Зараз в ефірі:
онлайн-конференція:
«
Освіта проти насильства: методи профілактики та алгоритми реагування
»
Взяти участь Всі події

Конспект уроку. "Панас Мирний. "Хіба ревуть воли, як ясла повні?"

Українська література

Для кого: 10 Клас

17.04.2020

5896

394

1

Опис документу:
У конспекті подано блок уроків до вивчення творчості Панаса Мирного та його твору "Хіба ревуть воли, як ясла повні?". Форми і види робіт допомагають формувати навички характеризувати образи, зокрема Чіпки, пояснювати його поведінку психологічними чинниками; визначати роль головних жіночих образів у творі, розкривати їх.
Перегляд
матеріалу
Отримати код

Уроки 6, 7, 8, 9, 10, 11

Панас Мирний. «Хіба ревуть воли, як ясла повні?...»

Урок 6. Панас Мирний (П. Рудченко). Основне про життєвий і творчий шлях. Загальна характеристика

творчості.

Урок 7. «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» (1, 4 частини) - перший український соціально-психологічний роман,

свідчення його можливостей у художньому дослідженні дійсності. Співавторство з І.Біликом

Урок 8. «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» Широта представлення народного життя.

Урок 9. «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» Шлях Ничипора Варениченка: від правдошукацтва до розбійництва.

Урок 10. РМ(у). Роздуми над поняттями честі, справедливості, людської гідності й можливі способи їхнього

ствердження

Урок 11. «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» Жіночі образи, ствердження народних поглядів на духовне

здоров’я людини.

Мета:

  • Предметні компетентності: учень знає про життя прозаїка, його основні твори; розповідає про історію написання роману; коментує його сюжет (1,4 ч); характеризує головні образи-персонажі, зокрема Чіпки, пояснює його поведінку психологічними чинниками; визначає роль головних жіночих образів у творі, розкриває їх.

  • Ключові компетентності: учень порівнює роман із «Кайдашевою сім’єю» І.Нечуя-Левицького; знаходить спільне та відмінне в художній манері прозаїків; коментує власне розуміння понять честі, справедливості, людської гідності й можливі способи їхнього ствердження; переконливо й толерантно висловлює власні судження про ці поняття.

  • НЛ-2,3

Урок 6

Панас Мирний (П. Рудченко). Основне про життєвий і творчий шлях. Загальна характеристика творчості

  • Робота з підручником (ст. )

  • Заповнення «Літературного паспорта»

Панас Мирний. «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»

1.

Автор

Панас Мирний (справжнє прізвище – Панас Рудченко) та Іван Білик (брат Панаса)

2.

Назва

«Хіба ревуть воли, як ясла повні?» (із біблійної Книги Йова)

3.

Інші твори

вірші, 5 п’єс («Лимерівна»), оповідання («Лихий попутав»), переклади, публіцистика

4.

Алегоричність

Народ жив би мирно, якби не нестерпне гноблення (воли б не ревли, якби ясла були повні, було що їсти й пити). Воли – алегоричний образ уярмленого селянства

5.

Історія написання

Перший варіант – повість «Чіпка». Поштовхом став нарис Панаса Мирного «Подоріжжя од Полтави до Гадячого». Вперше надрукований у Женеві

6.

Жанр

Соціально-психологічний роман

7.

Літературний напрям

Реалізм

8.

Місце події

Село Піски

9.

Тема

Зображення на широкому суспільному тлі життєпису злочинця Чіпки від його народження до ув’язнення на каторгу

10.

Композиція

4 частини і 30 розділів

І частина – дитинство і юність Чіпки

ІІ частина – столітня історія села Піски

ІІІ частина – складна доля хлібороба, звивиста стежка його бунтарства

ІV частина – завершення його трагедії

11.

Сюжет

Сюжетні лінії: рід і життя Чіпки; рід і життя Максима Гудзя; Грицько та його дружина Христя; пани Польські; історія села Піски

12.

Проблематика

1) шляхи пошуку правди; 2) викриття паразитизму, хабарництва чиновників; 3) скалічене життя жінки у кріпосницькому суспільстві; 4) проблема дружби; 5) батьки і діти; 6) проблема пияцтва; 7) проблема злочинності

13.

Персонажі

Чіпка (Ничипір Варениченко)- «пропаща сила», Мотря (мати Чіпки), Галя (дружина Чіпки), Грицько Чупруненко (друг дитинства), Христя (його дружина)

14.

Прототипи

Розбійник Василь Гнидка = Чіпка; нянька Оришка = баба Оришка у творі

15.

Ключові слова

пошуки правди, розбій, пропаща сила

16.

Ключові події

народження Чіпки, дитинство Чіпки, служба в діда Уласа, Чіпка-господар, Чіпка втрачає землю, Чіпчин злочин

17.

Ключові цитати

- «немає правди на світі»

- «Куди не глянь, де не кинь – усюди кривда та й кривда!»

- «слизька дорога»

- «пропаща сила» (Чіпка)

18.

Заключна думка

19.

Вислови про твір

- «роман з народного життя», у якому «змальовано столітню історію українського села» (І.Франко)

- роман «Хіба ревуть воли…» - «будинок із багатьма прибудовами й надбудовами, зробленими неодночасно й не за строгим планом» (О.Білецький)

  • «Платформа роздумів»

- Чи випадково молодий чиновник Панас Рудченко вибрав собі псевдонім - Мирний?

- Що за цим криється?

- Якою особистістю був цей письменник?

  • Постановка проблемного питання

Таким його запам’ятав і полтавський лікар С.Мороз: «Високого зросту, трохи згорблений старик з похиленою вниз головою, зосереджений, вдумливий, привітний у розмові, добродушний, скромний у повсякденному житті, глибокий гуморист — таким пригадується мені П. Мирний. Менш усього він говорив про свої прекрасні літературні твори. Складалося враження, що він навіть намагався приховати свій великий письменницький талант».

Глибше зрозуміти життєві принципи та пріоритети письменника допоможе він сам. Ось уривок з листа до свого видавця. «…Коли мої твори що-небудь значать, мають яку-небудь вагу, то задля діла (справжнього діла) — вони одні тільки потрібні, а не моє ймення, котре, якщо наші нащадки признають, що його личить уславити, то знайдуть, як і чим. Самому ж себе уславляти — не приходиться, та й не личить».

  • Де ж витоки життєвих доріг письменника?

  • Гронування постаті письменника

дебют віршем «Україна» під псевдонімом Панас Мирний

повість «Чіпка»

працював чиновником 57 років

Панас Мирний перекладач творів Шекспіра

публіцист

письменник-реаліст

майстер психологічного аналізу

Урок 7

«Хіба ревуть воли, як ясла повні?» (1, 4 частини) - перший український соціально-психологічний роман, свідчення його можливостей у художньому дослідженні дійсності. Співавторство з І.Біликом

  • Історія написання роману (робота з підручником: ст. 48)

  • Бліц

1. Як назвав роман «Хіба ревуть воли?..» академік Білецький («будинком із багатьма

прибудовами й надбудовами,зробленими неодночасно й не за строгим планом»). Чому?

2. Що стало поштовхом до написання роману? (розлогий нарис Панаса Мирного

«Подоріжжя од Полтави до Гадячого», за основу якого взято розповідь візника про

місцевого розбійника Василя Гнидку)

3. Хто став співавтором роману «Хіба ревуть воли?...»? (брат Іван Білик)

4. Метафорична (алегорична) назва твору взята звідки? (із біблійної Книги Йова)

5. Які два підходи переплелися у романі? (публіцистичний – Івана Білика та художній –

Панаса Мирного)

6.Де був надрукований роман і чому? (у Женеві на кошти українських громад у 1880 році

через Емський указ)

7. Коли легально в Україні було надруковано твір? (у 1903 році під назвою «Пропаща

сила»)

Назву «Пропаща сила» Мирний дав другому виданню роману в 1903 р. з чисто цензурних міркувань. У зв’язку з указом 1876 р. про заборону друкування книг українською мовою роман не міг бути надрукований у Росії. Його вперше було надруковано в 1880 р. в Женеві. Близько чверті століття роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» царськими властями був заборонений. Тільки в 1903 р. твір уперше був надрукований в Росії.

Робота над романом «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»

  • Робота з підручником

  • Опрацювання теоретичного матеріалу (ст. 49-50)

  • Перевірка змісту твору (онлайн-тест, літературний диктант, клоуз-тест)

  • Словникова робота. Дати визначення понять (робота в групах):

  1. тема та ідейно-тематичний зміст твору

  2. соціально-психологічний роман

  3. жанрові й стильові особливості твору

  4. композиція та сюжет

  • Визначення сюжетних ліній (запис у зошити)

  • Рефлексія

Продовжити речення

  • Поштовхом для роботи над великим епічним полотном стало…

  • Співавтором роману є…

  • Роман не міг бути надрукованим у Росії у 1876 р. через…

  • За жанром роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» є…

  • У поняття «композиція твору» входять…

  • Основні причини жалюгідного становища селян у суспільстві — це…

  • Основною сюжетною лінією роману є…

Урок 8

«Хіба ревуть воли, як ясла повні?» Широта представлення народного життя.

  • «Дерево питань»

- Що таке риторичне питання?

- Чи є питання, закладене у назві твору, риторичним?

- У чому риторичність цього питання? Яка відповідь закладена у питанні?

- До чого тут воли, коли про них не розповідається у романі?

- Що таке алегорія? Метафора? Символ?

  • Слово-підсумок вчителя

  • Символічність образу волів виявилася настільки прозорою, що брати були змушені навіть змінити при перевиданні (1905 р.) назву роману на «Пропащу силу».

  • Автори зображують долю селянина Ничипора Вареника, який зі злиднів «намагається вийти в люди», але уклад пореформеного життя перетворює його на «пропащу силу» - розбишаку, що весь свій розум і хист віддав справі нерозумного протесту, а згодом перетворився на лютого зарізяку, злочинця.

  • Воли — символічний образ уярмленого селянства - не ревли, якби було що їсти й пити.

  • Словничок уроку

- національне

- загальнолюдське в літературі

- художній образ

- життєвий вибір

  • Робота в групах

1. Як представлене національне, народне життя у творі?

2. Як і що загальнолюдське розкрито у романі?

3. Які художні образи виведені у творі? Чи можна їх по групувати і як саме?

4. Як постає проблема життєвого вибору у романі? Перед ким такий вибір стояв?

  • Для роздумів

- Що вас найбільше вразило у творі? Чому?

- Хто із персонажів вас найбільше вразив і чому?

  • Домашнє завдання

Підготуватися до розгляду проблеми «Що зробило Чіпку Вареника «пропащою силою?», використовуючи текст твору (при потребі, матеріал підручника).

Урок 9

«Хіба ревуть воли, як ясла повні?» Шлях Ничипора Варениченка: від правдошукацтва до розбійництва.

  • Поміркуймо

- Як ви розумієте проблему вибору?

- Чи завжди людина має вибір? Від чого це залежить?

  • Творче завдання

Створити загальнолюдський моральний кодекс на основі прислів’їв, приказок.

  • Все добре переймай, а зла уникай.

  • Добре ім’я — найкраще багатство.

  • З ким поведешся, в того й наберешся

  • Життя прожити — не поле перейти.

  • Де є життя, там є й надія.

  • Життя любить того, хто за нього бореться, а нищить того, хто йому піддається.

  • Який порядок у себе заведеш, таке й життя поведеш.

  • Круглий стіл «Що зробило Чіпку Варениченка «пропащою силою»?»

  • «Психолог» (створити психологічний портрет Чіпки)

+

добрий

справедливий

працьовитий

люблячий

здатний кохати

співчутливий

бажає служити громаді

озлоблений

піддається під вплив

зневірений

слабкодухий

  • Що означає слово «слизький»?

- Чи можна життєвий шлях Чіпки назвати «слизькою дорогою»?

- Які злети і падіння були в житті Чіпки?

- Що стало останньою краплею, що призвело до злочину?

  • Пригадаймо, чиїм сином був Чіпка.

Мати - зневажена селянка, яка й хати власної не мала. Єдине багатство - це

працьовиті руки й чесна душа.

Батько - панський попихач, утікач із панської неволі, москаль. Тобто, Чіпка походить з тих найбільш обділених, уярмлених українців, які народжувалися й виростали з тавром невільника. А тут ще й — «байстрюк», «виродок». Чіпка змалечку відчув себе нелюбим, відкинутим, другосортним. Так мало радості й добра зазнав, і так багато болю.

  • Які особливості характеру проявляв Чіпка в дитинстві та юності? Чи щось насторожило вас?

Найкращі свої риси малий проявляв у спілкуванні зі своїми добрими наставниками - бабусею Оришкою та дідусем Уласом: він виявляв свій природний розум, метикуватість, прагнення творити добро. Водночас рано усвідомлена соціальна кривда сприяла тому, що виростав хлопець надто нервовим, озлобленим, готовим до помсти. Пригадується, як у відповідь на покарання Чіпка хоче підпалити обійстя свого хазяїна Бородая. Насторожує і момент, коли разом із пустотливим та байдужим Грицьком Чіпка з насолодою відкручує голови горобцям. Можна простежити, як у нього з дитинства розвивається неконтрольоване психікою почуття помсти, яке часто перевершує саму правду.

  • Чи траплялося вам у середовищі підлітків спостерігати невиправдану жорстокість?

  • Розкажіть про Чіпку-хлібороба, охарактеризуйте його почуття і настрій в той період життя?

  • Чому так тяжко сприйняв герой те, що в нього забирають землю?

  • Що є свідченням слабкої волі Чіпки?

  • Хто підказував йому вихід із становища?

Чіпка любив землю, знав їй ціну - і не лише матеріальну. Недаремно, саме тут, серед полів, до Чіпки прийшло кохання. Разом із землею він втрачає віру в справедливість, у людей: «Що тепер я? Людський потикач, наймит?.. Пропало, все пропало, і добро, і душа пропала…, бо немає правди між людьми».

Мотрі також було жаль землі, але найстрашніше було втрачати сина. Відчуваючи серцем недобре, вона каже: «Навіщо, це ти, сину, сам собі лихо робиш? Це ж ти сам себе з світа зживаєш. Плюнь ти на ту землю!.. Що ж робити?.. Жили ж он без землі кілька літ, та хліб їли. й тепер не сидітимемо без нього. Тоді ти малий був, — сама пучками та ручками заробляла, — та не померли з голоду. А тепер — не те, що тоді!.. Тепер і ти заробляєш, і я допоможу».

Хіба це не було добрим научуванням? Але Чіпка не послухався матері. Відтоді він то втрачає людську подобу, то знову приходить до тями і стає тим бажаним, добрим Чіпкою, що подобається й автору й читачам.

  • Які вчинки Варениченка викликають у вас осуд?

  • У яких випадках він чинить переступи, порушує найголовніші правила народної моралі й етики?

  • А в яких епізодах Чіпка проявляє кращі риси свого людського єства — розсудливість, мудрість, доброту?

  • Дайте оцінку вчинкам Ничипора після вигнання із земства?

  • Яке із згаданих на початку уроку прислів’я могло б стати коротким підсумком його безславного кінця?

Пристрасть Чіпки до чарки, невміння правильно оцінити свої вчинки викликають осуд. Тверезіючи, він розумів, що чинить щось жахливе, але знову в горілці топив біль, а разом із ним і все те добре, що залишилося в його душі. Селяни розуміли страждання скривдженого парубка, проте не прощали йому злочинного життя, зневажливого ставлення до матері. Не прощає йому й автор. То чи не повторює Чіпка своїм життям той логічний ряд: неволя — приниження — пияцтво — злочин.

У хвилини розпачу з вуст Чіпки прозвучали зболені слова: «Де ж правда?» Так і не знайшов він відповіді на це питання в суспільстві, серед якого жив. А вибори до земства, які стали підлим обманом і наругою над безграмотними селянами, остаточно вбили віру в справедливість. Аморальність пореформеної Росії автор показав через підкупи, хабарництво, вражаючий цинізм чиновників.

Але й сам Чіпка виявився не гідним поваги людей. Озлобленість і мстивість керують його вчинками. Грабежі на шляхах він називає «відбиранням свого», зрівнюванням багатих з бідними. Отже, відплата за особисту кривду стає потворною, злочинною стосовно інших. Коли ж Чіпка остаточно знавіснів, розтоптав надії коханої дружини Галі на щасливе родинне життя, втопив рештки своєї честі в безневинній крові родини Хоменків, вироком прозвучали Галині слова: «Так оце та правда?! Оце вона!!!»

  • Які почуття вкладено в слова Галі? Що рухало вчинками Чіпки: розум чи почуття?

У народі кажуть: ніколи не приймай рішення у гніві. Чіпка ж не замислювався, перш ніж зробити якийсь крок. Його серце ніколи не радилося з розумом, ставало сліпим у злобі й часто вело на слизьку дорогу. Тому всі його добрі наміри й помисли були перекреслені жахливими вчинками, кривавими злочинами.

  • «У творчій лабораторії письменника»

Складання підсумкового плану-характеристики Чіпки

Сюжетні епізоди

Поведінка героя

Прийоми розкриття

Характерні риси Чіпки

Зустріч Чіпки з Галею

Огляд поля

Соціально- психологічний

портрет

Красень, фізично сильний, мужній

Одібрання у Чіпки землі

1. Відмова Чіпки дати писареві хабаря

Діалог Чіпки з писарем

Чесний, працьовитий

2. Чіпка запив

Внутрішні монологи

Ненависть до багатіїв, царських властей

3. Чіпка дарує Грицькові свій хліб

Розмова Чіпки з Грицьком і Христею

Вірний у дружбі

4. Нічні пограбування

Внутрішні монологи, розповідь автора

Думки про гроші

3. Виступ Чіпки на захист скривджених селян

1. Виступ Чіпки проти москалів

Звернення-заклик до селян і козаків

Сміливий, безбоязний бунтар

2. Терплячість Чіпки під час катування

Соціально- психологічний портрет.

Вольовий, терплячий

3. Чипчині плани рівняти бідних з багатими

Внутрішній монолог, промова

Стихійний месник за соціальні кривди

4. Вибори в земство

1. Чипчині виступи на захист громади

Звернення до селян і козаків

Захисник інтересів громади, стихійний бунтар

2. Скарга до губернатора, зневір’я

Внутрішній монолог

Відважний, наполегливий

3. Зневір’я у власний шлях

Розпач від незнання шляхів боротьби з царизмом, поміщиками й капіталістами

5. Заслання Чіпки на каторгу

Презирство до Грицька

Соціально- психологічний портрет

Нескореність

  • Прослухати відгук про Чіпку (О. Гончар. Перший симфоніст української прози, 1978 р.) Спробувати зробити власні висновки.

У молодості Чіпка — горда й незалежна людина. Він ладен стати на оборону правди людської, він здатний на вчинок безкорисливий. Іноді такі натури виявляли себе в справах героїчних, їхні імена, як, приміром, імена Олекси Довбуша чи Кармелюка, народ оповив легендами. Потенційно, внутрішнім ладом душі Чіпка чимось рідня цим натурам. Проте на відміну від них він пішов іншим шляхом. Скалічений у нерівній боротьбі із системою гноблення й несправедливості, він, що подавав світлі й великі надії, в кінці роману деградує, втрачає людське обличчя, стає бандитом, кривавим убивцею, якого зрікається навіть рідна мати. Суворий реалізм письменника виявився і в тому, що він, «не пожалів» свого героя, у всій нещадності показав його складну життєву еволюцію. (Відповіді учнів)

  • Слово вчителя

Чіпка — тип селянина-трудівника. У його образі автор відбив найістотніші риси трудящого селянства за капіталізму: працьовитість, любов до землі, ненависть до поміщиків, куркулів й інших експлуататорів, пристрасне бажання волі й кращого життя.

Проте Чіпка в змалюванні П. Мирного не тільки позитивний герой. У ньому, на думку автора, є і негативні риси. Чіпка недостатньо зв’язаний із трудовим народом. Він не став на шлях організованої боротьби проти експлуататорів, а потоваришував з п’яницями, розбійниками, морально зіпсованими людьми. Співчуваючи, підтримуючи його в боротьбі проти поміщиків, чиновників, земців, народ засуджує ті вчинки Чіпки, які зв’язані з розбоєм, з грабежем. Гине сила, яка в інших соціальних умовах могла б дати велику користь народові. Ось чому автори назвали Чіпку «пропащою силою».

  • Міні-модуль «Суд».

Робота в групах за картками-«питальниками»

Картка 1-ої групи

  • Зміст роботи:

«П’ючи та гуляючи, підібрав собі Чіпка трьох товаришів щирих. Лушня, Пацюк та Матня — одна думка, одна гадка». За своїм походженням, «друзі» Чіпки Варениченка були його родичами. Лушня був сином пана Совинського, а Пацюк та Матня — пана Польського, того самого, що й Чіпки батько.

Дослідіть з тексту твору, що спричинило переродження парубків на розбійників.

  • Рефлексія:

• Чим відрізнявся Чіпка від своїх товаришів?

• Як виростав Лушня на панському добрі?

• Які вчинки характеризують його як бездушну людину?

Картка 2-ої групи

  • Зміст роботи:

Дайте порівняльну характеристику Чіпки й Грицька. Як формувався характер Чіпки й Грицька в дитячі та юнацькі роки?

  • Проаналізуйте цитату з твору. Чому Грицько не шукає тієї правди?

— А ти шукаєш правди?

— Як, що тобі до того, Чіпко? Скажі мені, Бога ради?.. Адже тобі від того ні знобить, ні гріє.

— Як не знобить? А правда де? Де та правда, по котрій нам весело жити? Де вона ділася?..

— А нема правди, — одказав Грицько — то живи так, як і всі живуть.

— А як не дають жити? Що тоді?

— То все мана тільки!

— Ой, Грицьку! Ой, братику! Не кажи так, важко мені, пече мене таке слово».

  • Рефлексія:

• Чи легше жити Грицькові з маною на очах?

• Чому Чіпка не може жити за принципом Грицька?

  • «Аукціон думок» (визначити 7 основних причин «гріхопадіння» Чіпки)

  • Перегляд презентацій «Чіпка Варениченко. Падіння і злети»,

«Чіпки Варениченко. Шлях до гріхопадіння»

  • «Займи позицію»

  • Чіпка злочинець чи правдошукач?

  • Чи можна виправдати вчинок Чіпки?

  • Домашнє завдання

  • Створити міні-модуль «Суд» (за групами).

  • Підготувати повідомлення «Елементи фольклору в романі».

Урок 10

РМ(у). Роздуми над поняттями честі, справедливості, людської гідності й можливі способи їхнього ствердження

  • Прислів’я і приказки в романі

Із певною ідейно-композиційною метою П. Мирний широко використовує в романі багатства народної мови. У прислів’ях і приказках, як відомо, знайшла своє відображення народна мудрість, народна спостережливість над явищами суспільної дійсності. Панас Мирний використовує тільки ті прислів’я і приказки, які допомагають йому реалістично відтворити становище трудящих за капіталізму.

Низку влучних прислів’їв Мирний вставляє на початку розділів та підрозділів, і вони часто відіграють роль епіграфів. Так, у розділі V «Тайна-невтайна» перед розповіддю про смерть баби, а потім про історію Чіпчиного батька автор вживає прислів’я: «Життя — це стерняста нива: не пройдеш, ноги не вколовши». або: розділ Х «Пани польські» (ч. ІІ), автор починає прислів’ям: «Біда, кажуть, не сама ходить, а з дітками».

Розділ XIV (ч. ІІІ) починається прислів’ям: «Життя, кажуть, прожити — не поле перейти. Життя — що погода». І далі в розділі розповідається, як у Чіпки несправедливо відібрали землю. Чіпку виключають із земства.

На початку підрозділу, перед тим, як розповісти про смерть Максима, автор вживає прислів’я: «Горе, кажуть, об горе чіпляється». Такий продуманий добір прислів’їв посилює ідейний зміст роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»

  • Слово вчителя

Чи сповідував у своєму житті ці святі моральні принципи головний герой роману Чіпка Варениченко? Ні. Можливо, те, що він час від часу був надто свавільним, робив переступи прадідівських законів, і призвело його до морального падіння. Правда, на те були й інші причини зовнішнього характеру, що ускладнювали шлях Чіпки.

Тому його доля викликає у нас неоднозначні думки.

Як бачимо, головний герой роману — психологічно складна, вразлива натура. Добре і зле в ньому живе водночас. Тому глибокий аналіз цього образу викликає в нас так багато різних міркувань, спонукає замислитись над суттю людського буття.

Урок 11

«Хіба ревуть воли, як ясла повні?» Жіночі образи, ствердження народних поглядів на духовне здоров’я людини.

  • Образи жінок-селянок

У романі П. Мирного є низка образів жінок-селянок, змальованих автором правдиво і з великою сердечністю. Це — образи матері Чіпки — Мотрі, його баби — Оришки і дружини Грицька — Христі. Найповніше зображено образ Мотрі.

  • Образ Мотрі — один із найтрагічніших в українській літературі.

Мотря — селянка — біднячка, чесна, невсипуща трудівниця. «Не судилося Мотрі щастя. Не зазнала вона його змалку: не бачила дівкою, жінкою, не сподівалася замужньою вдовою».

Після хвилини непевного щастя (пізнього заміжжя з Остапом Хрущем) зазнала вона страшного лиха. Забобонні селяни зневажали та неславили її (що пішла заміж за двужона), відмовляли в роботі. Мотря насилу прогодувала себе, стару матір Оришку та малого Чіпку.

Чіпка підріс та громада відсудила їм землю. З’явилися які-не-які статки, худоба і найголовніше для селянина — земля. Та й те щастя було примарним: продажні судді відсудили Мотрину землю «приблуді» з Дону, а сам Чіпка, не дошукавшись правди, спився, скривдив матір та прогнав її з дому.

Мотря є втіленням людської моралі. Її совість, сумлінність, її душа не дозволяли приховати синів злочин. Вона мати, але вона й людина, що має боротися зі злом.

  • Висновки

Мотря — тип трудящої жінки-селянки, зворушливий образ матері-страдниці. Муки й печалі Мотрі соціально обумовлені. Винен в її безталанні несправедливий соціальний устрій, в якому панували поміщики й капіталісти.

  • Галя — «польова царівна» і «розбишацька дочка» — прагнула ввійти в лихе товариство «тихим янголом-спасителем», а правду, справедливість бачила в любові, доброті, чесності, щирості. Ніщо у світі, на її думку, не виправдає злочин і вбивство. Риторичне: «Так оце та правда?!» — стало підсумком її життя, сподівань, любові; дізнавшись про Чіпчин злочин, вона наклала на себе руки.

  • Творча робота

  • Скласти сенкани до образів Галі, Христі, Мотрі, Оришки, Явдохи

  • Слово вчителя

Як бачимо, у кожного з персонажів — власна доля. Вони по-різному думають, по-різному шукають своє щастя, по-різному влаштовують життя. Але в художньому творі ці люди живуть поруч, взаємодіють.

  • Що ж наповнює літературні персонажі роману такою життєвою силою?

Очевидно, те, що їхні характери ми пізнаємо не лише через вчинки, зовнішнє життя, а через думки, сумніви, переживання і вподобання, болі й муки.

Заглиблення авторів у внутрішній світ людини дало змогу заглянути в саму душу уярмленого народу України на межі двох епох — часів кріпосництва й періоду реформ. І що ж ми побачили там? Попри прояви егоїзму, низькопоклонства, лакейства, спричинені неволею, кращі представники народу несли в собі здорове зерно народної моралі й етики. Пригадайте епізоди, в яких персонажі найбільше проявляють свою доброту, чесність, мудрість. Учні наводять приклади.

Симпатією в читача викликають ті персонажі, в яких проявилися найкращі риси українського народу — доброта й любов до ближнього, працелюбство, почуття гідності й честі, які в усі часи мають бути основою життєвої філософії кожного молодого покоління.

Чіпка

+

-

Повертівши в руках вирване жито, він скинув очима на другий бік межі; знову глянув на свою ниву, наче рівняв дві ниви між собою, — і промовив вголос: "Бач... на нашому полі жито краще, ніж у дядька Кабанця: моє таке густе та гонке, а в його — ледве од землі одлізло, — низеньке, жовте, засмоктане..."

Мотря під холод дві дошки спалила, бо не було чим у хаті прокурити... Бідота несказанна, злидні невилазні!

Утишиться трохи Чіпка, сяде на колінах у баби, або приляже головкою. Щоб забавити дитину, почне йому баба казочку про рябеньку курочку або про горобця — доброго молодця... Чіпка слухає — й дума: "І чого отой дід з бабою плаче? чого тая курочка кудкудаче?.. І чому тій билині зразу не поколихати горобця — доброго молодця?!."

Як підріс Чіпка — став бігати, то вибіжить було з двору на вигін, та прямо до дітвори так і чеше. Так же . й дітвора його не приймає. Зараз почнуть з його глузувати, щипати, а іноді поб'ють та й проженуть... 

— Виродок іде! — кричить, забачивши здалека Чіпку, білоголовий, миршавенький хлопчик.

— Запорток! — підхопить другий... — Ходім до його!

Дуже любив Чіпка казки слухати. В казках його зроду розумна голова знаходила немалу роботу. Казка була йому не вигадкою, а билицею. Не раз хлоп'я рівняло казку до життя, а життя до казки — і само собі міркувало, дивувалося... В казці звірі та птиці те саме й так само говорять, як і люди... 

Він би зміг, — матері очі видрав, або сам собі що заподіяв, якби не баба... А то вона, її тиха мова гасила його лютощі. Як почне, бувало, його умовляти, — та словом, як повивачем, зів'є... За те Чіпка любив бабу: душі не чув у їй. Що баба не скаже, усе послухає. А матері не любив і не слухав... Од бійки то сховається, то втече; а послухати — не послуха. Не раз Мотря з серця гірко плакала...

А так — птиці щебечуть, воли ревуть, собаки гавкають... І ніхто не знає, що вони кажуть... "А добре б — дознатись: що то каже скотина, як іде ревучи з поля додому? яку пісню співає пташка в лузі?.. І чого — одні пташки так гарно щебечуть, а от горобці — тільки цвірінькають?!. І про що то розмовляв травиця між собою, коли, мов жива, шелестить малими листочками!.."

Отак жив Чіпка, ріс, виростав у голоді та в холоді, у злиднях та недостачах. І все сам собі, як палець. Другі до дітей, до гурту, а він знай самотою, самотою... Забереться було у бур'яни, нарве квіток, назбира кузьок, та й грається ними нишком. А до людей, до дітвори — ні! Чіпка мав добру пам'ять: з неї ніколи не виходила думка, що він "виродок"; він ніколи не забував бабиної ради... Собі на лихо, рядом з добрими думками, в малому серці ворушилося щось недобре, невпокійне... Розбуджене, воно не давало йому забутися, ніколи не прощало нікого, коли бачило яку помилку... І росло лихо в його серці — і виростало до гарячої відплати, котра не зна ні впину, ні заборони... Не було тоді нічого, перед чим би він оступився; яка б страховина перед ним не вставала — не злякати їй його відважного духу, упертої думки, палкого серця... Такому нема на світі нічого такого, чого б він злякався. Ні бог, ні люди не страшні йому...

Од билинки перелітали до птиці; од нтиці до скотини; од скотини до чоловіка — поки не засягали всього світа! І здавався він йому увесь живим, балакучим. 

Хазяїн приказує: "Піди, Чіпко, загороду почисть". А Чіпка піде на тік, забереться в ожеред соломи та й давай з неї то верчики крутити, то хрести вив'язувати...

Раз якось розсердився господар, що не послухав Чіпка, — узяв його та й вибив. Розсердився й Чіпка... та трохи за малим не опалив хазяїна! Як не було в хаті нікого, він поліз у піч, витяг жару в покришку, та й виніс у хлівець... Добре, що люди побачили — залили.

— Старий, сину, будеш, як усе знатимеш. Не думай про се: то погане слово! Викинь його з голови... То тільки злі діти так кажуть...

— Я не буду злий, бабусю!.. — одказує Чіпка, — та й задумається.

Чіпка слухає — і проходить по його душі страх, холод... і шепче він стиха за дідом: "Грішні ми, прокляті душі!.. І мати моя грішна, — думає він, — бо вона мене била малого, вона мене серед зими на шлях викидала, щоб не просив хліба... А баба не грішна: вона мене ніколи не била; вона мені усього давала, жалувала мене, вговорювала, от як дід... І дід, мабуть, не грішний... А Грицько? Грицько — грішний: он як він верхи на барані пре!.."

— Грицьку! Грицьку! — скочивши на ноги, крикнув Чіпка: — не їдь на барані — гріх!

Тулиться Чіпка до баби та стиха шепче: "Я, бабусю, буду добрий... я злого не робитиму, то й бог мене не поб'є... А отих дітей, що мене били та проганяли — тих бог поб'є, бо вони злі!.. я буду добрий, бабусю..."

Чіпка дивиться то на горобенят, то на діда: чи не скаже чого дід? Дід лежав собі мовчки. "Значить, правда, що вони кричали: "жив-жив!" — подумав Чіпка, та як схопиться... Очі горять, сам труситься...

— Стривай, Грицьку! стривай! не бий... Давай краще їм голови поскручуємо!..

Добре Чіпці у діда підпасачем. Робота неважка, саме припала йому до вподоби — по його літах і по його душі. Та не те, щоб і без користі. Дід брав за літо по п'ятаку од вівці. Шага давав на Чіпку та Грицька, та ще хліба мішків з п'ять, та ягнят двоє або троє на рік. Чого ще? На харч він собі заробляв, гроші йшли на одежу, ягнята — на прибуток.

Першою такою колючкою в Чіпчинім житті була смерть бабина. Йому тоді тільки що сповнилось п'ятнадцять літ. Баба вже була стара-стара, як молоко біла, як сухар суха. Уже й літом з хати не вилазила, хіба у палючий день вийде було з хати, сяде на призьбі, складе свої сухі сині руки на колінах та й гріється проти сонця. А восени все жаліється та жаліється Мотрі:

— Оже, дочко, щось мені погано... Так погано, так погано! Чую, наче в мене всередині щось застигає; руками й ногами зовсім не володію, не знаю, чи й є вони в мене... Мабуть, це вже м о я за мною приходить...

Так казала Оришка звечора, а до світа — й богу душу оддала.

"Бідний мій тату! — думав він. — Не знав ти долі від самого малку — може, аж до смерті... Ганяла вона тебе з одного краю світа на другий, од панського двору до Дону, од Дону — до прийому... Де ж тепер ти? Що тепер з тобою?.. 

Не вспіло одно гаразд забутися — друга приключка приключилася, котра обізвалась на всім останнім житті Чіпчинім.

Чіпці минуло сімнадцять літ.

Ой, боже наш, боже! Ти — всесвітній царю: ти все бачиш, все знаєш... ти один наглядаєш над землею і маєш волю над нею... Чому ж ти не скараєш злого — хай не карає доброго?! Чому ти не вдариш на злочинця своїм гнівом праведним?.. Ні... ти мовчиш... мовчиш, як глупа ніч... До тебе не доходить плач наш... наші сльози... їх заступили од тебе вороги наші... Ти не скараєш їх... ні?!

Дід глянув і стрівся очима з палкими Чіпчиними.

— Пан одніме. Чіпко!.. він одбере, мій сину!.. У двір піду — старого недовгого віку коротати в неволі... покину вас... Усе покину: степ, овець... Лиска-сердегу...

— Не одбере він... ні! Хай тільки одбере... Я йому такого пущу півня!! — грізно каже Чіпка. Дід аж не стямився.

— Що це ти кажеш, сину? Чи ти маєщ бога в животі, а царя в голові?! Схаменись! Його спалиш, а через його й другі погорять... Йому ж тільки шкоди наробиш, він собі швидко знов вибудується; а то — убогі погорять, що, може, тільки й щастя, що свій захист є... Оханись, господь з тобою!

— Що, мамо, робити? дід у неволі... чи не взятись мені з ким овець пасти?

Очумався уже в хаті...

— Так отакий мій батько був, мамо?

— Який?

Чіпка почав розказувати...

— Такий же...

— Чому ж ви мені давно цього не казали?

— То що б було, сину? Замовк Чіпка. Щось думав...

На Чіпку налягла ще гірша журба, ще міцніше сповивав його смуток. То, було, хоч з дідом одведе душу, розважиться, а тепер — діда нема... і в двір не пускають!

"Нема діда, — думає Чіпка, — і землянка, така ще недавно привітна, тепла, стала холодною та неодрадною... От що робить сильний з немічним! Пани — з кріпаками... Вони й з моїм батьком таке виробляли... одібрали його від мене... я його не знаю, не бачив... покрили мою голову соромом, докорами... Прокляті!"

Тяжко образила Чіпку громадська неправда. "Чи я не служив? чи я не годив? чи за мене яка пропажа сталася?.. І де правда? де вона? І громада, бачу, живе кривдою... Скрізь однаково..."

  1. Був допитливим

  2. Любив бабусю

  3. Любив слухати казки

  4. Мріяв вирости добрим, ніколи не бути злим

  5. Працьовитий

  6. Не тримав злості на батька

  1. Важко народився

  2. Ріс безбатченком

  3. Зростав у злиднях

  4. Мати била

  5. Однолітки не приймали

  6. Громада образила

  1. Виколупав очі іконі

  2. Мало не спалив Бородая

  3. Скручував голови горобцям

— Чи воли, бабусю, говорять?.. — питає Чіпка в Оришки.

— Бог їх зна, сину... Кажуть би то, що говорять.

І розказує баба, як уміє, про все те Чіпці. "Скот, мов, ніколи не реве без нужди... як вертається додому та реве — то він радіє, що скоро дома буде, та спочине... А може, голодний, то поїсть, підживиться... 

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу.