Конкурсні учнівські роботи

Опис документу:
Творчі доробки учнів

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Україна моя – єдина

Я – за єдину Україну,

За кожну матір і дитину,

За промінь сонця на землі

В такі важкі суворі дні,

Коли війна нас всіх лякає,

Життя у людей вона забирає,

Нещадно нівечить усе!

Країну,ту, що процвітала,

Руйнують наші вороги,

Що сіють розбрат на Землі.

Братів, сестер вони вбивають

І землю нашу розділяють.

Не піддамося ворогам!!!

Розподілу не буде вам!!!

Ми витримаємо злу цю днину!

Ми любимо нашу Україну!

Вона – одна, вона – єдина!

Велика сильна Україна!

Крохмаль Анастасія

1

ЗАБУТТЮ НЕ ПІДЛЯГАЄ

Пам’ять про війну –

Зброя проти війни.

У нашій історії є дати, котрі змушують доторкнутися до подвигу своїм серцем. Для нас, учнів Малотокмачанської загальноосвітньої школи, 9 травня та 18 вересня – дні памяті та скорботи. У ці дні шикуємося на урочисті лінійки, присвячені Дню Перемоги та Дню визволення рідного села від німецьких загарбників. Пролітають роки, віддаляючи від нас той час, коли рідне село палало в огні, коли за околицею села був страшенний бій… Але ніякі події не зможуть примусити нас забути велич подвигу, здійсненого захисниками села в імя щастя майбутніх поколінь.

Напередодні Дня визволення села та Дня Перемоги ми завжди відвідуємо те місце, де встановлено Памятний знак воїнам-визволителям. Коли я вперше ступила на землю, на котрій вівся великий бій, мені здалося, що я чула глухі стогони поранених солдат, рев гармат… Саме тут, на цій багатостраждальній землі, я глибоко зрозуміла зміст таких страшних, не тільки для мене, а й для всього людства, слів – війна, смерть…

Війна пройшла по землі, залишаючи після себе сльози, кров, трупи, обгорілі хати, розпалюючи у серцях ненависть та гнів. Він виливається назовні, гнів за змучену рідну землю, за знівечені долі людей, яким довелося пережити жахливі роки війни. Невже це було насправді, невже ще й зараз часто-густо знаходять міну, яка спить спокійно з часів війни, щоб одного дня підірвати на собі якогось неслухняного хлопця; невже..? Так, це наша історія, страшна, кривава історія. І не треба її забувати, відмахуючись від жахливих фактів .

У нашій школі створено музей Бойової слави. Напередодні Дня Перемоги та Дня визволення села від німецьких загарбників ми проводимо зустрічі з ветеранами Великої Вітчизняної війни. Таких зустрічей-спогадів пройшло безліч. Та одну зустріч запамятала назавжди. Традиційно, після завершення урочистостей, покладаємо квіти та гірлянди-памяті до памятника воїну-визволителю та стели в центрі села. У цю хвилину, особисто у мене, тремтить кожна клітинка мого тіла та душі. І ринуть думки, розповіді-спогади… Несподівано мої думки обірвали слова: «Бачиш, онучко, солдат мовчить. Він не сказав про що думав, помираючи. Він уже не скаже напутніх слів ні дітям, ні онукам, проводжаючи б їх у дорогу. І те, чого він не сказав, повинні сказати ми, те, чого він не завершив, маємо завершити ми! Живи, онучко, так, щоб не було соромно перед тими, хто поліг у великій битві…» .

Дідусь постояв трохи і пішов. А я стояла ще довго, і в серце запали почуті слова: «…щоб не було соромно перед тими, хто поліг у великій битві…». І тоді я поклялась перед памятником : не осоромити тих, що полягли, і бути гідною їх святої памяті.

У той день я доторкнулася до подвигу своїм серцем. Наступної весни дідусь не прийшов… Пройшов час, а незагойна, обкипіла кровю рана на серці залишилась. Залишиться, мабуть, на все життя. Забуттю не підлягає!

А що ж сьогодення? Моя бабуся телебачення дивиться зі слізьми на очах, родина згадує відпочинок у Криму, у нашому, українському Криму, мама завжди так і наголошує. І мені здавалося, що гул гармат назавжди залишиться у далекому 1941 році, а стогін солдат-визволителів так і чутиметься із 1943… Звичайно, в час, коли Крим окупований, а на Донбасі точаться бої, усім нам дуже важко. Вся країна відчуває сум і тривогу, але зупинятися не можна!!! Ми, українці, навіть у скрутну годину маємо йти вперед, досягати нових висот. Тим самим демонструючи нашу силу, загартованість, незламність духу!

І на оновленій землі

Врага не буде супостата.

А буде син, і буде мати,

І будуть люде на землі.

Я впевнена, що життя – це скарб, який дається людині лише раз. І за цей скарб треба боротися усіма можливими засобами, а головне – це віра в перемогу над ворогом, над смертю, над злом, бо без надії, віри, сили – життя неможливе. Перемагають у цій боротьбі лише сильні духом люди!

Україно моя, рідна ненько,

Я молюся за тебе, рідненька,

За твою незалежність, і за мир на землі,

За достаток у домі, і тепло в рідній школі.

Я молюся за тебе, рідненька!!!

Гринь Єлизавета

  • 10.08.2018
  • Виховна робота
  • 5 Клас, 6 Клас, 7 Клас, 8 Клас, 9 Клас, 10 Клас, 11 Клас, 12 Клас
  • Конспект
  • 168
  • 0
  • 0
  • Стежити

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.

Приклад завдання з олімпіади Українська мова. Спробуйте!
До ЗНО з БІОЛОГІЇ залишилося:
0
4
міс.
2
0
дн.
0
2
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!