Кобзарева струна не вмира... (сценарій)

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

В. 1 Так, ми справді маємо великого поета, і сьогодні його знають у кожному домі, але кожен із нас ще і ще буде відкривати для себе Великого Кобзаря, не раз буде перечитувати його твори, перш ніж зрозуміє, що всі ми дійсно є, як казав Шевченко, нащадками «славних прадідів великих».

В. 2. Аветіх Ісаакян казав: «Не можна уявити Т. Шевченка без України і не можна пізнати Україну без Т. Шевченка.»

  1. На всіх континентах пісень його струни,

У чесному серці народів і рас,

Бринять переможно, врочисто і юно –

Незмінні прекрасні у будь-який час.

2. Він словом пророчим освітлював далі,

Закриті страшними завісами хмар,

Він долю свою і талан свій без жалю

Поклав на святий України вівтар.

3. Його не зломили ні тюрми, ні пута –

В нім сила народу такого жила,

Якого ні смерть, ані злоби отрута,

Як правду велику, його не здола…

4. Крізь пекло етапів, крізь муки заслання,

Крізь ночі холодні і душі пусті

Проніс він священну ідею братання,

Життя і безсмертя віддавши меті.

  1. Він словом пророчим освітлював далі,

Закриті страшними завісами хмар,

І кров свою, геній і серце – без жалю

Віддав на святий України вівтар.

  1. Крізь пекло етапів, крізь муки заслання,

Крізь ночі холодні і душі пусті

Проніс він свій заклик священний єднання

Життя і безсмертя віддавши меті.

В.1. Слухайте, слухайте голос

Голос безсмертний Тараса

Він наша гордість і слава

Рідного слова краса

В.2. Він народився в неволі,

Виріс борцем проти гніту,

Бився за щастя народу,

Бивсь проти рабського світ

В.3. І не здолала поета,

Царська тюрма і кайдани,

І муки пекельні,

І царські тирани.

В. 4. Пісня його невмируща,

Рідного слова окраса

Слухайте, слухайте, голос,

Голос безсмертний Тараса.

  1. Не на шовкових пелюшках,

Не у величному палаці.

В хатині бідняка він народивсь,

Серед неволі, тьми і праці

  1. нещасна мати сповивала

його малого й зажурилась.

І цілу ніченьку вона

На сина-кріпака молилась.

3. В вікні сивіла ранку мгла,

А батько слав пізніш прокляття,

Не знав, що мужнього орла

Він виростить в кріпацькій хаті.

В.1. Він був сином – і став володарем у царстві Духа. Він був кріпаком – і став велетнем у царстві людської культури. Він був самоуком – і вказав нові, світлі і вільні шляхи професорам і книжним ученим.

В.2. Десять літ він томився під вагою російської солдатської муштри, а для волі
Росії зробив більше, ніж десять переможних армій. Доля переслідувала його в житті, скільки лиш могла, та вона не зуміла перетворити золота його душі у ржу, ані його любові до людей в ненависть і погорду, ані віри в Бога у зневіру і
песимізм.

В.3. Доля не пошкодувала йому страждань, але й не пожаліла втіх, що били із здорового джерела життя. Найкращий і найцінніший скарб доля дала йому лише по смерті – невмирущу славу і радість, яку в мільйонів людських сердець все наново збуджуватимуть його твори.

В.4. Отакий був і є для нас, українців, Тарас Шевченко.

В.1. Стара- престара метрична книга – у ній усі народження, шлюби, смерті моринців упродовж десятка літ. Частина перша – про тих, хто народився 1814 року. Місяць лютий, 25-е число.

«У жителя села Моринців Григорія та дружини його Катерини народився син Тарас…» - так записано в церковній книзі. В бунтарі від народження був висвячений бідняцький син. Ім’я підказали святці – список святих. Адже грецьке Тарактикос перекладається так: здатний на непокору, безстрашний, бунтар. Пророцтво, закладене в імені, з роками виправдається.

В.2. Рік 1847-й. Шевченко вдруге відвідав Україну. Тут він відзначив 33-й день свого народження – останній день народження на волі. Навіть гадки не мав Тарас, що в Петербурзі йому вже уготована тюрма.

В.3. Зараз він за гратами. У зім’ятому одязі в зажурі сидить він на тюремному ліжку. Вогко, холодно і темно. Таким темним видається йому і його життя. Що чекає на Тараса завтра? Каторга? Смерть? Він так хоче жити для народу України. Так думав і почувався поет- в’язень.

В.4. Одна із сонячних струн Кобзи Шевченка – це поезія «Садок вишневий коло хати». Це шедевр пейзажної лірики у світовій літературі. Нікому не спаде на думку, що створено цей твір в тюремних застінках.

Вірш «Садок вишневий коло хати»

В.1. Тарас Шевченко писав: «Якби я був нелюдом, кровопивцею, то й тоді для мене страшної кари не можна було б придумати, як заслати мене в окремий Оренбурзький корпус солдатом. Ось у чому причина моїх нестерпних страждань і до всього мені ще заборонено малювати… Трибунал під головуванням самого сатани не міг би винести такого холодного нелюдського вироку».

В.2.Суворе, безпросвітне життя підневільного «нижнього чина» з нескінченною муштрою… - ось що чекає Шевченка в наступні 10 років.

В.3. Поет скучив за Україною так хочеться волі. Але життєвим кредо залишаються слова «Караюсь, мучусь, але не каюсь».

В.4. 2 серпня 1857 року закінчилось десятилітнє заслання Т. Шевченка. Довгі роки неволі дуже підірвали здоров’я поета: у 44 роки він був схожий н 60-літнього чоловіка, якщо не більше. І все ж царизм не добився свого, бо духом Шевченко вистояв, більше того: зміцнів і загартувався.

В.1. А підірване здоров’я давалося взнаки. На початку 1861 року в листі до Варфоломія Шевченка поет писав: «Так мені погано, що я ледве перо в руках держу». А днів через десять тому не стримався і написав на папері.

Чи не покинуть нам, небого,

Моя сусідонька убога,

Вірші нікчемні віршувать,

Та заходиться риштувать

Вози в далекую дорогу,

На той світ, друже мій, до Бога,

Почимчикуєм спочивать.

В.2. Писав поет ці рядки, мабуть, не думаючи, що бути цьому віршеві останнім. Навпаки, Шевченко поривався до життя. 24 лютого Тарас Григорович сказав Костомарову, що почуває себе одужалим. Похвалився придбаним золотим годинником – вперше в житті він дозволив собі таку розкіш! Скільки планів попереду!

В.3. З хвилини на хвилину поетові ставало все гірше і гірше. Принесли вітальну телеграму від полтавців. Шевченко подякував. Але й найбільші щирі слова не знімуть болю фізичного. Він то сидів, то лягав, просив прибрати світло, а потім піднести свічку знову, кликав лікаря, шукав допомоги. Говорити було важко.

В.4.Доходило до півночі. День народження закінчувався. В права вступав день смерті. Протягом ночі Тарас Григорович сидів на ліжку, терплячи біль, що роздирав груди. На світанку попросив склянку чаю. Забажав, щоб усі зібралися нагорі і прибрали кімнату, а сам зайшов униз в свою майстерню. Зійшов, охнув, упав і о пів на шосту поета не стало.

В.1.Труну з тілом Великого Кобзаря несли студенти на Смоленське кладовище. Друзі та шанувальники таланту поета вважали своїм обов’язком виконати його волю – поховати на Україні. Цього ж року у квітні місяці царський уряд дав дозвіл на перепоховання.

В.2. 22 травня 1861 року прах Шевченка було перевезено з Петербурга на Україну і поховано на Чернечій горі.

Життя Тараса Шевченка закінчилося. Тяжке його земне життя. Починалося безсмертя!

В.3. Перегорнули ми ще одну сторінку життя Тараса Шевченка, доторкнулися душею до палкого й нескореного серця поета. А пісні його вже півтора століття співає український народ, а скільки ще співатиме – залежить від нас з вами. Адже нам творити долю українського народу. Тож нехай «Заповіт» великого Кобзаря стане заповітом для нас – зберегти мову народу, його звичаї, його пісні і пронести через віки й майбуття.

Учні початкових класів

  1. Тарас Шевченко…Він поет.

Свої вірші він записав у книжку.

Назва їй «Кобзар».

  1. Відомі всім його рядки.

Його «Кобзар», його вірші,

Немов квітучії садки,

Живуть у серці і в душі.

  1. Він любив свою країну,

Волелюбну, величаву.

За свободу України

Віддавав свої всі сили.

4. Писав про рідну Україну,

Спрацьованих селян і Катерину,

Про матір, батька і сестру,

Про гайдамаків, козаків,

Не забував і чумаків.

5. Знаєм: він живе і зараз з нами!

Всі вірші – це його доля.

У рядках, що поруч з нами

Струменить свобода й воля.

6. Відомі всім його рядки.

У кожнім слові щастя й смуток,

Любов і ненависть сплелись.

Великий, любий наш Кобзарю,

Ми будем пам’ятать тебе завжди!

7. Усі були йому як рідні,

Усіх любив всім серцем, як своїх.

Шановний, любий наш Кобзарю!

Твої вірші ми пам’ятаєм

І пронесем їх крізь віки!

1. Зорею сіяє в прийдешнім віку,

Сходить хлібом духовним на яр-рушнику.

У розкриллі земних і заобрійних трас

Височіє над світом великий Тарас.

2 Ми чуємо, Кобзарю, крізь століття,

І голос твій нам душі окриля.

Встає в новій красі, забувши лихоліття,

Твоя, Тарасе, звільнена земля.

3. Ми не забули тебе, Тарасе,

Черпаєм правду в твоєму слові,

І вберегли ми для внуків наших

Вкраїнську мову.

4. Не раз стикались ми з ворогами,

Додолу гнулись криваві фани.

І всім здавалось – ми вже не встанем,

Та воскресали, бо був ти з нами.

5. Ось нові діти ідуть до школи,

Навчились мислити ми самостійно.

Тарасе, любий, вже спи спокійно.

Бо ще не вмерла, не вмре ніколи

Вкраїна наша і наше слово.

В.4. На високій дуже кручі.

Над самісіньким Дніпром,

Спить Шевченко в домовині

Непробудним вічним сном.

Любий, сину, України

Наш Тарасе дорогий,

Тебе в світі вже немає,

Та в серцях ти ще живий.

Твоя кобза ще не вмерла,

На ній струни всі дзвенять,

І про славу твою вічну

Всі народи гомонять.

Слухайте, слухайте слово!

Слово живе Кобзаря!

Лине воно над світом

За океани й моря.

Він заповів нам жити

В вольній великій сім’ї

В. 1. Ми прийшли з поклоном і привітом

Прийшли сказать: настане час,

Що ненародженим ще дітям

Ти заповів, як був живим, Тарас.

В. 2. Слухайте, слухайте слово!

Слово живе Кобзаря!

Лине воно над світом

За океани й моря.

Він заповів нам жити

В вольній великій сім’ї,

Він заповів любити

Ниви свої і гаї.

Він заповів не забути

В рідній сім’ї співця,

Голос поета вічний

В наші ввійшов серця.

В.3. Ми здійснюєм, наш Тарасе,

Твої заповіти!

Вже не буде більше пана

У нашій країні.

Вічне щастя, світлу долю

Здобуваєм нині.

Вже навіки Україна

Розганяє хмари,

Сонце правди осяває

І Дніпро і кручі.

І тебе в сім’ї великій,

В сім’ї вольній, новій

Ми врочисто споминаєм

Своїм вдячним словом.

В. 4. Життя іде, життя нестримно лине,

Ніхто не спинить швидкоплинний час.

Квітує в лузі молода калина

Стоїть у бронзі й дивиться Тарас.

Як на уклін до нього без упину

Йдуть посланці усіх країн і рас.

На всіх широтах і материках

Безсмертна слава генія в віках.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.

Приклад завдання з олімпіади Українська мова. Спробуйте!
До ЗНО з УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ залишилося:
0
4
міс.
0
7
дн.
2
2
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!