• Всеосвіта
  • Бібліотека
  • Зарубіжна література
  • Конспект уроку з зарубіжноЇ літератури для 6 класу на тему "Омар Хайям - перський і таджицький поет. РубаЇ про право людини на щастя, про радощі і втіхи життя, роздуми про сенс життя, прагнення до істини"

Конспект уроку з зарубіжноЇ літератури для 6 класу на тему "Омар Хайям - перський і таджицький поет. РубаЇ про право людини на щастя, про радощі і втіхи життя, роздуми про сенс життя, прагнення до істини"

Опис документу:
Метою даного уроку є познайомити учнів з особистістю Омара Хайяма - видатного вченого , філософа, поета - його світоглядом ; ознайомити учнів з рубаЇ та Їхнім глибоким змістом , з поглядами Омара Хайяма на кохання , поезію та ін.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Тема: Омар Хайям – перський і таджицький поет. Рубаї про право людини на щастя, про радощі і втіхи життя, роздуми про сенс життя, прагнення до істини.

Мета: Познайомити учнів з особистістю Омара Хайяма – видатного вченого, філософа, поета – його світоглядом. Рубаї і їх глибокий філософський зміст; погляди Омара Хайяма на кохання, поезію, вино.

План

  1. Хто такий Омар Хайям?

  2. Його життєва позиція.

  3. Погляди Омара Хайяма на :

а) вино;

б) кохання;

в) поезію.

  1. Інсценоване читання учнями уривків з роману Г.Д. Гуліа “Сказание об Омаре Хайяме”.

  2. Читання рубаї учнями.

( Учні одержали випереджальне завдання підготовити повідомлення про творчість і життєвий шлях О. Хайяма).

Час змінює все: він сильніший від піщаної бурі в пустині, з ним навіть не може зрівнятися могутність океанського прибою. Його особливість полягає в тому, що дії він зненацька. Коли спить увесь світ, коли затихають бурі і прибої – не спить тільки час: його сили в постійній жвавості і великій працездатності. Він, навіть, сильніший від вогню, який так обожнював великий пророк Зороастр. Може бути, в Арімані – початку всякого зла і тьми – і полягає частина грізної сили часу. Про це ще треба подумати, освіжаючи в пам'яті все, що говорили зороастрійці - вогнепоклонники в письменах своїх.

Час здатний знищити велике місто і відродити до життя непомітне поселення.

Так, наприклад, трапилось з колись чудовим Ничапуром і колись занедбаним Ноканом. Останній зробився столицею сьогоднішнього Хорасана-Мешхером, а перший простеньким містечком, визначна пам’ятка котрого - могила Омара Хайяма.

У 1998 році була знаменна подія. Омару Хайяму виповнилося 950 років з дня

Народження. Живучи в свій час він писав:

Чи діждемо жаданого спокою,

Чи дійдемо до хати над водою?

О, як я хочу після тисяч років

Зійти з землі хоч травкою?

Омара Хайяма не можна віддавати минулому. Він буде жити вічно, віковічно. Поруч з усім живим. З усім, що рухається вперед.

( повідомлення читають діти )

О.Х- видатний перський поет, який був також і класиком таджицької літератури,

Оскільки і перська, і таджицька мови розвивались із середньовікової перської мови – фарсі. Як поет О.Х завоював Захід в ХIХ столітті. Це великий поет сходу, філософ, астроном, математик, лікар. В своїх рубаї поет розмірковує про долю світотворення, протестує проти несправедливого влаштування світу, засуджує лицемірство духовенства, оспівує вільну людину, зневажаючи релігійні канони. Думка в блискучих рубаї відлита в чеканну афористичну форму.

____ Будь мягче к людям!

Хочешь быть мудрей? –

Не делай больно мудростью своей!

____” Добром всегда делись.

Зла__никогда не помни.

А чтоб сердцем возвыситься ___

К упавшему нагнись.”

____Святоша – узок, лицемер – жестом.

____” Я суеверно идолов любил.

Но лгут они”.

____” И ночь, как жизнь твоя,

прошла напрасно.

А ты проспал. И знать не

Знаешь - глух.”

____” Не в золоте в сокровище –

В уме!”

____” Кто розу нежную любви

привил к порезам сердца, -

не напрасно жил!”

На, тринадцятилітнім, можливо, важно буде вникнути в геніальну мудрість цих слів,

тільки з роками, з життєвим досвідом осягнемо ми розум, силу геніальність цієї людини, тому що його творчість, як джерело: чим більше п’єш , тим більше воно стає прозорим і чистим. З часом, коли ми станемо дорослими, у найважчі хвилини бід, розчарувань і зневіри ми знову візьмемо в руки невеличкий збірник, і він нам допоможе вижити; на не поталанить у коханні і буде здаватись, що життя скінчилось, - і тут на допомогу прийде зі своїми життєвими порадами О.Х, і життя знову заіскриться барвами!

Доброта, чесність, лагідність, любов і велика повага до людини як до особистості – ось що ми відчуємо в поезії О.Х. Мені хочеться, щоб ви зрозуміли його, полюбили і з часом захотілось ще і ще раз перечитати його рубаї.

Він відшліфував форму чотиривірша, як дорогоцінний камінь. Кожен чотиривірш поета – це маленька поема. У рубаї три або й чотири рядки римуються між собою. Цей популярний на Сході жанр є народним за своїм походженням. Рубаї виконувались у супроводі музичного акомпанементу. Об’єднані в тематичні збірки, ці чотири вірші співалися як куплети однієї пісні, у межах якої і розкривався ліричний образ.

( Ми сьогодні будемо слухати ці рубаї у виконанні учнів)

Значне місце в рубаї О.Х. займають мотиви кохання і вина, які трактуються, однак як символи:

___ кохання ___ любов до Бога;

____ вино ____ напій з джерела мудрості.

Ось що говорить з цього приводу грузинський письменник Георгій Дмитрович Гуліа ( автор романуСказание об О.Х. ) :

“ Часто спрашивают: почему Омар Хайям так много пишет о вине? Он очень много пил? На этот вопрос дал исчерпывающий ответ французский ориенталист ( востоковед ) Дж. Дармететер еще в прошлом веке: “человек непосвященный сначала будет удивлен и немного скандализирован местом, какое занимает вино в персидской поэзии.

Вспомним, что Коран запрещал вино. Застольные песни Европы – песни пьяниц. Здесь же – это бунт против Корана, против святош, против подавления природы и разума религиозными законами.

Пьющий для поэта- символ освободившего человека, помирающего законы религии”.

Тобто, Омар Хайям виступає за свободу особистості. Життя дається лише раз, і ніхто не має права посягати на цю свободу!

Учні читають вірші про вино:

  1. Вина!__ Другого я и не прошу

Любви!___ Другого я и не прошу

А небеса дадут тебе прощенье?

. . .

  1. Я у вина __ что ивы у ручья:

Поит мой корень пенная струя.

Так бог судил! О чем-нибудь он думал?

  1. Все царство мира – за стакан вина!

Всю мудрость книг – за остроту вина!

Все почести – за блеск и бархат винный!

  1. Из горлышка кувшина на столе

Льет кровь вина. И все в ее тепле:

Правдивость, ласка, преданная дружба-

Единственная дружба на земле!

  1. В вине я вижу алый дух огня

И блеск иголок. Чаша для меня

Хрустальная - живой осколок неба.

Рубаї О.Х. філософські за змістом, їх філософічність не релігійна, а наукова. Девізом творчості О.Х. можуть бути слова Хай живе життя! “ Яким воно буде після смерті – невідомо нікому:

Что там, за ветхой занавеской

Тьмы?

В гаданиях запутались умы.

Когда же с треском рухнет занавеска,

Увидим все, как ошибались мы.

Усі помремо, розпавшись на порох, перетворимося в глину, але воістину мудрий той, хто прожив свій недовгий вік за високими законами доброти, любові й людяності:

Цю мить, що ти прожив, вважай

своїм трофеєм!

Бо що нас потім жде, не дано знать

Нікому; ___

Стверджує великий мудрець Сходу.

Естетика поезії Хайяма - не страх перед не навісною долею і не покірність їй, а сприйняття життя в його миттєвій красі. Не всесвітня жура, а насолода кожною хвилиною цього життя. Не втеча у сферу ідеального недосяжного кохання, а любов до земної жінки. Щоб вам зрозуміліші були погляди О.Х. на кохання, його відношення до жінки і, звичайно, його рубаї про кохання, група учнів підготувала сцену, де ви зустрінетесь з “ самим Омаром Хайямом.”

Учасниками цієї сцени є:

  1. Омар Хайям.

  2. Слуга Омара Хайяма – Алі.

  3. Хусейн – закоханий юнак.

  4. Ельпі – дівчина, в яку закоханий Хусейн.

  5. Автор.

(6.) 1. Омар Хайям в чалмі, в накидці чорній.

2. Ельпі – одягнута так, як дівчина Сходу, дуже вродлива.

Автор. Одного разу в будинок, де жив Омар Хайям, постукали дуже владно і настирливо. Виявилось, що то був молодий і дуже вродливий юнак на ім. Хусейн, який дізнався, що дівчина Ельпі, яку він дуже кохав, знаходиться в домі вченого. Він сказав, що дівчину купив Хайям за золоті монети.

( Входять слуга Алі і юнак Хусейн )

Алі. Погані твої справи, юначе:

Хусейн. Чому?

Алі. Навіщо тобі дівчина, яка проміняла на золотий метал живу плоть?

Автор. Та Хусейн рвався в будинок, у руках він міцно тримав кинджал.

Алі. А цей кинджал, мабуть, буде головним аргументом у вашій розмові?

Автор. Засліплений ревнощами кохання, Хусейн вимагав побачення з ловеласом.

Хусейн. Пусти мене!Пусти! Я розтрощу йому череп.

Автор. Невідомо, чим закінчилась би ця сцена, якби не з явився Омар Хайям.

( Входить О.Х. )

Хусейн. Це був ти! Я бачив тебе на базарі! Ти купив мою Ельпі!

О.Х. Твою Ельпі? Вона що належить тобі?

Хусейн. Так, я кохаю її більше, ніж своє життя, і піду на все за ради неї.

О.Х. Хіба кохання добувається сваркою і бійкою? Ти можеш розітнути мене навпіл кинджалом, ну і що? Я пропоную тобі інше: ти поговориш з Ельпі, і вона вирішить, з ким бути – з тобою чи зі мною.

( Входить Ельпі )

Хусейн. Про що питати цю красуню? Що потрібно вимагати від неї. Якої відповіді?

Ельпі. (Холодно ) Скажи, що тобі потрібно?

Хусейн. О Ельпі, я хочу нагадати тобі, що ти ще зовсім недавно казала, що кохаєш мене, чи не так?

Ельпі. Так казала?

Хусейн. І ти ж промовила ці слова: “ Я твоя навічно?

Ельпі. Так, я.

Хусейн. І ти голубила і цілувала мене.

Ельпі. ( зітхнула ) Дійсно, все так і було, як ти кажеш.

Хусейн. Я нагадую це тобі, Ельпі, для того, щоб ти залишила цей дім, я внесу гроші за тебе, я зроблю все, щоб ти була в моєму домі господинею.

Ельпі. Твій дім, гроші. Де вони у тебе? Дорогий Хусейне, дійсно, я зрадила своєму хазяїнові, я ненавиділа його за скупість, за грубість, за ненажерливість, пияцтво. Я зрадила йому з тобою. Він спіймав нас і дуже побив тебе. Я ж була страшно покарана: він продав мене. Він розлучив нас. Я думала, що не виживу, адже я кохала тебе. Я не брешу. Подивись на себе – нічім тебе не обділив бог. Було б дивно не закохатись у тебе, тим більш, коли поруч з тобою негідник, який уявляв себе великим паном. Я віддаю належне твоїй сміливості, відвазі і самопожертві.

Хто діяв сміливо? __ Ти. Хто з презирством дивився на небезпеку? – Ти. Хіба це можна забути?

Хусейн. Ні!

Ельпі. Так, і я не забуду цього. Я дуже вдячна тобі, Хусейне. І завжди буду згадувати з великою вдячністю. І все-таки незважаючи на це, я прощу тебе – залиш мене.

Хусейн. Але чому?

Ельпі. Я поясню тобі чому: я кохаю іншого. Прощай!

( Ельпі виходить і з являється Омар Хайям )

О.Х. А тепер послухай мене, Хусейне. Ця жінка, хоча я її викупив на базарі, - не моя рабиня. Вона вільна і може піти з цього будинку, коли захоче, я не тримаю її.

Хусейн. Але чому ж тоді вона відмовилась іти, чому?

О.Х. Життя, мій любий юначе, дуже швидко лине, воно не довше віку простенького світляка, йому, лови кожну мить, живи, як тобі подобається і не ускладнюй свого життя. Особливо невдалим коханням. Дні нашого життя суворо відміряні на небесах, а ми гриземось, як голодні гієни на землі. Отруюємо життя собі і іншим. Навіщо? Людина вільна в своєму виборі, у неї одне життя. Дай їй право жити так, як хоче вона сама. Я хотів, щоб ти почув це сам від Ельпі і щоб не страждав так сильно. Ще одна порада, запамятай про всяк випадок: “ Краще бути покинутим тут, на цьому світі, ніж палко кохати там . . .

Ти молодий, і ти іще будеш коханим.

( Хусейн виходить, з являється Ельпі )

О.Х. Поясни мені, Ельпі, чому ти надала перевагу мені, а не Хусейну, адже він молодий, йому лише 25 років, а тобі 20. Я все ж таки вдвічі старший за тебе, мені все 45 років. Адже ти знала, що я відпущу тебе, якщо ти захочеш?

Ельпі. Я не пішла тому, що в мені вперше побачили людину, а не предмет насолоди. Хіба ж не була я іграшкою з малих літ? Хіба сильні цього світу хоч раз пожаліли мене? Хто поважав в мені людину? Хто рахувався з моїм самолюбством? Не можна вимагати від мене чогось надзвичайного. І навіщо взагалі вимагати?

Ти людина розумна, серце твоє сповнене кохання, а голова твоя – голова пророка. Чому ж повинна я віддати перевагу іншому? Чому повинна міряти кохання міркою літ?

Вчитель. А тепер запитання до класу.

1. Як розуміє кохання Хусейн?

2. Як розуміє кохання О.Х.?

3. Чому Ельпі не пішла з Хусейном?

4. Які повинні бути стосунки між чоловіком і жінкою?

( Вільний вибір, людина не має права посягати на свободу іншої людини. Кохати чи не кохати – це її справи )

5. А якщо розлюбив ( ла ) ?

( життя коротке, покохай іншу чи іншого, побажай, щоб він ( вона ) були щасливі з іншим. Краще бути покинутим тут, на цьому світі, ніж палко коханим там “ )

6. Як ви ставитесь до ревнивих?

( Отелло палко кохав Дездемону і заручив її з ревнощів; Арбенін отруїв свою дружину Ніну також з ревнощів )

7.Який же висновок можна зробити?

( Кто розу нежную любви привил к порезам сердца – не напрасно жил!

“ Омар Хайям “ )

Вчитель: О.Х. багато писав про любов, про її роль у житті людини. Ви, діти, підготували вірші про кохання. Послухаємо їх. Ітак . . .

( читають 5 віршів )

1 Таинственное чудо: “ Ты во мне. “

Оно во тьме дано как светоч мне.

Брожу за ним и вечно спотыкаюсь:

Само слепое наше “ Ты во мне “

Как будто был к дверям подобран ключ.

Как будто был в тумане яркий луч.

Про “ Я “ и “ Ты ‘ звучало откровенье . . .

Мгновенье – мрак! И в бездну канул ключ!

Как золотом заслуг платить за сор –

За эту жизнь? Навязан договор,

Должник обманут, слаб … А в суд потянут

Без разговоров. Ловкий кредитор!

Чужой стряпни вдыхать всемирный гад?!

Класть на прорехи жизнь сто заплат?!

Платить убытки по счетам Вселенной?!

___ Нет! Я не так усерден и богат!

Во-первых, жизнь мне дали не спросясь.

Потом – навязка в чувствах началась.

Теперь же гонят вон … Уйду! Согласен!

Но замысел неясен: где же связь?

№2 Над зеркалом ручья дрожит цветок:

В нем женский прах – знакомый стебелек.

№3 До щек ее добраться – нежных роз?

№4 Мне говорят: “ Хайям, не пей вина!

№5 Жизнь расточай! За нею – полный мрак.

Вчитель: 1. Який характер кохання у віршах О.Х. оптимістичний чи трагічний?

2. Яке місце в житті людини О.Х. відводить коханню?

Іще декілька слів про О.Х. підготувала ( П. І. Учениці )

О.Х. народився 18 травня 1048 року в м. Нічапур – одному з головних культурних центрів давнього Ірану. Дату його народження вчені змогли встановити порівняно недавно, розшифрувавши його гороскоп. Припускають, що гороскоп міг бути складений самим поетом, адже він захоплювався астрологією.

Головне ім. поета ____

Гіпс – ад – Дін – Абу – аль – Фахт Омар ібн Ібрачім Хайям Нічапур.

Роки навчання і мандрування поета проходили у різних містах – Хорасану і Мавераннахру – Нічапурі, Самарканди, Бухарі, Гераті, Балхі, Ісфахані.

Давній Схід знав О.Хайяма передусім,як видатного вченого. Слава про його дивовижні знання розповсюдилась по всій Середній Азії. У філософії Хайям вважав себе послідовником ібн Сіни (Авіценни).

Приблизно в 25 років О.Х.. написав свій перший алгебраїчний трактат, що уславив його ім. я , як ученого.

1074 року молодого поета і вченого запросили в Ісфахан керувати обсерваторією. О.Х. займався наукою і відомо, що поет писав свої чотиривірші на полях наукових праць(про це ви можете прочитати...)

Вчитель. Про це ви можете прочитати в своїх підручниках (стор. 101 ).А зараз повернемось до поезії і постараємося за допомогою однокласників зрозуміти ставлення О.Х. до поезії, а також з ясувати - що таке поет?

Ітак інценівка “ Омар Хайям і поезія “ ; дійові особи :

  1. Омар Хайям.

  2. Поет.

  3. Слуга.

  4. Автор.

Автор. До Омара Хайяма добирався один молодий поет із міста Балха. Він домагався не чайної зустрічі з видатним і знаменитим вченим. Юнак сказав для слуги Омара, що добирався за сотні фарсанчів і що не зійде з місця, поки не побачить великого поета. Він показав свої руки, які були поколоті, покусані. Його засмагле обличчя свідчило про те, що він довгий час провів під пекучим промінням сонця. І він, мабуть, не брехав, що йшов з каравану який пережив лихо. І що пісок був у нього на зубах, і пилюка застилала очі. І що часто робилося вдень темно, як вночі, і дихати ставало важко, що пісок бив по щоках, по руках, по всьому живому на цьому шляху.

Поет. Потрібно все пережити самому, щоб краще розуміти, що таке життя, а що – смерть.

Слуга. Невже ти пройшов такий важкий шлях, щоб тільки побачити великого поета? Послухати його вірші?

Поет. Так.

Слуга. Щоб послухати два – три його віршики?

Поет. Ні. Щоб поговорити з його величністю Омаром Хайямом.

Слуга. Тут немає його величності. Тут працює Хакім, який вище його величності. Ти мене зрозумів? Ну що ж, я буду тобі допомагати, але не знаю, чи з того щось вийде? Ти почекай ось тут, я тебе покличу.

( Слуга залишається, входить Омар Хайям )

Слуга. ( Покірно приклав праву руку до серця ). О, вельмишановний Хакіме.

О.Х. Слухаю тебе, Алі.

Слуга. Тебе хоче побачити поет із Балхи.

О.Х. Що?

Слуга. ( підпис руки до гори ). О, вельмишановний Хакіме, нехай будуть з тобою всі радощі земні, нехай ...

О.Х. Зупинись, я не люблю пишномовності.

Слуга. Що?

О.Х. Мови не люблю кучерявої. Говори по-людськи. Ти ж не вчений – богослов ( муфтій ). Що там у тебе?

Слуга. Тебе хоче побачити молодий поет Рустам із Балхи. Він пройшов дуже великий шлях, пив смердючу воду і їв гнилу їжу. Смерть кружляла над ним. Він йшов до тебе, щоб послухати твої вірші.

О.Х. А друзі, що йшли з ним, хіба безсмертні? І по-моєму безглуздо ризикувати життям заради віршів, без яких можна і так прожити.

Слуга. Однак, Хакіме, ти ж не можеш без них.

О.Х. Який смішний дивак, клич його сюди.

( Омар Хайям і поет Рустам )

О.Х. То я слухаю тебе, юначе. Розкажи хто ти, звідки і чого прийшов до мене.

Рустам. Володарю мій, імя моє – Рустам, а по батькові Зірак

О.Х. Рустам ібн Зірак.

Рустам. Саме так, мій володарю.

О.Х. Мені здається, що ти зійшов зі славних сторінок великого Фірдоусі.

Рустам. Чому вам так здається, володарю?

О.Х. Та так, по всьому... і ріст, молодість, і ім’я. Що привело тебе сюди?

Рустам. Володарю мій, справа в тому, що я поет і приїхав сюди, в Ісфахан, тільки для того, щоб побачити тебе і поговорити з тобою.

О.Х. Про що?

Рустам. Про вірші. Про високу поезію.

О.Х. Ти, звичайно, жартуєш Рустаме. Скажи, ти по дорозі пережив багато незгод: хвороби, дикі звіри, розбійники. Пісок теж вбиває людину. Дуже часто купці ризикують життям заради наживи, а навіщо ризикував ти? Заради чого?

Рустам. Хоча б для того, щоб побачити світ.

О.Х. Це добре. Така відповідь мені подобається. Заради цього можна і ризикнути. Те, що побачив очима, пережив серцем, коштує дуже дорого. Чи не так?

Рустам. Дійсно, я теж так думаю

О.Х. І ти вирішив віршів подивитись світ?

Рустам. Не зовсім так, мій володарю. Я хотів поговорити з Вами.

О.Х. Про вірші?

Рустам. Так.

О.Х. Чому саме зі мною? Хіба мало поетів в Балху?

Рустам. Поети в Балху? Вони є, але хіба хто-небудь з них може порівнятись з тобою?

О.Х. ( роздратовано ) А при чому тут я?

Рустам. ( скочив на ноги ) Я пройшов сотні фарсанчів. Я вже говорив, що на зубах моїх був пісок, а очі злипались від жовтої пилюки. Скажи мені, о Хакіме, невже я помилився адресою?...

О.Х. Кого ти шукав, Рустаме?

Рустам. Омара Хайяма.

О.Х. Він тут перед тобою.

Рустам. Але мені потрібен поет!

О.Х. Навіщо?

Рустам. Щоб навчитися у нього мудрості.

О.Х. У поета Омара Хайяма?

Рустам. Так. Я прочитаю тобі свої вірші.

Автор. І Рустам почав читати вірші, виділяючи рими, підкреслюючи зміст їх особливою вимовою важливих, в його розумінні слів. Зміст цих віршів був чіткий, не допускав двох тлумачень. Це були дво- і чотиривірші про те, як тече по землі, гарній землі, струмок. Він виблискує, сяє всіма барвами веселки і звуки його чаруючі. Але ось попряду ущелина і струмок пропадає, зникає, ніби його і не було на цьому світі.

Ось і все.

Хакім слухав, опустивши голову.

І, не піднімаючи її, запитав.

О.Х. Ну і що?

Автор. Молодий поет прочитав іще один чотиривірш. В ньому розповідалось про глечик, звичайний глечик з глини. Що ж, здавалось, в цьому особливого? Але ось поет, що написав ці рубаї, побачив в ньому, в простому глечику, дещо, а саме: ручки у глечика – це руки красуні, а сам глечик – з її серця. Красуня після смерті перетворилась в прах, а з цього праху гончар змайстрував глечик.

З великим піднесенням поет прочитав свої вірші і чекав реакції Омара Хайяма.

Запитання до класу.

Як ви вважаєте, яка могла бути реакція Омара Хайяма на вірші Русама?

___ Він був захоплений.

___ Він слухав з іронією.

___ Йому було сумно.

___ Ні якої реакції.

___ Ваша думка.

Вчитель. А тепер послухайте, яка відбулася розмова між Омаром Хайямом і Рустамом.

Автор. Хакім обійняв за плечі Рустама і повів його наверх свого будинку, в обсерваторію.

О.Х. Кожну ніч я і мої друзі проводимо тут і спостерігаємо за небесними світилами, не змикаючи очей до ранку.

Рустам. Ви працюєте дуже багато, я зрозумів це. Але яке це має відношення до поезії?

О.Х. Юначе, я кожну ніч спостерігаю небесні світила і приходжу до одного висновку: який неосяжний світ, який він широкий і високий. І інколи я здаюсь собі піщинкою, малою дитиною перед величчю небесної сфери і всім тим, що створено руками аллаха всевишнього і милосердного, я завмираю в ті хвилини, я роблюсь ніби іншою людиною, котрій дуже важко уявити собі всю велич всесвіту.

І дійсно, що ми перед нею?

Безмежність всесвіту, його віковічне існування змушує мене замислитись над самим собою, над сенсом мого життя, а також життям моїх друзів і ворогів.

Я говорю про небесну сферу, але це можна сказати і про всі науки.

Наприклад, чи читав ти великого Ібн Сіну?

Рустам. Я знаю його вірші.

О.Х. А його філософські і ліричні книги?

Рустам. Ні, не читав.

О.Х. А що ти знаєш про пана Біруні?

Рустам. Біруні? Це хто, поет?

О.Х. Ні, це великий астроном. Ось бачиш, я назвав тобі всього два імені – два великих світила людського розуму. А ти їх не знаєш. До чого я веду мову? До того, щоб привернути твою увагу до більш серйозних речей, ніж двовірші і чотиривірші. Ти зрозумів мене? ( Рустам кивнув в знак згоди )

О.Х. Це вже добре, Рустаме. Що ж таке поет?

(Рустам знизав плечима)

О.Х. Я питаю, що ж таке поет?

Рустам. ( відповів невпевнено ) Людина, що складає вірші?

О.Х. Ні! Кожен вважає, що має право декілька раз побазікати віршами. На дозвіллі, після доброго обіду, немало любителів почитати свої вірші. Але я говорю про справжніх поетів. Ти зрозумів мене? ( Рустам кивнув головою )

О.Х. Чудово. Рустаме, потрібно зрозуміти одну важливу істину. Поет – це перш за все мудрець. Поет – це людина діла, і будучи таким, він складає вірші не заради особистого задоволення, а для того, щоб повчати людей. Поет пише вірші – поет вчить людей. Молодість прекрасна з однієї причини молодість може вибирати дорогу, вона перед нею. Але перш за все потрібно набратись розуму і знань.

Рустаме, якщо ти хочеш бути поетом, послухай мене, вивчай науку, особливо математику і філософію. Без них поет – не поет.

Рустам. Але ж ти, ти хіба не той, кого я шукаю? Хіба ж ти не великий поет?

О.Х. Поета судить тільки час. Тільки він ( час ) присвоює йому це велике ім.я. Тільки час покаже, хто поет, а хто простий віршомаз.

Вчитель: Бесіда з класом.

  1. Так хто ж такий поет зі слів О.Х. , діти?

( Мудрець. Це людина з досвідом в справах житейських і науці.

Це людина діла і складає вірші, щоб повчати людей.

Поет пише вірші – поет вчить людей )

  1. Які поради дає О.Х. Рустамові?

    • перш за все треба набратися розуму і знань; вивчать науки, особливо філософію і математику.

Без них поет – не поет.

Философия ( гр. Люблю мудрость ) – наука о наиболее общих законах развития природы, человеческого общества и мышления.

Основным вопросом философии является вопрос об отношении мышления к бытию.

  1. То що значить – бути поетом, як ви це зрозуміли?

Необхідно:

а) багато читати, багато знати, бути всесторонньо розвинутим, щоб навчати інших мудрості;

б) дуже багато працювати;

в) любити життя і людей;

г) для того, щоб повчати інших, потрібно самому багато пізнати.

Вчитель: А тепер почитаємо іще вірші О.Х.

( учні читають вірші, які підготували.)

  1. Ты обойден наградой? Позабудь.

  2. Мир я сравнил бы с шахматной доской.

  3. Кто в чаше жизни капелькой блеснет.

  4. Дни – волны рек в минутном серебре.

  5. Завел я грядку мудрости в саду.

  6. Будь мягче к людям! Хочешь быть мудрей?

Учениця читає уривок з підручника ( Зарубіжна література , 8 кл. Стор. 102.)

Іранський дослідник, знавець життя і творчості поета Рахмата Дашнакі писав: “ Омар Хайям був Людиною. Не потрібно робити з нього ні пяницю, ні ловеласа у стилі французьких романів. Він був таким же, як усі ми: часом мерзнув і голодував, часом жив прекрасно, багато думав і багато працював. Але разом встигав і любити. Кого? Я б сказав так: Людину взагалі ...

У 1092 році померли Малік-шах і його головний візир Нізамі аль – Мулк. Ісфаханську обсерваторію закрили. О.Х. зробив спробу зацікавити спадкоємця шаха астрономічними заняттями і склав мовою фарсі цікаву книгу “ Ноуруз-наме “ ( Книга про свято весняного рівнодення ноуруз ) Але даремно: можновладців астрономія не цікавила. Через деякий час столицю Сельджукідів було знову перенесено до міста Мерв. Хайям переїхав туди і продовжував свою наукову роботу. Оточений ворогами із реакційних кіл духовенства, він очевидно дотримувався правила мовчання – золото й уникав публічних виступів або, як пише тогочасний хроніст, був скупим до написання книг і викладання .

Останні роки свого життя О.Х. провів у Нічапурі, читаючи книги і розмірковуючи про сенс буття.

В день смерті, відклавши книгу, О.Х. написав заповіт. Потім помолився і після цього не їв і не пив. Коли закінчив останню молитву, він вклонився до землі і сказав :

О боже мій, ти знаєш, що я спізнав тебе в міру моїх можливостей. Прости мені моє пізнання тебе – це мій шлях до тебе . І помер.

Учень. Коли у небуття і йменя наше кане,

Не згасне сонечко у небі полум яне.

Нас не було, та світ не був від того гіршим:

Він не погіршає й тоді, як нас не стане.

( переклад Василя Мисика )

(Вчитель зачитує з книги Георгія Гуліа “ Сказание об Омаре Хайяме “ стор. 253 – 256 )

“ Недалеко от надгробья Хайяма, среди цветов установлен на небольшом постаменте мраморный бюст поэта. Поэт не очень стар, но очень мудр. Он как бы говорит: “ Зачем понапрасну ломать голову? Вам нравятся мои рубаи? Так читайте их на здоровье и прекратите бесплодный счет стихам”. В самом деле: на десяток рубаи меньше – разве обеднеет Хайям? Это мы, его почитатели, понесем духовные убытки, ибо уже не можем жить без Хайяма. Он с нами всегда! Он наш поводырь в мире прекрасного и, если угодно, и в этом бренном мире. Без него было бы скучно, чего-то бы недоставало нам”. Нам, живущим на планете земля, разговаривающим на разных языках, нужна поэзия Омара Хайяма; Он сближает людей – близких и дальних. Его сборники буквально расхватываются любителями поэзии. Его нельзя отдать прошлому. Он настоящее и будущее – а это бессмертие.

Куда бы вы ни пришли, в какой бы уголок Ирана ни приехали, на вас смотрит умный, иронический взгляд Омара Хайяма.

И вы непременно услышите его слова: “ Еще ты жив – так радуйся, Хайям!”

Да, Омар Хайям жив и поныне. “ Он будет жить вечно! Рядом со всем живым. Со всем что движется вперед.”

Заключне слово вчителя. Дається оцінка відповідей учнів, виставляються оцінки в журнал.

Завдання: Написати ( твір-мініатюру ) мініатюрний твір-роздум. Що я відкрив для себе, читаючи рубаї Омара Хайяма.

Домашнє завдання. Підручник, стор. 99-106 ( напамять рубаї за вибором учнів )


Література, яка використовувалась:

  1. кн. Омар Хайям. Рубаи. Гл. ред. Ю. А. Андреев.

( Библиотека поэта основана М. Горьким в 1931 году ).

Большая серия. Изд.3.

Сов. Писатель. Ленинградское отделение 1986 год.

  1. Кн. 100 великих писателей. Л.Калюжная, Г. Иванов.

М., “ Вече” 2000 год с.58

  1. Георгий Гулиа. Собрание сочинений в четырех томах. Том 2. Роман. Сказание об Омаре Хайяме.

М. “ Художественная литература “ 1987 год. с. 343

  1. Всесвітня література. №9/01 с.30. Театральна імпровізація за книгою Г. Гуліа

Сказання про Омара Хайяма ( фрагмент уроку )

  1. Всесвітня література №11/99, с.23

Рубаї Омара Хайяма. Матеріали до уроку – поетичного семінару.

  1. Зарубіжна література №2/96, с.35

Сузір’я східної поезії. Дивлюсь на небосхил – яка ж там глибина! Матеріали до вивчення поезії Омара Хайяма 8 кл.

7. Наука и религия №5/87 с.24

Тема: Омар Хайям – перський і

таджицький поет. Рубаї

про право людини на щастя,

про радощі і втіхи життя,

роздуми про сенс життя,

прагнення до істини.

Вчитель

Зарубіжної літератури

Яцишина Л.М.

2015– 2016 н.р.

.

і

22

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Розвиток ключових компетентностей педагога Нової української школи в умовах безперервної освіти»
Вікторія Вікторівна Сидоренко
30 годин
590 грн
590 грн

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.