і отримати безкоштовне
свідоцтво про публікацію
До визначення переможців залишилось:
3
Дня
3
Години
16
Хвилин
30
Секунд
Поспішайте взяти участь в акції «Методичний тиждень».
Щотижня отримуйте приємні подарунки.
Взяти участь

Конспект уроку з розвитку мовлення "З Богом у душі"

Передплата на журнал
Бібліотека
матеріалів

Урок української мови з елементами критичного мислення

Тема: 3 Богом у душі.

Мета: 1. самостійно працювати над поданим матеріалом, аналізувати факти, ідеї, формувати власну думку про них;

  1. розвивати логічне мислення, збагачувати й уточнювати словниковий запас учнів, формувати комунікативне вміння;

  2. аргументовано пояснювати свою позицію, враховуючи особливості ситуації спілкування, з повагою ставлячись до поглядів іншої людини;

  3. виховувати в учнів добре, співчутливе ставлення до людей, які їх оточують.

Хід уроку.

  1. Організаційний момент. Оголошення теми, мети уроку

  2. Творча робота

а) кожна група для заняття має примірник тексту, розділений на частини (кожна частина в конверті)

б) з тексту вчитель вибирає 6-10 ключових слів, які роздаються групам

  1. Групам пропонується прочитати слова, які зустрічаються в тексті, й уявити, про що може розповідати цей текст, як пов’язані в ньому наведені слова?

а) кожна група обговорює можливий варіант тексту;

б) коротка розповідь своєї версії від кожної групи.

  1. Вчитель пропонує учням відкрити конверт №1, в якому знаходиться перша частина тексту. Читають.

а) Після першої частини учням ставлять такі запитання:

  • Що ви уявили, читаючи цю частину?

  • Що ви відчули?

  • Що, на вашу думку, трапиться далі?

  • Чому ви так думаєте?

  • Що дає вам підстави так думати?

  • Що б ви зробили на місці баби Тетяни?

б) Далі читається частина тексту з конверту №2.

Після цієї та кожної з наступних частин ставлять такі запитання:

Чи повністю справдилися ваші передбачення?

Як ви думаєте, що буде далі?

Чому ви так думаєте?

в) Перед останньою частиною даються такі питання:

  • Чим, по-вашому, закінчиться твір?

  • Чим би ви закінчили його?

  • Коли б ви були на місці баби Тетяни, що б ви почували?

г) Читається остання частина, після якої запитують:

  • Чи твір закінчується так, як ви очікували?

  • Що відбудеться з немовля далі?

  • Чому ви так думаєте?

  • Чим ви можете підтвердити ваше припущення?

  • Як би ви закінчили твір?

  1. Самостійна робота в групах

Діти дають відповідь на запитання: що означає фразеологізм „ Без Бога в душі” Хто з героїв не має Бога в душі?

(Відповідь дає кожна група)

  1. Мозкова атака”

Милосердя ...

  1. Вільне письмо.

(Учні письмово у вільній формі викладають свої думки з приводу прочитаного) Кілька робіт зачитується вголос.

  1. Оцінювання

(Кожна група має свого капітана, який об’єктивно оцінює роботу своєї команди, кожного учня. Оцінку обґрунтовує.)

  1. Домашнє завдання дається кожній групі окремо.

Написати відповідь на задану тему:

№1 група - Моє ставлення до баби Тетяни.

№2 група - Моє ставлення до сусідки Віти.

№3 група - Моє ставлення до розбишак.

№4 група - Моє ставлення до матері, яка кинула дитину.

Текст

  Немовля плакало, і від жалю бабі Тетяні ставало аж млосно. Подумки вона лаяла свою старечу безпам’ятність: як-то можна було забути поставити молоко в холодильник? Скисло… Чим годувати маля в цей пізній вечір і вночі? Немовля вже начеб і не плакало, а протяжно стогнало, як доросла хвора людина. Баба Тетяна пішла до сусідки Віти, наперед обпікаючись соромом, що доведеться вкотре вже канючити позичку. Злобливість сусідки нажила після того, як принесла дитинку із сирітського притулку. Сподівалася розтопити обледеніле сусідчине серце — була надія, що одинока Віта всиновить дитя. Але не так склалося, як гадалося… Віта відчинила двері. Була усміхнена й захмеліла. За заставленим пляшками кухонним столом розсівся якийсь молодик у майці з цигаркою в зубах.

Віточко,— баба Тетяна не знала, як і почати розмову в присутності незнайомця.

 — Що, Григорівно, знову по гроші? — з Вітиного обличчя враз сповзла посмішка.— Ти уявляєш (це до незнайомця), зовсім з глузду стара з’їхала. Якась дурка викинула свого байстрюка на смітник, у притулку його ледве виходили, так оце вона притягнула те пискля, щоб мене ощасливити… Гадала, що я нюні розвішу: як свого по тюрмах пустила, то чужого усиновлю… Та ні, сита я по горло! Хочу вільно дихати!                                    

 — Віточко, дай дві гривні на молоко! В магазині в борг вже не дають… Я ж поверну! Візьми ось годинник.                                                                                                 — Годинник мені ні до чого. А гроші не позичу принципово. Хоч ні, гроші позичу, якщо завтра віднесете й віддасте підкидька до притулку.                                     

   — Так дитинчаті ж до завтра ще дожити треба. А крім молока, йому нічого давати не можна…                                                                                                                                                 

 — Доживе! Самі розповідали, що те байстря на смітнику кілька днів валялося.                            

 — Без Бога ти в душі, Віто,— тамуючи клубок у горлі, сказала баба Тетяна.              

 — А в чиїй душі ваш Бог є? — репетувала їй услід сусідка.— Якби він був, чи дозволив би отій шльондрі викинути живу дитину в контейнер? Чи ж не зглянувся б над вами, дивлячись, як ви ото тягнете підкидька на свою копійчану пенсію? Як щодня вибираєте, що купити: пелюшки, підгузники чи молоко?                                                                  

Немовля так само тихо плакало. Баба Тетяна взяла порожній кухоль, годинник — і знову з квартири. Остання надія на Мелентіївну та її козу. Статки в Мелентіївни теж благенькі, зате вона має добре серце. Баба Тетяна навколішки перед нею стане, але виблагає у борг або виміняє на годинника хоч склянку молока. Можна не колисатися автобусом, а піти навпростець підтюпцем. Треба лише подолати пустир. Правда, ноги у сімдесят літ не такі вже й прудкі, а очі підсліпуваті: у темряві майже нічого не бачать, і зате ж буде швидше! 

      Ось такої пізньої пори, повертаючись із підробітків у притулку, і знайшла баба Тетяна оте викинуте грішницею янголя. Скільки, пропрацювавши вік санітаркою по лікарнях, переживала вона всіляких потрясінь, а такого не пригадує… Два місяці медики те немовля відігрівали, підтримували апаратами життєдіяльності… А коли виходили, баба Тетяна добилася-таки, щоб віддали їй малятко.  

  — Стояти! — опік ззаду хрипкий голос.— Закричиш — пришию! Що несемо? Що в руках?                                                                                                                       

  — То кухлик, синочку. Візьми ось годинника…                                                           

 — Стули писка! — загарчала ще одна чорна тінь, приступаючи збоку.— Гроші давай!

    Щось гостре вперлося у груди. Холодок жаху перейняв Тетянине тіло. Боячись своєї погибелі, вона ще більше жахалась думки про повільну мученицьку смерть полишеного вдома маляти. Скільки ще проплаче воно в самотній квартирі? Скільки проживе?                 — То кухлик, синочки. По молоко йду, дитя мале вигодовую. Якась бідолаха викинула після пологів на смітник… Якщо вб’єте мене, то мале загине від голоду, бо, крім мене, нікого в нього немає…                                                            

 — Хто тобі сказав, що ми тебе вб’ємо? — хрипіла чорна тінь.

Йди своєю дорогою!                                                                                                                    — Спасибі вам…     

- Ну ти даєш… Спасибі… 

    Задубілими ногами баба Тетяна ступила вперед.                                                                

Мамашо, стій! Візьми ось…                                                                      

 Здригнувшись, немов від блискавиці, баба Тетяна спинилась і тут же відчула в долоні якийсь папірець.                                                                                                           …Мелентіївна довго не відчиняла, все допитуючись хто та навіщо. Увійшовши в дім, баба Тетяна, розтиснувши перед нею кулака, зронила лише одне слово: «Молока».                  

     — Що це ти годинник у гроші загорнула? Чи такий цінний? О, та це в тебе великі гроші! — вигукнула Мелентіївна.— У мене, голубко, стільки здачі не буде!                                              

 — Нічого,— відповіла баба Тетяна.— Колись віддасте. Наливайте швидше.            

Слухай, чи ти не захворіла, бува? — жебоніла Мелентіївна.

Піт по тобі градом і тремтиш уся… Оце принесеш молочка, напоїш малого і сама гаряченького випий — з медом і маслом… Чуєш?                                                         

 Баба Тетяна не чула. Вона думала про те, що повертатися додому їй автобусом, а на це піде півгодини. У вухах стояв тихенький плач янголяти… (705 слів) (За Д. Боярчуком)

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу

Опис документу:
Розвиток критичного мислення на уроках української мови
  • Додано
    22.02.2018
  • Розділ
    Українська мова
  • Клас
    8 Клас
  • Тип
    Конспект
  • Переглядів
    7738
  • Коментарів
    0
  • Завантажень
    0
  • Номер материала
    TI158185
Збірник методичних матеріалів проекту «Всеосвіта» I видання

Бажаєте дізнаватись більше цікавого?


Долучайтесь до спільноти

Збірник методичних матеріалів проекту «Всеосвіта» I видання