Одним з центральних образів п'єси є дворянство, яке для Мартина Борулі є символом престижу і успіху. Він мріє про те, щоб його визнали дворянином, вважаючи, що це дасть йому більше поваги і можливостей. Однак, прагнучи досягти цього статусу, Боруля втрачає свої найкращі якості: щирість, доброту, почуття гумору.
Дворянство в п'єсі – це не просто соціальний статус, а скоріше міф, який створює Боруля у своїй уяві. Він вірить, що ставши дворянином, він автоматично стане кращою людиною. Однак реальність розвіює його ілюзії.
