Консультація "Марія Підгірянка. Дочка Прикарпаття"

Опис документу:
Консультація "Марія Підгірянка. Дочка Прикарпаття"із серії "Видатні діячі України". Містить портрет, інформацію про життя та творчість письменниці . А також, твори з якими варто ознайомити дітей у дошкільному закладі.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Марійка Підгірянка

ДОЧКА ПРИКАРПАТТЯ

Марійка Підгірянка (справжнє ім'я якої Марія Омелянівна Ленерт — Домбровська) народилася в селі Білі Ослави на Івано-Франківщині в сім’ї лісничого. (Івано-Франківськ — одне з найбільших міст України).

Дитинство і юність поетеси проходили в гірському селі Уторопи. Дівчинка дуже хотіла вчитися, але через бідність батьки не могли дати їй освіту. Дідусь по матері, священик, навчив онуку читати і писати. Його домашня бібліотека стала справжнім «університетом» в її житті.

Після закінчення початкової школи вчитися далі в Марійки не було можливості. Майбутня поетеса вчиться самотужки, багато читає. Марійка була спостережливою дівчинкою. Навколишня чарівна природа милувала очі, дівчинка пригадувала, про що читала, і сама почала писати вірші. Було їй тоді 13 років.

У п'ятнадцять років Марійка в Коломиї (місто в Карпатах) склала екстерном іспит за восьмикласну жіночу школу, а через чотири роки — у Львові (також екстерном) за жіночу вчительську семінарію. її мрія стати вчителем здійснилася.

Все своє життя Марійка Підгірянка провела серед дітей, вчителювала в різних школах Галичини, на Буковині, Карпатській Україні.

Наділена неабияким поетичним хистом, Марійка Підгірянка пише щирі мелодійні вірші, які допомагали запам'ятати букви, засвоїти арифметичні дії, пояснювали різноманітні явища природи...

Не можна оминути і її загадки. Вони дуже різні — про речі домашнього вжитку, школу, навчальне приладдя, тварин, народні прикмети тощо. Вони вчать дітей думати, цікавитися, бути спостережливими і кмітливими.

Та найбільше творів «бабця Клапця» (так Марія Омелянівна сама себе називала) писала для онуків: зображувала різні події з родинного життя, складала віршики — задачки, загадки...

Багато віршів Марійки Підгірянки було покладено на музику. А окремі вірші вона писала на мелодії народних пісень, щоб їх зразу могли наспівувати діти.

Котик

Скочив котик, Сів на плотик. Миє ротик І животик. Він біленький І чистенький, -Гарний Мурчик Мій маленький.

Твори для дітей

Голосні звуки

О-о-о - яєчко одно

Знесла курочка чорненька.

Знайшла дівчинка одненька

-О-о-о - яєчко одно.

А-а-а, а яблучка два,

Два яблучка червоненькі

Несе донечка для неньки,

А-а-а, аж яблучка два.

И-и-и, а хлопчики три

В калабаню упали

І всі разом кричали

-И-и-и - тих хлопчиків три.

І-і-і - лошачки малі,

Є у них чотири ніжки,

Коло воза ідуть пішки

-І-і-і - лошачки малі.

У-у-у, песик на шнурку,

Цуценяток п'ять кудлатих

Полягло біля хати.

У-у-у, песик на шнурку.

Е-е-е, де то мама, де?

Нема мами, пішла в поле,

Там бур'ян на ниві поле.

Е-е-е, ось вже мама йде!

Діти і ластівка

Ластівочка чорно-біла

Під стріхою гніздо вила,

Над подвір'ям кружеляла

І на діток споглядала.

І питалася сердечно:

- Чи гніздитись тут безпечно?

- Люба, мила ластівочко,

Ти не бійся за гніздечко:

Ми і киці закажемо,

І песика прив'яжемо.

Юрчик і кізонька

Біжить біла кізонька,

Шовкова берізонька,

Рівнесенькі ніжки,

Тонесенькі ріжки.

Біжить кізка: туп, туп.

- Тут є Юрчик, тут, тут.

Як він мене попасе,

Конюшинки принесе.

Буде мати молочко

Мій маленький Юрочко.

Місяць і зірки

Тихий вечір, тихий, красний.

Над горою місяць ясний

Пасе зірки, завертає,

На трембітці вигравав:

- Гой, зірки, гоя, гоя,

Трембіточка срібна моя.

Трембіточка срібна моя,

Гой, зірки, гоя, гоя!

Ходить місяць аж до ранку.

Вийшла зоря на полянку:

- Ой місяцю, місяченьку,

Зганяй зірки помаленьку.

Котик
Скочив котик,
Сів на плотик.
Миє ротик
І животик.
Він біленький
І чистенький, -
Гарний Мурчик
мій маленький.

Зайчик в тернині

Скочив зайчик в тернину
І роздер кожушину.
Йде лисичку просити
Кожушину зашити.

А лисичка регоче,
Зашивати не хоче:
"Де ти був? Нащо дер?
Ходи в дранім тепер!"

Біжить зайчик до мами,
Зайшли очка сльозами:
"Мамо, люба, не бийте,
Кожушину зашийте!.."

Мама сина не била,
Кожушину зашила.
Зайчик очка обтер
І знов скаче тепер.

Киця-Миця з Коломиї
Киця-Миця з Коломиї
Малюночки несла сині,
Дірка в торбі, та байдуже! -
Поспішала Киця дуже.

Киця торби не зашила
Та й малюнки розгубила.
Крілик-Трілик-шулавило
Біг до шевчика по шило.

Позбирав усі малюнки,
Позбирав усі рисунки.
Прикрасив він ними хату,
Ще й зробив собі загату...

- Чи ж то, любий друже Крілю,
Такий звичай на Поділлю:
Що знайдете - те вже й ваше?
Віддавай нам те, що наше!

- Хто ж то, люба Кицю-Мицю,
Йде на ринок у столицю,
Йде собі до Коломиї -
І торбини не зашиє?!

Тільки трошки посварились,
Та до суду не водились,
Бо таки, сказати правду,
То обоє провинились.

Безконечні казочки

Скажу, дітки, вам казку:
Приніс зайчик дров в'язку,
Поколов їх дрібненько,
Зварив юшку швиденько.
Юшка була солодка -
Моя казка коротка.
 
Скажу, дітки, і другу:
Прибіг котик із лугу,
Ліг, собі серед печі,
Муркотів дивні речі.
Дасте бубликів в'язку -
Докажу вам ту казку.

Ще б і третю сказала:
Мушка в хаті літала,
У сметану влетіла,
Вийти звідти не вміла.
Далі - далі не можна,
Бо це казка тривожна.

Ба, ще й знаю четверту:
Був горобчик упертий,
Дзьобав скирту він спритно:
- Змолочу усе жито!
Чи змолотить - не знати,
Доведеться чекати.

Ще послухайте й п'яту:
Вбіг хлопчина в кімнату,
У болоті по вуха,
Бо він мами не слуха.
А що далі - не знаю,
Хіба маму спитаю.

Скажу шосту вам завтра,
Сьому й восьму позавтра,
У суботу дев'яту,
А в неділю десяту.
Певно, будете раді
Казочок цих громаді.

Працьовита дівчинка

Беручка, чемненька
Дівчинка Оленка, -
Цілий тиждень у роботі,
А все веселенька.

В понеділок пряла,
У вівторок ткала,
А в середу у череду
Овечки загнала.

У четвер білила,
У п'ятницю мила,
А в суботу всю роботу
До кінця скінчила.

А прийшла неділя -
Сорочечка біла,
В ній дівчинка, мов квіточка,
Між подруг сиділа.


Колискова

Спіть, діточки, спіть,
Віченька стуліть!
Дрібен дощик стукотить,
Вікнам казку гомонить...

Дрібен дощик пада там,
А тут тихо, тепло нам.
При матусі рідненькій,
У світличці чистенькій,

Спіть, діточки, спіть,
Віченька стуліть!

Розмова про сонце

Дитина:
- Скажи мені, мати,
Де йде сонце спати?

Мати:
-  За високу гору,
В  золоту комору.

Дитина:
- А хто йому стелить
На білій постелі?

Мати:
- Зіронька вечірня,
Гарна, як царівна.

Дитина:
- Хто ж його колише
Усе тихше й тихше?

Мати:
- Соловей піснями,
Тиха нічка снами.

Дитина:
- А які сни має,
Коли засинає?

Мати:
- Сняться йому квіти,
Що вдень для них світить.

Дитина:
- А хто його збудить,
Як світати буде?

Мати:
- Пташечки веселі
Збудять із постелі.

Дитина:
- А на що, як встане,
То найперше погляне?

Мати:
- На тебе, серденько,
  Як встанеш раненько.


Підростає Юрко в сні

Полями, лугами
Літечко іде,
Теплими руками
Юрчика веде.

Юрчик наш маленький,
Миліший над все,
В очах голубеньких
Сонечко несе.

На губках рожевих -
Усмішка, як цвіт,
У словах пестливих -
Чар дитячих літ.

Прибуло до хати
Миле внученя:
Буде щебетати
Нам воно щодня

Щічки розцілує
Сонце золоте,
Личко розмалює -
Личко зацвіте.

Малюка обвіють
Леготи в селі,
Виростуть, зміцніють
Ніженьки малі!

Будуть мандрувати
По гаях, садках,
Будуть спочивати
В тихих холодках.

Будеш тут ходити
Цілий день-деньок,
Буде тебе вчити
Пташка пісеньок!

В нічку місяченько
Засія тобі -
Осяє личенько,
Очка голубі.

Зіроньки-моргулі
Вимережать сни;
Люлі, Юрцю, люлі,
Спи, дитятко, спи!

9

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.

До ЗНО з УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ залишилося:
0
3
міс.
0
6
дн.
1
2
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!