і батько вимагають одне й те саме.

Деякі батьки вважають, що їхня влада щодо дітей повинна проявлятися, головним чином, у формі заборон. Але це не правильно. Якщо дитина чує самі тільки заборони, це сковує її, робить несміливою, пасивною. Вимоги батьків повинні виражатися не тільки в заборонах, а, головним чином, у спонуканні дитини до певних позитивних дій.

Потреба у заборонах виникає звичайно тоді, коли дитина вже що-небудь навчилася робити не правильно. Отже, щоб усунути або принаймні зменшити необхідність заборон, треба не допускати накопичення в дитини негативного досвіду. Дитині набагато легше не робити того, що не можна, коли вона навчилася і звикла робити те, що треба, що правильно.

Діти не капризують тому, що їм ніколи не ставлять двох протилежних вимог з одного і того самого приводу. Пам'ятаючи, що всяке розходження і конфлікти між ними породжують у душі дитини спочатку здивування, а потім і неслухняність, батьки завжди йдуть на поступки один одному. Коли треба, вони вміють поступитися і дітям. Бути вимогливим - не означає бути педантом, домагатися сліпої слухняності. Треба вміти глибоко проникати в думки і почуття дітей, у їх бажання. Іноді можна дозволити дитині те, що й не зовсім бажано для батьків, дозволити тільки тому, що бажання дитини надто сильне, а пряма заборона викликала б у неї тяжкі переживання. Нерідко корисно, щоб дитина на особистому досвіді зрозуміла помилковість свого бажання.

Здійснюючи батьківську влади, треба бути дути дуже уважним і чуйним до внутрішнього світу дитини. Кожен батько повинен знати і відчувати, де закінчується межа його прямої влади і починається той інтимний світ дітей, який для них особливо цікавий саме тим, що в нього не втручаються дорослі. У кожного хлопчика і дівчинки можуть бути свої маленькі особисті справи, пов'язані переважно з іграми, товаришуванням, дружбою. Чим менше буде явного втручання дорослих у це коло інтимних інтересів дитини, тим менше в дітей буде «таємниць», тим відвертішими вони будуть з дорослими.

Замкнутість, відчуженість дітей породжується, як правило, нетактовним втручанням дорослих у світ дитячого життя. Особливо неприпустиме пряме й грубе втручання батьків у питання товаришування і дружби дітей. Обов'язок батьків полягає не в тому, щоб «заборонити» чи «дозволити» дружбу, а в тому, щоб тактовно допомогти правильно побудувати її. Чим старша дитина, тим ширший світ її особистого життя і тим більше обмежуються рамки прямого втручання батьків .

Авторитет батьків залежить від багатьох умов. Однією з таких неодмінних і важливих умов є правильне , уміле використання батьківської влади.

Батьківська влада - це не тільки право, а й мистецтво.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Організація ефективної діяльності соціального педагога в закладі освіти»
Мельничук Вікторія Олексіївна
30 годин
590 грн

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.