і отримати безкоштовне
свідоцтво про публікацію
До визначення переможців залишилось:
3
Дня
3
Години
16
Хвилин
30
Секунд
Поспішайте взяти участь в акції «Методичний тиждень».
Головний приз 500грн + безкоштовний вебінар.
Взяти участь

Кімерійці і скіфи

Курс:«Створення та ведення власного блогу на платформі WordPress»
Левченко Ірина Михайлівна
24 години
1200 грн
360 грн
Свідоцтво про публікацію матеріала №DF156612
За публікацію цієї методичної розробки Карюк Руслан Миколайович отримав(ла) свідоцтво №DF156612
Завантажте Ваші авторські методичні розробки на сайт та миттєво отримайте персональне свідоцтво про публікацію від ЗМІ «Всеосвіта»
Бібліотека
матеріалів
Отримати код
Опис презентації окремими слайдами:
Слайд № 1

Тема уроку: Кіммерійсько – скіфський світ у взаєминах з цивілізаціями Передньої Азії

Слайд № 2

Слайд № 3

.

Слайд № 4

Наприкінці II — на початку І тисячоліття до н. е. Північне Причорномор'я населяли найдавніші з відомих під своєю власною назвою племен — кіммерійці. Найбільш ранні відомості про кіммерійців знаходимо у грецькій літературі: вони належать до початкового періоду знайомства грецьких мореплавців з північним узбережжям Чорного моря і мають характер легенд, що ввійшли до циклу міфів і сказань. Земель кіммерійців досяг Одіссей, відправившись з острова Еї. За поемою Гомера «Одіссея», ця дуже віддалена країна була розташована поблизу крайніх меж океану, десь біля входу в потойбічне царство Аїда. В поемі говориться: «Зайшло сонце і покрилися тьмою всі шляхи, а судно наше досягло меж океану. Там народ і місто людей кіммерійських, окутані імлою і хмарами; і ніколи сяюче сонце не заглядає до них своїми променями...» Мабуть, до кіммерійців належить також згадуваний в «Іліаді» народ «дивних доярів кобилиць — млекоїдів, бідних і найсправедливіших із смертних», що жили десь у Північному Причорномор'ї, на північ від Трої, відразу ж за «конеборними фракійцями і місійцями, що б'ються врукопашну». Пізніше «доярами кобилиць» античні автори називають як скіфів (Гесіод, VII ст. до н. е.), так і кіммерійців (Каллімах, 310—235 pp. до н. е.).

Слайд № 5

Слайд № 6

Слайд № 7

Слайд № 8

Слайд № 9

У Геродота (V ст. до н. е.) і Страбона (63 р. до н. е. — 23 р. н. е.) є повідомлення про те, що вся країна, яка раніше належала кіммерійцям, зайнята скіфами. Вони називають ряд пов'язаних з перебуванням кіммерійців місць, в основному на Керченському півострові, де знаходилися «кіммерійські стіни», «кіммерійські переправи», Кіммерію, Боспор Кіммерійський (Керченська протока), м. Кіммерік. В західній частині Північного Причорномор'я, поблизу гирла Дністра, за переказом Геродота, знаходилася могила останніх кіммерійських царів. Цим ще раз підтверджується свідчення про те, що кіммерійці займали все Степове Причорномор'я від Дону до Дністра. Із ассірійських джерел кінця VIII ст. до н. е. відомо, що кіммерійці завдали поразки урартійському цареві Русові і з'явилися на північних кордонах Ассірії. Існує припущення, що ассірійський цар Саргон II загинув у бою саме з кіммерійцями в 705 р. до н. е. У джерелах, що належать до часів ассірійського царя Асаргаддона (681—668 pp. до н. е.), кіммерійці фігурують поряд зі скіфами серед народів, які відіграли велику роль у війнах часів падіння ассірійської могутності й становлення Мідії. Причому частина їх виступала на боці ворогів Ассірії, а частина — в числі її союзників. Кіммерійці були численним і сильним народом, до складу якого входив, мабуть, ряд племен. В основному вони зберігали осілий спосіб життя, але в них уже існували могутні кінні загони, що давало можливість здійснювати далекі завойовницькі походи. Як свідчить Страбон, за часів Гомера кіммерійці досягли країн на східному узбережжі Середземного моря. Нові археологічні відкриття підтверджують ці дані.

Слайд № 10

Згідно з повідомленням Геродота, пізня хвиля вторгнення кіммерійців у Передню Азію була викликана тим, що їх вигнали з степів Північного Причорномор'я скіфи, які в свою чергу були витіснені з глибин Азії массагетами. З появою скіфів, за переказом Геродота, кіммерійці, не бажаючи ризикувати в боротьбі з грізним ворогом, відступили відомими їм шляхами через Кавказ, вздовж східного узбережжя Чорного моря до країн Передньої Азії. А знатні кіммерійці («царі»), не бажаючи лишати рідної землі, перебили один одного у взаємній битві й були поховані в пониззі Дністра. Переслідуючи кіммерійців, скіфи пройшли вздовж Каспійського узбережжя через Кавказ і теж вдерлися в країни Передньої Азії. Коли саме сталося зіткнення скіфів з кіммерійцями й вигнання останніх з Причорномор'я, сказати важко. В усякому разі, у VII ст. до н. е. обидва ці народи вже перебували у Передній Азії, наводячи жах на місцеве населення. Походи скіфів і кіммерійців у Передню Азію мали неабияке значення для країн Стародавнього Сходу. Як активна політична сила вони брали участь у перебудові політичної карти Переднього Сходу, сприяючи занепаду одних і піднесенню інших країн. Так, в результаті цих подій загинули Урарту і кривава деспотична Ассірія. Скіфські походи в Передню Азію не були епізодичними. Вони тривали протягом майже всього VII ст. до н. е.: у них взяли участь щонайменше два покоління. Все нові й нові загони воїнів відправлялись із степів Північного Кавказу та Причорномор'я шляхами своїх попередників у пошуках слави й здобичі.

Слайд № 11

Слайд № 12

Контакти з народами Кавказу і Стародавнього Сходу значно збагатили матеріальну культуру та мистецтво скіфів. Скіфи володіли першокласною для свого часу зброєю. Основу їхнього війська становили мобільні загони кінноти. До озброєння воїна входили залізні мечі та короткі кинджали, списи з залізними наконечниками, луки і стріли. Луки скіфів в стародавньому світі не мали собі рівних за далекобійністю. Подібні походи були невичерпним джерелом збагачення. З-поміж військових успіхів скіфів слід також зазначити перемогу над перським царем Дарієм, який в 514 — 513 pp. до н. є. намагався їх завоювати. Ця перемога над одним із наймогутніших володарів тогочасного світу значно піднесла військово-політичний престиж скіфів і справила великий вплив на процес консолідації Північнопричорноморської Скіфії. За час походів скіфи взяли на озброєння залізні бойові сокири, запозичивши їх у народів Кавказу. У народів Сходу вони запозичили шоломи і панцири з залізних або бронзових пластин, пристосувавши цей обладунок до умов кінного бою. В прикрашанні одягу і зброї оригінальні скіфські мотиви (зображення оленя, пантери, коня, барана та ін.) переплітаються з художніми образами, запозиченими в мистецтві країн Стародавнього Сходу (грифони, синкретичні чудовиська та ін.). Це поклало початок створенню нового, самобутнього й дуже оригінального скіфського мистецтва.

Слайд № 13

Слайд № 14

.

Слайд № 15

Слайд № 16

Слайд № 17

Слайд № 18

Слайд № 19

. Серед знахідок, пов'язаних зі скіфами, чи не найцікавішою є так званий Саккизький скарб, виявлений в Іранському Курдистані. Цей комплекс являє собою інвентар зруйнованого поховання скіфського вождя другої половини VII ст. до н. е. Значну частину скарбу становлять ювелірні вироби східного типу. Відповідь на запитання: як вони потрапили до рук степового можновладця є у Геродота[4]: «Протягом двадцяти восьми років скіфи панували в Передній Азії й за цей час вони, сповнені нахабства і презирства, все спустошили. Бо, крім того, що вони з кожного стягали данину, яку накладали на всіх, вони ще, об'їжджаючи країну, грабували в усіх те, чим кожний володів». У період передньоазіатських походів основною територією, де мешкали скіфські племена, були степи Прикубання й Північного Кавказу, сполучені зручними природними комунікаціями — через східне узбережжя Чорного моря, центральнокавказькі перевали, узбережжя Каспійського моря — із Закавказзям та Передньою Азією. Саме тут, у рівнинних місцевостях сучасних Краснодарського і Ставропольського країв, Кабарди, Північної Осетії, Чечні та Інгушетії, відкрита найбільша кількість відомих на сьогодні скіфських поховальних пам'яток VII—VI ст. до н. е. Тому є всі підстави локалізувати в цьому регіоні найдавніше скіфське об'єднання, відоме в ассирійських джерелах як «царство Ішкуза».

Слайд № 20

.

Слайд № 21

Слайд № 22

Після розквіту скіфської держави, який тривав протягом VI — IV ст. до н. е., на межі IV—III ст. до н. є. почався раптовий спад. Серед його причин називають: погіршення кліматичних умов і усихання степів, тривале витолочування трав'яного покриву численними стадами худоби, занепад економічних ресурсів Лісостепу тощо. Окрім цього, у III ст. до н. є. на землі Північного Причорномор'я з поволзько-приуральських степів прийшли кочові племена сарматів. У кількох битвах з ними царські скіфи зазнали невдачі й мусили відступити. Основна частина царських і кочових скіфів осіли в Нижньому Подніпров'ї та Степовому Криму й утворила нову державу — Малу Скіфію. її столицею став Неаполь, залишки якого й досі зберігаються в передмісті Сімферополя.

Слайд № 23

Пектораль виявлено о 14 годині 30 хвилин 21 червня 1971 під час археологічних досліджень поховання у кургані скіфського періоду Товста могила поблизу міста Покров Дніпропетровської області. Керівник експедиції — Б. М. Мозолевський, заступник керівника — Черненко Євген Васильович. Зберігається у Музеї історичних коштовностей України у Києві і належить до Історичного фонду дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння України.

Слайд № 24

Домашнє завдання: Опрацювати параграф 17

Слайд № 25

Презентацію підготував Карюк Р.М. вчитель Історії Золотоніського району Домантівського НВК

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу

  • Додано
    22.02.2018
  • Розділ
    Історія України
  • Клас
    6 Клас
  • Тип
    Презентація
  • Переглядів
    7884
  • Коментарів
    0
  • Завантажень
    0
  • Номер матеріала
    DF156612
  • Вподобань
    0
Шкільна міжнародна дистанційна олімпіада «Всеосвiта Осінь – 2018»

Бажаєте дізнаватись більше цікавого?


Долучайтесь до спільноти