Конспект уроку з риторики на тему: Ефективність мовлення. Стратегія і тактика мовленнєвої поведінки. Комунікативний намір

Українська мова

Для кого: 10 Клас

03.02.2020

3297

368

0

Опис документу:
Урок з риторики у 10 класі. На уроці планую: формувати в учнів компетентність доцільно й виправдано вибудовувати стратегію мовленнєвої поведінки і користуватися правилами комунікативних дій ; прищеплювати навички уміння самостійно працювати з довідковою інформацією, розрізняти вказані поняття і вміти самостійно виконувати комунікативні завдання; усвідомлювати потребу розширювати свій словниковий запас, добирати різні стратегії й тактики впливу на адресата в ситуації спілкування
Перегляд
матеріалу
Отримати код

Тема: «Ефективність мовлення. Стратегія і тактика мовленнєвої поведінки. Комунікативний намір»

Цілі: формувати в учнів компетентність доцільно й виправдано вибудовувати стратегію мовленнєвої поведінки і користуватися правилами комунікативних дій ; прищеплювати навички уміння самостійно працювати з довідковою інформацією, розрізняти вказані поняття і вміти самостійно виконувати комунікативні завдання; усвідомлювати потребу розширювати свій словниковий запас, добирати різні стратегії й тактики впливу на адресата в ситуації спілкування.

Тип уроку: урок засвоєння нового матеріалу.

Хід уроку:

I.Організаційний момент.

1.Лексична розминка

► Пояснити лексичне значення слів. У разі необхідності звернутися до тлумачного словника.

ЖАРОЗНИ́ЖУЮЧИЙ- Який використовується для зниження високої або підвищеної температури. Для лікування хвороби застосовуються жарознижуючі засоби — аспірин, пірамідон, фенацетин .

ГМИ́КНУТИ- розм. Вимовити "гм". Гмикнувши у відповідь, він потер долонею ретельно виголену голову . Терентій мовчки пройшовся по світлиці, щось сам собі гмикнув, зупинився перед ліжком .

ІВРИ́Т- Державна мова Ізраїлю, що становить дещо поновлену стародавню єврейську (гебрайську) мову.

ЧАБАРА́ШКА- Близький за характером до козачка український народний побутовий танець і пісня до нього.

ЗАБАГА́НКА- Примхливе бажання, каприз. Від дитинства звикла [Ядзя], що всі коло неї старалися угодити дрібним забаганкам пещеної дитини . Там [у кузні] сперечались в ночі й ранки Про те, що діялось давно, Про дивні панські забаганки, Про їхні страви і вино .

МИРОТВОРЕЦЬ-Той, хто сприяє встановленню миру, усуває ворожнечу, сварки. Це був справжній миротворець . люди всяких партій, напрямків, національностей, різного віку, полу [статі], розвитку і вдачі — усі горнулись до його ніжної, ясної, без краю привітної душі, і всім він уділяв тієї живущої, цілющої води…—Коли я думаю про чоловіка, що зміг би принести замирення й згоду в наші лави, я не знаходжу нікого, окрім вас. — Поганий з мене миротворець . Палії нової війни хитро прикидаються лагідненькими, тихими та смирними. Вони страшенно люблять узивати себе миротворцями .

2.Самостійна робота . З одним із слів побудувати розповідне речення.

II. Актуалізація опорних знань.

3. Метод «Мікрофон»

- Чи любимо ми спілкуватися?

- Чи змінюємо ми свою поведінку та тон розмови з різновіковою аудиторією.

(Відповіді учнів)

III. Повідомлення теми і мети уроку.

4.Слово вчителя

Мовленнєва поведінка проявляється в манері, характері мовленнєвих дій, включаючи соматичну активність

Мовленнєва поведінка, як і інші види соціальної діяльності перебуває під контролем суспільства. Перш за все, вона підпорядкована загальноприйнятим нормам літературного мовлення – орфоепічним, лексичним, фразеологічним, морфологічним, синтаксичним.

5.Повідомлення учнів

1.Культура мовленнєвої поведінки зумовлена доцільним вибором і організацією мовленнєвих засобів, які в кожній конкретній ситуації спілкування при дотриманні лінгвістичних і етичних норм дозволяють ефективно вирішувати комунікативні задачі. Однак, кожний акт професійної комунікативної взаємодії вимагає нестандартної мовленнєвої творчості, оскільки будується з врахуванням багатьох обставин – ситуацій спілкування, індивідуальності партнера по спілкуванню, його емоційного стану, характеру відносин, які склалися між партнерами і т. д. В процесі спілкування необхідна постійна корекція своєї поведінки в зв'язку з отримуваною зворотною інформацією від партнера по спілкуванню – вербальною і невербальною.

2.Суттєвими ознаками культури поведінки будь-якої людини є використання системи національно-специфічних стереотипів, стійких форм спілкування, призначених для встановлення і підтримання контактів. В процесі спілкування ми покликані створювати відповідну комунікативну обстановку, яка б стимулювала мовленнєву активність . Важливо не вишукувати помилки чи неточності у висловлюваннях, а виражати інтерес до обміну інформацією, підкреслювати достоїнства, не наполягати на негайних відповідях, дати можливість подумати, не перебивати. Важливою характеристикою вербальної і невербальної поведінки є стиль мовлення.

3.В соціолінгвістиці, як відомо, розрізняють дві основні його різновидності - офіційний і неофіційний. Функціональні стилі мовленнєвої поведінки відрізняються один від одного вибором лексики і експресивних засобів. Безперечно, для вироблення індивідуального стилю мовленнєвої поведінки фахівця соціальної роботи необхідний досить тривалий період часу. Індивідуальний стиль мовленнєвої поведінки проявляється у певній манері самовираження – лексиці, інтонації, міміці, пантоміміці. Разом з тим, професійна етика передбачає певну мовленнєву дисципліну, неухильне дотримання літературних норм, які не дозволяють використовувати діалектизми, жаргони і т. д. як у формальному, так і в неформальному спілкуванні.

6. Слово вчителя

Імпровізаційність - невід'ємний елемент мовленнєвої поведінки фахівця. Форми мовленнєвої імпровізації можуть бути найрізноманітнішими, починаючи із питання, жарту, який знімає нервову напругу, і закінчуючи монологом, необхідність якого диктується конкретною потребою. Сила професійної мовленнєвої імпровізації полягає не тільки у раптовості тих чи інших реакцій, але в їх оптимальності і результативності. Однією з важливих детермінант мовленнєвої поведінки є уміла організація діалогу, що дозволяє ефективно вирішувати різноманітні завдання: досягати взаєморозуміння, виявляти різні підходи в тлумаченні дискусійних проблем, створювати ситуації вільного вибору особистісної позиції

Комунікативна техніка - це комплекс умінь, який допомагає глибше, повніше, талановитіше виразити себе, досягти оптимальних результатів . Це - уміння , техніка і культура мовлення, міміка, пантоміміка, саморегуляція свого психічного стану і т. п.

7.Метод «Займи позицію»

Що є важливішим у спілкуванні:

1.Досконале володіння технікою спілкування.

2. Здатність встановлювати відносини на рівні?

(Виступи учнів)

8. Слово вчителя

Якщо допустити, що ефективність спілкування в першу чергу визначається технікою, тобто володінням комунікативних знань, умінь, навичок, то більшість співрозмовників не дуже б відрізнялися за рівнем ефективності спілкування. Ця різниця могла б хіба що залежати від досвіду.

У багатьох випадках молоді люди досягають більшої ефективності у спілкуванні, ніж їх старші . Очевидно, це можна пояснити тим, що різні люди по-різному набувають комунікативного досвіду. Вони відрізняються за рівнем компетентності в силу різних комунікативних установок, відмінностей в особистісно-емоційній сфері, тобто відмінностей в базових стратегічних орієнтаціях. Деякі орієнтації сприяють оволодінню необхідними уміннями і навичками спілкування, і таким чином підвищують ефективність спілкування, інші ж перешкоджають успішному формуванню комунікативної компетентності. В той же час, безперечно, самі по собі особистісні властивості, установки, орієнтації, не завжди забезпечують повну ефективність спілкування без застосування відповідної техніки спілкування.

Мовлення повинне забезпечувати вирішення завдань , тому перед ним (мовленням) стоять, різні вимоги. Співрозмовник несе соціальну відповідальність і за зміст, якість свого мовлення, і за його наслідки. Ось чому мовлення є важливим елементом його . Під усним мовленням розуміють як сам процес говоріння, створення усних висловлювань, так і результат цього процесу – усні висловлювання.

9.Робота у зошитах

Мовець не має забувати про:

-тон мовлення;

-виправдане використання оціночних суджень;

-манеру спілкування ;

-характер міміки, рухів, жестів, що супроводжують мовлення.

Усне мовлення існує в двох різновидах:

а) монологічне мовлення (розповідь, лекція, коментар, тлумачення (правил, знаків, термінів), розгорнуті оціночні судження ( оцінка поведінки);

б) діалогічне мовлення (вид бесіди, які побудована в формі питань та відповідей).

10. Слово вчителя

Окрім того, у практиці виникають ситуації, коли необхідно обмінятися привітаннями, оцінками, висловлюваннями під час зустрічі, а також спільне обговорення певних проблем, вчинків, норм поведінки. У таких ситуаціях спостерігається переплетення форм усного мовлення.

Взагалі, поняття культури мовлення визначається такими його комунікативними якостями:

правильність;

термінологічна точність;

доречність;

лексичне багатство;

виразність;

чистота.

Можна уявити собі ідеальну модель мовлення .

Це перш за все, мовлення правильне, що відповідає нормам сучасної літературної мови, точне, зрозуміле. Мовлення яке не допускає використання жаргонізмів, вульгаризмів та просторічних слів. Мовлення багате, лексично різноманітне, що відповідає цілям та умовам спілкування.

11.Робота у зошитах

12. Метод» Вмію сам- навчу тебе»

Учень розповідає історію ,яка трапилась з ним під час поїздки до міста Хмельницького.(розмова з людиною похилого віку , яка була досить надоїдливою)

  • Тепер спробуємо допомогти вашому однокласнику вирулити ситуацію, щоб не образити співрозмовника.

І допоможе нам у цьому підтема нашого уроку «Стратегія і тактика мовленнєвої поведінки»

13. Слово вчителя

Стратегії спілкування пов’язані з поняттям комунікативна інтенція.

Комунікативна інтенція — осмислений чи інтуїтивний намір адресанта, який визначає внутрішню програму мовлення і спосіб її втілення.

Стратегія мовленнєвого спілкування — оптимальна реалізація інтенцій мовця щодо досягнення конкретної мети спілкування, тобто контроль і вибір дієвих ходів спілкування і гнучкої їх видозміни в конкретній ситуації.

-Тут саме час повернутися до історії ,яку щойно почули.

14. Метод «Сторітелінг»

(учні переповідають історії з життя про спілкування у родині, з друзями,та деякі конфліктні ситуації)

Висновок вчителя.

Як правило, у разі неконфліктного (кооперативного) спілкування його стратегію визначають пошуки «спільної мови», тобто основ діалогічного (чи полілогічного) співробітництва: добір мовних засобів представлення реального стану речей, вибір тональності спілкування, формування сприятливої атмосфери взаємодії всіх учасників комунікації тощо.

Комунікативна стратегія охоплює:

—вибір глобального мовленнєвого наміру (констатувати факт, поставити запитання, звернутися з проханням );

—відбір компонентів семантики речення і екстралінгвальної конситуації, які відповідають модифікаційним комунікативним значенням;

—визначення обсягу інформації, який припадає на одну тему, тощо;

—встановлення співвідношення квантів (часток) інформації про ситуацію зі станами свідомості співбесідників і чинником емпатії (співпереживання);

—визначення порядку комунікативних складових;

—видати себе за некомпетентну людину;

—послатись на неможливість виконання прохання саме в цей час;

—відмовитись без будь-якого мотивування;

—ухилитись від відповіді, не обіцяти нічого конкретного;

— дати зрозуміти, що не бажаєте виконати прохання.

Усі згадані тактики засновані на некооперативній стратегії поведінки адресата.

Комунікативна тактика зумовлена комунікативними намірами.

Комунікативний намір (комунікативне завдання) — тактичний хід, практичний засіб руху до відповідної комунікативної мети.

Правильність обраної комунікативної тактики великою мірою залежить від комунікативного досвіду.

Комунікативний досвід — сукупність знань про вдалі та невдалі комунікативні тактики, які сприяють або не сприяють реалізації відповідних комунікативних стратегій.

IV. Підсумок уроку

Єдиної типології стратегій спілкування поки що не створено. Наприклад, мовець може сповідувати стратегію ввічливості, яка буде визначати, який семантичний зміст варто висловлювати, а який — ні, які мовленнєві акти доречні, а які — ні і яке стилістичне оформлення прийнятне в певній ситуації.

Отже, використовуючи комунікативну компетенцію, мовець ставить перед собою комунікативну мету і, спираючись на певну комунікативну інтенцію, формує комунікативну стратегію, яка перетворюється (або не перетворюється) на комунікативну тактику як сукупність комунікативних намірів (комунікативних завдань), збагачуючи комунікативний досвід мовця. Стратегії й тактики мовленнєвого спілкування втілюються в мовленнєвих актах, тобто конкретних комунікативних вчинках, які визнаються найважливішими складовими, «енергетичними рушіями» повідомлень, що, в свою чергу, формують дискурси (тексти) як категорії спілкування.

V. Рефлексія

-я зрозумів….

- мені сподобалось…

-я запамятав…

-тепер знаю…

- поділюсь інформацією вдома.

V I.Оцінювання

V II.Домашнє завдання

  1. Скласти план усного діалогу на тему: «Треба рахуватись з думкою …»

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу.