Сьогодні о 11:00
онлайн-конференція:
«
Роль закладів освіти у формуванні нульової терпимості до корупції та вихованні доброчесності в Україні
»
Взяти участь Всі події

Конспект заняття «Українські рушники – скарби народні навіки»

Дошкілля

23.04.2020

375

13

0

Опис документу:
На цьому занятті ознайомлюємо дітей з українськими народними традиціями і звичаями, з різними видами вишивки; поповнюємо знання про традицію використання рушника, призначення його. На занятті діти застосовують різні прийоми, нетрадиційні техніки для розмалювання паперових рушників; закріплюють вміння відтворювати рослинні елементи (стилізовані квіти, ягоди, листя); малювати, користуючись штампом; створювати геометричний орнамент.
Перегляд
матеріалу
Отримати код

Мета:

  • Продовжити знайомити дітей з українськими народними традиціями і звичаями. Розширити, поповнити знання про традицію використання рушника, призначення його. Ознайомити дітей з різними видами вишивки; закріпити знання про використання рушників у побуті. Вчити описувати узори та малюнки на рушниках, застосовувати різні прийоми для розмалювання паперових рушників.

- Виховувати інтерес до народної творчості, до праці майстринь-вишивальниць.

- Розвивати естетичні почуття та формувати естетичний смак, з повагою ставитись до національних традицій, звичаїв культури України.

Завдання:

- Вчити самостійно створювати візерунки, підбирати форми і кольори. Закріплювати вміння відтворювати рослинні елементи (стилізовані квіти, ягоди, листя); малювати, користуючись штампом; створювати геометричний орнамент, використовуючи вже знайомі елементи (прямі, хвилясті, криві лінії). Розвивати творчі здібності.

Підготовча робота: екскурсія до етно-майстерні «Куферок», де
і ознайомити дітей з українськими вишитими рушниками. Розкрити дітям красу українських вишиванок, багатство їх кольорів, різноманітність орнаментів,
їх видів і форм, збагатити знання про цей давній вид декоративно-прикладного мистецтва; ознайомити дітей зі звичаями та обрядами, пов’язаними
з вишиванками.

Матеріал: склеєні вподовж два аркуші, фарби, пензлі, патички, штампи, серветки, тканина для рушника і спеціальні фарби.

(Діти з вихователем заходять в зал. В залі – хата, тин з розвішаним на ньому глиняним посудом, скрині. На скринях – вишиті рушники.)

Вихователь.

Дітки, на хвилинку зупиніться,

Привітайтесь, посміхніться!

(Доброго дня!)

Не баріться тут у залі,

Бо ми всі мандруємо далі.

(Діти з вихователем підходять до хатки)

Вихователь. Діти, сьогодні ми завітали до гостинної української світлиці, де живуть привітні, веселі, доброзичливі люди – майстрині-вишивальниці. Ви тут дізнаєтесь багато нового, побачите багато цікавих речей, які були з давніх-давен необхідними для людей у їх житті.

Та щось нікого на подвір’ї не видно. Невже нас покликали в гості і не чекають? Але раз фірточка відчинена – значить і господиня десь поряд. То може давайте зайдемо та почекаємо її тут.

1 дитина. Ой, подивіться, яка тут краса!

2 дитина. А скільки тут вишиття різного! А рушничків як багато, навіть більше, ніж ми у «Куферку» на виставці бачили.

Вихователь. Дійсно, яке тут розмаїття візерунків та кольорів! Давайте, роздивимося краще. І поки майстрині-вишивальниці немає, щоб не сумувати, пограємо в гру.

Д/г «Кореспондент у музеї»

Вихователь. Я знаю, що ви всі любите бути кореспондентами. Але сьогодні кореспондентом буду я. Ну, наприклад, газети «Чортківський вісник».А ви будете екскурсоводами. Згодні?

Ну тоді я починаю.

  • Що це ми бачимо? (Вишиті українські рушники)

  • На вашу думку, хто їх вишив? (Їх вишила господиня цього дому, майстриня-вишивальниця; або її мама, чи бабуся)

  • Як використовувались вишиті рушники нашими бабусями?

(1. Ними прикрашали образи в хаті. В групі портрет Т.Г. Шевченка теж прикрашений рушничком.

2. Моя бабуся рушником хліб накриває, а мама пиріжки.

3. Коли я йду на Великдень святити паску, то кошик накриваю рушником із вишивкою.

4. Я була на весіллі й бачила, що молоді дають клятву один одному на вишитому рушнику.

5. У моєї тітки будували хату. Коли верх хати був готовий, його прикрасили букетом квітів, перев’язаних рушником.)

Вихователь. Чудово. Та рушники служили як прикрасою для життя, так
і оберегами. Їх вішали над дверима, над вікнами, щоб ніяке зло не проникло до хати.

- Які кольори переважають на вишитих рушниках? Що вони означають?

(У кожного кольору своя історія. Червоний, то колір калини, щастя, любові, щасливої долі. А чорний, це колір землі нашої родючої, а інколи й смутку.)

- Які символи, чи візерунки вишивали здавна на рушниках?

(1. Калину – символ нашого народу. В рушниках вона стала символом любові, щастя та невмирущого роду.

2. Виноград . На рушниках він означає радість і красу створення сім’ї.

3. Вишивали маки. Вірили, мак має чарівну силу, яка захищає від усілякого злого.

4. Вишивали квіти: мальви, троянди, чорнобривці, ромашки, волошки.

5. З квітами на рушнику переплітався і пташиний світ.

Птахи – то символ людських душ.

Солов’я і зозулю вишивали на дівочих рушниках, вишивали попарно. Бо соловей щебече собі пару кличе. Цих пташок вишивають на гілці калини, що символізує продовження роду.

6. Поважні пави на весільних рушниках: вони мають над собою вінець – Боже благословення.

7. Ластівка – вірна супутниця людської оселі, ця пташка завжди несе добру звістку.

8. В давнину на рушниках вишивали не тільки рослинний, а й геометричний орнамент, це традиція здебільшого західних областей України і нашої Тернопільщини, який використовувався в основному на ритуальних рушниках.)

Вихователь. Молодці, малята. Ви справжні екскурсоводи.

Та про кольори ви мало згадали. Червоний означає ще сонечко. Коричневий— щаслива дорога. Зелений— зустріч з добрими людьми. Синій— блакитне небо. Жовтий— символ здоров’я, успіху.

А насправді які тільки не бувають різнобарвні рушнички. Давайте і ми під час гри згадаємо один з елементів візерунку, що часто вишивали на рушничках. А саме таку чудову квіточку, як мак.

Народна гра «Мак».

Слова В.Щурата Музика Б. Вахнянина

1. Дівчатонька, дівчатонька,

Скажіть ви нам, панятонька,

Чи бачили, як сіють мак?

Ой так, не інак,

Ой так сіють мак. (двічі)

2. Дівчатонька, дівчатонька,

Скажіть ви нам, панятонька,

Чи бачили, як сходить мак?

Ой так, не інак,

Ой так сходить мак. (двічі)

3. . Дівчатонька, дівчатонька,

Скажіть ви нам, панятонька,

Чи бачили, як полють мак?

Ой так, не інак,

Ой так полють мак. (двічі)

4. . Дівчатонька, дівчатонька,

Скажіть ви нам, панятонька,

Чи бачили, як ріжуть мак?

Ой так, не інак,

Ой так ріжуть мак. (двічі)

5. Дівчатонька, дівчатонька,

Скажіть ви нам, панятонька,

Чи бачили, як треться мак?

Ой так, не інак,

Ой так треться мак. (двічі)

6. Дівчатонька, дівчатонька,

Скажіть ви нам, панятонька,

Чи бачили, як мак їдять?

Ой так, не інак,

Ой так мак їдять. (двічі)

Відповідними рухами рук діти показують під час співу, що роблять з маком.

(На останні звуки музики в зал заходить майстриня – вишивальниця).

Майстриня. Ой, дітки мої хороші! Ви вже тут? Чую хтось так гарно наспівує… Доброго вам усім дня! Ви мене вже вибачте, що в гості запросила, та й ви мене вдома не застали. А я вас так чекала! Встала раненько, все прибрала, сама святково прибралася. А ще коровай спекла.

Гостей годиться хлібом-сіллю зустрічати,

Привітним гожим словом віншувати.

Прийміть же хліб на мальовничім рушникові.

Та будьте всі щасливі та здорові.

Хай здоров’я ніколи не зраджує Вам,

Будьте завжди такі ж ніжні, рідні та милі,

Щоб Вам радість і щастя, й любов

Вишиваним цвіли рушником.

(Вихователь приймає від майстрині коровай)

Хочу, щоб знали, таким дорогим гостям я завжди рада! Прошу проходьте до господи.

Хто з вас не бачив вдома вишиваного рушника? Мабуть, немає таких. Хоч раз, а зустрічали. Адже рушник є окрасою світлиці. Без рушника не обходилося, він завжди був під рукою, тому і назву свою дістав від слова «рука» - рушник, тобто рушничок.

З давніх – давен у чарівну силу рушника вірили, як у доброго чарівника, що збереже від усякого лиха. Спитаєте, звідки ж бо взятися такій силі? А сила рушника – у візерунках, вишитих на ньому. Рушники можна читати так, як читають книги. Треба лише розумітися на орнаментах.

Дитина. А я чула від бабусі, коли людина, котра вишиває рушник, має думки і бажання чисті, добрі радісні, то і рушник матиме чарівну силу. Чи це так?

Майстриня. Так, дітки, так. Але лиха людина не може володіти чарами добра. Подивіться (розгортає старовинний густо вишитий рушник) які складні дивовижні візерунки. Аж не віриться що своїми руками можна таке диво створити і мабуть, кожного із вас не залишать байдужими до себе ось ці чудові рушники.

Недарма народ склав прислів’я про рушники.

Які прислів’я ви знаєте?

Діти. «Хата без рушників, як без вікон».

«Хата без рушників що родина – без дітей».

«Рушник на кілочку – хата у віночку»

«Де сяє вишиття, там злагода і добре життя».

«Не лінуйся дівонько, рушники вишивати – буде чим гостей шанувати».

«У коморі сволок – на нім рушників сорок».

Майстриня. Молодці, дітки.

А ще мені б дуже хотілося розповісти вам легенду про рушник, яку ще переповідала мені моя прабабуся, коли я була такою, як ви.

Легенда про рушник

Було це дуже давно, коли зродилися кришталеві сльози-намистинки, що росою в народі звуться, коли пташки до сонечка літали та щоранку тією росою вмивалися.

Жила тоді в одному селі мати і мала вона трьох красенів-синів. Працьовиті були вони і люди їх поважали. Одного лише хлопці не вміли — вишивати як їх ненька. Сядуть біля неї, коли з усім упораються, та й кажуть:

— Ви, матусенько, шийте та вишивайте, та пісню співайте, а ми подивимось, як народжується у ваших руках квіти та птахи.

Горнулася мати до синів і такі мудрі слова їм говорила:

— Долю я вам кожному вишию, а пам’ять про себе в рушниках залишу, то ж бережіть їх.

Багато вишила мати за своє життя рушників і всі між синами розділила. Даруючи, навчала:

— Сини мої, мої голуби! Пам’ятайте навік прохання своєї неньки. Куди б не їхали, куди б не йшли, а рушник в дорогу беріть. Хліб у нього загортайте та людей пригощайте. Хліб на рушнику життя величає, здоров’я береже.

Та життя людини, як дитина, швидко минає. Померла старенька мати. Осиротіли сини. Поховали свою неньку, а на могилі рушник білий прослали, щоб вітер порох на неї не трусив.

Правду кажуть чи ні, та чутка про те диво й понині ходить. Переповідають, що на тому рушникові квіти через три дні розцвіли. Хто вишив їх, ніхто не знає. Лише вітер про те розповідає і просить вишити рушник на згадку.

Дитина. І невже рушники вишивали скрізь однаково?

Майстриня. Велика наша Україна, тому й рушники всюди вишивають різними візерунками, кольорами, техніками.

Кожен район на Україні має свої кольори. Для Буковини і Закарпаття властиві яскраво барвисті кольори, на Київщині і Полтавщині переважали кольори червоного, чорного та синього кольорів. Для Рівненщини і взагалі всієї Західної України характерні червоні та чорні кольори

Рушники вишивають хрестом, гладдю, низинкою чи низзю.

Крім вишиваних і тканих рушників побутували на Україні мальовані рушники, а також рушники, оздоблені аплікацією

А давайте і ви сьогодні спробуєте намалювати рушники. Кожен із вас придумає власний візерунок. І ці невеличкі твори стануть окрасою ваших осель.

(Діти малюють рушнички)

Вихователь. Поки ваші роботи будуть висихати, нам немає чого сумувати.

Дитина. Давайте краще всі співати,

А потім з рушничками танцювати.

Пісня «Рушники» (сл. Н. Іванова, муз. А. Олейникова)

Вихователь. Рушник - це оберіг, на якому вишитий певний орнамент. Його символіка має сприяти безпечній дорозі, щасливому поверненню додому. От і сьогодні наші діти простелять свої рушники на щастя для кожного з нас.

Виконують танок з рушниками.

Вихователь. Поки ми з вами відпочивали, співали й танцювали ваші малюнки вже висохли. Давайте влаштуємо виставку з цих рушників (на магнітній дошці).

Хто хоче розповісти про свою роботу? (розповідають за бажанням).

Чудові у вас вийшли рушники, але час закінчувати заняття.

Вихователь. Рушники України Скільки вас і які?

Діти.

1. Рушничок для дитини Рушник на всі дні,

Рушники ті весільні, Рушнички лиш для свят,

Рушнички для недолі, Рушнички для малят.

І над образом в хаті. Рушник той висить.

І в палатах багатих. Як їх всіх полічить?

2. Рушнички всі в узорах: І рушник на щодень,

Різнобарвні в кольорах. Ще й рядочки з пісень.

Рушники України – Для обличчя і рук,

З ними діти зростали. Брали в світ в дні розлук.

3.Скільки ви, українки, Із квіток і рослин

Змайстрували в зазимки Рушників для родин.

На весь світ розіслали Різні взори землі.

Рушники – не для слави, Рушники – вчителі.

(Лунає українська народна музика).

Вихователь. Ось закінчилося наше заняття. Ми з вами дізнались сьогодні багато. Але не все. Бо неможливо збагнути до кінця душу народу, її багатство. Хай символ цей ще довго живе у наших хатах, як ознака великої любові й незрадливості. І нехай на полотні нашого життя переплітаються радісні, червоні, жовті, зелені, блакитні кольори і вічними будуть символи здоров’я, достатку, щастя і злагоди.

Майстриня.

А на прощання хочеться сказати:

Шануйте, друзі, рушники,

Квітчайте ними свою хату -

То обереги від біди.

Шануйте ті, що дала мати,

Готуйте дітям з чистої роси.

Щоб легко їм в житті здолати

Похмурі та скрутні часи

Шануйте, друзі, рушники.

Тож хай і в вас, і в нас все буде гаразд…

Пісня «Хай у вас і в нас все буде гаразд»

Слова: Валентин Лагода Музика: Григорій Верьовка

(діти виходять з залу).

Література

1. Горошко Н.А. Зображувальна діяльність у дитячому навчальному закладі. - Харків, 2007.- 224 с.

2. Грищук М. Читання з народознавства. - Тернопіль, 1993.- 248.

3. Кара-Васильєва Т.В. Українська вишивка / Т.В. Кара-Васильєва, А. Чорноморець. -
2-ге вид.-К.: Либідь, 2005.-160 с.; іл.

4. Лукашенко Т. Українські обереги своїми руками.-Х.: Вів ат, 2015.-224 с.

5. Макаренко О.Г. Українознавство у дошкільному закладі. - Тернопіль, 1997.-278.

6. Шерсток Л.І. Художня вишивка.-К., 1996.-25 с.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу.