Конспект обрядового свята ("Стрітення")

Дошкілля

Для кого: Дошкільнята (5-6 років)

25.03.2020

201

5

0

Опис документу:
Продовжувати знайомити дітей з обрядами і звичаями украхнського народу, Розвивати уяву,кмітливість,фантазію,уміння мислити метафорами,розширити словник дітей, сприяти розвитку спостережливості,бережливому ставленню до природи.
Перегляд
матеріалу
Отримати код

ОБРЯДОВЕ СВЯТО «СТРІТЕННЯ»

Для дітей дошкільного віку

Мета: Продовжувати знайомити дітей з обрядами та звичаями українського народу. Поповнювати знання дітей про українську природу, природний календар. Розвивати уяву, кмітливість, фантазію, уміння мислити метафорами.  Розширяти словник дітей словами – стрітення, заклички, хуга, завірюха, бокогрій, заметіль, хуртовина, відлига, тощо ; вдосконалювати українське мовлення. Сприяти розвиткові спостережливості дітей, бережливому ставленню до природи, соціалізації особистості дитини. Виховувати любов до рідної природи, людей, птахів, інших живих істот, в цілому, до своєї Батьківщини.

Хід свята: ( Зала прикрашена ялинками, сніговичками, сніжинками на задньому плані. Також квітами,  зображенням птахів. В центрі – яскраве сонечко).

Ведуча: Діти, вітаю вас на нашому святі. Давайте пригадаємо, яка зараз пора року, який місяць? (Відповіді дітей – зима, лютий).

А яка пора року змінює зиму? ( Відповіді – весна).

Дитина: ( читає вірш Л.Кондрацької)

Лютий – місяць дуже лютий:

Запитає, в чому взутий.

Виє хуга – завірюха,

Не пускає без кожуха.

Але сонечко сміється,

Стиха до землі проб’ється,

Хоч частинку, хоч хвилинку,

А погріє її спинку.

 Ведуча: Діти, українці святкують зустріч зими з весною наприкінці лютого. І свято це називається Стрітення. Прадавні українці ототожнювали природні явища з живими істотами. Вони вірили, що Зима, Весна, Літо, Осінь – це живі люди, і зверталися до них піснями і закличками.

Відгадайте загадки:

-         Махнула птиця крилом

І покрила увесь світ білим килимом. (Зима)

-         Хто вночі у лісі, полі

Побілив усе довкола.

Хто смереку і ялинку

Вбрав у сніжну кожушинку. (Зима, сніг)

-         Троє коней у Зими,

Швидко мчать перед саньми.

Шлях морозом скутий.

Дивні коні у Зими.

Коней тих назвали ми … (грудень, січень, лютий)

-         Лід на річках, сніг на полях,

Віхола гуляє  - коли це буває? (Взимку)

Ведуча:  Українці вірили, що наприкінці зими у лютому стара Зима зустрічається з молодою Весною і між ними відбувається суперечка: кому бути – Зимі чи Весні. Зима вдягнена в полатаний старий кожух, через плече перекинута  порожня торбинка, а в руках стара Зима тримає надщерблений горщик з льодом.  Весна – це молода, весела, вродлива дівчина, в гарній вишитій квітами сорочці, зеленій плахті. В руках вона тримає весняні квіти.

( До зали заходять герої свята – Зима і Весна)

Весна: Боже поможи тобі, Зимо!

Зима: Дай Боже здоров’я і тобі!

Весна: Бач, Зимо, що Літо назбирало і напрацювало, ти все поїла і попила!

(Танок Зими з Сніговичками)

Ведуча: Про підсумки суперечки Зими і Весни люди узнавали по погоді. Якщо до вечора ставало тепліше, значить перемагала Весна, а якщо холодніше, то перемагала Зима. Місяць лютий прадавні українці називали – мочавець, кружень, бокогрій, тому що часто бувала відлига, або хуртовина. З того боку, де світило сонечко,  вже було тепло і капали бурульки, а з іншого – холодно. Тому у лютому часто бували заметілі, хуртовини. Здавалося, що Лютий лютує, тому що не хоче покидати землю. Цей місяць був коротший , ніж інші місяці: не 30 або 31 день, а 28 або 29 днів.

Дитина: ( розповідає вірш Н.Забіли)

Третій місяць зветься Лютий,

А лютує він тому,

Що на світі довго бути

Не доводиться йому.

      Хоче Лютий, щоб на світі

      Панувала вік зима.

      Та поволі сонце гріти

      Починає крадькома.

Довші дні, коротші ночі,

Он уже й струмок тече!

Лютий знов, як зарегоче,

Знов морозом припече.

     Та здаля вже крок за кроком

     Йде весна, веселий час,

     І розгніваний до строку

     Лютий геть тіка від нас!

Ведуча: Щоб прискорити прихід весни, у прадавніх українців був звичай закликати весну піснями, закличками, подарунками, солодким печивом у вигляді жайворонків, тому що жайворонки першими прилітали навесні додому. Українські діти підкидали це печиво угору і співали .

Діти:

Вилети, гулю, горою,

Винеси літо з собою,

Винеси літо – літечко

І зеленеє житечко…

Діти:

Пташок викликаю

З теплого краю:

Летіть соловейки

На нашу земельку.

Спішіть ластівоньки

Пасти корівоньки!

Діти:

-Чом, ти, жайворонку так рано з вирію прилетів?

Іще на горах сніженьки лежать!

Іще на долинах криженьки стоять!

-Ой, я тії сніженьки крильцями розжену,

Ой, я тії криженьки ніжками потопчу!

Дитина:

Благослови, мати,

Весну закликати!

Весну закликати,

Зиму проводжати!

Зимочка в возочку,

Літечко в човничку!

Ведуча: А дівчатка збиралися в окремий гурт, гукали весну, співали заклички.

Дівчата:

-         Весняночко – паняночко,

           Де ти зимувала

-         Зимувала у садочку,

-         На кілочку пряла.

Пряла на кілочку

           Горобцю на сорочку.

Що виведу нитку –

Горобцю на свитку,

Що виведу другу –

Горобцю на пугу,

Щоб позоставались кінці –

Горобцю на штанці.

Дівчата:

Ой, виходьте, дівчата,

Та в сей вечір на вулицю

Весну красну стрічати,

Весну красну вітати.

Будем весну стрічати

Та віночки сплітати,

А віночки сплетемо
хороводом підемо!

(дівчатка співають пісню «Веснянка» Сл. І муз. Г.Гриневича)

Дівчата:

-Ой, весна, весна, днем красна,

Що ж ти, весно, принесла?

-Принесла я вам літечко
Ще й рожеву квіточку.

Хай вродить житечко,

Ще й озимая пшениця,

І усякая пашниця!

(Дівчата танцюють танок «Ой, у лузі калина»)

Ведуча: Народним символом українців є журавель. Він є символом любові до своєї Батьківщини, символом вірності своїй землі. Тому про журавлів люди складали багато пісень і легенд.

Хлопчик: (Читає вірш Олександра Олеся «Веснянка»)

А вже красне сонечко

Припекло, припекло!

Яснощире золото

Розлило, розлило!

На вулиці струмені воркотять, воркотять!

Журавлі курликають

Та летять, та летять!

Засиніли проміні

У ліску, у ліску…

Швидко буде земленька

Вся в вінку, вся в вінку!

Ой, сонечку, батечку,

Догоди, догоди,

А ти, земле – матінко,

Уроди, уроди!

Хлопчик: (Читає вірш С.Жупанина «Журавель»)

Облітав журавель сто морів, сто земель.

Облітав, обходив, крила, ноги на трудив.

Ми спитали в журавля, де найкращая земля?

Журавель відповідає: Краще рідної немає!

Ведуча: Із святом Теплого Олекси люди пов’язували останню перемогу весни. У цей день пасічники виставляли вулики. Можна було почути перший пташиний спів – пісеньку вівсянки – «Телегіз-з-з, телегіз-з-з, покинь сани, бери віз!» А ще старі люди казали, що на водоймах було чути, як щука-риба хвостом лід розбиває.

Дівчинка: (читає вірш Т.Шевченка)

Встала весна,

Землю чорну,

 Сонну розбудила.

Уквітчала її рястом,

Барвінком укрила.

І у полі жайворонок,

Соловейко в гаї

Землю убрану весною

Радо зустрічають!

Діти: (співають пісню  «Весняні квіти» Сл.О.Пчілки, муз. В.Демянчука)

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу.

Вітаємо зі святом працівникі́в осві́ти

та даруємо 100 грн

кешбеку!

Кешбеком можна оплатити 50% вартості будь-яких цифрових товарів та послуг на порталі «Всеосвіта»

Отримати кешбек можна з 1 до 14 жовтня 24 жовтня та використати протягом всього місяця.