Ведучий 1: Ми раді вас вітати в цьому залі. Приємно бачити усмішки на ваших обличчях і теплий ясний вогник у ваших очах.
Ведучий 2:І було б дивно, коли б було по-іншому, адже прийшла найчарівніша, найніжніша пора. І хоч не співають ще солов'ї, і не п'янять нас своїм цвітом сади, але, здається у саму душу і сповнюють її таким особливим теплом і щемом, що хочеться стати птахом, злетіти високо-високо в небо і крикнути: "Люди, забудьте хоч на хвилину про всі свої біди і печалі, усміхніться, станьте добрішими, станьте ніжнішими, любіть одне одного, і хай буде так завжди на цьому білому світі".
Ведучий 1:А й справді, це було б чудово, коли б люди були на стільки щасливі, що
їм хотілося б злетіти птахами в небо, забувати про всі свої незгоди, танцювати без причин, співати і писати вірші.
Ведучий 2: А хіба ж такого не буває в житті кожної людини? Коли посеред зими неждано-негадано приходить весна; на вулиці заметіль, а в душі цвітуть квіти, всі тремтять від морозу, а тобі здається, що тепліше і ніколи не буває.
Ведучий 1: І весь світ здається не таким, як був учора, а набагато яскравішим, світлішим. І дзвенить в ньому якась дивна, дуже хвилююча мелодія...
Ведучий 2: Мелодія кохання. Адже саме це почуття здатне творити чудеса, дарувати нам найприємніші хвилини.
Ведучий 1: Хтось із мудрих сказав, що любов творить людину заново. А якщо на її почуття відповідають взаємністю, вона стає дужчою і може, як кажуть,
гори звернути, їй усе під силу.
