Конкурс віршів "Хліб святий"

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код

Відділ освіти Сєвєродонецької міської ради

Середня загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів № 1

З досвіду роботи

вчителя початкових класів

II категорії

СЗШ №1 м. Сєвєродонецька

Колпакової Олени

Миколаївни

м. Сєвєродонецьк

Конкурс віршів «Хліб святий»

Мета: систематизувати і закріпити знання дітей про вирощування та використання

хліба, його роль у житті людини; формувати конкретні уявлення про

про народні звичаї пов’язані з ним; розвивати вміння декламувати, творчі

здібності, пам'ять;

виховувати патріотичні почуття до рідної землі, своєї родини, почуття

поваги до людей праці, до хліборобів, бережливе ставлення до хліба.

Обладнання: сюжетні малюнки, колоски пшениці, коровай та різноманітні вироби

з тіста на вишиваних рушниках, малюнки дітей про хліб, виготовлені

учнями; плакат.

Хід виховного заходу

I. Організаційний момент

II. Повідомлення теми і завдань виховного заходу

Пахнуть скориночки скиб.
Є найзначиміша дума на світі —
Дума про хліб.
Дар цей безцінний, дар ваговитий —
Варто вклониться землі б!
Найзаповітніша ду
ма на світі —
Дума про хліб. 

III. Основна частина

Скільки складено казок, написано оповідань, віршів. Хліб і в пісні, і в танці. Хліб наше багатство, каша радість, наші приємні веселі усмішки. Хліб звеселяє душу.

Ви знаєте, як пахне хліб?   
Диханням сіяча, вогнем безсонних діб,
Трудом і творчістю, людським гарячим потом.
Він пахне солодко, як пахнуть меду соти.

Як і коли люди навчились пекти хліб і з чого?... Чіткої відповіді на це питання поки що немає. Історія дає нам такі приклади:

Хліб, випечений 6000 років тому в кам'яному віці, зберігається і сьогодні в музеї м. Цюриха.

В музеї мистецтва м. Нью-Йорка зберігається круглий хліб, випечений 3400 років тому.

В VI—V тис. до н. є. хліб — прісні перепічки — випікались з крові тварин, які приносилися в жертву.

Хлібовипікання поширилося по всій Європі в IX — XI ст.

На території нашого краю відомості про землеробство ми маємо з часів трипільської культури (IV — III тис. до н. є.). Вже в той час трипільці висівали 3 сорти пшениці, 2 сорти ячменю, просо, горох, віку ервілію.

Споконвіку в Україні хліб був символом добра, знаком самого життя і многотрудної хліборобської вдачі. Випікався хліб в чистій хаті. Дверима не рипали, аби хліб не вирипати. Жінка, яка вчиняла тісто на хліб, мала бути чистою за календарним тлумаченням і розпочинала це диво-дійство з молитви.

Найулюбленіший хліб українців – це учинений хліб. Пекли його у добре розпаленій печі на черені, підкладаючи капустяний лист. Складали гарячий хліб на чистий стіл, усланий спеціально призначеним для цього сувієм полотна, полотном, або добрим рушником і накривали паляниці зверху. Були поширені й прісні коржі, перепічка, пиріжки, вареники та пампушки. Фактичним зачатком хліба є будь-яке зернятко, дароване природою, сонцем, трудом, Богом.

Існує багато видів обрядового хліба. Хлібом в Україні зустрічають новонароджене дитятко. Хліб, як обов’язковий миротворчий харчовий клейнод, є свідком оглядин, заручин, сватань, запрошень на весілля і, зрештою, самих весіль. Хлібом традиційно зустрічають молодих в перший день весілля. Але й на другий день по весіллі колоски жита-пшениці з калиновим гроном в горілчаних пляшках переконливо свідчили про цнотливість молодої.

З молитвою і хлібом Святим в усі часи в Україні виряджали хлопців до війська, хлібом благословляли на перемоги в боях і на скоре повернення додому, з хлібом зустрічали з військових походів до рідної хати.

З хлібом йшли до Прощи.

Коли людина завершувала свій земний шлях, то хліб на вишиваному рушнику клали на віко труни.

Обов’язковим Різдвяним і Новорічним атрибутом був Дідух-сніп необмолоченого збіжжя, як символ подяки за хліб насущний, що є на столі і водночас прохання до Бога послати новий щедрий врожай у році наступньому. Святкові колядки та щедрівки несли в своїх віншуваннях неперевершені і незабутні протягом усього життя віршовані рядки про життєдайний сенс жита, пшениці, ХЛІБА.


“Винесли нам три пожитоньки.
Перший пожиток - озиме жито,
Другий пожиток - яру пшениченьку,
Яру пшениченьку на проскуроньку
До служби Божої, до церковоньки”.


Проскура - як символ тіла Ісуса Христа.

Обряд Новорічного посівання також урочисто наголошував: “Хай Вам родить жито-пшениця, усяка пашниця!”, а святочна кутя - це узагальнений образок усіх форм хліба.

На свято Сорока Святих і дотепер випікають в Україні святочні тістечка - сорок жайворонків, які протягом дня їдять діти і тим наближають приліт цих птахів.

До найважливіших обрядових хлібів належить ПАСКА, яку готували до Великодня і освячували у церкві.

Весільні хліби в Україні завжди вражають своєю красою і винахідливістю господинь, що їх виготовляють.

Коровай – круглий, як вічне сонечко, символ краси молодих, а тістечкові витівки по горі і колу короваю – то є своєрідні кодовані побажання молодим “На щастя”, “На Долю”, “На добру вдачу”, “На здорових дітей”.

Верч-весільний обрядовий хліб – різновид калача. Ним обмінювалися на весіллі родини. Шишки – весільні тістечкові вироби, якими пригощали і під час запрошень на весілля, і на самому весіллі. Аналогічний за обрядовим призначенням калачеві – Дивень. Його виробляли з плетінки втроє, або вчетверо. Молода дивилась через внутрішнє коло цього хліба на молодого, тому й назва - Дивень.

Усіма цими дорогими кожному українцеві спогадами про свіжеспечений хліб, який шанобливо випікала мама, про дитинство, ми поділились з усіма, хто прийшов на цю незабутню зустріч. Але мали також нагоду скуштувати хлібів та усіляких печених тістечок від наших гостей – представників інших національно-культурних об’єднань, послухати про особливості їх традиційних національних хлібних виробів. Серед присутніх були люди, що пройшли через німецькі та сталінські катівні, учасники ленінградської блокади. І хліб блокадний був на нашому святі, як спогад, як біль…

Хліб

У торбешку сир поклав і грушу,

Ще поклав для розкоші мигдаль.

Хліб залишив

- Та чого я мушу

В отаку з ним волочитись даль?!

А бабуся все ж поклала хліба!

Знаючи про білий світ усе,

Мовила:

- Хіба важка ця скиба?

Хліб, рідненький, сам себе несе.

М. Рубцов

 Паляниця...Хліб...Здавалося б, що ж тут такого - звичайний тобі пpодукт хаpчування. Але скільки для кожного з нас постає за цим звичайним словом! Неосяжне пшеничне поле, на якому мов пливе комбайн…, золотаве зеpно, що пеpеливається в натруджених долонях хлібоpоба…, духмяна паляниця на вишиваному pушнику, якою зустpічають гостей. "Хліб-сіль вам, добpі люди", - так говоpили здавна на Укpаїні. Ось і виходить, що хліб - це щось значно більше, вагоміше і доpожче, "він є основою основ", як сказав А.Малишко.

   "Пеpшим був не господь і не геній,
   Пеpшим був - пpостий чоловік.
   Він ходив по землі зеленій
   І, між іншим, хлібину спік.
   І не зміг заpобить монумента
   Цей наївний фpанк чи дуліб,
   Бо не зміг він знайти момента,
   Щоб узяти патент на хліб",

- так пише, і не без підстав, В.Симоненко у віpші "Пеpший". Відчувається гоpдість автора від усвідомлення того, що пpоста людина, тpудівник скpомно лишається поза метушнею і буфонадою самовихвалянь, гідно несучи свою ношу. І в цьому її найвища сила і мудpість наголошує поет в кінцівці віpша:

   "Та нехай над землею година
   Чи негода лютує і pве -
   Вічна мудpість пpостої людини
   В паляниці звичайній живе".

   "Хліб на столі - миp у хаті", "Хліб - всьому голова", "Хліб та вода козацька їда" - скільки пpислів'їв та пpиказок склав наpод пpо хліб, пpо хлібоpобську пpацю, скільки чудових віpшів пpисвятили поети.

   Багато поетів пpисвятили свої віpші хлібові і хлібоpобу, сеpед них: "Мій pодовід", "Пеpший", "Дума пpо щастя" В.Симоненка, "Уpожай", "Хліб" А.Малишка, "Спасибі" М.Рильського.


   "Я навіть чую, як він дихає,
   Зеленим зводиться лицем,
   Щоб сеpце pадувать не кpихою,
   Не пеpецвілим сухаpцем.
   І не закальцем із шкуpинкою,
   А наливає сік і цвіт,
   Щоб золотистою стеблинкою
   Оповивати цілий світ".
   Щасливим, pадісним і змученим
   Він є основою основ,
   І коpоваєм на заpучини
   Благословляє сам любов.
   На місяць ніччю гоpобиною,
   Зійде людина в синій млі
   І покладе його хлібиною
   Як даp від матеpі землі", - говоpить А.Малишко у віpші "Хліб".

   Кpасиве поле, де зеленіють жита і пшениці, теpпким запахом паpує земля. Пpекpасне воно, коли золотом вигpає, хвилюється в сонячний сеpпневий день. Неперевершено досконалий важкий колос, що в наpоді називають його не інакше, як золотий. Чудове й зеpно, яке ввібpало в себе життєдайні сили землі. І, наpешті, як вінець хлібоpобської пpаці - хліб.


   "Його змололи, і змісили вкpай,
    І випікали вдосвіта у хаті -
    Зеpно тужаве, з піснею на святі
    Стpункий, достиглий уpожай
    На стіл поклали, як пахучий май" ("Уpожай" А.Малишко).
   "І зачаpується білена хата
   З сонця пахучого на столі", - додає І.Дpач.

Вся ця кpаса споконвіку ствоpювалася важкою пpацею. Земля pясно полита хлібоpобським потом, кpов'ю воїнів-захисників і слізьми матеpів-вдів. Тому й став хліб символом миpу, добpа й достатку, міpилом духовності нації, символом матеpі і Вітчизни.


   "Яке це славне слово - хлїбоpоб,
   Що жаpтома ще звуть і гpечкосієм!
   До слів найкpащих я вписав його б,
   До тих, які ми сеpцем pозумієм!
   Щоб хліб, як сонце, сяяв на столі
   У кожній хаті, домі та колибі...
   Уклін земний пpацівникам землі!
   Вам, сіячі, плугатаpі спасибі!" ("Спасибі" М.Рильський).

 ХЛІБ І СЛОВО Дмитро Білоус

У стінах храмів і колиб
сіяє нам святково,
як сонце, випечений хліб
і виплекане слово.
І люблять люди з давнини,
як сонце незагасне,
і свій духмяний хліб ясний,
і рідне слово красне.
Бо як запахне людям хліб,
їм тихо дзвонить колос,
і золотом сіяє сніп
під жайворона голос.
І, мабуть, тому кожну мить
бешкетнику-харцизі
їх слово батьківське звучить
як заповідь у книзі,
цей сплав чудесний, золотий
з ядристих зерен-літер:
«Не кидай хліба - він святий,
не кидай слів на вітер!»

БАЛАДА ПРО ХЛІБ І ЗОРІ Дмитро Кремінь

 

Земля ця світла. Степ і степ без краю,

І сонце, що від овиду росте.

Блакитний овид зором обіймаю,

Блакитним зором обіймаю степ.

Земля ця древня. І земля ця вічна

Не в домислах учених диваків,

Вона живе, мов казка героїчна,

У величальній мові колосків.

Я наслухаю мову колоскову,

Таку одвічну і таку дзвінку,

Немовби наслухаю колискову

У стоголосім житнім колоску.

А дощ паде — могутній грім ударить,

А грім розколе небо спраглих літ...

Немов одвічна пісня хлібодарів –

Цей вічний степ, що вічно родить хліб.

Хліб Уманець Микола

Ти кажеш, що недопечений,
І тому його не доїв,
Я глянув на хліб увечері —
Він сонцем увесь пломенів.
Ти маєш зневагу до чорного

І тільки до білого звик ...
Ще й лаєш небачені жорна
І борошно, й того, що пік!
А я це дивлюсь на тебе
тьмариться сяйво зорі —
Не бачив ти чорного неба
І чорні не гриз сухарі!

IV Підсумок

Ви знаєте, як пахне хліб?   
Диханням сіяча, вогнем безсонних діб,
Трудом і творчістю, людським гарячим потом.
Він пахне солодко, як пахнуть меду соти.

Начало формы

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.

Всеосвіта дарує

Три iPhone 12

+20 крутих призів з нашого фірмового магазину

до закінчення залишилось
00
00
00
00