Консультація "Наталя Забіла. Щасливий дар - творити для людей"

Опис документу:
Консультація "Наталя Забіла. Щасливий дар - творити для людей" із серії "Видатні діячі України". Містить портрет, інформацію про життя та творчість письменниці . А також, твори з якими можна ознайомити дітей у дошкільному закладі.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Наталя Забіла

ЩАСЛИВИЙ ДАР - ТВОРИТИ ДЛЯ ДІТЕЙ

Наталя Забіла народилася 5 березня 1903 року в Санкт-Петербурзі, в родині, де живопис, музика, література були органічною частиною сімейного життя. Її батько був сином академіка-скульптора Петра Забіли та троюрідним племінником українського поета, друга Т. Шевченка, Віктора Забіли. Мама, укладаючи дітей спати, читала їм вірші, яких вона знала напам'ять дуже багато. Ви зараз маєте безліч забавок, іграшок, мультфільмів. А в ті далекі часи у дітей не було телевізорів, механічних іграшок. В багатьох сім'ях, де дорослі вміли і мали можливість, дітям читали книги. Тому, не дивно, що майже всі діти у родині Н. Забіли змалку любили писати вірші та казки. Це було для них найулюбленішою розвагою.Родинні зв’язки єднають письменницю з уславленими живописцями М. Ґе та О. Врубелем, письменниками Толстими.

   Маленька Наталя рано почала цікавитися літературою, яка згодом стала справою її життя. З дитячих років пробувала вона писати вірші.

Наталя Львівна Забіла — перший лауреат Республіканської літературної премії ім. Лесі Українки, по праву вважається зачинателькою сучасної української дитячої літератури.

   Творчий шлях письменниці був досить довгим

   1917 року сім’я майбутньої письменниці переїхала в Україну, де поселилася поблизу міста Харкова в невеличкому селищі Люботин (нині місто).

   Ще 16-річною Н. Забіла почала працювати вчителькою, згодом закінчила Харківський інститут народної освіти.

   1924 року, будучи студенткою, Н. Забіла надрукувала свій перший вірш. Відтоді дедалі частіше її твори з’являються в багатьох українських газетах та журналах, а в 1926—1927 рр. виходять перші книжки. З того часу письменниця створила понад сто п’ятдесят збірок та окремих книжок, переклала українською мовою твори О. Пушкіна, С. Михалкова, Л. Квітки, «Слово о полку Ігоревім» тощо.

   У роки війни жила і писала Наталя Забіла вірші в Казахстані. Повернувшись до України, очолювала Харківську письменницьку організацію, до 1947 року редагувала журнал «Барвінок».

   Чим приваблюють юного читача твори Наталі Забіли? Насамперед — материнською щирістю, справжньою любов’ю до дітей. Сама вона мала їх четверо. Кохала, піклувалася ними, наспівувала їм власних пісень, писала й розповідала вірші та казки. Захоплення в очах малюків було для неї кращою оцінкою нових творів.

   Мама – поет прагнула до того, щоб діти виросли вихованими, розумними, чесними, мужніми, щоб, читаючи її вірші, дитина більше пізнавала, частіше посміхалася — тому поетичні слова ніби лилися з її душі. Вони ніжні й мальовничі, цікаві й повчальні, сповнені доброго гумору й пройняті материнським теплом.

   Письменниця вводить читачів у чарівний і таємничий світ, де поруч казка і реальність, люди й тварини, дорослі та діти. Вона одне оспівує, з приводу іншого радіє, а з чогось і сміється, по – доброму, без глузування. Хтось впізнає себе, стане йому соромно: замислиться дитина — отже, мети досягнено!

   Як же Наталя Забіла знає дітей! Як невимушено веде з ними поетичну бесіду: про квіти й траву, вітер, дерево, струмок, про свійських тварин, лісових звірів та все живе навколо. Прочитавши такі рядки, дитина не зможе залишитися байдужою до природи. Тому герої творів Забіли охоче саджають дерева, захищають своїх зелених друзів.

   Особливе місце в творчості письменниці посідають віршовані казки — такі пісенні, легкі, цікаві. Поезії сповнені й прозові твори — повісті про життя дітей і дорослих. Це дуже повчальні твори, бо з них дитина дізнається про особливості поведінки і вчинків дорослих у різних життєвих ситуаціях, над чимось замислюється, робить висновки. Отак і формуються смак, характер, світогляд людини, тобто особистість.

      Наталя Забіла – померла 6 лютого 1985 року в Києві, проте залишиться на все життя в людській душі Наталя Забіла — поет, казкар, драматург.

Наталя Забіла подарувала дітям майже двісті книжок.

Твори для дітей

 

РАНОК

Сонце глянуло в кімнату,

зацвірінькали пташки:

Годі спати!

Годі спати!

Прокидайтесь, малюки!

Дружно, враз, в одну хвилинку

вся малеча підвелась:

Галя, Валя, дві Маринки,

Кіра, Віра та Юрась.

Вмить – на плечі рушники,

в руки мило й щіточки.

Умивайтесь,

витирайтесь,

чистіть зуби, малюки!

Лиш одна маленька Майя

умиватись не біжить:

чи то спить, а чи дрімає –

все під ковдрою лежить. 

Майя, Майя, уставай!

Від усіх не відставай! 

А вона, немов не чує,

не розплющує очей.

Наша Маєчка турбує

і дорослих, і дітей.

Майя, Майя, чи ти хвора? 

Підвелася Майя скоро:

Я не хвора зовсім, ні!

Добре спалося мені.

Снився сон мені, неначе

ми приїхали на дачу.

Я така була рада –

прокидатися шкода!

Тут до неї ясне сонце

посміхнулось з висоти:

Що ти, дівчинко! Не сон це,

бо на дачі справді ти!

Майя зразу підхопилась,

узяла свій рушничок,

одяглася, і умилась,

і побігла у садок.

– Раз, два!

Три, чотири!

Ось малята всі підряд –

Галя, Валя, Кіра, Віра –

на зарядку вийшли в сад. 

Потім сіли до сніданку

Майя, Вітя та Оксанка,

дві Маринки та Юрко –

пити тепле молоко.

 

 

ЧЕРГОВА

— Я сьогодні чергова! –

хвалиться Маринка. –

В мене, бачите, нова

біла фартушинка! 

Встала я раніш за всіх,

квіти поливала.

Потім курочок малих

просом годувала.

А як діти підвелись

раді та веселі,

я дивилася, чи скрізь

прибрані постелі. 

Скатертинками столи

гарно повкривала.

Діти снідати прийшли,

а я подавала.

На тарілку клала хліб,

витирала миску,

до борщу кришила кріп,

різала редиску. 

Потім добре підмела

двір навколо хати.

Тільки в нас така мітла –

важко підіймати! 

Ще й нарвала для прикрас

квітів у садочку,

щоб було в кімнаті в нас,

наче у віночку. 

От і ніч надходить знов,

зірочки іскряться.

Ой, як швидко день пройшов

у веселій праці!

  

ЧЕРЕШНІ

В садку черешні вистигли,

прозорі, золоті.

Красуються на дереві

у всіх на видноті. 

Злітаються горобчики

до ягідок смачних,

а всі дівчатка й хлопчики

вигукують до них: 

 Некликані, непрошені,

від наших ягід – киш!

Ану найбільші кошики

несіть сюди скоріш! 

До дерева драбиночку

ми зараз припнемо,

смачні черешні з гілочок

для себе нарвемо!

І от уже на дереві

веселі малюки,

і вже лежать у кошику

блискучі ягідки.

Хотілось нам черешеньок

давно покуштувать,

та ми не стали надзелень

їх з дерева зривать. 

Солодкі, спілі ягоди

тепер зате їмо.

Зажерливим горобчикам

нічого не дамо!

 

НА РІЧЦІ

Тече річка крізь лісок,

блискотить сріблисто.

А на березі пісок,

золотий та чистий. 

І на цьому бережку

за одну хвилинку

можна з вогкого піску

збудувать будинки. 

Насадить круг них сади,

викопать озерце,

з річки в озеро води

наносить відерцем.

Сонце весело блищить,

дужче припікає.

Річка хвильками плющить,

діток закликає: 

Будівельникам привіт!

Добра ваша праця,

а по праці, мабуть, слід

в річці покупаться.

Ну, звичайно, кожен з нас

викупатись хоче!

Пострибали в воду враз,

аж вода клекоче. 

Хвильки плещуть на пісок,

сміх веселий ллється,

а на березі лісок

дивиться й сміється.

 

Посмалилися носи,

загоріли плічка.

Ми щодня тепер усі

ходимо до річки.

 

 

ВЕСЕЛИЙ КОРАБЕЛЬ

Пливем, пливем між хвилями

на нашім кораблі.

Пливем по морю синьому

далеко від землі. 

Морські дороги вивчили

відважні моряки:

три хлопчики,

дві дівчинки –

веселі малюки. 

Пливли по океану ми,

були у тих краях,

де фініки з бананами

ростуть на деревах.

На полюсі північному,

між снігових пустель,

поміж льодами вічними

проплив наш корабель. 

Тепер ми повертаємось

на нашім кораблі

до рідної своєї,

найкращої землі!

 

НА ПРОГУЛЯНКУ

Вітер полем пробігає,

колихає колоски.

На прогулянку до гаю

йдуть веселі малюки. 

Пісня ллється,

стежка в’ється

із низинки на горбок.

А назустріч гай сміється:

– Прошу, прошу в холодок! 

Тут у мене

липи, клени,

різні інші дерева,

а на галявах зелена

рясно вквітчана трава!

Розгулялись радо діти

між дубів та ялинок.

Хто збере найкращі квіти –

перший матиме вінок!

Посідали Галя й Валя

під дубочком в холодку

та із квітів позвивали

всім дівчаткам по вінку. 

А тим часом Лесь та Вітя

в гущині чагарника,

як мисливці знамениті,

упіймали їжака.

 

Їжачок, їжачок,

нащо ти згорнувся?

До твоїх голочок

хто ж би доторкнувся?! 

Розгорнись, їжачок,

прогуляйся трішки,

покажи, їжачок,

де у тебе ніжки.

Ми на тебе разок

всі по черзі глянем,

а тебе, їжачок,

кривдити не станем!

Тут їжак немов проснувся,

чи повірив дітворі, –

ворухнувся, розгорнувся

і побіг у чагарі!

Прощавай! Біжи додому!

Всім привіт передавай!

Та надалі вже нікому

більш до рук не потрапляй!

Вітер полем пробігає,

колихає колоски.

Дружно й весело із гаю

йдуть додому малюки.

 

 

НА ЗЕЛЕНОМУ ЛУЖКУ

На зеленому лужку,

На лужку, на моріжку

Закружляли діти в колі,

У веселому танку. 

Закружляли в бистрім колі,

Заспівали в дружній грі.

Навіть листя на тополі

Засміялося вгорі!

 

Хто кого злякався?

Білий котик спав на лаві

Серед нашого двора.

Прилетіла чорна ґава Т

а як крикне раптом:

- Кра!

-Кіт прокинувся, злякався,

Та в димар на хату - скік!

Здивувалась чорна ґава.

- Де ж це білий котик зник?

Бачить ґава:

- Що то? Що то?

Враз вилазить з димаря

Весь у сажі білий котик,

Чорний - чорний, як мара!

Мій коник

Я мав колись то коника,

Що звався Сірячок.

Я дав його раз дівчинці

Поїхать на товчок.

Вона шмагала коника

Ще й била батіжком,

Вона ганяла коника

Болотяним лужком...

Навіщо дав їй коника?

Я дуже шкодував

І вже ніколи коника

Дівчаткам не давав!

Жоржик-коржик

Жоржик-коржик-пиріжок

Як прискочить на лужок!

Всіх дівчаток налякав

І п'ятами накивав!

Горобчик і котик

Горобчик-Молодчик сидів на дубку,

а Котик Воркотик лежав в холодку.

Ось Кіт за Горобчиком вгору поліз,

а той як побачив, то й пурхнув униз!

Коли ж і Воркотик додолу стрибнув,

Горобчик-Молодчик угору майнув!

Образився Кіт на Горобчика вкрай,

а той йому каже: - Ану лиш, впіймай!

Горобчик-Молодчик злетів на паркан,

а Котик за ним, та й упав у бур'ян!

Горобчик на сміх бідолаху підняв,

а Котик-Воркотик сказав йому:

- Няв!

Під дубом зеленим

Під дубом зеленим трава-мурава.

Під дубом зеленим пташина співа.

У листі лапатому грає вітрець.

Хто книжку читатиме - той молодець!

Вертольоти

Над водою вертольотчики

все літають взад-вперед,

і від їх легкого дотику

не схитнеться очерет.

Що за дивні вертольотики

-не гуркочуть, не гудуть

і самі себе, без льотчиків,

понад озером ведуть?!

(Бабки)

Веселий рахунок

Один

Скопав я грядку сам один

В городі біля тину.

Хотів зростить багато динь,

Зросла ж одна-єдина!

Та ласував не я один,

А наша вся родина.

І всі хвалили як один

мою єдину диню!

Два

Раз, два -Дерева.

Під деревами трава.

На траві - два хлопчики,

У дерева - дві гілки,

На гілці - два горобчики,

У вулику - дві бджілки.

А далі - дві хатинки.

У них по два віконечка,

Над ними - дві хмаринки,

Дві зірочки, два сонечка...

Не слухайте мене,

-бо сонечко ж одне!

Три

Онука, бабуся,

Дві мами, дві доні

Сидять на осонні

На довгім ослоні.

Очі протер я,

-Хоч три, хоч не три,

-Бачу й тепер я,

Що їх тільки три!..

Чотири

Скільки нас живе в квартирі?

Тато, мама, брат і я.

Раз, два, три, чотири

-От і вся моя сім'я!

Є у мене друзі щирі:

Лесь, Андрійко та Петро.

Раз, два, три, чотири

-Ось ми їдем на Дніпро.

Хоч ніхто не йме нам віри,

Ми рибалки-молодці.

Раз, два, три, чотири

-Вже впіймались окунці!

Не страшні нам дикі звірі!

Ми - мисливці, йдем у бір

Раз, два, три, чотири

-Нас боїться кожен звір!

Ось увечері в квартирі

Знов збереться вся сім'я:

Раз, два, три, чотири

-Тато, мама, брат і я!

П'ять

П'ять літ мені минуло нині,

І я покликала гостей.

І після п'ятої години

Прийшло аж п'ятеро дітей.

І п'ять хороших подарунків

Приготували п'ять діток:

Намалювали п'ять малюнків,

В садку зірвали п'ять квіток.

Враз у веселе наше коло

Іще один з'явився гість.

То скільки ж сяде нас до столу,

Коли гостей не п'ять, а шість?

ЯСОЧЧИН САДОК

   За вікном сьогодні вітер, вітер — аж в кімнаті чути, як гуде. В дитсадок давно пішли всі діти, а маленька Ясочка не йде.

   Наша Яся нині трохи хвора, все кахика й носик витира. Застудилась, мабуть, Яся вчора, як ліпила бабу дітвора.

   На роботу вже поїхав тато, мама вийшла — й довго щось не чуть…

   Може, Яся буде сумувати? Може, слізки рясно потечуть?

   Ні! Ясюня не така вдалася! — в неї досить іграшок, ляльок. У своїй кімнаті наша Яся улаштує власний дитсадок.

   Діти будуть — лялька, та ведмедик, та конячка сіра без сідла, і собачка Бум, така кумедна, що угору вухо підвела.

   Ще Ясюня посадила й кішку, а вона стрибнула у куток!..

— Ну й сиди собі сама під ліжком, не візьму тебе у дитсадок!

   От усі в кутку біля канапи посідали.

— Тихо! Не шуміть! А чому в ведмедя чорні лапи? Мабуть, вранці їх забув помить? Зараз я будинок вам збудую із великих татових книжок і обідом добрим нагодую — дам цукерки вам і пиріжок…

   А тоді візьму цікаву книжку, покажу своє знайоме «о»! Яся певна, що ведмедик Мишка хоче знати літери давно. Потім Яся хусточку розстеле на вовнянім теплім килимку.

— Ну, лягайте, діточки, в постелю! Так і ми спимо у дитсадку!

   У куточку сплять слухняні діти: і ведмедик з лялькою, і кінь.

   За віконцем виє вітер, вітер, а в кімнаті тиша і теплінь. От і мама двері відчинила і на руки Ясю підійма.

— Ой, яка ж у мене доня мила, що так добре грається сама!

9

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.

До ЗНО з ФРАНЦУЗЬКОЇ МОВИ залишилося:
0
3
міс.
0
5
дн.
0
6
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!