Консультація "Марія Познанська. Замріяна душа Київщини"

Опис документу:
Консультація "Марія Познанська. Замріяна душа Київщини"із серії "Видатні діячі України". Містить портрет, інформацію про життя та творчість письменниці. А також, твори з якими можна ознайомити дітей у дошкільному закладі.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Марія Познанська

ЗАМРІЯНА ДУША КИЇВЩИНИ

Марія Авакумівна Познанська народилась в селі Петрашівка на Київщині. З дитинства її полонила поезія Т.Г. Шевченка. Саме завдяки їй дівчинка полюбила музику віршованого слова. Ще коли Марія навчалась у школі, сама складала пісні, добирала до них мелодії та наспівувала своїм подружкам, але про те, хто є автором слів, нікому не казала.

Після закінчення школи-семирічки М. Познанська працювала в своєму колгоспі, в ланці, що вирощувала буряки. Там вона навчилася розуміти і «читати» землю і, водночас, мріяла cтати письменницею. Але знань бракувало. Тому Марія вечорами, після роботи, сідала за

підручники. Потім вступила

у Білоцерківське педагогічне училище, щоб вивчитись на вчителя.

М. Познанська намагалася своїми віршами розширити світогляд дітей. Поетеса просто, дохідливо і поетично писала віршики, в яких змальовувала життя малят у дитсадку, у родині, розповідала про корисну працю людей різних професій, а саме: «Дім на горбочку»,

«Тьотя Паша», «У нашому садочку», «Про білий халат і наших малят», «Асканія-Нова», «Що я знаю про метро», «Любій малечі про цікаві речі», «Чим пахне коровай», «Про золоті руки».

При ознайомленні з творами поетеси виникає безліч різних емоцій: радість, сум, біль, гордість, почуття патріотизму, любов до свого краю, гордість за свій народ.

Твори для дітей

ВСЬОМУ СВІЙ ЧАС

Всьому свій час! – почула я від мами. 
…Була зима з глибокими снігами,
Та сонечко сніги ті розтопило,
Тепер поглянь: весна настала мила!
– Ось бачиш ти, – почула я від мами, –
Вгорі летять журавлики ключами,
Курликають у небі голубому,
Вертаються із чужини додому.
Не гає марно часу і пташина,
Вона гніздечко збудувать повинна,
Аби упору діточок зростити
І потім знов за море відлетіти.
– Всьому свій час! – почула я від мами,
І грядочку засіяла квітками:
Щоб виростали квіти мої вчасно,
Щоб розквітали весело і рясно!

ПІСНЯ ПРОЛІСКА

Я – перша квіточка весни, 
Я – пролісковий цвіт, 
Я пережив зимові сни 
І знов родивсь на світ. 
У мене очі голубі, 
Такі, як неба синь. 
Росту між кленів і дубів, 
Люблю і сонце, й тінь. 
Зелені рученьки мої 
Листочками зовуть. 
Я полюбив ліси й гаї, 
Живу я здавна тут. 
І вірю: люблять всі мене, 
Як весну золоту, 
Бо знають – що зима мине, 
Коли я розцвіту!

КОНВАЛІЇ

Із зеленої сорочки, 
Що зіткав весною гай, 
Білі дивляться дзвіночки. 
Як зовуть їх – угадай! 
Це конвалії у гаї 
На галявині цвітуть. 
І ніде, ніде немає 
Кращих квіточок, мабуть. 
В них так пахощів багато, 
Цвіту свіжого, роси. 
Хай ростуть, не буду рвати, –
Шкода їхньої краси!

КАЛИНОНЬКА

Ось калина над рікою:
Віти стелить по воді.
Хто це щедрою рукою
Їй намистечко надів?
Червонясте, променисте –
Розцвітає, як вогні...
Дай хоч трішечки намиста,
Калинонько, і мені
!

РОМАШКА

На стрункій високій ніжці
Біля річки на лужку, 
У хустинці-білосніжці
Стрів я квітоньку таку. 
Ясним оком жовтуватим
Усміхалася мені. 
Я хотів її зірвати, 
А бджола сказала: Ні!

КОЛЬОРИ ВЕСНИ

 

Скоріш, люба весно, до нас прибувай, 
Щоб знову озвавсь соловейками гай, 
Щоб знов зеленіли веселі лани, 
Від сонечка сил набирались вони. 
Щоб жовті кульбабки цвіли у садках, 
А ми — всі дівчатка — були у вінках!

Як тільки нас весна-красна почула,
Із півдня вітром-леготом війнула: 
Прилинув БЕРЕЗЕНЬ о тій порі. 

Озвалися журавлики вгорі,
У весняному небі голубому:
— Ми з вирію вертаємось додому, 
Стрічайте нас. Курли, курли, курли! — 
Найперші проліски у гаї розцвіли, 
Розкрили вранці сині оченята 
Для наших мам — на Березневе свято.

 

  

* * *

 

Сипнула зима наостанку 
Сніжинки свої крижані...
Раніше приходять світанки, 
Зробилися довшими дні.
А сонечко дужче пригріло,— 
Сніжинки розтанули вмить. 
...Надворі уже потепліло.
І зимонька стала тужить: 
Прийшла їй пора нас лишати — 
Іде вона в інші краї...
Тож будемо весну стрічати,— 
Чекати у гості її!

 

 * * *

 

І світлі, чисті, золотисті 
Упали з неба промінці.
Ураз прокинувсь ліс тінистий, 
Зраділи білочки, зайці, 
Повибігали з нір лисиці...
А на гілках — шпачки, синиці 
Пісні заводять голосні, 
Уклінно дякують весні!

Набувся березень доволі
І весь у яр струмками стік.
А на прекраснім нашім полі
З’явився КВІТЕНЬ-трудівник.
Лягло в вологий грунт весінній
Пшениці ярої насіння.
І перші сходи на ріллі
Уже заврунились в теплі.

 

* * *

 

...Ясніш засяло сонце навкруги —
Із квітів килими зіткались пишні,
В зелені трави одяглись луги,
В садах розквітли яблуні та вишні.
Це ТРАВЕНЬ завітав у рідний край,— 
Радіють і дорослі, і малята:
Приходить в травні свято Первомай 
І найдорожче Перемоги свято!
Ми переможцям-воїнам в цей час 
Даруєм ряст, тюльпани полум’яні: 
Вбирається уся Вітчизна в нас 
У щонайкращі кольори весняні!

 

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»