Зараз в ефірі:
онлайн-конференція:
«
Освіта проти насильства: методи профілактики та алгоритми реагування
»
Взяти участь Всі події

Конспект уроку позакласного читання "Творчість Івана Малковича "

Читання

Для кого: 3 Клас

30.08.2020

626

55

0

Опис документу:
Мета: ознайомити з творами українського поета Івана Малковича; розвивати вміння розпізнавати вірші як особливу форму твору, знаходити у поезіях рими; вдосконалювати вміння виразно читати; виховувати естетичне чуття.
Перегляд
матеріалу
Отримати код

Тема: Творчість Івана Малковича

Мета: ознайомити з творами українського поета Івана Малковича; розвивати вміння розпізнавати вірші як особливу форму твору, знаходити у поезіях рими; вдосконалювати вміння виразно читати; виховувати естетичне чуття.

Обладнання: таблиця для гри «Хто підніметься вище?», таблиці для розширення кута зору, відеозапис вірша «Із янголом на плечі», ілюстрації репродукцій картин і фотографій про Дніпро, ІКТ, м'яка іграшка

Хід уроку

І. Організаційний момент

1. Привітання
Діти стоять у колі, вітаються хором.
Доброго ранку — травам росистим,
Доброго ранку — квітам барвистим,
Доброго ранку - сонечку ясному,
Людям усім і усьому прекрасному!

 Учитель. А зараз передайте тепло своїх долоньок одне одному.

(Діти по колу доторкуються одне до одного долоньками і посміхаються.)

2. Гра-розминка «Іграшка по колу»

Усі учасники стають у коло, тримаючи руки перед собою. У ведучого в руках іграшка, яку треба передати по колу з рук у руки якомога швидше так, щоб іграшка не впала на підлогу і при цьому назвати слова побажання .

ІІ. Розвиток мовленнєвого апарату й удосконалення навички читання

  1. Вправа для вироблення вмінь керувати диханням «Сонько»

Під час читання вірша вчителем діти спокійно дихають носом.

Всі соньки вже сплять маленькі,

Носики сопуть тихенько:

Вдих і видих, вдих і видих,

Вдих і видих, вдих і видих.

  1. Гра «Хто підніметься вище?»

  • Уявіть, що ви піднімаєтесь по поверхах багатоповерхового будинку.

  • Спробуйте вимовляти слово мова, поступово підвищуючи голос.

  • А тепер позмагайтеся із сусідом по парті: хто як високо зможе піднятися.

  1. Вправа для розширення кута зору. Читання пірамідок слів.

  2. Вправа «Знайди зайві слова».

  • Прочитайте вголос словосполучення. Знайдіть серед них зайве. Обґрунтуйте свій вибір.

ІІІ. Підготовка до сприйняття навчального матеріалу. Оголошення теми уроку

  1. Вправа для розширення поля читання

  • Відгадайте, про що розповідається у тексті. (Текст записаний у вигляді пірамідки, де верхні рядки короткі, а нижні довгі. Пірамідка закривається чистим аркушем паперу. Учень поступово відкриває рядки й читає.)

Слова

записані в рядки.

Вони звучать римовано.

Твір складається з одного, двох

і більше стовпчиків, який розкриває назву…

(вірша)

  1. Слухання віршів

  • Пригадайте вірші, які ви вивчили і його автора.

  • Зачитайте напам'ять перші чотири рядочки (вислуховуємо бажаючих)

  • Сьогодні ми ознайомимося із новими віршами українського поета Івана Антоновича Малковича.

І V. Робота над темою уроку

  1. Розповідь з елементами бесіди «Біографія поета»

Іва́н Анто́нович Малко́вич (10 травня 1961) — український поет і видавець, власник і директор видавництва «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА».   Закінчив Івано-Франківське музичне училище, скрипковий клас (1980) і Київський університет ім. Т.Шевченка, філологічний факультет (1985). 19-річним юнаком на всеукраїнському семінарі молодих авторів його було обрано найкращим поетом. Вихід його першої книги гаряче відстоювала легендарна українська поетеса Ліна Костенко. Автор поетичних збірок «Білий камінь» (1984), «Ключ» (1988), «Вірші» (1992), «Із янголом на плечі» (1997), кожна з яких ставала подією літературного процесу в Україні. Автор-упорядник понад 30 книжок для дітей, зокрема «Українська абетка», «Улюблені вірші». Живе і працює у Києві. З 1992 р. — власник і директор приватного дитячого видавництва «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА». Член Національної спілки письменників України (з 1986, на той час наймолодший член Спілки письменників СРСР). Іван Малкович народився 10 травня 1961 року в селі Нижньому Березові. У Івано-Франківську закінчив музичне училище за класом скрипки. Дитя Карпатських гір, Іван Малкович з ранніх літ вбирав їхню красу, захоплювався грою троїстих музик, особливо скрипаля Киселейчука, голос скрипки якого здавався хлопцю неповторним і найкращим з-поміж усіх музичних інструментів. А ще Іван ріс надзвичайно доброю, вразливою і спостережливою дитиною. Вірші талановитий хлопчина почав писати ще в шкільному віці. Приходив до редакції обласної молодіжної газети, несміливо відчиняв двері й тихо казав: "А я вірш приніс... Написалося!" Вищу освіту Іван Антонович здобув на філологічному факультеті Київського університету імені Тараса Шевченка. Якийсь час працював у редакціях видавництв "Веселка" і "Молодь», у журналі "Соняшник". Легенди й казки гір, таємничі вірування предків, безперечно, накладали відбиток на світогляд юного поета. Це засвідчує перша книжка його лірики - "Білий камінь", головними героями якої були чугайстри(добрі духи лісу, які рятують людей, коли вони заблукають у горах), мольфари та інші персонажі гуцульських міфів. Високохудожня книжка віршів молодого поета припала до серця багатьом шанувальникам слова. Ця збірка водночас є збіркою-біографією, збіркою-освідчення і збіркою-надією. Досить прочитати поезію "Подорожник" - відкриється дитяча душа поета, яка у прагматичному й жорстокому світі ніколи не подорослішає, бо внутрішньо не сприймає байдужості, користолюбства. Очевидно, не впадково видавництво "А-ба-ба-га-ла-ма-га", засноване Іваном Малковичем, спеціалізується на книгах для дітей. Як незмінний директор, поет бачить продукцію свого видавництва як таку, що здатна конкурувати з книгами, виданими не тільки в Україні, а й за кордоном. У 1988 році вийшла друга поетична книга Івана Малковича "Ключ", в 1992 - "Вірші", в 1997 - збірка "Із ангелом на плечі", в якій вміщено й популярні вірші з попередніх збірок, і нові поезії. Серед найкращих творів митця - поезія "Антонич". У ній образно сказано про роль визначного українського поета в житті країни. Дійство у творі відбувається за законами казки. З горіха, наче з яйця-райця, виходять земляки Богдана-Ігоря Антонича - збідовані, нещасні, чорні від праці й злиднів, позбавлені Божої опіки. Проте ціною власного життя поет спромагається на те, щоб дати лемкам право на майбутнє, зробити їхнє життя достойним їхніх же добрих і щирих душ, вміння цінувати прекрасне, творити шедеври мистецтва. Лірика Івана Малковича з роками стає все більш афористичною та художньо досконалою. Його ліричні герої - мудрі й тонкі натури, які усвідомлюють, наскільки нетривкий наш світ, а тому глибоко вірять у Бога і в те, що в кожній особі закладено дуже багато хорошого, світлого - і тільки розвиваючи кращі людські риси, ми порятуємо планету від катастрофи. Іван Малкович вважається одним іх найкращих сучасних поетів, а його видавництво - найуспішнішим в Україні. Це означає, що як митець і громадянин Іван Антонович реалізує себе багатогранно і щедро.

  1. Перегляд відео. Читання вірша «Із янголом на плечі »

  1. Бесіда за переглянутим відео

  • Кого ви побачили? Опишіть свої враження.

  • Де знаходиться поет під час читання вірша?

  • Про що розповідалося в вірші?

  1. Виразне читання вірша учнями.

Вчитель заздалегідь підготував текст вірша на партах.

ІЗ ЯНГОЛОМ НА ПЛЕЧІ 
Старосвітська балада

Краєм світу, уночі, при Господній при свічі 
хтось бреде собі самотньо із янголом на плечі.

Йде в ніде, в невороття, йде лелійно, як дитя, 
і жене його у спину сірий маятник життя, —

щоб не вештав уночі при Господній при свічі, 
щоб по світі не тинявся із янголом на плечі.

Віє вітер вировий,  виє Ірод моровий, 
маятник все дужче бухка,стогне янгол ледь живий…

А він йде і йде, хоча вже й не дихає свіча, 
лиш вуста дрижать гарячі: янголе, не впадь з плеча.

  1. Опрацювання вірша «Понад Дніпром гуде метро» (підручник с.149-152)

  1. Розгляд репродукцій картин «Дніпро»

“Лід на Дніпрі”

Іван Айвазовський, 1872 р

Місячна ніч на Дніпрі”

Архип Куїнджі, 1880 р.

Дніпро під Києвом”

Ян Станіславський, 1904 р.

Фото річки «Дніпро»

  1. Самостійне читання вірша учнями

  2. Перевірка первинного сприймання

  3. Читання вірша в парах.

  1. Фізкультхвилинка

Вихідне положення: учні шикуються рівними колонами між партами.

Зайчик щулився в кущах, (Обхоплюють себе руками, "тремтять").

Бо напав на нього страх.

Жовтий лист зашелестить, (Повороти головою вправо-вліво).

Зайчик зиркне — затремтить.

Жолудь з дуба упаде — (Кисті рук підставляють до голови, імітуючи вуха).

Зайчик вушками пряде. (Рухи кистями вниз-вгору).

Хмара сонечко закрила, (Учні піднімають руки вгору, потім повільно опускають їх вниз).

Слізки срібнії зронила. (Імітують падіння крапельок дощу рухами пальців).

Ми ті слізки позбираєм, (Нахил уперед, руками учні імітують збирання крапельок).

У травиці пошукаєм.

Як зайці, ми пострибаєм, (Стрибки на місці).

Як пташки, всі політаєм, (Руки в сторони, імітація рухів крил).

Потанцюємо ще трішки, (Руки на пояс, крок з притопом).

Щоб спочили ручки й ніжки.

Всі веселі? От чудово! (Учні сідають за парти).

А тепер до праці знову.

  1. Опрацювання вірша «Свічечка букви Ї» (підручник с.152-153)

  1. Виразне читання вчителем

  2. Словникова робота

Серпик – серп – молодий місяць вночі.

Затям - запам'ятай – візьми до уваги.

  1. Самостійне читання вірша учнями.

  2. Аналіз змісту твору.

  • Про кого розповідається у віршику?

  • Що покликана захищати дитина?

  • Як ви розумієте вислів «мова наша - солов'їна»?

  • Чи римуються слова в рядках вірша?

  1. Прослуховування шкільного твору, старшокласниці з нашої школи, на тему "...Поки ти живеш, вкраїнська мово, і я живу, і мій народ святий" (за поезією І. Малковича "Свічечка букви "ї")

Якого ж ми будемо племені-роду,

Якщо буде в устах наша мова згасать?

Чи будемо з вами тоді ми народом,

Як стихне вона в голосах?

А. Демиденко

Справжнім подарунком долі стало для мене перше знайомство з творчістю сучасного українського поета Івана Малковича. Перш за все мене зацікавила особистість самого митця — селянина за походженням, музиканта і мовознавця за фахом і поета за покликанням. Тільки небайдужа, енергійна, закохана у рідну землю людина могла у скрутний для країни час заснувати українське видавництво, аби піднести гідність рідного слова, показати маленьким українцям красу нашої мови і навчити цінувати її як найбільшу коштовність великого народу.

Саме цій темі присвятив І. Малкович поезію "Свічечка букви "ї". Вірш оригінальний за формою (його написано верлібром) і за змістом. Поет звертається до дитини, маючи на увазі всіх маленьких українців — майбутнє нашої країни, із закликом берегти рідну мову. Автор навмисне не став говорити про її давню історію, милозвучність і багатство — він лише просить маля "захищати своїми долоньками крихітну свічечку букви "ї" та "оберігати місячний серпик букви "Є". Звичайно, ці букви — то неповторна, "фірмова" ознака нашої мови. Поетові вони здаються "свічечкою" і "місячним серпиком", тобто маленьким, але яскравим світлом, що має освітити шлях у майбутнє цілому народові.

Глибоко хвилює І. Малковича доля української мови, яку називають у світі "солов'їною". Це гарно, що люди помічають її красу, із захопленням відзначають її органічність, але погано, на думку автора, те,що колись можуть настати і такі часи коли нашої мови не буде пам'ятати навіть найменший соловейко.

В останніх рядках міститься ідея цієї поезії: не можна любити рідну мову лише "на словах", сподіваючись, що вона і надалі прокладатиме собі дорогу, як сотні років до нас. Від кожного сьогодні залежить, якою отримають українську мову наші нащадки і чи отримають взагалі. Надмірний вплив інших мов, нешанобливе ставлення українців до рідного слова — ось що загрожує існуванню нашої "солов'їної", "калинової", "джерельної", духмяної, ніжної, мелодійної... Тож давайте ми, молодь, зробимо все можливе, щоб зберегти і прикрасити нашу національну гордість, нашу святиню. Давайте крізь усе життя пронесемо мудрість цих рядків:

Рідне слово... Ні, вітер огуди

Не затулить нам злякано рот.

Ми без нього так собі — люди,

А із ним — український народ.

V. Узагальнення вивченого

1.Робота в групах

Ознайомлення з віршами Івана Малковича. Учні діляться на групи і ознайомлюються з іншими віршами поета.

Трохи гуцульської джази-мантелязи

О низеньке старе піддашшя 
з шурхотливими маракасами осиних гнізд
 
у яких здавна дзумкотіла
 
маленька гуцульська джаза-мантеляза.

О повне горище 
старої напівоблущеної кукурудзи
 
серед якої виднівся чорний череватий ящик
 
з розбитими клавішами коти
 
ганяючись за мишами
 
іноді виконували на ньому
 
неймовірно віртуозні
 композиції

ТАВРІЯ

У Таврії крислаті лаври 
й перлини перські в мідних стернах, 
У Таврії таврянки й таври 
заводять сонну кров в тавернах.

Напохваті отруйні стріли, 
гаки — наорлені орлами. 
Блакитні очі у царівен 
і золоті ґердани.

Тепер у ті таверни тільки 
орли тавричеські літають 
й опісля щирої гутірки 
орельське пиво кружеляють…

[7 травня 1991]

УКРАЇНСЬКИЙ ПІВДЕНЬ

Тут іще не вивітрився дух 
кіммерійських срібел і куниць, 
ще тягучий спокій не ущух 
в цих струнких, величних молодиць.

Хіть землі невтолена й крута 
в них струмує з дикістю ріки. 
Глянь — хоробрих воїнів полки 
дозрівають в їхніх животах.

Я вже знаю, що це за земля, 
я вже знаю, що тут був за лад:

в цих жінках ще й досі промовля 
ніжно-навісний матріархат.

[6-8 лютого 1991]

КУБАНЩИНА

Дух — скомороха поборов: 
летить наохляп з пісні кляпом, 
гуде свавільно-вільна кров, 
ледь захаращена кацапом.

Від лаврських бань — до рускіх бань 
ця кров не рідшала й не гусла. 
Човенці чалять на Кубань 
дух прямувати в рідні русла.

Бо саме час, бо днина пізня, 
бо український шлях потах… 
Кордони наші вкаже пісня 
і черепи в очеретах.

[16 березня 1991]

ЛУБОК

Десь на звалищі, між будяками, 
на вугіллі, що мокне роками, 
янголів два:

один одному крила воскує, 
один одного в очі цілує, — 
дожидають Різдва.

Поруч з ними дитятко гоже, 
і ніхто розпізнати не може:

хто кого береже? —

чи дитятко цих янголів, а чи 
білокрилі — дитятко, що скаче — 
в небо важиться вже.

На цій чорній землі — що робити 
білим янголам? — вугіль дробити 
чи ридати в блакить?

Кожен янгол волить цю ж хвилину 
в сад небесний віднести дитину, 
але Бог не велить…

Десь, де скидано голі ялинки, 
де брудні помаранчів шкуринки, 
на померзлій траві

двоє янголів, з ними — дитятко, 
в кулачкові затисло колядку, — 
вже й по Різдві.

[23-24 червня 1992] 

ТРАДИЦІЙНИЙ ПОРТРЕТ ПОЕТА

Дуже делікатне створіння поет: 
плаче за кожною своєю сльозою. 
Ось він всівся під опудалом — 
спокоєм насолоджується. 
Надлетіли три горобці, 
перервали крильцями думку, 
сплетену ним, і, звичайно, 
як і належить сміливим горобцям, 
ще й послід впустили (видимість 
хоч якихось ґудзиків на плащі). 
Думає собі поет: 
— А чого цей добродій, 
що з мискою на голові стирчить наді мною, 
не прожене тих негідників? 
Аж ось воно що! — примружує око 
і потрясає пальцем поет,— 
добродій не має в що взутися. 
А земля вже зимна...— 
І з найзаклопотанішим виразом 
він розшнуровує свої черевики.

САД РІЗДВЯНИЙ

Хтось із дитям удвох 
бродить різдвяним садком. 
Каже дитятко: «я — Бог», 
трусить сніжком.

Кутає благодать 
їх в найтихішім з садів, 
пір'ям холодним риплять 
білі гусятка слідів.

Старший — услід ступа, 
став посеред зими, 
малому в подушку черпа 
неба із янголами.

Знає: прийдуть королі, 
знає: клякнуть умлівіч, 
знає: гусятка малі 
попідростають за ніч.

[листопад — 27 грудня 1992] 
ЖИТІЄ ЧАСНИКА

Похитується в грядці, як султан 
в осінній час увінчаний чалмою, — 
міністр-індус, вчарований собою, 
бо має гарні зуби й гарний стан.

Та ця його міністрість — то омана: 
насправді ж він запеклий чорнороб, 
його помпи із вечора до рана 
сопуть як прокляті, і не дурний сироп

вони помпують із земних цистерен, 
не білизну й не чорноту, як терен, — 
часник втягає в себе лють земну:

людський посол, він жертвує собою, 
щоби земля родила нам з тобою 
по картоплині і по кавуну.

[27-28 червня 1990]

ВЕЧІРНЯ (ГУСЯЧА) БУКОЛІКА

Стиха темінь снує

усе глибшу і глибшу 
докопує вечір криницю

ось і гуси вертають з левади:

їхня крізь вечір вервечка 
мов білий тунель мовби гуси

то вузлики з білою крейдою днів —

божі бутлі на біле із левади ідуть 
наслухають в собі бубнявіння 
іію кругліє й росте 
покалатує з боку на бік 
хилитає гусьми придивись:

біле в білому зріє 
і яріють жовтки — 
сонця тиха розсада

ще тихіше під ранок 
снуються тумани:

розсипається з вузликів крейда — 
розвіваються гуси навкруг 
і зливаються з обрієм ,тануть,

підіймається сонце з левади

де-не-де, лиш шкарлупи яєць у траві

[11 січня — 6 лютого 1994]

Пританцьовування на одній нозі

Oto jest spowiedz krety-yy-na... 
К.- І. Галчинський

Ой розкажи-но, Яри, и, и, но 
(це ніби сповідь моя), - 
яка полюбе дівчи, и, и, на 
такого кретина як я?

Яка полюбе Іва, а, а, на? - 
на тім"ї душе, е, вна ра-а-а-на; 
в руці - маю ружу, 
язик - за оружжа, 
а в серці якась коляда.

Буколіка з євшаном

З гір - з гостини - вертають вони, 
і лошиці несуть молодиць:
 
у жінок під серцями сини,
 
і лошата - в лошиць.

Будуть знову коні й мужі 
однакові бачити сни, 
будуть гризти ночей коржі 
й нюхати євшани.

Будуть гнати скажено овець, 
вірних травити псів, 
що каганчиками язиків 
світять шлях навпростець.

Западуться сімсот стежин, 
ззайчатіють вовки, 
як летітимуть до дружин 
коні і пастухи.

У хатках, що присипав сніг, 
у стаєньках - стократ 
цілуватимуть риси свої 
у синів і лошат.

З нічних молитов

Господи, літа стебельце 
всели до самітніх душ, 
дай кожному звити кубельце, 
і не поруш.

Хай кожен в цім світі спасеться, 
хай світить з-за темних круч 
довкола кожного серця 
віри твоєї обруч.

Далеке літо

Так пусто літо відійшло - 
вже й не дотягнешся рукою, 
бо, мов туман, тоненько скло 
між літом стало і між мною;

і хай воно пересікло 
обох нас; все ж дало в озброю 
принаймні стільки супокою, 
щоб хоч не битися в те скло.

Ніч. Осінь.

...бо все мине, як сад, що на очах пошерх: 
нам буде тільки ніч; ніч, як псалтир - постійна; 
а те, що звали "сад" - лиш, як луна, по стінах 
осяде сумно й не прошурхотить уже;

а те, що саду суть - те, що не знає меж - 
воно зимує там, де наше осягання, 
а де були плоди - лиш отворів волання: 
крізь них князі садів відлинуть, певно, теж. 

2. Вправа «Реклама»

Учні розповідають про вірш, який сподобався, за схемою і тим самим роблять йому рекламу.

VІ. Підсумок уроку

Вправа «Мікрофон»

Педагог учням пропонує учням два запитання, на одне з яких (за бажанням) вони відповідають.

  • Про що нове і цікаве ви сьогодні дізналися?

Що ви розповіли б про урок своїм друзям з інших

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу.