Конспект заняття для дітей старшої групи " Мамина світлиця"

Опис документу:
Познайомити дітей з традиційним житлом в Україні - хатою. Дати поняття про хатні символи так обереги, українські народні традиції, звичаї, життєві правила. Розвивати в дітей поняття краси. Виховувати любов до рідної краю, до батьківської оселі, повагу та інтерес до народних звичаїв і традицій

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код

«МАМИНА СВІТЛИЦЯ»

Мета: Познайомити дітей з традиційним житлом в Україні - хатою. Дати поняття про хатні символи так обереги, українські народні традиції, звичаї, життєві правила. Розвивати в дітей поняття краси. Виховувати любов до рідної краю, до батьківської оселі, повагу та інтерес до народних звичаїв і традицій.

Матеріал: Святкова прикрашена світлиця. На стінах вишиті рушники, серветки, предмети одягу, розмальована піч , мисник з посудом, ікона, прикрашена рушником, гілки верби, свічки (громнична, страсна), віночок з квітів.

Хід заняття:

( Мама і син пораються в світлиці, звучить музика.)

Мама: Синочку , оце вже ми і впорались , підготовили все для гостей. ( Одягає сина в святковий одяг і говорить : « Ти сьогодні іменник, і до столу святковим підходити треба , а то було б соромно перед гостями».)

Вихователь із зверненням до дітей : Зібралися ми сьогодні в гості до іменинника. У цій світлиці я надіюся, що ви відчуєте, що хата – вірна супутниця людина від її народження до останніх днів життя.

( Діти заходять у світлицю і вітаються.)

Господиня: Добрий день, малята !

Прошу ласкаво заходьте до хати.

Прошу всіх навколо мене ставати –

Буду вас свяченою водичкою поливати,

Скроплю усіх святою водою,

Щоб стрічалися лише з радістю, а не з бідою!

Ні ручки, ні ніжки щоб вас не боліли .

І на голівки щоб ніколи не хворіли!

Ця водичка, що на сонці іскриться,

Із старовинної криниці.

(Кропить свяченою водою.)

Вихователь: У цій світлиці малята, завжди панує мир і злагода. Господиня завжди привітна, добра, ласкава і завжди рада гостям. А щоб хата була веселою, багатою, щоб все в ній велося, то існував такий народний звичай: на тому місці, де мала стояти нова хата , ввечері напередодні будівельних робіт господар розкладав спеціально на чотирьох забитих кілках великі хлібини; якщо протягом ночі одна з них зникне, тут можна будувати житло, якщо ні – значить, не буде вестися, обсідатимуть злидні.

Традиційну оселю на Україні важко уявити без рушників. Вишиті знаки – символи є пам’яткою про рідний дім, батьківську хату.

Кожна лінія чи звиток у вишиванці щось означали. Хвиляста – воду, трикутники – гори, дві схрещені лінії – блискавки, ромб – сонце . Птахи – настання весни , врожай, багатство.

Рушник є символом людського щастя.

А подивіться, де висять рушники. Над вікнами, над дверима, на покуті – це обереги від усього злого, що може зайти в дім .

У кожній кімнаті у наших оселях на центральних стінах вивішують ікони, або образи, прикрашають вишитими рушниками.

Що зображено на цьому образочку ?

До образа ми молимося. Може , хтось із вас знає молитву?

Під образом є гілочки верби. Ці гілочки освячені . Освячена верба – охорона від нечистої сили. Цією вербою виганяють уперше худобу на пасовище, а решту залишають на щастя.

А ще на столику під образами господиня тримає громничну, або стрітенську , свічку, тому що її освячували на Стрітення. Їх запалювали, ставили перед образами, коли була страшна погода: буря, грім, блискавка. Цю свічку зберігають від усього злого – особливо від стихій. Страсну свічку запалюють і засвічують під час стихійного лиха .

А ще ми бачимо, що у світлиці є стіл . « Хай буде щедрий наш стіл», - кажуть, бажаючи достатку в домі. За столом відбуваються всі обряди сімейного та календарного циклу. Стіл застелений чистим білим вишитим обрусом. А обрус ще як називають?

Скатертина.

В народі існують такі прислів’я : « Тримай хату у віночку, а рушники на кілочку», « Господиню видно з порога».

Ми так захопилися нашою оселею, що забули, що ми прийшли привітати Володю з іменинами.

Діти: Із святом вітаємо іменинника.

Діти виконують гру на музичних інструментах.

Мама: ( Підносить синові сорочку);

Я синові вишиванку

Білу подарую,

Синю стежечку від неба

В квітах подарую.

Вихователь: Споконвіку люди свято шанували одяг а особливо вишиту сорочку. Вона захищає людину від негоди і ворожих сил. Розкажу вам легенду.

Давно це було. Може , тисячу років, а може , й більше. І було це в нашому краї. Народила мати сина. Лише навчився ходити, а мати почала йому шити сорочку - оберіг. Не один рік, не два шилася сорочка. Мала вона вберегти дитину від меча гострого, від стріли ворожої, бо в нашім краї війн тоді більш було, ніж мирного життя. Тому вибирала мати найміцніші конопляні волокна. Пряла місячними ночами, тому нитки були срібними, блискучими. Полотно з таких ниток було легке, але міцніше.

Шила поволі. Бо за кожним стібком – слова, думки і благання: « Хай буде син мій твердого розуму. Хай сила його буде непереможною. Щоб серце його було повне великої любові до людей. Як буде воїном, хай волю і славу принесе землі своїй».

Усе більше думок, усе більше стрибків. І не одну сльозу зронила мати на синову сорочку. Минуло 16 років. Дошила мати сорочку. Пішла з нею до цілющого джерела. Покропила її джерельною водою, вернулася додому і заховала у скриню на саме дно.

Раділа мати своєму щастю, тільки іноді страх закрадався у душу, коли згадувала про сорочку в скрині.

І от знову запалали хати, засвистіли ворожі стріли, зачувся плач у кожній оселі. Збирала мати сина на війну . Лук і стріли, коня син вибирав сам.

Мати витягла зі скрині сорочку. Одягнув син сорочку і почув в собі силу багатирську. Попрощався з матір’ю , сів на коня і поїхав. Не плакала мати, бо виплакала всі сльози , шиючи синові сорочку.

Битва повинна була розпочатися зранку, після сходу сонця. Зійшлися два війська, дві грізні сили. Як тільки зійшло сонце , побачили вороги незвичайного воїна, сорочка його виблискувала таким світлом, що сліпило ворогам очі. То мамині сльози стали такими блискучими. Не могли вороги зрушити з місця – заніміли всі з дива. І чулася в багатиреві така сила, що випадали з ворожих рук луки і стріли.

Битва не відбулася. Перемога прийшла без смерті і крові.

Ми знаємо, що , ідучи до іменинника , дарують йому щось пам’ятне . Хто першим привітає…

( Підносить дівчинка квітку, сплетену з вербових гілочок.)

Дівчинка: Дарую оберіг тобі

І прошу пам’ятати :

Ця квітка від надр землі,

Де бє водиця – мати .

Як хочеш мудрим ти зрости,

Науку маєш звати:

Цю квітку можна із лози

На свято дарувати.

Дитина : Це дарунок дорогий,

А для дому він святий.

Дитина підносить свої дарунки – обереги:

Ось тобі ключик –

Не треба й замка:

Він вхід відкриває

До наших думок.

Будеш з любистком

Ось цим берегти –

Матимеш друзів

Багато ще ти .

Дівчинка дарує миску: А я тобі дарую миску. Це теж незвичайна річ. Мій дідусь – маляр. Ось ці квіти, що на ній намальовані, оберігають дітей від усього злого. Дивись: це волошки, щоб тебе не злякали мавки, а це чорнобривці, щоб ріс красивим і сином добрим, а ось вушка хмелю із шишками, щоб волосся твоє було пишним, щоб ти був добрим господарем і мав міцне здоров я. Як буде тобі колись сумно, постав перед собою мисочку, налий у неї водиці і скажи: « Я не сумний, а радісний, то хмаринка сумна на небі блука, але квіточка діє – тугу розвіває». Бережи її як оберіг, і вона заступатиме тобі лихо .

Хлопчик : А я вишиванку

Білу подарую,

Синю стежечку від неба

В квітах намалюю.

Хлопчик іменинник:

( Прикладає до грудей, ніби приміряє.)

Бабуся моя наказувала, щоб носив у понеділок, вівторок, четвер і обов’язково вдягав на чисте тіло, промовляючи:

Сорочечку одягаю,

Маму й тата звеселяю,

Від хвороб її ношу

І здоров’я бережу.

Дівчинка: Ось тобі хустинка в кишеню і гребінець, зачісуйся ним – матимеш густе і гарне волосся.

Хлопчик: А від мене прийми сопілку - чарівницю. Як засумуєш колись, то знай:

Маєш дудочка брати,

На дудочці грати.

Її ніжним співом

Серце звеселяти.

Хлопчик іменинник: Дякую вам усім. Скільки ж добра ви мені подарували.

Вихователь: А я подарую тобі віночок, щоб довго жив, у житті не тужив. Заспіваємо імениннику пісню.

Пісня « Як на свято ішли, ми віночок знайшли».

Та не знали де діти,

Мали з того радіти.

А тепер ось який,

Той віночок ясний,

На голівці лежить –

Буде радість в нім жити .

Діти запитують: А що хочеш мати ?

Іменинник: Силу.

Що хочеш казати?

Де ночує ніч.

А кого любити?

Людей

Вихователь: Хай добре буде,

Якщо на добре,

Хай буде здоров я .

Бо так велено.

Танець з хустками .

Господиня: За стіл сідайте та пам’ятайте :

На свято з радістю йдуть

І радість з собою

На щастя несуть.

(Кладе на стіл хліб, частування, діти сідають за стіл пригощаються.)

Вихователь: Хочу ще вам діти загадати загадку:

Виріс у полі, на добрій землі, місце найкраще знайшов на столі».

Про що це?

Діти: Про хліб.

Вихователь: Ось він перед вами на вишитій скатертині гарній, запашний. Люди кажуть: « Без солі, без хліба немає обіду».

А які ви знаєте прислів’я про хліб

Діти: Хліб – усьому голова.

Коли хліб на возі – не буде біди в дорозі.

Де хліб і вода – там нема голоду.

Без хліба суха бесіда.

( Діти розказують смішинки – веселики.)

Не брудни скатертини, Івасю.

Чому?

Бабуся прала її , прасувала.

Ну і що ?

Треба поважати чужу працю.

Але ж бабуся не чужа

Вихователь ( звертається до господині світлицю): Нехай світяться теплом і радістю вікна вашої оселі і хай буде в ній справжнє родинне щастя. Бережіть його !

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»