Комедія «Мартин Боруля», її сценічна історія. Дворянство як міф про краще життя

Опис документу:
Розробка уроку ознайомить учнів із змістом комедії, основними елементами її сюжету і композиції; розвивати навички ідейно-художнього аналізу драматичного твору; виховувати в учнів гідність, простоту, щедрість у взаєминах з людьми.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Тема. Комедія «Мартин Боруля», її сценічна історія. Дворянство як міф про краще життя

Мета:ознайомити учнів із змістом комедії, основними елементами її сюжету і композиції; розвивати навички ідейно-художнього аналізу драматичного твору; виховувати в учнів гідність, простоту, щедрість у взаєминах з людьми.

Тип уроку: комбінований.

Методи проведення: розповідь із елементами бесіди, рольова гра «Тіньовий театр», інсценізація, логічний роздум.

КМЗ: підручник, портрет Івана Карпенка-Карого, комп’ютер, мультимедійний проектор, презентація, художній кінофільм «Мартин Боруля».

Епіграф: «Мартин Боруля» – одна з найкращих українських комедій.

І.Франко

Хід уроку

І. Організаційний момент.

- Перевірка наявності учнів та готовності їх до роботи на уроці.

- Заповнення рапортички.

ІІ. Актуалізація опорних знань і умінь учнів, перевірка домашнього завдання.

Учнівські відповіді про тезу Марини Цвєтаєвої.

Бесіда.

1.Назвіть основні риси драматичної літератури.

2. Назвіть провідні жанри драми.

3. Які види драми побутували в минулому?

4. Розповісти про розвиток драми в українській літературі.

5. Які бувають жанрові типи драми як жанру?

6. Назвіть письменників, які використовували «відкриту» драму.

7. Назвати ознаки закритої драми.

2. Літературний диктант «Так» –« ні»

Чи правильне твердження?

1. Складні переживання персонажів, але розв’язка не має точного характеру, називається драмою. («Так»)

2.Родина Тобілевичів – це Карпенко-Карий, Старицький, Кропивницький, Заньковецька. («Ні»)

3.Мова автора у п’єсі називається ремаркою. («Так»)

4.Уперше була поставлена в Ростові-на-Дону трупою М.Кропивницького за участю М.Заньковецької п’єса «Сава Чалий». («Ні»)

5.«Наймичка» за жанром – соціально-психологічна драма. («Так»)

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів, узагальнення теми, мети і завдань уроку.

Сьогодні на уроці ми ознайомимося та проаналізуємо комедію І.Карпенка-Карого «Мартин Боруля», щоб ви були чесними, культурними, освіченими, щирими та гідними громадянами України.

Епіграф уроку: «Мартин Боруля» – одна з найкращих українських комедій.

І.Франко

Чому це так, ми спробуємо з’ясувати.

ІV. Засвоєння нового навчального матеріалу.

1.Вступне слово викладача.

Трагікомедія «Мартин Боруля» написана в 1886 р., під час новочеркаського заслання. Цим твором Іван Карпенко-Карий сатирично викриває тогочасні суспільні порядки — бюрократизм, судову систему, засновану на хабарництві. В основі сюжету — справжній факт: багаторічне клопотання батька драматурга Карпа Адамовича з метою документально відновити втрачене предками дворянство. Цікаві міркування про свого героя висловив уже на схилі літ сам автор: «Згадую Борулю, хоч люди сміються з нього, бо їм здається, що вони не такі чудаки, як Боруля, а коли гарненько придивитися, то й сміятися нічого: хто б не хотів вивести своїх дітей на дворянську лінію, щоб вони не черствий кусок хліба мали?!»

2. Виступ учня-«літературознавця».

У недалекому минулому Мартин Боруля жив здоровим трудовим життям внаслідок конфлікту з дворянином Красовським, який назвав його « бидлом» пройнявся фантастичним бажанням довести, що він також «уродзоний шляхтич». І поки повіренийТрандалаєв добивався офіційного підтвердження «дворянських прав» Мартина Борулі, той поспішив завести у своїй сім’ї «дворянські порядки».

Мартин забороняє своїм дітям «мужицьку роботу», сам намагається подовгу вилежуватись у ліжку, хоч з незвички у нього й боки болять, а ще хоче перевести сім'ю на «панську» страву – «кофе» – і велить розпитати, «коли його подають: чи до борщу, чи на ніч».

Щоб вивести своїх дітей на «дворянську лінію», Мартин Боруля, не шкодуючи грошей, утримує сина Степана писарчуком у земському суді, а дочку Марисю збирається видати заміж за «благородного жениха» – регістратора в ратуші Націєвського.

Одну за одною розгортає драматург сцени й ситуації, майстерно підводячи «уродзоного шляхтича» до катастрофи. Націєвський, «благородний жених» Марисі, ганебно тікає, Степан залишається «поза штатом», а тим часом сенат не підтверджує дворянські права, бо в старих документах писалося «Беруля», а в нових –« Боруля».

Довівши до цілковитого провалу честолюбні прагнення свого героя, Карпенко-Карий у фіналі комедії показує протверезіння. Мартин Боруля, спалюючи після всього пережитого «дворянські документи», говорить: «Чую, як мені легко робиться, наче нова душа сюди ввійшла, а стара, дворянська, попелом стала».

3. Слово викладача.

Через всю комедію проведена ідея: гідність людини визначає не приналежність до привілейованого соціального стану, а чесна трудова діяльність, простота й щирість у взаєминах з людьми. Ця ідея стверджується не тільки еволюцією головного персонажа, а й критичним зображенням таких дійових осіб, як Протасій Пеньожка, Матвій Дульський – представників гоноровитої , хоч і «голопузої» шляхти, як Степан Боруля, Націєвський, Трандалаєв – розбещених чиновників.

Жанрові й стильові особливості. Ця позиція І. Карпенка-Карого дуже цікава, бо орієнтує читача побачити в комедійних ситуаціях не такі вже й смішні сторони дійсності, як і в «Ревізорі» М. Гоголя: «Над чим смієтесь? Над собою смієтесь». Саме цей сміх крізь сльози й визначає пафос твору

І. Карпенка-Карого. Звідси й жанрова особливість цієї п’єси — трагікомедія.

Сюжет твору (своєрідна, яскраво національна версія відомої комедії Мольєра «Міщанин-шляхтич») становлять гумористичні сцени з життя заможного хлібороба Мартина Борулі, який домагається втрачених дворянських прав. Щоправда, у Мольєра моралізаторство має абстрактно-повчальний характер, а в Карпенка-Карого воно спрямоване проти конкретних побутових і соціальних явищ, поданих у національному художньому зрізі. У цьому, до речі, одна із суттєвих відмінностей між творами класицизму («Міщанин-шляхтич») і реалізму («Мартин Боруля»).

4. Пригадати поняття «засоби комічного у творі».

Знайти в комедії, прокоментувати.

5.Рольова гра «Тіньовий театр».

Садовський (пише лист) . Надумав із трупо. Їхати до Парижа. Сміливий намір – винести на європейську сцену мистецтво рідного театру. А може, в цьому є рація? Хай глядачі зіставлять гру Марії Заньковецької з грою прославленої французької зірки Сари Бернар. А що скажуть французи? Може, повезти у Францію «Мартина Борулю», щоб позмагатися з мольєрівським «Міщанином-шляхтичем»? Французи дуже вибагливі до гумору. Герцен писав, що гумор і дотепність є «чудовими елементами французького характеру».

Карпенко-Карий. Що сказати про Париж – не знаю, бо це дуже мудра штука…

Тут необхідно поїхати в Париж знаючому чоловікові і на місці самому все розгледіть. Такий чоловік . Такий чоловік повинен буть ти.

6.Інсценізація уривку твору учнями.

7. Перегляд фрагменту художнього кінофільму «Мартин Боруля».

V. Закріплення нових знань.

1. Слово викладача.

Межі й об’єкти драматичної творчості Карпенка-Карого, - то наше село, бідне, обшарпане село з тисячами злиднів, що визирають із кожної хати, з темною хмарою, що заставляє собою і душу, і мозок селянина.

Панорама селянського життя, намальована Карпенком-Карим, тяжка, повна чорних фарб. Ми не помилимось, коли скажемо, що творчість

Карпенка- Карого у сфері нашої драми – то резонатор нашого села, то талановитий і здебільшого правдивий малюнок його, а п’єси автора «Бурлачка», «Розумний і дурень», «Чумаки», «Сто тисяч», «Мартин Боруля», «Суєта», «Хазяїн» - артистичні, історичні пам’ятки з життя нашого села.

Не менш помітною заслугою реаліста-драматурга є також і те, що він не пішов у своїй творчості утертою дорогою стопцьованих шаблонів у змалюванні кохання.

Образи кохання, а особливо жіночого, різноманітність емоційних переживань залюблених істот змальовано автором в дев’яти п’єсах так гарно, чітко і з таким чуттям художньої міри, що образи стають символами, типовими фігурами, яких годі знайти в інших творах нашої драматичної літератури.

Чудово змалював Карпенко-Карий образ «Наймички». Пластичністю оброблення, виразністю деяких рис з переживань любовного почуття до Панаса і тих життєвих умов, в які кинула її доля нещаслива, Харитина залишиться одним із кращих жіночих типів не тільки з галереї Карпенка-Карого, а й цілої української драматичної літератури.

Карпенко-Карий звертався також і до нашого минулого, де так багато великих драматичних моментів, де ці моменти, звиваючись один до одного, створюють одну велику трагедію – історію нашого краю.

«Що було – те мохом поросло», «Сербин» і «Сава Чалий» - ось п’єси нашого драматурга, матеріалом для котрих були події «былого» нашої історії. Найбільш вартою з боку літературного є остання п’єса, мабуть, чи не найкраща з усіх історичних п’єс нашого театрального репертуару.

2. Скласти тези прослуханого.

3. Логічний роздум.

Прокоментувати вислів І.Франка: « «Карпенко-Карий – один із батьків новочасного українського театру».

V. Підсумок уроку. Домашнє завдання.

1. Повторити вивчене про драму та жанри драматичних творів.

мимии

Тема. Психологічна переконливість розкриття образу Мартина Борулі. Інші образи в п’єсі .

Мета: сприяти засвоєнню змісту комедії «Мартин Боруля», розумінню причин особистої драми Мартина Борулі; розвивати вміння характеризувати головного героя та інших персонажів; виховувати любов до театру та усвідомлення негативних наслідків прагнення людини вивищитись над оточенням, нехтуючи родовими традиціями, народною етикою і мораллю.

Тип уроку: комбінований.

Методи проведення: розповідь з елементами бесіди, рольова гра «Тіньовий театр», інсценізація, логічний роздум.

КМЗ: портрет І.Карпенка-Карого, підручник, кінофільм «Мартин Боруля», картки-завдання «Риси головного героя» та «Встановіть відповідність», план-характеристика літературного персонажа, комп’ютер, мультимедійний проектор.

Хід уроку

І. Організаційний момент.

- Перевірка наявності учнів та готовності їх до роботи на уроці.

- Заповнення рапортички.

ІІ. Актуалізація опорних знань і умінь учнів, перевірка домашнього завдання.

1.Бесіда з учнями.

1) Які ви знаєте драматичні жанри?

2) Що ми називаємо драмою?

3)У чому комізм Мартина Борулі і тих ситуацій, в які він потрапляє?

4) Розкрийте своє ставлення до головного персонажа твору.

5) Яку позицію щодо головного героя займає, на вашу думку, сам автор?

6) Яка ідея п’єси ? ( Гідність людини визначають не належність до привілейованого соціального стану, а чесна трудова діяльність, простота і щедрість у взаєминах з людьми).

7. Які комедії українських та зарубіжних драматургів ви знаєте?

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів, узагальнення теми, мети і завдань уроку.

Сьогодні на уроці ми проаналізуємо образи комедії І.Карпенка-Карого «Мартин Боруля», щоб ви були розумними , чесними, культурними, освіченими, любили і поважали традиції свого роду.

ІV. Засвоєння нового навчального матеріалу.

1.Слово викладача.

Драматургічна спадщина І. К. Карпенка-Карого — це самобутнє й цікаве явище в історії вітчизняної театральної культури. Невмирущу славу принесли митцеві його сатиричні комедії: «Сто тисяч», «Хазяїн», «Суєта». Сюди ж належить і комедія «Мартин Боруля», яка піднімає важливі морально-етичні проблеми і цим самим стає в ряд безсмертних творів.

Драматург високо підносив роль сміху як засобу боротьби з людськими вадами. Дійсно, сміх — могутня зброя: те, над чим посміялися, втрачає свою значимість і з кумира перетворюється на предмет кепкування. Сміх примушує кожного з нас критично подивитися на себе і прагнути позбавитись тих чи інших недоліків у своєму характері.

Головний персонаж комедії — це людина із заможної верхівки села. Мартин Боруля не засліплений жадобою збагачення, не позбавлений деяких рис гуманності. Та, на жаль, це натура, скалічена духовно нездоланним прагненням вийти «на дворянську лінію». Коли б його спитали, навіщо йому, те дворянство, він, певно, не зміг би пояснити як слід своє дивне бажання. Читаючи комедію, ми бачимо, що Мартин — гарний сім'янин, у домі порядок і достаток; і авторитет, і гроші — все це у нашого героя є. Чого ж йому ще треба? Виявляється, треба титула дворянського, який, на думку Мартина, зробить його паном, а пан — це не мужик...

Боруля намагається завести у своєму домі «дворянські порядки». Комізм тут досягається через разючу невідповідність між давно усталеним способом життя селянина-хлібороба й омріяною панською шляхетністю.

Усі починання Борулі, спрямовані на досягнення примарного щастя, завершуються поразкою. Інакше й бути не могло, адже для Борулі дворянство це те, чим можна зовні прикрити своє мужицьке походження, йому не доступні поняття «духовність», «культура», «освіченість», «шляхетність», «етика». Автор саркастично змальовує цю рису героя в епізоді, де він наказує дружині Палажці навчитися, як подавати чай і каву «благородному» гостю: «Ну, годі! Сідай, душко! Омелько привезе самуварь, чаю, сахарю і… кофію. Чай я пив і знаю, як його настановлять, то сам тобі розкажу; а кофію не знаю, як роблять. Піди ти зараз до Сидоровички — вона зна — і повчися в неї. І розпитай гарненько, як його роблять і коли його подають: чи до борщу, чи на ніч?»

Мартин велить своїм дітям називати себе не татом, а «папінькою», а маму «мамінькою». Він довго вранці вилежується в ліжку, як пан, хоча в нього, трудящої людини, від довгого лежання з незвички болять боки. Дочку Марисю хоче віддати заміж за «образованого чоловіка», сина Степана мріє бачити знатним чиновником. Смішно дивитися, як «правила» дворянського побуту суперечать традиційним порядкам сім'ї Мартина, викликають нерозуміння і подив членів родини.

На відміну від Пузиря («Хазяїн»), Калитки («Сто тисяч») Мартин Боруля не труситься за кожну копійку, не знущається з бідніших за себе, але він у своєму прагненні офіційно стати дворянином, по суті, утрачає здоровий глузд.

V. Закріплення нових знань.

1. Виписати з підручника цитати до образу Мартина Борулі.

2.Заповнення учнями карток-завдань «Риси головного героя».

Негативні

Позитивні

Безкультурність…

Вміння господарювати …

Слово викладача.

Отже, головний герой з дитинства вважає працю джерелом добробуту, його батько «все дбав про хазяйство», Мартин став заможним господарем завдяки праці: «Перше батько казали, що всякий чоловік на світі живе затим, щоб робить, і що тілько той має право їсти, хто їжу заробляє».

Він добрий чоловік і турботливий батько. До дружини звертається «Палазю», «душко», часто радиться з нею, поважає, мріє про щастя дітей, не шкодує для цього грошей.

Мартина поважають у селі. Наприклад, Гервасій мріє про те, щоб поріднитися з Борулями, бо вони з господарем давні приятелі.

Хоча Мартин покрикує на своїх наймитів, не можна сказати, що він принижує їхню гідність. Відчувається, що між господарем і робітниками ще немає тієї прірви, яка неодмінно виникає між визискувачами і наймитами.

Зрештою Мартин здатен, про що свідчить фінал твору, тверезо оцінити ситуацію і відродитися до нового життя, правильно розставити пріоритети.

3.Користуючись планом-характеристикою літературного персонажа, напишіть характеристику чиновників Націєвського, Тандалєва.

План-характеристика літературного персонажа

1.Місце персонажа у творі.

2.Роль портрета в розкритті психологічного стану характеру персонажа.

3.Засоби змалювання образу.

4.Формування й світогляд персонажа.

5.Мета в житті персонажа та шляхи до неї.

6.Внутрішній світ персонажа, його привабливість чи потворність.

7.Виховне значення образу.

4.Перегляд фрагменту кінофільму «Мартин Боруля».

5. Робота з картками-завданнями «Встановіть відповідність» (Додаток до уроку)

6.Бесіда з учнями.

1) Як зображує автор розбещених чиновників Протасія Пеньожка та

Матвія Дульського?

2) Хто з героїв п’єси і над чим заставив вас задуматися?

3) Як бажання Мартина Борулі стати дворянином позначилось на його родині?

4) Чому п’єси І.Карпенка-Карого і сьогодні актуальні?

VІ. Підсумок уроку.

Висміявши таку поведінку Мартина Борулі, Карпенко-Карий утвердив здорову народну мораль щодо родинних традицій, ставлення людини до своєї рідної землі, свого родоводу, прадідівських коренів, праці, народних звичаїв.

Головне — не титул, а вміння залишатися порядною, високоморальною людиною у всіх життєвих ситуаціях. Тож будьте високоморальними людьми і не соромтесь свого родоводу.

VІІ. Домашнє завдання. (Диференційоване)

Знати про життєвий і творчий шлях Михайла Старицького.

Прочитати повість М.Старицького «Оборона Буші».

Підготувати виступ про історико-культурний заповідник «Буша».

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.

До ЗНО з УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ залишилося:
0
2
міс.
2
8
дн.
1
9
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!