Трудове виховання дошкільника розпочинається з навчання самостійності. Для цього потрібно створити ряд умов: відвести постійне зручне місце для ігор і зберігання іграшок, щоб він міг сам їх брати, а потім прибирати, коли потрібно, зробити вішалку на рівні росту дитини, щоб він міг вішати одяг, рушник, придбати маленький стільчик, на якому буде зручно сидіти при одяганні, спостерігати, чи може дитина самостійно застібати та розстібати свою одежу, взуття. Для кращого засвоєння потрібно частіше використовувати пояснення, наочний показ, дію, бо маленькі діти не відразу запам’ятовують. Тут необхідно проявити максимум терпіння, варто спокійно, без поспіху, показати, як потрібно виконати певну дію, надаючи малюку повну самостійність. Допомагати варто лише тоді, коли дитина її дійсно потребує, потрібно прагнути того, щоб вона долала труднощі самостійно, проявляла наполегливість, здобувала результат і отримала обов’язково оцінку своєї праці – похвалу. В молодшому віці слід давати дитині такі доручення, які дозволяють їй проявити турботу про інших, брати участь в спільній праці з дорослими. Якщо батьки не відсторонюють дитину від справи, стараються задовольнити її зацікавленість, викликаючи у неї почуття вдячності, то у неї формується повага до оточуючих, виникає бажання працювати. Дошкільника варто знайомити з працею людей, яких він бачить кожного дня, у зрозумілій для нього формі – розповіді. При цьому варто наголосити на тому, що ця людина піклується про оточуючих, тому заслуговує на подяку, повагу. Це формує в дитини повагу до дорослих, до їх праці.

