У другій половині 18 ст. Україна перебувала під владою Польщі. Неосяжні земельні простори України разом із селянами були власністю польських панів. Селян шляхтичі не вважали за людей. Кріпак для пана був тільки «бидлом», худобою. Він мусив шість днів на тиждень працювати на панів та, крім того, платити так звані натуральні грошові збори, відробляти «зажинки», «обжинки», «закоски», ремонтувати шляхи і т. ін. Крім економічного і політичного гніту український народ терпів ще й тяжкий національний та релігійний гніт.






