Конспект уроку "Господарське життя в нашому краї (Брідщина)" / Історія України, 9 клас

Опис документу:
Важливим чинником формування національної самосвідомості учнів є вивчення історії рідного краю, яка найтісніше пов’язана з історією всієї країни, є її найважливішою складовою. Саме з вивчення історії рідного краю починається усвідомлення високих понять «Батьківщина», «патріотизм» тощо.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Історія України

Наш край (Галичина/Брідщина)

9 клас

Тема. Господарське життя: стан сільського господарства, промисловості та торгівлі. Соціальне становище та соціальні рухи. Повсякденне життя мешканців краю (2 години)

Україна – постійне прокляття, яке самі над

собою проголосили її гнобителі… Доки не буде

виправлене зло, зроблене українцям, доти не

можливий дійсно міжнародний спокій.

Кароль Гавличек-Боровський

(чеський письменник)

Мета: з’ясувати стан господарства і характер економічних відносин, охарактеризувати побут та повсякденне життя населення нашого краю, формувати вміння робити повідомлення, презентації проектної діяльності; виховувати почуття гордості за свій край.

Очікувані результати уроку.

Після цього уроку учні зможуть:

  • назвати галузі промисловості, що набули розвитку в першій половині ХІХ ст.;

  • показати на карті найбільші західноукраїнські міста, в яких відбувалися ярмарки;

  • пояснювати поняття і терміни: «фільварок», «пропінація», «шарварок», «дідичі», «морг»;

  • характеризувати соціально-економічне становище західноукраїнських земель у першій половині ХІХ ст.;

  • характеризувати побут та повсякденне життя населення нашого краю.

Обладнання: карта «Українські землі в складі Австро-Угорської імперії», ілюстрації, діаграми, матеріали учнівських презентацій.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань

Урок на розвиток критичного мислення

Хід уроку.

І. Організаційний момент.

ІІ. Актуалізація опорних знань учнів.

Бесіда за запитаннями.

  1. Які зміни відбулися в становищі західноукраїнських селян в ході урядових реформ 70-80 рр. ХVІІІ ст.?

  2. Чи ліквідували ці реформи незадоволення західноукраїнського селянства своїм становищем?

  3. Які відмінності були в соціально-економічному ладі Австрійської імперії та Речі Посполитої?

Проблемне питання

  • Як ви вважаєте, позитивно чи негативно вплине на економічний розвиток міста Броди входження нашого краю до Австрійської імперії?

Для розв’язання цього питання застосовуємо прийом «Дискусійна шкала», який допомагає швидко визначити думку класу щодо спірного питання, об’єднатися в групи за поглядами та переконаннями, організувати диспут.

Учитель креслить на дошці шкалу такого виду:

Негативно Не визначилися Позитивно

Учні мають клейкі картки, на яких записані їхні імена та прізвища. Вони виходять до дошки і наклеюють папірці відповідно до власних переконань. Свої картки учні розміщують на різних рівнях сприйняття ідеї і власного («відсоткового») переконання щодо неї. Вчитель має наочну картину переконань учнів і зможе вибрати правильну стратегію для розв’язання проблеми. Наприклад, далі можна розподілити клас на групи і організувати диспут, в ході якого учні можуть вільно висловити і відстояти свою думку, опираючись на певні факти; можуть у ході диспуту змінити думку і перейти в іншу групу. Вчитель може залишити питання відкритим і дозволити учням остаточно визначитись з прийняттям рішення під час підведення підсумків уроку.

Вчитель пропонує учням висловити своє розуміння епіграфу до уроку. (Метод «Мікрофон»)

Вчитель

(Структурований огляд). Економічна політика австрійського уряду насамперед зводилася до нещадної експлуатації природних багатств українських земель.

  • Якими природними ресурсами багатий наш край? (Учні відповідають на питання).

Економічна політика австрійського уряду у нашому краї мала відвертий колоніальний характер і була спрямована на те, щоб Галичина, Буковина і Закарпаття і надалі залишалися економічно відсталими сировинними придатками до розвинутих західних промислових районів Австрії. Один з перших губернаторів Галичини граф П. Гесс відверто і цинічно зазначав, що галицькі землі разом з Буковиною можуть бути тільки постачальниками хліба для західних частин Австрії.

Подивимось, як вплинула політика австрійського уряду на соціально-економічний розвиток західноукраїнських земель.

Вчитель оголошує тему і очікувані результати уроку, на основі яких учні визначають проблему уроку. (Формулюється і записується на дошці проблемне питання).

З’ясовуються необхідні для використання на уроці джерела інформації.

Формулюються пункти плану уроку і записуються в зошити.

План

  1. Стан господарства і характер економічних відносин:

А) промислове виробництво;

Б) торгівля;

В) стан сільського господарства.

2. Повсякденне життя мешканців краю.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

  1. Стан господарства і економічних відносин

А) Промислове виробництво

Випереджальне завдання

Під час пояснення нового матеріалу випишіть у зошити назви галузей промисловості, які розвивалися на західноукраїнських землях у першій половині ХІХ ст.

Записи учнів можуть містити такі положення:

Галузі промисловості, що набули розвитку в першій половині ХІХ ст.:

  • текстильна;

  • шкіряна;

  • соляна;

  • сірчана;

  • залізорудна;

  • тютюнова;

  • лісова;

  • ґуральництво;

  • броварництво;

  • цукрова;

  • соледобувна;

  • видобуток нафти.

Проблемне питання

Промисловий переворот у чеських та німецьких провінціях Австрії негативно вплинув на молоду західноукраїнську промисловість. Поміркуйте чому? (Відповіді заслуховуються після розповіді вчителя).

Розповідь вчителя.

Імперські власті цілком свідомо гальмували розвиток західноукраїнської промисловості. Якщо в західних (німецьких і чеських) провінціях з 20-х рр. ХІХ ст. промисловість перейшла до фабричного виробництва із застосуванням новітньої техніки, то на західноукраїнських землях вона все ще перебувала в стадії мануфактури та дрібного ремесла. Внаслідок цього в галузях промисловості були зайняті понад 150 тис. осіб, що становило лише 2% населення краю. У середині ХІХ ст. виробництво промислової продукції на душу населення на західноукраїнських землях було в п’ять разів нижчим, ніж у чеських та німецьких областях імперії.

Неприхована колоніальна суть політики австрійського уряду щодо Галичини чітко виявилася й у основній індустріальній галузі – нафтодобувній промисловості. Одержану нафту вивозили з західноукраїнських земель, як правило, у сирому стані. ЇЇ переробка відбувалася здебільшого в промислово розвинутих регіонах імперії, що позбавляло край можливості мати власну нафтопереробну промисловість. Аналогічна практика застосовувалася й щодо розвитку інших галузей західноукраїнської промисловості: гірничої, лісової, шкіряної тощо.

Військові замовлення, зумовлені наполеонівськими війнами, дещо пожвавили промисловий розвиток Західної України. Наприкінці першого десятиріччя ХІХ ст. тут функціонувало майже 100 підприємств мануфактурного типу. Однак період тимчасового економічного піднесення вже наприкінці 20-х рр. змінився застоєм. Галицькі й Буковинські мануфактури в цей час не мали підтримки імперського керівництва, навпаки – їхня діяльність блокувалася й гальмувалася одночасно декількома способами:

  • встановлення великих податків;

  • позбавленням пільг та державних субсидій;

  • дискримінацією крайових виробів на західноєвропейських ринках.

Тільки в 30-40-х рр. промисловість краю почала поступово виходити з кризи. У цей період на західноукраїнських землях працювало майже 250 мануфактур, проте вони не мали парових двигунів і лише деякі з них використовували у виробничому процесі водяну енергію. Більшість мануфактур була власністю поміщиків і розміщувалася в селах. У містах Східної Галичини працювало тільки 50 промислових підприємств. Перші дві парові машини зявилися лише в 1843 році.

В Галичині на першому місці стояло ткацтво. Майже не було села чи фільварку (Словникова робота), де б не виробляли полотна, яке йшло до Відня, Брно, Будапешта. Успішно розвивалися соляна, залізорудна, тютюнова, лісова галузі. (Робота з ілюстративним матеріалом підручника – с.83).

Розвивалося шкіряне виробництво, призначене для експорту. Засновувалися нові керамічні, залізоробні підприємства, ливарні заводи.

Серед різних промислових галузей Галичини найрозвинутішими було ґуральництво (винокуріння) і броварництво (пивоваріння) На західноукраїнських землях воно набуло величезних розмірів. Внаслідок цього наприкінці ХІХ ст. тут буде зосереджено понад 50% усіх ґуралень Австро-Угорщини. Це пояснюється тим ,що галицькі поміщики ще з шляхетських часів користувалися так званим правом пропінації, тобто винятковим правом виробництва та збуту горілки та пива. Вони повністю звільнялися від сплати податків та акцизних зборів з виробництва алкоголю (Словникова робота).

Австрійські власті. Жорстоко експлуатуючи природні й матеріальні багатства краю, не проявляли належної турботи про місцеве населення. Тут була найнижча в імперії заробітна платня й водночас найдовший робочий день, який тривав від 10 до 12 годин, а нерідко й усі 14-16 годин на добу. На дуже низькому рівні була охорона здоровя та праці, а також техніка безпеки робітників.

Б) Торгівля.

Учні отримують листки зі схемою «Розвиток торгівлі».

Завдання

Запишіть у зошит:

  • товари, які вивозилися з західноукраїнських земель і які ввозилися;

  • міста – центри торгівлі і позначте їх у контурних картах.

Розповідь вчителя

На західноукраїнських землях швидко формуються торгівельні центри. Формами торгівлі, як і в Наддніпрянській Україні, були ярмарки і базари. Спеціалізовані ярмарки відбувалися не лише у великих містах – Львові, Чернівцях, Станіславі, Тернополі, Бродах, а й у невеликих населених пунктах. Робота з ілюстративним матеріалом (літографія «Ярмарок на площі св. Юра у Львові»).

Розвивалися торгівельні зв’язки Східної Галичини з українськими землями у складі Російської Імперії. Місто Броди стало центром торгівлі між цими двома частинами України. Із Галичини вивозили деревину і полотно, а з Наддніпрянської України ввозили худобу та промислові вироби.

Прикладом життя торгового міста може стати повідомлення про місто Броди, підготовлене учнем.

Повідомлення учня

В кінці ХVІІІ ст. Броди, які після загарбання Галичини Австрією опинилися на самому австріійсько-російському кордоні, стали одним з основних осередків, що з’єднував торгівлю Австрії та її провінцій, а також торгівлю країн Європи (Італії, Німеччини) з Росією, країнами чорноморського басейну й далі – з країнами Азії. Місто Броди отримало статус «порто-франко», тобто товари, що транспортувались транзитом через Австрію, не обкладались у Бродах жодним митним збором. Центральна влада у Відні наказувала властям міста всіляко сприяти діяльності торгівельних гільдій, які в основному знаходилися у руках євреїв, що становили більшу частину міста. Містом вільної торгівлі Броди були з 1779 до 1880 року. В період дії привілею вільного міста (до 1880 року) завдяки великій торговій діяльності Броди бурхливо зростали, помітно збільшувалася кількість населення. У 1778 році Броди налічували 10 887 чол., а вже у 1820 році -19 471 чол. В цей час Броди були найбільшим містом Галичини після Львова.

У 1774 році обсяг торгівлі Бродів перевищував обсяг торгівлі всієї Галичини. На початку ХІХ ст. торговий оборот Бродів зростає. Річний торговий оборот Бродів дорівнював у 1784 році 4 226 000 золотих ринських. Найважливіше місце посідає торгівля з Росією. Вартість товарів у 1839 році, завезених з Росії у Броди і вивезених через Броди у Росію, дорівнювала 5 млн. руб. З Росії привозили хутра, вовну, віск, збіжжя, коні, шкіру (особливо юхту) , льон, коноплі, пір’я. Інтереси торгівлі та її купців захищало російське консульство, засноване у 1827 році, яке проіснувало там аж до 1895 року – до часу перенесення його у Львів. Пограничним торговим пунктом Російської держави було місто Радзівілів (Радовилів). У Росію через Броди вивозили різні товари з Австрії та її провінцій а також з багатьох країн Західної Європи. Це були коси і різні металеві вироби Штірії, скляні вироби Чехії, рукавички з Відня, готовий одяг з Берліна й Англії, вина з Франції, цукор (з кінця ХVІІІ – на поч. ХІХ ст.) з міст Англії Гамбурга. У 1854 році через Броди в Росію вивезено 20 тис. центнерів колоніальних товарів. розвиткові торгівлі в Бродах сприяла збудована в 1869 році залізнична колія Львів – Броди, яка пізніше з’єднала Броди з Радовилівом і в 1873 році – з Росією.

Ці масштаби торгівлі впливали на специфіку розвитку самого міста, на його соціальну структуру і класову боротьбу.

В кінці ХVІІІ – на поч. ХІХ ст. понад 12 тис. жителів міста були пов’язані з торгівлею, з якої черпали засоби на проживання, починаючи від багатьох купців і кінчаючи візниками, вантажниками та іншими робітниками. У Бродах було понад 500 купців. Тут містилося 20 великих і 200 малих складів для різних товарів, 27 комісійних і експедиційних будинків. У 1850 році в Бродах засновано торгівельно-промислову палату, яка займалася питаннями торгівлі і ремесла в Золочівському, Чортківському, Тернопільському і Бережанському округах. В кінці ХVІІІ – на початку ХІХ ст. тут залишаються старі феодальні способи виробництва – з великою перевагою дрібного цехового виробництва. Спроба швейцарської фірми Ісак Генрі і Абрагам Вірханд заснувати тут у 1782 році вовнянопрядильну фабрику зазнали невдачі; безрезультатними були і намагання заснувати у Бродах в кінці ХVІІІ ст. шовкову мануфактуру.

У 1806 році в Бродах було 646 ремісників різних професій, а в 1820 році їх кількість зросла до 738 чоловік. Існували й далі професійні ремісничі організації. Окремі цехи мали токарі, золотарі, кушнірі, бляхарі, римарі, сідлярі, ковалі, мотузники, ливарників, кравці, позументники, мідники, столяри, теслі, шевці, склярі, палітурники, пекарі, різники, миловари та інші ремісники. У ХVІІІ ст. найпоширенішим було кравецьке ремесло. В 1764 році кравецький цех налічував 123 майстри. Проте змінилися функції цехів: зникли їх регламентації, втручання у справи виробництва, можна було вільно займатися ремеслом. запанувала вільна конкуренція.

Багате торгове життя міста, що спиралося на транзитну торгівлю і торгівлю чужими товарами, не сприяло розвиткові промисловості ні Галичини, ні самих Бродів. В кінці ХVІІІ і на початку ХІХ ст. тут залишаються старі феодальні способи виробництва – з великою перевагою дрібного цехового виробництва. Спроби заснувати в місті бавовнопрядильну фабрику, а згодом – шовкову мануфактуру зазнали невдачі. Наштовхнувшись на протидію австрійських властей, які не були зацікавлені у промисловому розвитку Галичини.

Вчитель. Торгівельні зв’язки почали набувати міжнародного характеру. Так, наприклад у країни Західної Європи експортувалися сільськогосподарські продукти та сировина. Але, не витримуючи конкуренції з розвинутою фабрично-заводською промисловістю інших регіонів Австрії, західноукраїнське примітивне мануфактурне виробництво на кінець першої половини ХІХ ст. з року в рік деградувало й занепадало. Тісно пов’язана з розвитком промисловості торгівля теж була слабо розвинутою. У Галичину ввозилося товарів на суму в 10 разів більшу, ніж вивозилося.

Отже, колоніальна політика австрійської імперії гальмувала модернізаційні процеси перетворення мануфактурної промисловості у фабрично-заводську й економічний розвиток західноукраїнських земель у цілому.

В) Стан сільського господарства

Розповідь вчителя (Метод «Запишіть останнє слово за мною» - метод обговорення почутого (прочитаного), при якому учні по черзі керують обговоренням тих моментів пояснення вчителя (самостійного читання тексту), які вони вибрали. Вчитель розбиває свою розповідь на окремі фрагменти, дає можливість учням оцінити почуте і визначитись, яке питання вони хочуть обговорити. Питання, що були поставлені учнями під час обговорення і не мали відповіді, записуються на «Дошку запитань» для пошуку відповіді до наступного уроку.

Реформи позитивно позначилися на господарському житті Західної України. Але вони не були настільки глибокими, щоб суттєво змінити ситуацію, що склалася тут ще за часів Речі Посполитої. До того ж наступники імператорів-реформістів Леопольд ІІ (1790 – 1792) та Франц ІІ (1792 – 1835) стали на шлях контрреформ, особливо у селянському питанні. Була відновлена панщина, зросли селянські повинності. Життя багатьох селян було злиденним.

Робота з ілюстративним матеріалом - мал. «Бідняцька хата в селі».

Основною галуззю економіки західноукраїнських земель, як і раніше, залишалося сільське господарство. Через існування кріпацтва воно також перебувало в стані глибокої кризи. Переважна більшість найкращих земель належала поміщикам, державі та церкві. У 1844 році в Східній Галичині, де було 3,5 тис. сіл, панські володіння становили майже половину всіх земель (47.1 %), селянські – 48,9%, вільні (землі міських громад, вільних селян, церковних парафій) – 4 %. (Вчитель пояснює, використовуючи діаграми). Якщо на одне селянське господарство в 1847 – 1849 рр. припадало 8,9 моргів землі, то на один панський маєток 775 моргів.

Словникова робота:

Морг – одиниця земельної площі в Польщі, Литві та на загарбаних ними українських і білоруських землях у ХVІ-ХVІІІ ст. У Польщі були найпоширеніші морг старий коронний (0, 5985 га), новопольський (0,5602 га). У Литві морг дорівнював 0,7123 га. Польський морг використовувався як одиниця земельної площі й в Австро-Угорській імперії.

Поміщики постійно зменшували селянські наділи. З 1787 по 1848 рік у селян відібрано понад 1 млн. моргів землі. Унаслідок цього на середину ХІХ ст. більшість селянських господарств Східної Галичини мали земельні наділи, які не могли прогодувати селянської сімї.

Не ліпшим було становище й селян Буковини, а в 40-х рр.. ХІХ ст.. значна частина селянських господарств Закарпаття взагалі стала безземельною.

Розмір селянського наділу залежав від функцій, які виконувало селянське господарство в панському маєтку. За переписом 1847-1859 рр. у Східній Галичині структура селянських господарств мала такий вигляд: повні селяни (повнонадільні, які користувалися 20 моргами землі) становили 8,3%; півселяни (10-20 моргів) – 23,4%; загородники (до 2 моргів) – 27,2%. У Північній Буковині селяни за економічним становищем поділялись на 4 групи: заможних (фрунташі), котрі мали повні наділи – 4,9%; середняки (міклаші) -16,1%; малоземельні (кодаші) - 61,2%; безземельні халупники і коморники – 17,1%. На селі виникає новий тип господаря-підприємця. Окремі повні селяни, що мали по 30-80 моргів землі, використовували працю поденних робітників, в основному коморників.

Робота з документом ( Метод «Обміркуйте –Об’єднайтесь у пари – Обміняйтесь думками» - учні самостійно читають документ і обмірковують варіант відповіді на поставлене питання; далі в парах порівнюють свої відповіді, вибудовують позицію і підбирають аргументи на її захист. Вчитель вибірково викликає кілька пар і просить їх поділитися своїми відповідями з усім класом. )

Завдання

Прочитайте уривок «Життя селян Галичини і Буковини в 40-50-х рр. ХІХ ст.» з подорожніх листів письменника Василя Кельсієва.

  • Яким, на вашу думку, було соціальне становище західноукраїнських селян в першій половині ХІХ ст. ?

Заслухавши відповіді учнів, вчитель підводить підсумок.

Вчитель. Нещадна кріпосницька експлуатація поєднувалася з небаченими насильствами й сваволею поміщиків та управителів панських маєтків. Вони могли забирати селянські земельні наділи, ув’язнювати, заковувати у кайдани, жорстоко катувати залежних від них селян. Загрозливе малоземелля західноукраїнських селян, рутинна техніка, відсталі форми господарювання, тяжке кріпосницьке гноблення зумовлювали деградацію селянських господарств, злидні, голод і вимирання сільського населення, особливо в період стихійних лих. За словами І. Франка, у неврожайні роки в краю вибухав голод, люди їли кропиву, гірчицю та кору, цілими громадами тікали на Поділля, в Бессарабію, а бувало й таке, що їли трупи померлих людей.

  1. Повсякденне життя мешканців нашого краю

Презентація учнівських проектів:

  • «Домашні промисли та ремесла»

  • «Транспорт і засоби пересування»

  • «Знаряддя праці»

  • «Житло»

  • «Предмети побуту»

  • «Народний одяг»

  • «Традиційні страви»

  • «Звичаї та традиції»

Варіанти презентацій:екскурсія, мультимедійна презентація, фотоколаж, опис і демонстрація, дегустація та ін.

ІV. Рефлексія

В кінці уроку вчитель повертає учнів до проблемного питання, та «Дискусійної шкали», пропонує учням за допомогою методу «Прес» відповісти на питання: «Яким же чином (позитивно чи негативно) вплинуло на розвиток міста Броди входження нашого краю до Австрійської імперії?»

VІ. Домашнє завдання

Написати твір-есе «Наш край – історія жива»

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Впровадження веб-квестів в освітній процес»
Левченко Ірина Михайлівна
36 годин
590 грн

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.