Консультація для батьків "Великдень"

Дошкілля

13.04.2020

3005

0

242

Для кого: Дошкільнята (5-6 років)
Опис документу:
Великдень – одне з найголовніших церковних свят у році. Діти полюбляють цікаві великодні традиції та щороку із нетерпінням чекають на свято. Чого тільки варте розфарбовування писанок, а також бої крашанками. До Вашої уваги Великодні легенди, з якими можете ознайомити дітей вдома.
Перегляд
матеріалу
Отримати код
Опис презентації окремими слайдами:
Консультація для батьків Великодні легенди, оповідання, казки, вірші для дітей Великдень
Слайд № 1

Консультація для батьків Великодні легенди, оповідання, казки, вірші для дітей Великдень

Великдень – одне з найголовніших церковних свят у році. Діти полюбляють цікаві великодні традиції та щороку із нетерпінням чекають на свято. Чого т...
Слайд № 2

Великдень – одне з найголовніших церковних свят у році. Діти полюбляють цікаві великодні традиції та щороку із нетерпінням чекають на свято. Чого тільки варте розфарбовування писанок, а також бої крашанками. До Вашої уваги Великодні легенди, з якими можете ознайомити дітей вдома. ЧЕРВОНІ КРАШАНКИ Ісус зранку третього дня по смерті воскрес із мертвих. Відхилився важкий камінь на могилі Ісуса, з могили засяяло ясне проміння, а над гробом здійнявся воскреслий Христос, осяяний світлом великим, з кривавими слідами ран на руках і ногах. За хвилину Ісус зник, а труна лишилася порожньою. Перелякані воїни побігли до міста сповістити свого командира про те, що сталося, щоб він їх не карав, бо вони не винні. — Адже хто може змірятися з незнаною вищою силою, що творить диво? — сказали вони в один голос. Командир сидів саме за столом, збираючись снідати, а на сніданок мав варені яйця. Почувши сю звістку, він розлютився на вояків і почав кричати: — Ви, певно, позасинали, замість добре вартувати, а злодії вкрали вам тіло Ісуса! Тепер викручуєтеся, вигадавши якесь «чудо», щоби уникнути смерті! Хіба може чоловік воскреснути з мертвих? Як з мертвого може статися живе, з червоного біле, а з білого червоне? Готуйтеся до смерті! Воїни присягалися, що кажуть правду, та благали, щоби їм дарували життя. Раптом один із них глянув мимохіть на стіл і вигукнув: — Ось, командире, поглянь! Чи не сталося з білого червоне? Чи не може бути чудо? Командир поглянув і собі на стіл та й остовпів з дива. Усі яйця на таці тепер стали червоні. Хвилину не знав він, що з ним діється, а потім велика переміна сталася в його серці. Нарешті він промовив: 1

— Радуйтеся, бо ви врятовані! Вірю вам тепер, що Той замучений воскрес, і вірю, що Він був Богом. Ідіть з миром, а на спомин свого порятунку візьмі...
Слайд № 3

— Радуйтеся, бо ви врятовані! Вірю вам тепер, що Той замучений воскрес, і вірю, що Він був Богом. Ідіть з миром, а на спомин свого порятунку візьміть собі по одному червоному яйцю. Вони вас урятували. Кажуть, що потім врятовані вояки розказували всім про те чудо, яке сталося над гробом Ісуса і в домі командира, а на доказ того показували червоні крашанки. І відтоді всі християни кожного Великодня готують крашанки і писанки та обдаровують один одного на згадку про той день, коли червоні крашанки врятували воїнів від смерті — як Ісус Христос своїми муками врятував увесь людський рід. 2

НЕБЕСНИЙ КЛЮЧИК Коли Ісус Христос розпрощався вже зі своєю Матір’ю та учнями й вознісся до свого Отця, у дорозі до неба товаришував йому жайворонок...
Слайд № 4

НЕБЕСНИЙ КЛЮЧИК Коли Ісус Христос розпрощався вже зі своєю Матір’ю та учнями й вознісся до свого Отця, у дорозі до неба товаришував йому жайворонок. Ніхто не знав, як високо він знявся, тільки Св. Петро думав, що він товаришував Спасителеві аж до небесних воріт, бо як вертався, то ніс у дзьобику щось подібне до золотого ключика. Марія, що разом з учнями чекала на вершині гори, витлумачила це як знак свого Сина, що людям доброї волі небо знову відчинене. Коли так жайворонок з небесним ключиком усе ближче та ближче знижувався до землі, дехто з учнів тиснувся наперед і всі вже сперечалися, хто перший схопить ключика та перший дістанеться до неба. Коли жайворонок був уже над самими головами учнів і побачив стільки простягнутих рук, то відлетів наляканий і кружляв над левадою, що була під самою горою. Учні, що очима вказували за жайворонком, завважили тепер, що він випустив ключика, й зараз багато з них кинулося шукати його. Та хоча як пильно і докладно шукали, не знайшли золотого ключика. Замість нього знайшов один з учнів дивну світло-жовту квітку, що хитала на вітрі своєю невеличкою солодко-запашною чашкою. Учень кликав інших і, коли вони збіглися, показав їм, що знайшов. — Такої квітки не бачив я ще досі! — говорив кожен. Довго приглядалися до квітки, аж хтось сказав: — Годі, ми прийшли сюди не зривати квіти, а шукати золотого ключика. І всі кинулися далі на пошуки. Незабаром приспіли тут і Св. Петро з Божою Матір’ю. Коли Св. Петро побачив квітку, спинився, розглядав її та тішився нею. А Божа Мати зірвала квітку і дала Петрові. Незабаром підійшли до них учні. 3

— Чи ви бачили цю гарну квітку? — спитав Св. Петро. — Авжеж, бачили, — відповів один з учнів. — Але ми не діти, щоб довго спинятися біля квітів. — ...
Слайд № 5

— Чи ви бачили цю гарну квітку? — спитав Св. Петро. — Авжеж, бачили, — відповів один з учнів. — Але ми не діти, щоб довго спинятися біля квітів. — Через те що ви не хочете бути, як діти, не найшли ви небесного ключика, — сказала Пречиста. Однак ніхто не зрозумів її слів. Тут Св. Петро добув квітку з рукава. Аж це не квітка, а золотий ключик, що його жайворонок випустив із дзьобика на леваду. Тоді учні засоромилися й пішли з левади. Та в душі подумав собі кожен: — Квітка дасть незабаром новий цвіт, і тоді я прийду та зірву собі його. Та коли по якомусь часі досвітками приходили туди хтось із учнів, вони побачили вже не одну, а багато квіток. І тепер годі було впізнати, яка них — справжній золотий ключик. І сьогодні цвіте ця квітка коло Великодня. І наш народ називає ці квітки «Божими ключиками», або коротко — «ключиками». Звуть їх також «Божою ручкою» та медяниками, пролісками, первоцвітом і рястом. Одначе найкраща назва «Божі ключики», бо вони нагадують нам ключі Св. Петра і те, що ними Бог неначе відчиняє ворота весні. 4

ВОСКРЕСНЕ ПОЛУМ’Я Удосвіта у Воскресну неділю пішли жінки до Ісусового гробу. На превелике здивування побачили, що хтось відвалив камінь, що замика...
Слайд № 6

ВОСКРЕСНЕ ПОЛУМ’Я Удосвіта у Воскресну неділю пішли жінки до Ісусового гробу. На превелике здивування побачили, що хтось відвалив камінь, що замикав вхід до гробу. До гробу входили стривожені. Коли ввійшли, засвітили свічку і побачили янгола, що сидів у головах гробу та яснів, як сонце. Очі його мали ясність блискавки, а одяг блищав, як сніг. Марія Магдалина, побачивши світло, вийшла із гробниці, встромила свічку у землю перед входом та повернулася назад до товаришок. З жаху жінки мов оніміли. Тоді мовив їм янгол: — Чого шукаєте живого між мертвими? Чи ж не тямите, що Господь заповів, що третього дня воскресне? Ідіть і скажіть учням його, що ви тут бачили. І вони вийшли. Надворі схилилася Марія Магдалина, щоб узяти свічку. Та, коли простягла руку по свічку, легко скрикнула. Інші жінки спинилися та роздивлялися, що там сталося. І всі побачили, що поки вони були в печері, свічка змінилася. Вона стала квіткою. Високість і стрункість свічки залишилися, однак полум’я було вже не одне: її оточувало багато лагідних пломінців. Було це ясне жовте цвіття. На самому споді горіли великі, розквітлі квіти-пломінці. Що більш угору, то менші були вони, а на самому вершечку були пуп’янки. Це були ґноти, що ще не горіли. Завжди, коли одне полум’я згасне, зразу запалюється нове цвіт-полум’я. Так спинається світло помалу, щораз вище, до синього неба. Цю квітку називає наш народ «дивиною», або «царською свічкою». «Дивиною» тому, що здивувала побожних жінок, а «царською свічкою» тому, бо вона зацвіла раненько у Христове воскресіння, на його честь. 5

Коли побожні жінки вийшли з гробу та зайшли на леваду, на ній горіло жовте полум’я. Було того полум’я густо та багато. Жінки відразу здогадалися, щ...
Слайд № 7

Коли побожні жінки вийшли з гробу та зайшли на леваду, на ній горіло жовте полум’я. Було того полум’я густо та багато. Жінки відразу здогадалися, що туди приходив Господь. Вони не зважилися йти за таємними слідами. Вогники були ніжні, мов шовк, та непорушні. Квіти, що виросли під святими ногами воскреслого Спасителя, — це нагідки, або крокіс. Обидві назви нагадують нам, що ця квітка зацвіла під ногами Ісуса, що воскрес, бо назва «нагідки» говорить, що квіти зацвіли під ногами Ісуса, а «крокіс» — що квітки цвіли скрізь, де крокував Ісус. 6

ЦИГАНСЬКІ ЦВЯХИ Коли Ісуса вели на страту, то по дорозі вояки зустріли цигана, що ніс усяке залізяччя. Вояки спитали в нього, чи не має він цвяхів....
Слайд № 8

ЦИГАНСЬКІ ЦВЯХИ Коли Ісуса вели на страту, то по дорозі вояки зустріли цигана, що ніс усяке залізяччя. Вояки спитали в нього, чи не має він цвяхів. Циган відповів: — Саме три цвяхи є в мене, тільки мусите добре заплатити, бо це великі й міцні цвяхи! — і показав три великі, вже заржавілі цвяхи. — Дамо тобі три срібняки, щоб довго не торгуватися, бо ми спішимо. Там, на Голгофі, мають розпинати Ісуса Назарянина, й народ нетерпляче чекає на видовище. Та коли циган почув, що їм так конче й негайно треба цвяхів, став дорожитися. Бачать вояки, що циган тільки гає час, і кажуть: — Ми не можемо самі дати вищої ціни. Ходи з нами на Голгофу, може, сотник дасть тобі більше. І вже силою потягли його на Голгофу. Коли циган прийшов на лобне місце й побачив табличку з написом «Ісус Назарейський, Цар Іудейський», то зажадав удвічі стільки, як жадав перше. — Цвяхи для царя мусять бути по-царськи оплачені! — стояв уперто при своїм. Сотник не хотів при всіх торгуватись і заплатив йому стільки, скільки він жадав. Від того часу цигани засуджені на поневіряння. І ніхто ще не бачив, як цигани сміються. Їх очі дивляться сумно, а їх музика меланхолійна. А кущ, що тоді зацвів уперше безліччю маленьких білих, багряних і синіх цвяшків, — то «боз турецький», що його плекають і в нас по садах та городах. Відтоді й досі він цвіте так. 7

Пасочка Перед    Великоднем саджала мама пасочки в піч, а малий Семенко крутився коло неї. Мама була дуже зайнята роботою і нічого не говорила до х...
Слайд № 9

Пасочка Перед    Великоднем саджала мама пасочки в піч, а малий Семенко крутився коло неї. Мама була дуже зайнята роботою і нічого не говорила до хлопця. Тож Семенко обізвався сам до мами: —  Мамко, чому ви до мене нічого не говорите? — Та що я буду з тобою говорити? — відповіла мама. — Та от скажіть: Семенку, на тобі оцю пасочку! Семенко показав пальчиком на найкращу асочку. Мама засміялася та й дала Семенкові пасочку за його мудру голівку. Що одна писанка наробила "У хаті ще було напівтемно, як мама вже розбудила Наталю. —    Уставай, Наталю, — каже мама, — бо вже час до церкви йти паски святити. Хіба ти забула, шо Великдень сьогодні? Наталя зараз же і встала. Швиденько почала вмиватися. А вмивалася ке так, як завжди: помилася додою та милом, а потім ще й писанку взяла, умочила її у воду, а тоді личко нею потерла. Вона вже давно знала, що перший раз на Великдень треба писанкою чи крашанкою вмиватися. Хто писанкою на Великдень умивається, той завжди буде рожевенький і здоровий! Ще й сонечко не сходило, як Наталя з мамою й татом пішли до церкви. Подорозі вони зустріли маленького хлопчика, шо йшов до церкви із своєю мамою..." (Петро Волиняк) Оповідання 8

Пасочка для Ганусі "Маленька Ганнуся дивилася, як горить в печі вогонь. Він то розгорявся, то затухав... Його довгі червоні язики щось між собою го...
Слайд № 10

Пасочка для Ганусі "Маленька Ганнуся дивилася, як горить в печі вогонь. Він то розгорявся, то затухав... Його довгі червоні язики щось між собою гомоніли, ніби сперечалися, хто першим полізе в димар... І тут Ганнуся не втрималася, і - до бабці: - Бабцю, скажи, будь ласка, а чому вони ховаються? Вони ж можуть хату спалити, як вилізуть на горище!.. - Та ні, ну що ти таке говориш?  Вони горять, поки в печі знаходяться - це їх день... А коли ховаються у димарі, то вже затухають, ніби спати лягають - так, як і ти вночі..." (Юлія Хандожинська) Великдень "Ми довго чекали Великодня. Дивились на іній - уявляли білий вишневий цвіт. Вербної неділі принесли з церкви освячену лозу. Хльоскали нею тата, маму, братиків, сестричок — так проганяли зиму, приказуючи: «Не я б'ю, лоза б'є... тиждень — Великдень, Недалечко червоне яєчко!» Чекали Великодня... от урочисто у церкві задзвонили дзвони. Зійшло веселе весняне сонечко і сповістило рясним промінням: «Христос воскрес!» Надворі розтала крига. З'явилася зелена травиця й тихо шелестить: «Христос воскрес!» Вмиваймось, милі хлопчики й дівчатка, і притуляймо до щічок червоне яєчко, щоб завжди бути гарними..." (Андрій М'ястківський) Оповідання 9

Казки Пригоди писаночки "Була собі дівчинка Орися...  коли прийшов Великдень, задзвонили дзвони, подарувала Мати Орисі гарну писанку. Квітками, чіч...
Слайд № 11

Казки Пригоди писаночки "Була собі дівчинка Орися...  коли прийшов Великдень, задзвонили дзвони, подарувала Мати Орисі гарну писанку. Квітками, чічками, барвними олениками розмальовану. Подякувала Орися Мамі, завинула писаночку в шовкову хустинку та пішла з Батьками в церкву. А після Служби Божої зібралися біля церкви Орисині подруги. Кожна з них дістала того ранку писанку від Матусі, та ніодна не була така гарна, як Орисина. Стали дівчатка одною писанкою об одну цокати, пробувати, чия сильніша..."(Леся Храплива-Щур) Писанку треба шанувати "Івасик із Гусеням зібралися писанки розписувати, адже ж ось-ось — Великдень. Наготували писачки, віск, фарби, яйця, всілякі писанкарські інструменти. А Карлсон усе ходив за ними слідком і думав: до чого ж це вони готуються, що вони збираються робити? А може, вони ладнаються приготувати великий, красивий, кольоровий торт, адже ж фарби нібито харчові?.. Так ходив-ходив Карлсон, чого тільки не передумав, а спитати соромився. Але ж хіба не можна найкращому в світі Карлсонові запитати про те, чого він не знає? І Карлсон наважився..." (Оляна Рута) Загублена писанка "... Катруся поставила писанку на вершечок у кошичок і понесла у церкву. А після освячення усі мешканці двору скуштували свячену писаночку, яку вони врятували. І були від цього дуже горді та щасливі."  Читайте казочку і дивіться мультик, створений зи мотивами цієї казки...   10

Казки Великоднє диво Щороку гноми з Маленькою Феєю розмальовують писанки, Це вже стало гарною традицією, Адже на Великдень усі вітають один одного ...
Слайд № 12

Казки Великоднє диво Щороку гноми з Маленькою Феєю розмальовують писанки, Це вже стало гарною традицією, Адже на Великдень усі вітають один одного зі святом і дарують писанки, А ще вірять. що вони охороняють від злих сил. Так і цього року всі зібралися у Мудруновій хатці, щоб разом розписувати яйця. Взяли до рук писанки і почали старанно вимальовувати воскові візеруночки. Гномики ще ніколи не працювали з такою охотою. Навіть Буркотун мовчки схилився над яйцем і малював. Річ у тім. що у Чарівному лісі був оголошений конкурс на найкращу писанку. А гномики любили бути найкращими в усьому. Тож і старалися. – Моя - найкраща! – вигукнув Простачок. замилувавшись своєю зеленою з жовтими зірочками писанкою. – А моя - на мене буде схожа, – промовив Мудрунчик. домальовуючи свою синю з жовтими цяточками. Веселун же зробив яскраво-жовту, як курчатко, з червоними хвильками писанку. А Маленька Фея розмалювала свою квіточками. Майстер-на-Всі-Руки уявив себе художником і намалював цілу картину – землю з травичкою, небо з хмарками і сонечком. Задоволені своєю роботою, Маленька Фея і гномики поскладали свої писанки - нехай чекають Великодня. І все було б добре, якби підступна Зла Чаклунка не схотіла теж позмагатися у конкурсі. Проте чесного способу стара відьма не знала. Тож і цього разу вирішила вдатися до хитрощів. Вона задумала побити писанки гномів. 11

Якось уночі здійнявся страшний вітер. Дерева гнулися, небо затягнулося темними важкими хмарами, усі віконця й двері повідчинялися навстіж. У Мудрун...
Слайд № 13

Якось уночі здійнявся страшний вітер. Дерева гнулися, небо затягнулося темними важкими хмарами, усі віконця й двері повідчинялися навстіж. У Мудрунову хатинку залетів чорний крук. Там стояла скриня, у яку звичайно клали писанки. Крук був чорний, як ніч у негоду, тому й залишився непоміченим. Він швидко знайшов скриню. На ній виблискував золотий замок, якого було видно і найчорнішої ночі. Ключі висіли тут же на цвяшку на стіні. Крук тихенько. щоб ніхто не почув дзеленькоту, взяв своїм міцним дзьобом в'язку ключів і почав підбирати ключ. Він перепробував усі: І мідний, і срібний, і залізний, але жоден не підійшов. І лише золотий ключик, який виднівся з-під подушки в Мудруна, був останньою надією підступного птаха. Чорний крук змахнув крилами – і тут же опинився біля ліжка гномика. Той так міцно спав і бачив такі солодкі сни, що навіть не почув, як крук витягнув з-під його подушки золотий ключик. Нарешті замок піддався і скриня відімкнулася. Крук підняв кришку і залетів усередину, де, наче в гніздечку, лежали яйця. Раптом дмухнув новий порив вітру і крук опинився в повній темряві. Він потрапив у пастку, з якої вибратися самому було неможливо. – Карр... Карр... – намагався він покликати когось на допомогу, але ніхто його не чув. Остання надія була на те, що хтось випадково відкриє скриню і випустить його звідти. Нарешті настав Великдень. Сонечко яскравими промінчиками постукало у віконце і розбудило мешканців Чарівного лісу, першим привітавши їх зі святом. А невдовзі на найбільшій галявині Чарівного лісу мав розпочатися конкурс. Казки 12

Зла Чаклунка вже уявляла себе переможцем й аж руки потирала в передчутті цього: – Нехай і не сподіваються перемогти в конкурсі! Тепер моя черга. Чо...
Слайд № 14

Зла Чаклунка вже уявляла себе переможцем й аж руки потирала в передчутті цього: – Нехай і не сподіваються перемогти в конкурсі! Тепер моя черга. Чорного крука вона так і не дочекалася. Але вона вже кілька сотень років знає свого надійного слугу, тож переконана, що він виконав її доручення і поклював усі писанки гномиків. Коли це на галявині з'явилася Фея з п'ятьма гномиками. За ними позаду чимчикували ще двоє – Веселун і Простачок, вони несли велику скриню. Раптом Чаклунка помітила в руках Феї кошик. Там виднілися диво-писанки. Хитра відьма аж рота роззявила. – Що... що це т-т-таке? Я ж крукові наказала... Та сталося не так, як гадалося Злій Чаклунці. Гномики обережно поставили на землю скриню. Звідти чулися якісь звуки. Мудрун підняв кришку і... що за дивина! Там сидів чорний, як ніч, крук, а з-під крил у нього виглядали пискляві жовтенькі клубочки. Зла Чаклунка аж позеленіла від злості. Виявляється, завбачливий Мудрун замість писанок поскладав у скриню звичайнісінькі курячі яйця, з них і вилупилися курчата! А писанки Мудрун переклав у найвидніше місце. Гномик знав, що злодії ніколи не помічають того, що перед носом, а шукають схованок. Тож хитрощі не допомогли Злій Чаклунці перемогти в конкурсі. А її вірний помічник – чорний крук – тепер став мамою-квочкою і мав інші турботи! Казки 13

Вірші 14 Великдень  Микола Щербак Великий день! Великий день! Ясний Великдень На землі! Багато радості й пісень Приніс нам янгол На крилі… Веснянку...
Слайд № 15

Вірші 14 Великдень  Микола Щербак Великий день! Великий день! Ясний Великдень На землі! Багато радості й пісень Приніс нам янгол На крилі… Веснянку діти Хороводять – Христос Воскрес! Христос Воскрес! Сьогодні й сонце Не заходить, А сяє й сяє із небес. Великоднє  Зоряна Живка Сонце сяє у ясній блакиті, Теплим променем цілує світ увесь. І серця для радості відкриті: Знайте, люди, що Христос Воскрес! Горобці цвірінькають надворі – То вони співають Богу честь! Позабудьте сумніви і горе, Бо Христос Воістину Воскрес! Христос Воскрес!  СергійРачинець Весняне сонечко з небес — О, незабутній нині час: Христос воскрес! Христос Воскрес! Це Той, хто любить нас, Дарує нам життя нове, Достойне похвали, У серці нашому живе, Щоб вічно ми жили. Попри наруги всі і зло, І біль нестерпний свій У смерті вирвав Він жало, Щоб врятувати світ. Отож, хвала Йому і честь, Уклін низький до ніг. Христос воскрес! Христос воскрес! Для кожного, для всіх.

Вірші 15 Великодні писанки  Леонід Полтава Що задивніїяєчка наша курочка знесла! Намальоване гніздечко, ще й пташиночка мала, навкруги – барвисті к...
Слайд № 16

Вірші 15 Великодні писанки  Леонід Полтава Що задивніїяєчка наша курочка знесла! Намальоване гніздечко, ще й пташиночка мала, навкруги – барвисті квіти, жовті, сині гілочки… Чи здогадуєтесь, діти, що це? Певно – писанки! Їх не курочка знесла, їх матуся принесла, ми гуртом розмалювали для святкового стола: сяють наші писанки, як весняні квіточки! Писанки  Марійка Підгірянка Спекла мама наВелткдень біленькі паски, а я куплю собі краски, спишу писанки. Розпишу я на писанках квітки, ялички, розмалюю, роздарую межи сестрички. А братові маленькому дам писанки дві, щоби нимикарбулявся* в шовковій траві. Свято Пасхи недалечко  Н.Б.Куфко Свято Пасхи недалечко, Люди звичай бережуть, – Розмальовують яєчка, Пишні пасочки печуть. Святкування йде віками, – Це такі чудові дні: В гості йти, під рушниками Страви нести запашні. Доброзичливо, з любов’ю Мати щирі почуття, Людям зичити здоров’я І щасливого життя. Святість – це чарівне слово, Тільки треба такзуміть, Щоб життя своє святково У труді й добріпрожить. Великдень  Христина Білоус Завела нас веснянка у коло, Красне сонце веде всіх за руки. І квітки, наче струни, навколо Таємничі розхлюпують звуки. І земля – ніби писанка світла – Кольорова, весела сьогодні. В церкві люди – святкові й привітні. Воскресаєму дні Великодні.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Дошкілля

13.04.2020

3005

0

242

Для кого: Дошкільнята (5-6 років)