Консультація "Народні традиції звертання до співрозмовника"

Опис документу:
Призначається для педагогів та батьків дошкільних установ. Містить роз’яснення традиційних народних звертань (шанобливо та з глибокою повагою), звернення про відродження традиції звертання на Ви, звернення про збереження багатющого досвіду народної етнопедагогіки.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Народні традиції звертання до співрозмовника

(консультація)

Українська дитина за традицією шанобливо зверталася до своїх батьків, родичів на ВИ.

Скажімо так : «Мамо, купіть мені, будь ласка, книжку»,

«Тату, поїдемо до міста», «Бабусю, Ви казали…».

Звертання до батьків були лагідними, пестливими, виражали дитячу любов і шану : «Батечку мій любий» , «Матусю рідненька! » .

Існувало ласкаво – шанобливе звертання до кожного члена родини : матінко, нене, татку, няню, бабусю, дідусю.

Глибока повага до батьків виявлялася не лише у формі звертання, а й в особливому шанобливому промовлянні слів «батько» і «мати».

Щоб дитина лагідно зверталася до своїх батьків, вона обов’язково має сама чути такі слова. Молодих батьків можна ознайомити із властивими українській мові пестливими звертаннями до дітей : дитиночко, малятко, серденько, голубонько, пташенятко.

Українська мова щедро задовольняє потребу кожної дитини у пестливому звертанні на ім’я. Наприклад: Галинка, Ганнуся, Галонька; Іванко, Івась, Івасик; Катерина, Катруся, Катруня,

Сучасні діти, особливо міські, дуже рідко коли звертаються до своїх батьків на Ви. Відродити цю традицію можна спільними зусиллями педагогів і батьків.

Спочатку діти мають дізнатися про звертання до батьків на Ви як про родинну традицію українців, що подекуди збереглася і в сучасних родинах. Педагог може запропонувати батькам, членам родини вихованців, щоб вони розповіли, як у дитинстві і вже дорослими людьми завжди звертаються до своїх батьків, бабусь, дідусів на Ви. Наступний крок – формування у сучасних дошкільнят потреби шанобливого ставлення до своїх рідних. Звісно, це можливо лише при відповідному ставленні батьків.

Пошана до батьків виявлялась й у пошані до батьківського слова. І малі і дорослі завжди поспішали заручитися добрим словом своїх батьків перед початком важливої справи, рушаючи в дорогу.

Для цього діти звертались до батьків з проханням: «Тату, мамо! Благословіть у дорогу!». А батьки відповідали: «Ми благословляємо, і хай Бог тебе благословить».

Особливе місце в родинному спілкуванні відведено колисковій пісні («Ой, баю, мій баю», «Люлі, люлі», «Спало дитя, спати буде», «Питається сон дрімоти», «Леле, леле, легесенько» ін..) . Колискові пісні належать до поезії пестування, звертання, до дитини в них виражалася любов і піклування матері : «Щоб зростало малятко, наше любе пташенятко, наша квітонька маленька, наша зіронька ясненька».

Колискова пісня супроводжує колисання дитини в колисці чи на руках у матері, завдяки їй дитина не тільки добре засинає : між матір’ю і нею встановлюється тісний емоційний зв’язок. І ще вважалося, що дитина, якій не співали колискових, виростає відлюдькуватою, нетовариською.

Спілкування батьків з дитиною забезпечує її нормальний психічний розвиток, сприяє виникненню й задоволенню людської потреби в спілкуванні. Приклад організації матір’ю такого спілкування під час догляду за дитиною знаходимо в пестушках, потішках, забавлянках, завдяки яким створювалась емоційно насичена атмосфера мовленнєвої взаємодії з дитиною.

Українська родина мала усталені правила родинного виховання та спілкування. досвід мовленнєвого виховання дітей, який виявлявся у створенні колискових пісень, забавлянок, примовлянок, повчань. ігор, загадок, казок.

Добрі традиції не мають зникати, тож саме від вас залежить, чи збережемо багатющий досвід народної етнопедагогіки.

Як ми повинні розвивати й використовувати народний досвід виховання маленьких дітей?

Назвемо основні напрями цієї роботи :

  • введення найжиттєздатніших народних звичаїв, традицій в освітній процес сучасного дошкільного навчального закладу;

  • залучення сучасних батьків до вивчення і використання у родинному спілкуванні кращих зразків мовленнєвої взаємодії з дітьми: українських колискових пісень, забавлянок, примовлянь, формул мовленнєвого етикету.

І, нарешті головне – стиль мовленнєвої взаємодії батьків із дітьми має характеризуватися діалогічною орієнтацією,

Доброзичливістю, яскравістю, образністю, мовленнєвою насиченістю предметно – практичної взаємодії, тобто ознаками мовлення, характерними для спілкування української матері з дитиною.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Українська мова у професійній діяльності державних службовців. Публічна комунікація»
Вікторія Вікторівна Сидоренко
36 годин
590 грн