Конспект на тему : " Літо"

Опис документу:
Літній цикл свят, як і весняний, був заповнений хліборобськими турботами, доглядом за посівами, але не мав чітко окреслених меж. За народними прикметами, його початок визначали останніми днями квітня. За іншими спостереженнями, початок літа пов’язували з періодом, коли на дубах з’являлося листя. Якщо до дня Теодора (29 травня) дуби добре зазеленіли, то й літо мало бути врожайним.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код

Літо

Літній цикл народних українських свят. Традиції та звичаї.

Літній цикл свят, як і весняний, був заповнений хліборобськими турботами, доглядом за посівами, але не мав чітко окреслених меж. За народними прикметами, його початок визначали останніми днями квітня. За іншими спостереженнями, початок літа пов’язували з періодом, коли на дубах з’являлося листя. Якщо до дня Теодора (29 травня) дуби добре зазеленіли, то й літо мало бути врожайним.
В основі літнього обрядового циклу лежить культ рослинності та магія заклинання майбутнього врожаю, культ сонця та культ померлих. Він включає такі основні свята: Зелені свята (Трійцю), Купайла (Івана Купала), Петрів День (Петра та Павла) та призабуті нині свята Лади, Ярила, Громові свята.
З-поміж урочистостей літнього обрядового циклу найважливішими були Зелені свята, які не мають точно визначеної дати, а випадають через сім тижнів після Великодня.
Закінчувався літній цикл днем святої Мокрини, у народі ще кажуть: "Свята Мокрина осінь приносить". У рештках обрядових дійств, розпорошених по «громових святах», годі дійти первісної суті давніх святкувань наших предків, і лише в Зелених святах і купальському торжестві збережено ядро прадавньої обрядовості літнього циклу.


5 травня - Ляля, або Красна гірка

6 травня - День святого Юрія

23 травня - "Симонове зело"

22 травня - День святого Миколи Чудотворця

Трійця (Зелені свята, П'ятидесятниця) (у 2017 році - 4 червня)

25 червня - День Онуфрія Великого

7 липня - Івана Купала

12 липня - Петра і Павла 

1 серпня - День святої Мокрини 

 

* * *

 

 

Наталя Карпенко. Літні прикмети у віршах

"П’є веселка воду –
На стійку негоду,
А як вмить розтане –
Всюди ясно стане."

 

19 серпня - Великий Спас (за книгами Олекси Воропая та Василя Скуратівського)

Дев'ятнадцятого серпня за новим стилем є свято Преображення Господне, або Спаса. В цей день у церкві святять груші, яблука, мед і обжинкові вінки, або жмут колосся жита й пшениці. Повернувшися з церкви, родина, звичайно, врочисто сідала за стіл і розпалялася: їли яблука з медом і запивали виноградним або яблуневим вином, — «щоб садовина родила». В середній смузі України від цього дня вже можуть починатися приморозки, а тому й кажуть: «Прийшов Спас, держи рукавиці про запас!»(Василь Скуратівський)

 

14 серпня - Маковія (Маковея). Свято «Першого Спаса», «Спаса на воді», «Медового Спаса»

Маковія - одне з найулюбленіших у народі свят. Відзначають його 14 серпня. Цього дня у церквах святили воду, квіти й мак. Так звану маковійську квітку переважно робили з городніх квітів, але додавали в букет і лісові квіти. Пишний букет складався з чебрецю, чорнобривців, м’яти, васильків, нагідок, польових сокирок тощо. Додавали інколи й голівку невеличкого соняшника, і все це обв’язували червоною стрічкою. Свято Маковія називають іще Першим Спасом, Спасом на воді, Медовим Спасом. Воду, освячену на Маковія, вважають цілющою. Цього дня хворі на пропасницю купалися в річці. А в давнину ще й святили колодязі та воду в річках. Медовим його називають тому, що вулики до того часу наповнюються медом і традиційно пасічники починали медозбір. Тільки після освячення першого меду в церкві на Маковія можна було розговлятися.

 

2 серпня - День Пророка Іллі (народні традиції та прикмети)

Згідно із народними віруваннями, Святий Ілля є наступником громовика Перуна, повелителя блискавки та грози. Святий Ілля їздить небом у вогняній колісниці і б'є чортів блискавками. Громові стріли - кам'яні, після удару вони на сім сажень уганяються в землю, а через сім років виходять на поверхню. Хто знайде таку стрілу — щасливий, бо вона лікує від усіх хвороб.

12 липня - День святих Апостолів Петра і Павла (народні традиції, обряди та звичаї)

Петра і Павла — особливе свято,
Що хліборобства сутність розкрива:
І боязко, і любо зустрічати
Найбажанішу пору цю — ЖНИВА!

За свій врожай молися, хліборобе!
Бо ж зараз ти й природа — сам на сам
І чи твоя молитва до вподоби
І полю, і серпу, і небесам?

Дванадцятого липня за новим стилем — день святих Первоверховних Апостолів Петра і Павла, або, як кажуть наші селяни, «Петра». В цей час у багатьох районах України починаються жнива, а звідси й походить народне вірування про те, що справа святого Петра — «жито зажинати».

7 липня - Івана Купала. Купальські обряди українців. Святкування Івана Купала за народними звичаями та традиціями

Івана Купала - це день літнього сонцевороту, що є одним з найдавніших свят нашого народу. Символізує він єднання сонця і води, і головними його атрибутами є купальне дерево і опудало Марени. Купальне дерево дівчата прикрашають квітами, ягодами, стрічками і водять навколо нього хороводи. В інших селищах замість дерева роблять солом 'яне опудало - Марену. Одягають у жіночу сорочку, прикрашають. Після всіх веселощів і танців Марену кидають у воду. Якщо Марена - символ води, то палаюче колесо - символ сонця. 

Зелені свята. Трійця. П’ятидесятниця. Народні традиції та звичаї

Трійця відзначається на сьомий тиждень після Великодня ще називається Зеленими святами. У 2017 році Трійця відзначається 4 червня. 

Зілля в свято приймає 
На відправі освячення – 
Бог у зілля вселяє 
Особливе призначення.

Після Божої служби – 
Всі до гаю скоріше...
І поринемо дружно 
В свято найвеселіше.

Під прикрашеним колесом
На найвищім з дубів 
Той, хто славиться голосом, 
Вже затягує спів.

22 травня - День святого Миколи Чудотворця (народні традиції)

"22-го травня за новим стилем (9-го травня - за старим) у церковних календарях відзначається як день перенесення мощей Святого Миколая Чудотворця з Лікії до італійського міста Бар. Уперше це свято було встановлене папою Урбаном II, що жив у ХІ-му столітті, був папою в роках 1088 - 1099. Отже, це є свято Західньої Церкви й воно не визнавалося греками, але в Україні цей день святкувався. До українського церковного календаря це свято було введене Митрополитом Єфремом при кінці ХІ-го століття. Між іншим, цей факт може свідчити про те, що ми мали в той час дружні стосунки з Римом." (Олекса Воропай)

6 травня - День святого Юрія, Змієборця та Переможця

На 6 травня припадає День святого Юрія, за язичницьких часів день Ярила. Цього дня весна сходить на землю і вступає у свої права, цим днем завершується давній язичницький цикл новорічних весняних свят. Юрій відмикає ключами землю, випускає тепло, росу, благословляє майбутні врожаї. Люди виходили на поле хресним ходом, молились за врожай, кропили поле свяченою водою, закопували на нивах освячені крашанки та паски, примовляючи: «Роди, Боже, жито-пшеницю та всяку пашницю». Діти забавлялись, качаючись на озимих посівах, це давало силу і здоров'я, дівчата водили хороводи, співаючи веснянки, хлопці кидали грудки в небо, «щоб хліби росли високі», обливались водою, вірячи, що це сприятиме врожайності полів. На Юрія вперше виганяли худобу на цілющу росу, знаючи, що це віджене від тварин усі хвороби. Взагалі, роса на Юрія вважалась священною, її збирали для лікування і охороняли від відьом, використовуючи різні прийоми захисту: чіпляли на воротах, парканах, стайнях гілки свяченої верби, обсипали обійстя і корів маком, малювали дьогтем хрести на воротах, дверях тощо. Господині готували святковий обід із молочних страв та вперше доїли овець, виконували обряди на заворожування краси. (О. В. Ковалевський. "Українські традиції")

Про День святого Юрія розповідають у своїх книжках Олесь Воропай та Василь Скуратівський, а також читаємо про свято в українських енциклопедіях, укладачами яких є Ірина Сметана та Олексій Ковалевський.

 

ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ ПРО ЛІТО

Літо на зиму робить

Прийде літо — все розмаїто, прийде зима — нічого нема.

Бджоли раді цвіту — люди літу.

Коли цвіте біб — трудно о хліб, а коли мак, то вже не так.

Літом і баба сердита на піч.

Хто літом спеки боїться, той зимою не має чим гріться.

Хто про землю дбає, вона тому повертає.

Буде той голодний, хто жнивами холодочка шукає.

Хто вліті буде співати, той узимі буде танцювати.

Влітку один тиждень рік годує.

Не питає добрий жнець, чи широкий загонець.

Не той урожай, що на полі, а той, що в коморі.

Що літом ногами загребеш, то зимою руками не збереш.

Усе теє пригодиться, що на полі коріниться.

Хто літом гайнує, взимі голодує.

Що вліті вродиться, то взимі згодиться.

Літній день за зимовий тиждень.

Не насушиш насіння — посушиш голову.

Готуй літом сани — а взимку воза.

Дощ іде не там, де ждуть, а там, де жнуть, не там, де просять, а там, де косять.

— Іди, дощику, де чорно! — Ні, піду, де вчора.

Не вродив мак — перебудемо й так.

Казав мак: що ти за жито, що рік не вродило, та й голоду наробило? А я не родив сім літ, а голоду ніт.

У червні на полі густо, а надворі пусто.

Яка погода в липні, така буде в січні.

В першій половині серпня погода стала — буде зима довготривала.

Опеньки з'явилися — літо скінчилося.

Вірші про літо

ПРИКМЕТИ ЛІТА
Ластівки літають 
Над водою низько, 
Хвилі розбивають — 
Значить, дощик близько.

Мов червоні квіти, 
Хмари в небі синім, 
Значить, завтра, діти, 
Буде вітер сильний.

А як льону річка 
В полі засиніла, 
Знайте, що суничка 
У гаю дозріла.
М. Чепурна
ЛІТНІ СТЕЖКИ
Вранці справжню таємницю 
Нам відкрила Оля: 
— Всі стежки, як придивитись, 
Мають власний колір!

До садка біжить зелена, 
Біла — до хмаринки. 
А до річки в'ється стрічка 
Синьої стежинки!

До суничок шлях червоний, 
Золотий — до сонечка... 
Прокидайтесь швидше, соні, 
Відчиніть віконечка!

Кольоровими стежками 
Вирушаймо разом з нами!
Ю. Ференцева


ВЕСЕЛЕ ЛІТО
Сонце, море і пісок –
Все для ігор, для діток. 
Зайчик сонячний стрибає, 
Він з малятами пограє: 
Можна в жмурки в доганялки. 
Раді Саші і Наталки 
А Сергій в пісочку грав, 
Він фортецю збудував. 
На мурашник схожа дуже. 
Влітку весело нам, друже! 
Море хвилями хлюпоче, 
Дітлахів воно лоскоче.. 
Всі стрибають і радіють,
Про веселе літо мріють.
С. Швець (За матеріалами дитячого журналу Жирафа–Рафа)


ДЕ ЛІТО ЖИВЕ
У павука хатинка — 
Тоненька павутинка. 
У коника веселого — 
Між травами оселя. 
У ластівки швидкої — 
Під нашим підвіконням.

А тепле й ніжне літо, 
Волошками повите, 
Посріблене дощами,— 
Живе в очах у мами
А. Костецький


ЛІТО
— Липа, липа зацвіла! — 
Засурмила всім бджола.— 
Гей, злітайтеся, подруги, 
У гайок на край села. 
Там уже не видно віт, 
А лише пахучий цвіт. 
Наберем багато меду. 
Вирушаймо ж у політ! — 
Бджоли з пасіки летять, 
Липі крону золотять. 
І здається, що у липи 
Віти струнами бринять.
Т. Коломієць


ЛІТО
У відчинене віконце 
Зазирнуло зранку сонце 
І лоскоче ніжно носик, 
І маленькі ніжки босі.

Сяйвом сонця все залито, 
В нас гостює справжнє літо 
Кольорове та яскраве, 
Запашне, смішне, цікаве!

Мама літечку радіє, 
Літо всіх маляток гріє, 
Щоб росли вони здорові, 
Наші «сонечка» чудові!
О. Роговенко


СПРАВИ ЛІТА
Знаєш, скільки справ у літа?
Їх усіх не полічити! 
Треба нам підсмажить спини, 
Ніс убрати в ластовиння, 
Накупати нас у річці 
Наперед на три сторіччя, 
Та іще подарувати 
Лісу й лугу буйні шати. 
Словом, справ — не полічити! 
Та найбільше треба літу, 
Щоб зуміли я і ти 
Набагато підрости!
А. Костецький

ЛІТО
Літо, літо золоте 
Випиває роси 
Та з пшениченьки плете 
Україні коси.
Виглядає з-поміж віт 
Вишнями в садочку, 
Одяга на цілий світ 
Сонячну сорочку.
А. Загрудний


РОСА
Я шукав на листячку росу — 
Срібну і прозору, наче сльози. 
Заглядав у квіти і в траву, 
Та, на диво, не знайшов нічого. 
Я заспав. А сонце встало 
Й все до крапельки зібрало.
Н. Замрія


ЯКБИ
Літо — квіти, літо — вітер, 
Літо — річка, сонце, ліс! 
От якби-то красне літо 
Рік для нас не раз приніс!
Н. Замрія


СВЯТО ІВАНА КУПАЛА
На Івана, на Купала 
В лузі Наточка гуляла. 
Квіти Наточка зривала, 
У віночок уплітала.

На голівку приміряла 
І до річки поспішала. 
Там дівчата танцювали, 
По воді вінки пускали.

Ой зраділа наша Ната: 
«Ну й Купало! Ну і свято!» 
Веселилась, танцювала, 
Свій віночок виглядала
Г.  Шевчук

Загадки про літо

* * *
В небі ластівка летить,
З вітром листя шелестить,
Воду п’є лелека.
Сонце палить. Спека.
Дозріває жито.
Яка пора?
(Літо)


* * * 
Сонце дуже припікало,
Встигли ягоди дозріти.
Ми купались, загоряли,
Бо було чудове …
(Літо)


* * * 
Сонце пече, липа цвіте,
Жито доспіває – коли це буває?
(Літо)


* * * 
Покупались, загоріли,
Наловили низку пліток.
В лісі ягоди дозріли – 
Прилетіло в гості…
(Літо)


* * *
Пасмалилися носи,
Загоріли щічки.
Ми щодня тепер усі
Ходимо до річки.
Коли це буває?
(Влітку)


* * * 
Полунички й вишні
Зрілі у садку.
Бджоли раді цвіту
На луку барвисті квіти.
Нам дарує щедре …
(Літо) 


* * * 
У садках — смачна малина,
Аґрус, яблука, ожина. 
Фрукти й зелень соковита — 
Це смачні дарунки...
(Літа)


* * * 
Хто це лісом зараз ходить? – 
Розмаїття ягід родить,
Тепло. Раді всі звірята.
А в пташок – вже пташенята.
(Літо)
 


* * * 
Сонечко яскраве 
Цілий день палає, 
На травиці в гаї 
Цілий день ми граєм.

Раді всі малята 
Цілий день купатись, 
Веселиться й грати, 
На сонці засмагати.

Як пора ця зветься,
Коли все сміється
І відпочиває?
Коли ж це буває?
(Влітку)


* * * 
Що за дерево, чий цвіт 
Пахне медом на весь світ?
(Липа)


* * * 
Влітку – дітям насолода
Та зимова прохолода.
Влітку радо ми їмо
Найсмачніше - …
(Ескімо)


* * * 
Серед літа, мов пір’їнки,
Стиха падають сніжинки.
Під віконечком у Олі
Цвітом вкрилися …
(Тополі)

Оповідання про літо Літо днем красне

Непомітно промайнула весна. Здається,

ще недавно

ми милувалися білопінню фруктових дерев,

а вже

в садках наливаються свіжим соком яблука, груші

та вишні.

Початком літа прийнято вважати червень. Цей місяць

— особливий. Птахи і звірята починають висиджувати своє потомство. Відтак червень оголошено

традиційним місяцем тиші й спокою.

Довкола помітно затихли в гаях солов’їні трелі, все

рідше й рідше чути голос зозулі. Як тільки ячмінний

колос викине волоть, тобто почне наливатися зерном,

то кажуть, що «зозуля мандрикою вдавилася».

В кінці місяця сільські пастухи завжди відзначали

своє професійне свято. Удавнину селяни випікали для дітей, котрі пасли худобу, смаковите печиво — мандрики. їх виготовляли із сиру та сметани й обдаровували дітвору. Зібравшись на вигоні, підлітки нерідко й самі робили

з молочних продуктів обрядову страву.

З червнем пов’язані й перші жнива — косовиця сіна. її, як правило, намагалися

закінчити до Івана Купала.

Це свято відзначають у ніч з 6 на 7 липня. Напередодні біля річки чи ставу

молодь готувала багаття.

Коли надходили сутінки, розпалювали вогнище. Довкола нього влаштовували танці. Вправніші намагалися перестрибувати ватру.

Купайлівське свято завершувалося пізно вночі. Дівчата пускали на воду віночки

зі свічками. Це одне

з найромантичніших молодіжних свят, яке оспівує молодість і красу природи.

На другий місяць літа припадають найбільші зливи та грози. Про це стверджує і прислів’я: «Липень казати звик:

«Я — грозовик!» Але це не заважає активному визріванню зернових. Безкраї

лани ячменю, жита і пшениці радують зір дорідним врожаєм. На межі липня і

серпня хлібороби готуються до виходу в поле. Адже вирощений

врожай потрібно вчасно зібрати.

Традиційно жнива поділяються на два періоди — зажинки, коли вперше виходять

на косовицю, та обжинки — завершення збирання хліба. На зажинках робили початковий сніп і його ставили на покуть, де він мав зберігатися до нового врожаю.

В останній день збирання зернових плели вінок і під супровід жниварських пісень

несли його до господаря

. В урочистій обстановці його вішали на стіну. Це означало, що хліборобський

сезон завершився.

У клопотах і турботах непомітно спливло літо — вінець хліборобського року. До речі,

наші пращури

після впровадження християнства в серпні готувалися до новолітування. З цього

приводу казали: «З’явився

жи та вінець — прийшов року кінець». Але про відпочинок селянам ще рано думати. Настигала пора осінньої о

ранки, щоб закласти міцну основу на майбутній врожай. Недарма мовиться, що літо

днем красне.

Сонце, сонечко та соняшник. Ірина Прокопенко

Починався літній день. На листі дерев переливалися всіма барвами веселки крапельки роси. Співали птахи, тягнулися квіти до Сонця, а над нами басовито гудів Джміль:
– Ж-ж-жарко…

Йому і справді було жарко.

–    Ж-ж-жорстоке Сонце, ж-ж-жорстоке.

Почуло Сонце та й каже:

– Кожен день я проміння на землю посилаю, щоб черешні скоріше дозрівали, щоб пташки співали, щоб діти смаглявими ставали, а він… він мене жорстоким назвав.

Образилося Сонце та й сховалося за хмарку. Похмуро на світі стало, квіти пелюстки згорнули, птахи замовкли, мурахи входи та виходи своїх домівок закривати почали.

– Що робити? Що робити? Як без Сонечка нам жити? – зашепотіли дерева.

– Я тут, ось я, – сказав хтось тоненьким голоском і всі побачили маленького червокрилого жучка, якого і справді звали Сонечком.

– А ти можеш землю зігрівати? – спитали Дерева.

– Ні.

– А зробити так, щоб черешні поспіли? І щоб діти засмагли?

– Ні не мо-жу…, – зітхнуло Сонечко, – я тільки попелиць знищую, червців, кліщиків павутинних та іншіх дрібних шкідників.

– І за це тобі, Сонечко, спасибі, – вклонилися Дерева і знов зашепотіли: – Що робити? Що робити? Як без Сонечка жити?

– Може, я зумію вам допомогти? – запитав Соняшник. Він теж був на Сонце схожий: кругла голівка у жовтогарячих променях.

– А ти можеш землю зігрівати? Зробити так, щоб черешні поспіли та діти засмагли?

– Я теж всього цього не вмію, – тихо промовив Соняшник, – я тільки насінням людей годую.

– Це добра справа. І за це тобі дякуємо, – відповіли Дерева.

А Джміль знову гуде і гуде.

– Ж-ж-жаль, квіти пелюстки згорнули, ж-ж-жаль.

– Жаль! – обурилися Дерева. – А хто Сонце образив, хто його жорстоким назвав? Все ти, все ти, Джмілю!

Вони так розхвилювалися, так розгойдалися, аж вітер знявся. Злякався Джміль, почав у Сонця пробачення просити:

– Ж-ж-жити без тебе не можна, пробач мені, пробач!!!

Виглянуло Сонце з-за хмарки, посміхнулося привітно. Зраділи дерева, пташки защебетали, квіточки розкрилися, а джміль над ними гудів:
– Ж-ж-жарко.., але не дуже, не дуже…

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»