До ЗНО з НІМЕЦЬКОЇ МОВИ залишилося:
0
6
міс.
1
0
дн.
0
3
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!

Конспект уроку "Відень — центр європейської музичної культури (В. А. Моцарт , Гайдн, Л.-ван Бетховен "

Опис документу:
МЕТА: ознайомити учнів із творчістю композиторів віденської школи, композиторів - романтиків, французьких шансоньє, навчити характеризувати творчу спадщину європейських композиторів, класифікувати основні жанри музики, аналізувати музичну творчість, оцінювати внесок митців у світову музичну спадщину

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

ТЕМА: Відень — центр європейської музичної культури (В. А. Моцарт , Гайдн, Л.-ван Бетховен

МЕТА: ознайомити учнів із творчістю композиторів віденської школи, композиторів - романтиків, французьких шансоньє, навчити характеризувати творчу спадщину європейських композиторів, класифікувати основні жанри музики, аналізувати музичну творчість, оцінювати внесок митців у світову музичну спадщину; розвивати вміння аналізувати твори музичного мистецтва, визначати головне, обґрунтовувати свою точку зору, формувати пізнавальну активність; виховувати повагу до світової музичної спадщини, зацікавленість її творами й митцями.
Тип уроку: комбінований.


Музика — це мова, що не потребує перекладу, адже звертається до душі.
Б. Ауербах


ХІД УРОКУ


I. Організаційний момент
II. Перевірка домашнього завдання
III. Актуалізація опорних знань

Опитування
•    Які художньо-стильові напрями музичного мистецтва вам відомі?
•    Який напрям був провідним у європейському музичному мистецтві XVII — початку XIX ст.?
•    Що є характерним для музики епохи класицизму?
•    Що стало підґрунтям для виникнення романтизму в музичному мистецтві?
IV.    Мотивація навчальної діяльності
V.    Викладення нового навчального матеріалу

План аналізу музичного твору
•    Визначте автора музичного твору та його назву.
•    Для якого складу виконавців написаний твір?
•    Які виражальні засоби найяскравіше відтворюють образний зміст музичного твору (темп, мелодія, ритм)?
•    Схарактеризуйте особливості музичної форми твору.
•    До якого жанру належить цей твір?
•    Які почуття та настрої він викликає?
1.Розповідь вчителя. Художній стиль класицизм (з лат. зразковий) виник у XVII ст. у Франції. Неперевершеними зразками художньої творчості майстри цього стилю вважали витвори античного мистецтва, тому розробляли античні сюжети й образи. Класицизм у музиці багато в чому не схожий на класицизм у літературі, театрі або живописі.
У музиці неможливо спиратися на античні традиції — вони майже невідомі. Крім того, зміст музичних творів здебільшого пов'язаний зі світом відчуттів людини.
В опері XVIII ст. класицизм представлений творами Крістофа Віллібальда Ґлюка, який створив нове трактування цього виду музично-драматичного мистецтва.
Вершиною розвитку музичного класицизму стала творчість Йозефа Гайдна, Вольфґанґа Амадея Моцарта і Людвіга ван Бетховена, які працювали здебільшого у Відні, що став одним із центрів музичного світу. Композитори створили напрям у музичній культурі другої половини XVIII — початку XIX ст. — віденську класичну школу.
У II половині XVIII ст.— на початку XIX ст. здебільшого сформувався склад сучасного симфонічного оркестру, визначилися й оформилися жанри симфонії, сонати, тріо, квартету та квінтету. У сонатному allegro зароджується, а згодом, у творчості JI. ван Бетховена, формується новий метод музичного мислення — симфонізм. Суттєвого реформування в творчості К. В. Ґлюка та В. А. Моцарта зазнає оперний жанр, долаючи умовність аристократичної опери.
Важливу роль у становленні віденської школи відігравав музичний побут Відня — найбільшого тогочасного музичного центру Європи, а також музичний фольклор багатонаціональної Австрії. Піднесення віденських класиків взаємопов'язане із загальним розквітом австро-німецької культури, із Просвітництвом напередодні Великої французької революції. Творчі ідеї віденських класиків відображують філософські погляди Ґ. Е. Лессінґа, Й. Ґ. Гердера, Й. В. Ґете, Ф. Шиллера, І. Канта, Ґ. Гегеля, деякі принципи французьких енциклопедистів.
Словникова робота. Віденський класицизм — художній напрям у європейській музичній культурі II половини XVIII — початку XIX ст. Розквіт віденського класицизму припав на 1780—1810-ті роки. Представниками цієї школи вважають насамперед Й. Гайдна, В. А. Моцарта і Л. ван Бетговена.
Мистецтво віденських класиків сповнене оптимізмом, вірою в перемогу добра та справедливості. Композитори віденської школи запровадили дуже струнку й логічну систему правил побудови твору. Завдяки такій системі найскладніші відчуття втілювали в ясну й досконалу форму. Система жанрів, форм і правил гармонії, розроблена віденською школою, зберігає своє значення й до сьогодні.
2. Виступи учнів із повідомленнями, підготовленими індивідуально
1-й учень
. (життєвий та творчий шлях В. А. Моцарта)
Вольфґанґ Амадей Моцарт (1756 — 1791) — австрійський композитор, представник віденського класицизму, якого вважають одним із найгеніальніших музикантів в історії людства. Композитор орієнтувався на створену епохою систему типізованих музичних образів, жанрів, виражальних засобів, водночас переосмислюючи їх.
Стиль Моцарта вирізняється інтонаційною виразністю, пластичністю, багатством мелодії, взаємопроникненням вокальних та інструментальних начал. Моцарт зробив величезний вклад у розвиток сонатної форми і сонатно-симфонічного циклу. Композиторові властиве загострене почуття тонально-гармонійної семантики, виражальних можливостей гармонії (використання мінору, перерваних оборотів та ін.). Фактура творів Моцарта характеризується розмаїттям сполучень гомофонно-гармонічного і поліфонічного складу, форм їх синтезу. У галузі інструментування класична урівноваженість складів доповнюється пошуком різних тембрових комбінацій, персоніфікованим трактуванням тембрів.
Найважливіша сфера його творчості — музичний театр. Творчість Моцарта створила цілу епоху в розвитку опери. Моцарт опанував практично всі сучасні йому оперні жанри. Для його зрілих опер є характерною органічна єдність драматургії й музично- симфонічних закономірностей, індивідуальність драматургії. Спираючись на досвід К. Ґлюка, Моцарт створив свій тип героїчної драми в «Ідоменеї», у «Весіллі Фігаро». На базі опери-буфа вдався до реалістичної музичної комедії характерів. Зингшпіль (різновид комічної опери) Моцарт перетворив на філософську казку-притчу, сповнену просвітницьких ідей («Чарівна флейта»). Багатоплановістю контрастів, незвичайним синтезом оперно-жанрових форм вирізняється драматургія опери «Дон Жуан».
Провідні жанри інструментальної музики Моцарта — симфонії, камерні ансамблі, концерти. Симфонії Моцарта довіденського періоду близькі до тогочасної побутової, розважальної музики. У зрілі роки симфонія Моцарта набуває значення концептуального жанру, складається як твір із індивідуалізованою драматургією. Симфонії Моцарта — важливий етап в історії світового симфонізму. Орієнтуючись на досягнення Й. Гайдна, Моцарт розробив тип камерно-інструментального ансамблю, що вирізняється витонченістю лірико-філософської емоції, складністю гармонії мови.
У клавірній музиці Моцарта відображені риси нового виконавського стилю, пов'язаного з переходом від клавесина до фортепіано. Твори для клавіру, здебільшого концерти для фортепіано з оркестром, дають уявлення про виконавське мистецтво Моцарта з властивою йому блискучою віртуозністю і разом із тим натхненністю, поетичністю, добірністю.
Моцарту належить значна кількість творів інших жанрів, зокрема пісень, арій, побутової музики для оркестрів і ансамблів. Із пізніх зразків найвідомішою є «Маленька нічна серенада» (1787). Хорова музика Моцарта містить меси, літанії, вечірні, кантати, ораторії та ін.; з-поміж видатних творів — «Ave verum corpus» («Радій, істинне Тіло»), «Реквієм», «Dies ігае» («День гніву»).
Творчий доробок Моцарта складають понад 600 творів різних жанрів: більше ніж 40 симфоній, понад 20 опер, велика кількість інструментальних концертів (зокрема, 27 фортепіанних), 13 струнних квартетів, 35 сонат для скрипки, «Реквієм» та багато інших інструментальних та хорових творів. Створена під значним впливом Й. Гайдна, музика Моцарта стала вершиною класичної епохи за чистотою мелодії та форми.
(Слухання музики — фрагмента «Dies ігае» («Дня гніву») В. А. Моцарта. Аналіз твору за запропонованим планом.)
2-й учень. (життєвий та творчий шлях Й. Гайдна)
Франц Йозеф Гайдн (1732—1809) — австрійський композитор, представник віденської класичної школи, один із засновників таких музичних жанрів, як симфонія і струнний квартет.
Стиль Й. Гайдна органічно пов'язаний із культурою Відня, що поєднала італійські, південно-німецькі та інші культурні традиції. Музична культура була представлена трьома значними пластами — строгий поліфонічний стиль церковної музики, італійський оперний стиль та міський фольклор. Ці пласти стали чинником формування індивідуального, авторського стилю Й. Гайдна. Композитор вважав, що найбільше на нього вплинула творчість Карла Філіппа Емануеля Баха, сина Й. С. Баха.
Творчість Й. Гайдна охоплює широкий спектр жанрів. У Німеччині й Австрії композитор став відомим завдяки своїм ораторіям — «Створення світу» і «Пори року». Натомість у США, Англії та Франції популярними є його симфонічні твори. Хоча симфонічні цикли писали й до Й. Гайдна, уважають, що саме він підсумував і підніс на новий якісний рівень досвід своїх попередників, відкривши нову епоху у розвитку жанру симфонії.
У камерній музиці Й. Гайдна вважають засновником жанру струнного квартету: 83 квартети Гайдна написані для постійного складу виконавців (дві скрипки, альт і віолончель) і мають 4-частинну (алегро в сонатній формі, повільна частина, менует і фінал або алегро, менует, повільна частина і фінал) або 5-частинну форму (алегро, менует, повільна частина, менует і фінал).
Відкриттям Й. Гайдна вважають також форму рондо-сонати, у якій принципи сонатної форми (експозиція, розробка, реприза) зливаються із принципами рондо. Фінали пізніх інструментальних творів написані саме у цій формі. Оркестрове письмо Й. Гайдна виявляє поступове ослаблення зв'язку зі старою технікою basso continuo, у якій клавішний інструмент або орган заповнював акордами звуковий простір, утворюючи «скелет», на який накладалися інші лінії скромного оркестру тих часів.
(Слухання музики — фрагмента Симфонії № 45 И. Гайдна. Аналіз твору за запропонованим планом.)
3-й учень. (життєвий та творчий шлях Л. ван Бетховена)
Людвіг ван Бетховен (1770— 1827) — видатний німецький композитор. Творчість Бетховена тісно пов'язана з мистецтвом Німеччини та Австрії. Від перших до останніх творів композиторові незмінно властиві чіткість та раціональність мислення, рівновага між частинами цілого, що є характерними ознаками класицизму в мистецтві взагалі, у музиці — зокрема. У цьому значенні композитора можна вважати послідовником не тільки К. Ґлюка, Й. Гайдна і В. А. Моцарта, а й засновника класичного строю в музиці — француза Ж.-Б. Люллі, який творив за 100 років до народження Бетховена й найбільшою мірою проявив себе у сонатно-симфонічних жанрах, які були доопрацьовані музикантами епохи Просвітництва та досягли класичного рівня у творчості Й. Гайдна та В. А. Моцарта. Музика Бетховена значно відрізняється від музики композиторів епохи Просвітництва. їй притаманні потужний заряд енергії, накопичення почуттів та важлива риса бетговенської естетики (як і всіх композиторів-класиків XVIII ст.) — відчуття гармонії зі світом, зв'язок із людством та світом загалом. Його творчість сповнена тієї сили, віри, радості життя, які з'явилися у музиці з початком «романтичної епохи». Завершуючи епоху музичного класицизму,Людвіг ван Бетховен водночас відкривав шлях прийдешній епосі. Його музика перевершує усе, що було створено його сучасниками. Єдина опера Бетховена — «Фіделіо» (1805—1814) є знаковим явищем у музично-драматичному мистецтві XIX ст.
Вокальна лірика відображена у творчому спадку композитора набагато меншою мірою, ніж великі інструментальні та вокально - драматичні жанри. Він створив приблизно 80 пісень, 20 канонів, кілька арій і ансамблів. Пісенна мініатюра мало була схожою на філософське мистецтво і героїчні сюжети. Не зважаючи на це, до пісенного жанру Л. ван Бетховен звертався впродовж свого творчого життя. Саме у його творчості німецька пісня вперше помітно піднеслася на рівень побутового мистецтва, утіливши різноманітні складні ідеї та почуття. Не тільки ліричні образи, але й філософські теми, громадські мотиви, сатира, гумор знайшли своє місце у вокальній ліриці Л. ван Бетговена.
(Слухання музики — фрагмента Сонати № 23 («Апасіонати» ) JI. ван Бетховена. Аналіз твору за запропонованим планом.)
VI. Актуалізація набутих знань
Складання «Асоціативного куща» за темою «Віденські класики».
VII.    Підбиття підсумків уроку
Рефлексія
♦    Сьогодні на уроці я дізнався...
♦    Мені було цікаво дізнатися про...
VIII.    Домашнє завдання
1.Доповнити альбом «Культурна спадщина народів світу» сторінкою «Музичне мистецтво Європи»

2. Випереджальне: підготовити доповіді про композиторів-романтиків.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Методична діяльність в умовах децентралізації освіти в Україні»
Вікторія Вікторівна Сидоренко
36 годин
590 грн
590 грн

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.