Кіднепінг в сучасному суспільстві

Опис документу:
Сучасне українське суспільство стикається з цілим рядом загрозливих викликів і проблем, зокрема з поширенням соціального явища кіднепінг. Кіднепінг це слово іншомовного походження, що означає викрадення та торгівлі дітьми. Торгівля дітьми є однією з найбільш актуальних соціальних проблем в Україні, що водночас виступає країною походження, транзиту та кінцевого пункту призначення для жертв торгівлі людьми. В Україні давно спостерігається тенденція: діти зникають частіше, а знаходять їх рідше.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

34

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

МАЛА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ЖИТОМИРСЬКЕ ТЕРИТОРІАЛЬНЕ ВІДДІЛЕННЯ

ВІДДІЛЕННЯ: ХІМІЯ ТА БІОЛОГІЯ

СЕКЦІЯ: ПСИХОГІЯ

БАЗОВА ДИСЦИПЛІНА: БІОЛОГІЯ

КІДНЕПІНГ

В СУЧАСНОМУ УКРАЇНСЬКОМУ СУСПІЛЬСТВІ

2018 р.

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………..…3

РОЗДІЛ 1

ЯВИЩЕ КІДНЕПІНГУ В СУЧАСНОМУ СУСПІЛЬСТВІ…………………………….……………………………..……. 5

1.1. Передумови виникнення негативного явища в сучасному суспільстві………………………………………………………….……………5

1.2. Концептуальні засади державної політики України у сфері протидії торгівлі людьми………..………………………………………………………..8

1.3. Чинники та наслідки негативного явища кіднепінгу в сучасному суспільстві………………………………………………………………............10

РОЗДІЛ 2

ДОСЛІДЖЕННЯ НЕГАТИВНОГО ЯВИЩА КІДНЕПІНГУ В СУЧАСНОМУ СУСПІЛЬСТВІ…………………………………………………………………..15

2.1. Геоінформаційна та статистична інформація по Україні………………..15

2.2. Вивчення поінформованості учнів з питання кіднепінгу у сільській місцевості………………………………………………………...………………20

РОЗДІЛ 3

ПРОСВІТНИЦЬКА РОБОТА З ПРОТИДІЇ ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ В НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ…………………………………………………..25

3.1. Проведення у навчальних закладах просвітницько-профілактичних заходів з питання протидії торгівлі дітьми…………………………………….25

3.2. Особливості просвітницької роботи з протидії кіднепінгу у школі…….27

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………...30

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………… 33

ВСТУП

Актуальність дослідження

Сучасне українське суспільство стикається з цілим рядом загрозливих викликів і проблем, зокрема з поширенням соціального явища кіднепінг. Кіднепінг це слово іншомовного походження, що означає викрадення та торгівлі дітьми. Торгівля дітьми є однією з найбільш актуальних соціальних проблем в Україні, що водночас виступає країною походження, транзиту та кінцевого пункту призначення для жертв торгівлі людьми.

В Україні давно спостерігається тенденція: діти зникають частіше, а знаходять їх рідше. Наприклад, за статистикою 2013-2014 років, щомісячно у розшук оголошували близько 80 дітей. У 2016-2017 роках ця цифра збільшилася вдвічі: нині кримінальна поліція відкриває в середньому 40 розшукових справ, 95% випадків зникнення – це втечі підлітків з дому. Набагато рідше викрадають на органи, у сексуальне рабство, для насильницьких дій чи заради «аксесуару» жебраків. Однією з найбільших груп ризику торгівлі людьми є діти віком від 10 до 18 років з незрілими моральними позиціями, з неблагополучних сімей, чи із сильним бажанням економічної незалежності та самодостатності. Згубний вплив цього явища сильно впливає на розвиток дитини як особистості. Тому дане питання є актуальним. Оскільки поняття «кіднепінгу» охоплює широке коло соціальних явищ та передбачає здійснення комплексних заходів, що мають працювати як з передумовами, так і з наслідками кіднепінгу.

Мета нашої роботи – дослідити сутність явища кіднепінгу в сучасному суспільстві, вивчити рівень поінформованості молоді в сільській місцевості, усвідомлення гостроти проблеми викрадення дітей та рівень уразливості населення по регіонах.

Завдання:

  • розкрити сутність явища кіднепінгу у сучасному суспільстві;

  • проаналізувати тенденції торгівлі дітьми в Україні, розвиток державної політики протидії торгівлі та її інституційне забезпечення;

  • систематизувати чинники та наслідки негативного явища в суспільстві як кіднепінг;

  • проаналізувати статистичні дані прояву кіднепінгу в сучасному суспільстві за останні роки;

  • дослідити рівень поінформованості учнівської молоді сільської місцевості з проблеми кіднепінгу;

  • проаналізувати особливості просвітницько-профілактичної роботи в навчальних закладах.

Об’єкт дослідження: кіднепінг в сучасному суспільстві.

Предмет дослідження: поінформованість учнівської молоді.

Методи дослідження: у роботі використовували метод аналізу, порівняння, опитування, конкретизації, узагальнення.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у поглибленні теоретичних і науково-методичних положень явища кіднепінгу в суспільстві. Основні результати, що містять елементи наукової новизни, полягають у тому, що

здійснено групування регіонів України за рівнем уразливості населення щодо явища кіднепінгу за допомогою методу ранжування. Здійснено трактування поняття «кіднепінг», «торгівля дітьми», зокрема «живий товар», «група ризику» та «регіон ризику». Здійснено класифікацію чинників та наслідків торгівлі дітьми. Це, в свою чергу, дає змогу визначити групи ризику серед населення. Така інформація необхідна для проведення профілактики та визначення напрямків політики запобігання торгівлі дітьми.

Апробація результатів дослідницької роботи. Основні положення та результати дослідження були представленні на засіданні шкільного методичного об'єднання класних керівників. На засіданні творчої групи соціальних педагогів Житомирського району, на якому розглядалося питання з протидії торгівлі дітьми, та психологічний супровід дітей що стали жертвою торгівлі дітьми. Виступ на загальношкільних батьківських зборах, де висвітлювалося питання: «Кіднепінг в сучасному суспільстві».

РОЗДІЛ 1

ЯВИЩЕ КІДНЕПІНГУ В СУЧАСНОМУ СУСПІЛЬСТВІ

    1. Теоретичний аналіз виникнення явища кіднепінгу в сучасному суспільстві

Соціально-політична ситуація, що сталася в українському суспільстві, залишається досить складною. Це спричинено насамперед тим, що процес реформування суспільного життя України поєднаний із подоланням низки труднощів економічного, політичного і організаційного характеру, зумовлено перехідним етапом розвитку країни. Це, у свою чергу, призводить до поширення низки злочинних діянь, що стають на заваді нормальному розвитку демократичних змін, становленню України як соціально орієнтованої правової держави. Можна констатувати, що проблема боротьби з незаконним позбавленням волі та викраденням людини набуває особливої актуальності в Україні. Окреслену проблему досліджували відомі вітчизняні та зарубіжні правознавці Р. Адельханян, П. Біленчук, Р. Бєлкін, А. Дубровіна, В. Гаєнко, В. Журавель, А. Іщенко, В. Коновалова, О. Колесніченко, Н. Кліменко, В. Кузьмічов, В. Лукашевич, В. Олішевський, А. Політов, А. Платонов, А. Ноур, В. Шепітько та ін.

На думку А. Платонова, викрадення людини - це злочин не тільки проти особи, її свободи, честі та гідності. Злочинці, які вчиняють викрадення людей, виступають також проти держави і суспільства, що спричиняє відповідну реакцію з боку останніх. Ці особи суперечать інтересам суспільства, за що держава карає їх [12].

Викрадення людини - протиправна заборона людині вибирати за своєю волею місце перебування або таємне чи відкрите її захоплення.

Кіднепінг (від англ. kid «дитина» і англ. nap «вирвати з рук») - викрадення дитини з метою шантажу, отримання викупу, та продажу.

Вперше термін «Кіднепінґ» використано 1673 року для опису «викрадання дітей у рабство в американських колоніях» [9].

Історія викрадення людини бере свій початок ще зі Старого Завіту, де сказано: «Хто украде людину і продасть її, чи знайдеться вона у руках у нього, то повинно віддати його смерті».

Про кримінальні злочини, пов'язані з викраденням людей, свідчать і міфи Стародавньої Греції. Так, Посейдон викрав у Атласа прекрасну дочку Нерею, Зевс викрав дочку сідонського царя Європу, а брати Діоскури (сини Зевса) Кастор і Полідевк викрали наречених у своїх двоюрідних братів. Також відомий міф про викрадення прекрасної Єлени Спартанської царевичем Трої Парісом. Бог підземного царства Аїд викрав дочку богині землеробства Деметри і Зевса Прозерпіну.

Відповідно до давньоримських легенд, для укріплення зв'язків із сусідніми племенами Ромул, перший цар Риму, направляв до них посольства із пропозицією укласти шлюбні союзи між жінками цих племен і його підданими. Проте сусідні племена вважали римлян бідними, тому відмовлялися віддавати своїх дівчат за «примітивний збір». І тоді Ромул удався до хитрощів. Він улаштував святкові ігри на честь бога хлібних запасів Конса і запросив на них усю околицю. На святкування прибуло багато гостей, в тому числі сусідні сабіняни зі своїми дружинами й дочками. За умовним сигналом римські хлопці кинулися до сабінянок і викрали їх, після чого негайно одружилися [6].

У середині XIX ст. стає масовим викрадення африканських негрів і продаж їх у рабство. Уходить до вжитку нове поняття - «чорні дрозди».

За часів правління королеви Франції, Вікторії (1819-1901), викрадення дітей стає кримінально караним. Нині за англосаксонським правом викрадення людини визнається дрібним злочином і не тягне суворої відповідальності. Відповідно до норм кримінального законодавства того часу, викрадення людини - це фізичне захоплення, яке залежно від цілей кваліфікувалося як работоргівля, приховування або зміна походження дитини, викрадення жінки. За викрадення жінок, яке розглядалося в той час, по-перше, як злочин проти сімейного союзу, по-друге, як злочин проти свободи, по-третє, як підготовка до іншого злочину, була встановлена кримінальна відповідальність. Проте ці норми були прийняті в Росії в період кріпосного права, тому будь-яке викрадення людей трактувалося як викрадення чужої власності з метою одержання матеріальної винагороди.

Крім того, викрадення людей, як правило, є одним із елементів організованої злочинності. Значна частина злочинів, пов'язаних із викраденням людей у Росії, вчинялася вищим керівництвом держави з допомогою правоохоронних органів. Мільйони людей безслідно зникали в таборах і тюрмах. Викрадення людей було справою держави, і в більшості випадків платою за це було життя викраденого.

Щоб стати жертвою викрадення в наш час, необов'язково треба бути багатим чи мати власний бізнес. Мотивами викрадення може стати неповернутий борг, конкурентна боротьба, хуліганство, помста, отримання викупу тощо.

За даними Міжнародної організації з міграції, понад 120 тисяч українців постраждали від торгівлі людьми з початку 1900-х років. Останнім часом тенденції цього явища змінилися: кожен другий постраждалий із тих, кого виявила та надала допомогу МОМ, зазнав трудової експлуатації, переважно в Російській Федерації та Польші.

Україна вважається джерелом, транзитним пунктом та меншою мірою - країною призначення для чоловіків, жінок та дітей, яких викрадають та незаконно перевозять з метою продажу задля комерційної сексуальної експлуатації та примусової праці. Торгівля людьми, як негативне явище може виявлятися у різних формах – від викрадення людей до їх продажу з використанням обману, шантажу чи уразливого стану особи. Жертви торгівллі людьми використовуються для примусової праці, у порнобізнесі, як донори для трансплантації тканин і органів [9].

Тому, враховуючи вище сказане, слово «кіднепінг» є іншомовного походження та означає викрадення дитини з метою її продажу. А саме явище кіднепінг означає, викрадення дитини з метою продажу. Тому в подальшому, у своїй роботі ми розкриватимемо сутність явища кіднепінг, як викрадення дитини з метою продажу.

    1. Концептуальні засади державної політики України у сфері протидії торгівлі людьми

Організаційно-правові засади протидії торгівлі людьми та основні напрями державної політики визначає Закон України «Про протидію торгівлі людьми»[5]. Закон також визначає повноваження органів виконавчої влади, порядок встановлення статусу осіб, які постраждали від торгівлі людьми, та порядок надання допомоги постраждалим. Серед закладів допомоги особам, які постраждали від торгівлі людьми, окрім територіальних центрів соціального обслуговування (надання соціальних послуг), центрів соціально-психологічної реабілітації дітей та притулків для дітей, визначено центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, які зобов’язані забезпечувати реалізацію прав таких осіб.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про протидію торгівлі людьми», основними напрямами державної політики у сфері протидії торгівлі людьми є: попередження торгівлі людьми шляхом підвищення рівня обізнаності населення, превентивної роботи, зниження рівня вразливості населення, подолання попиту; боротьба із злочинністю, пов’язаною з торгівлею людьми, шляхом виявлення злочинів торгівлі людьми, осіб, причетних до скоєння злочину, притягнення їх до відповідальності; надання допомоги та захисту особам, які постраждали від торгівлі людьми, шляхом удосконалення системи відновлення їхніх прав, надання комплексу послуг, впровадження механізму взаємодії суб’єктів у сфері протидії торгівлі людьми. Закон України «Про протидію торгівлі людьми» прийнято 20.09.2011 № 3739-VI (набрав чинності 15.10.11). 13 Пункт 4 ст. 1 та пункт 1 ст. Закону України «Про протидію торгівлі людьми». Права особи, яка постраждала від торгівлі людьми, визначено ст. 16 Закону України «Про протидію торгівлі людьми», це, зокрема, забезпечення особистої безпеки, поваги, а також безоплатне одержання: — інформації щодо своїх прав та можливостей, викладеної мовою, якою володіє така особа; — медичної, психологічної, соціальної, правової та іншої необхідної допомоги; — тимчасового розміщення, за бажанням постраждалої особи та у разі відсутності житла, в закладах допомоги для осіб, які постраждали від торгівлі людьми, на строк до трьох місяців (який у разі необхідності може бути продовжено за рішенням місцевої державної адміністрації);

У разі якщо особи, які постраждали від торгівлі людьми або стали свідками торгівлі людьми, є дітьми, усі дії, що застосовуються до них, базуються на принципах, зазначених у Конвенції про права дитини та Факультативному протоколі до Конвенції про права дитини щодо торгівлі дітьми, дитячої проституції і дитячої порнографії. У разі якщо вік особи не визначений і є підстави вважати, що ця особа — дитина, вона вважається дитиною і їй надається спеціальний захист до встановлення її віку. Важливим моментом при здійсненні заходів з протидії торгівлі людьми є створення Національного механізму взаємодії суб’єктів, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми, що передбачає спільну розробку програм та планів протидії торгівлі людьми; спільну організацію заходів з протидії торгівлі людьми; обмін передовим досвідом діяльності у сфері протидії торгівлі людьми та взаємодію при наданні допомоги постраждалим.

Затвердження та здійснення контролю за реалізацією Національного механізму взаємодії суб’єктів, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми, як і Державної цільової програми у сфері протидії торгівлі людьми, покладено на Кабінет Міністрів України [15].

Таким чином, політика України у сфері протидії торгівлі людьми та пов’язаним з нею злочинам спрямована на наступне:

профілактику та запобігання торгівллі людьми і пов’язаним з нею злочинами, насамперед шляхом активізації роз’яснювальної та пропагандистської роботи, особливо серед молодого жіноцтва, реабілітації та реінтеграції осіб, потерпілих від торгівлі людьми;

• забезпечення жорсткого контролю за дотриманням вимог законодавства суб’єктами господарської діяльності, які працюють у сфері модельного, туристичного, розважального бізнесу, посередництва у працевлаштуванні за кордоном та невідворотного притягнення до відповідальності осіб, винних у порушеннях чинного законодавства;

• максимально ефективної реалізації заходів із виявлення, викриття та припинення і розслідування фактів торгівлі людьми та пов’язаних із нею злочинів;

Визначено, що основними завданнями діяльності держави, міжнародних і неурядових організацій є забезпечення:

• скорочення масштабів торгівлі людьми та пов’язаної з нею злочинної діяльності;

• формування в українському суспільстві, передусім у молодого покоління, адекватної оцінки суспільної небезпеки торгівллі людьми та пов’язаних із нею злочинів, їх неприйнятності та заохочення до активного сприяння практичним заходам протидії торгівлі людьми [9].

    1. Чинники та наслідки негативного явища кіднепінгу в сучасному суспільстві

Із року в рік усе більше дітей в Україні зникає безслідно, їх викрадають і всього напросто вивозять в інші країни або в регіони з метою використання у важкій нелегальній праці, для роботи у сфері секспослуг, створення дитячої порнографії або з метою всиновлення та випрошування милостині, вилучення органів. Ми проаналізували визначення кіднепінг, що означає викрадення дітей з метою торгівлі ними. Дане визначення, на нашу думку, досить чітко розкривають сутність самого явища, його складові елементи та форми, яких воно може набувати. Крім того, вони включають економічний аспект цього виду незаконної діяльності та вказують на наявність корупційної складової.

Отже торгівля дітьми — це тяжкий злочин, який має три складові: дії, засоби та мету, при цьому:

діями є: вербування, переміщення, переховування, передача та одержання дитини;

до засобів відносять: погрози або застосування сили, примусу, шантажу, обману; зловживання владою чи уразливим станом особи тощо;

метою може бути: сексуальна експлуатація; використання у порнобізнесі; примусова праця або примусове надання послуг; рабство чи підневільний стан; вилучення органів; примусова вагітність або усиновлення, жебракування.

Внутрішня торгівля людьми – це торгівля, яка відбувається в межах однієї країни. Розвиток явища внутрішньодержавної торгівлі людьми спричинений значними відмінностями в економічному розвитку регіонів (аграрні та промислові регіони, депресивні регіони з високим рівнем безробіття і великі міста з можливостями сезонної роботи тощо) та майновим розшаруванням населення.

Транснаціональна торгівля людьми – це процес переміщення «живого товару» від постачальника до споживача за межі державних кордонів з метою отримання прибутку внаслідок транснаціоналізації злочинності під впливом глобалізації та інтернаціоналізації міжнародних відносин.

Під групою ризику ми розуміємо категорію людей, соціально-економічний та психологічний стан яких за тими або іншими ознаками не має стабільності, які практично не можуть перебороти труднощі, що виникли в їхньому житті, та частіше інших потрапляють в тенета торговців людьми. Регіон ризику – це територія або адміністративна одиниця країни, соціально-економічні характеристики якої є сприятливими для вчинення дій стосовно купівлі-продажу людини, дитини.

Потрібно зазначити, що поняття «торгівля людьми» складається із трьох самостійних частин: злочинні дії, засоби, що використовуються для вчинення дії та цілі (експлуатація). Крім того, існує багато синонімів цього терміну. Наприклад – торгівля живим товаром, «біле рабство», «трафікінг». Таким чином, витікає інше поняття – «рабська праця», одна із форм експлуатації людини, при якій експлуатована особа виконує трудову діяльність, знаходячись у стані рабства. В даних визначеннях наголошується на факті примушування особи до праці, проституції тощо всупереч її волі та порушуючи її права. Тобто можна сказати, що поняття «рабство» та «рабська праця» містять ключові елементи, які в подальшому використовуються для трактування основних форм торгівлі людьми.

Як форму контролю над жертвами застосовують різного роду насильство. Насильством вважається застосування певною соціальною групою різноманітних форм примусу по відношенню до інших груп з метою надбання або збереження економічного та політичного панування, завоювання тих чи інших привілеїв [6].

Торгівля дітьми — це використання дитини з метою отримання прибутку. На жаль, така торгівля є частиною злочинного бізнесу, широко розповсюдженого у всьому світі. Його жертви можуть підлягати трудовій та сексуальній експлуатації. Фактично — це сучасна форма рабства, заснована на примусі й насильстві. Торгівці дітьми є безсовісними й безжальними людьми. Вони завойовують довіру дитини, а потім обманюють її і здійснюють над нею насильство, отримуючи прибутки. Рушієм торгівлі дітьми є попит на дешеву, незахищену й нелегальну робочу силу. Торгівля дітьми, як негативнее явище може виявлятися у різних формах – від викрадення дитини до їх продажу з використанням обману, шантажу чи уразливого стану.

Експлуатація дітей також має свої види. Наприклад, ст. 149 Кримінального Кодексу України вказує на усиновлення чи удочеріння в комерційних цілях. Це означає оформлення спеціальним юридичним документом встановлення батьківської опіки над дітьми, позбавленими батьківського піклування, з метою подальшого їх використання для отримання доходів (у жебракуванні, занятті азартними іграми чи для подальшого укладення щодо них угод, пов’язаних з фактичною передачею права власності) [12].

Комерційна сексуальна експлуатація дітей – комерційна угода, в якій одна чи більше сторін отримує зиск у вигляді грошей, товарів чи послуг від сексуальної експлуатації особи у віці до 18 років. Комерційна сексуальна експлуатація дітей включає в себе дитячу проституцію, порнографію та торгівлю дітьми. До неї також відносять дитячий секс-туризм та ранні шлюби. В данному випадку факт оплати чи винагороди відрізняє комерційну сексуальну експлуатацію дитини від сексуальної експлуатації.

Дитяча проституція – використання дитини з метою сексуальних дій для отримання оплати чи іншої винагороди в будь - якій формі.

Дитяча порнографія – будь -яке, незалежно від форми, виставляння дітей, що беруть участь в реальних чи умовних сексуальних діях, або показ статевих органів дитини із сексуальними намірами.

Дитячий секс-туризм – вид сексуальної експлуатації дітей, що може використовуватися як громадянами країни, так і іноземцями переважно в курортних, прикордонних містах з метою отримання дешевих сексуальних послуг.

Недооцінка феномену сексуальної експлуатації дітей та таких її форм як дитяча проституція, порнографія та секс-туризм в Україні зумовлена в першу чергу тим, що слово «дитячий» асоціюється із використанням у сексуальних цілях, саме дітей у віці 5-10 років [12].

Сьогодні, як ніколи, спостерігається зростання кількості безпритульних. За даними ЮНІСЕФ, їх більше 30 млн. Ця категорія дітей особливо схильна до різноманітної фізичної чи моральної небезпеки. Саме такі діти і складають потенційну групу ризику жертв викрадення та торгівлі дітьми в Україні. Тому низький моральний рівень певної частини суспільства, бездуховність, падіння престижу материнства, споживацьке ставлення до людини також призводять до викрадення та торгівлі дітьми в Україні.
Отже, з урахуванням сказаного вище, можна зробити висновок, що обставинами, які сприяють і призводять до торгівлі дітьми в Україні, є: соціально-економічна ситуація в країні; низький моральний рівень населення; невідповідальність законодавства України положенням міжнародно-правових норм, провокаційна поведінка потерпілих.

Висновок до розділу 1

Отже, в даному розділі ми досліджували та вивчали явища кіднепінгу. І під цим поняттям ми розуміємо кіднепінг, як викрадення дтини з метою продажу її у рабство. Саме явище кіднепінг є порушенням прав людини стосовно дитини, яка є об’єктом такої торгівлі. Крім того, це злочин. У першому розділі ми проаналізували тенденції торгівлі дітьми в Україні, та розвиток державної політики протидії торгівлі та її інституційне забезпечення. Тому, вивчення передумов таких явищ у суспільстві створить певну систему захисту дітей від небезпечних ситуацій попадання до пасток кіднеперів. Дитина, як об’єкт кіднеперів постійно потерпає від усякого роду насильства, що в свою чергу руйнує нестійку психіку дитини. В даному розділі ми розглянули та систематизували передумови виникнення негативного явища в українському суспільстві, вплив різних економічних, політичних та соціальних чинників на поширення цього явища. Тому враховуючи дану ситуацію в Україні ми вирішили вивчити рівень поінформованості учнівської молоді, та вивчити найбіль уразливі регіони. І другий розділ нашої роботи буде описувати дослідження негативного явища в сучасному суспільстві, та вивченям рівня поінформованості дітей сільської місцевості Житомирського району.

РОЗДІЛ 2

ДОСЛІДЖЕННЯ НЕГАТИВНОГО ЯВИЩА КІДНЕПІНГУ В СУЧАСНОМУ СУСПІЛЬСТВІ

2.1. Геоінформаційна та статистична інформація по Україні

В Україні створено геоінформаційну система МВС України по розшуку дітей – це новітня розробка фахівців Департаменту інформаційних технологій, яка в режимі реального часу дозволяє відслідковувати усі випадки зникнення та знайдення дітей. Після того, як оператор 102 або чергової частини органу внутрішніх справ зареєстрував повідомлення/заяву та вніс його до бази Єдиного обліку – система в автоматизованому режимі (раз на добу) візуалізує ці повідомлення/заяви на електронній карті з прив'язкою до адресного плану та часу (див рис.1.2)

Рис.1.2.

За підтримки Міжнародного фонду «Відродження» ці дані доповнюються інформацією, що надходить на «гарячу лінію» 116000 (Служба розшуку дітей/громадська організація «Магнолія»). Опрацьовуючи сайт tsr@magnolia-tv.com на якому детально описана статистика зниклих дітей, та регіони ризику потрапляння до кіднеперів, ми проаналізували дану статистичну інформацію.

За даними геоінформаційної системи МВС України, склалася дуже складна ситуація по регіонах країни. Аналізуючі статистику виявили, що до найбільш уразливих регіонів належать: АР Крим, Луганська, Одеська, Полтавська, Харківська та Донецька області, спостерігається найгірша ситуація гендерної нерівності, а жінки найбільше страждають від насилля для них характерний середній рівень обізнаності населення щодо явища викрадення та торгівлі людьми. Зокрема, Луганська, Харківська, Чернігівська області та АР Крим розташовуються біля кордону із Росією, яка є країною-лідером щодо кількості постраждалих від торгівлі дітьми осіб. Одеська область, в свою чергу, включає найбільший в державі морський порт, тобто має зручну транспортну доступність до кордонів інших країн.

За даними геоінформаційного центру в період з 11 січня 2017 року по 09 жовтня 2017 року в Україні зникло безвісті 1456 дітей.

З них по регіонах:

  • Житомир -21 дитина;

  • Вінниця -40 дітей;

  • Волинська - 0 дітей;

  • Дніпропетровська - 28 дітей;

  • Донецька -186 дітей;

  • Закарпаття - 0 дітей;

  • Запоріжжя -208 дітей;

  • Івано – Франківськ - 0 дітей;

  • Київ - 163 дитини;

  • Кропивницький – 48 дитини;

  • Луганськ – 221 дитина;

  • Львів -0 дитини;

  • Миколаїв -117 дітей;

  • Одеса -164 дітей;

  • Полтава – 237 дитини;

  • Харків -23 дитини.

Дослідивши статистичні дані ми проранжували регіони де існує найбільший ризик потрапляння до пасток кіднеперів.

  1. Полтава – 237 дітей зникло безслідно;

  2. Луганськ – 221 дітей зникло безслідно;

  3. Запоріжжя – 208 дітей зникло безслідно;

  4. Донецьк-186 дітей зникло безслідно;

  5. Одеса- 164 дітей зникло безслідно;

  6. Київ- 163 дітей зникло безслідно;

  7. Миколаїв -117 дітей зникло безслідно;

  8. Кропивницький- 48 дітей зникло безслідно;

  9. Вінниця-40 дітей зникло безслідно;

  10. Дніпропетровськ- 28 дітей зникло безслідно;

  11. Харків- 23 дітей зникло безслідно;

  12. Житомир-21 дітей зникло безслідно.

Отже ми бачимо, що на 1 місці у нас Полтавський регіон, на 2 місці Луганський, на 3 місці Запоріжжя, Житомир у даному списку займає 12 місце, порівняно з іншими регіонами це більш-менш безпечний регіон країни.

Опрацювавши всю інформацію за останні роки, ми зробили порівняльний аналіз статистичних даних кількості зниклих дітей по адміністративних регіонах України за 2013 рік та 2017 рік (див. табл. 2.1., рис.2.2.).

Таблиця 2.1

Кількість зниклих дітей по адміністративних регіонах України

п.п.

Регіони

Кількість зниклих дітей у 2017 році

Кількість зниклих дітей у 2013 році

1.

Житомир

21

19

2.

Вінниця

40

20

3.

Волинь

0

1

4.

Дніпропетровська

28

22

5.

Донецька

186

180

6.

Закарпаття

0

84

7.

Запоріжжя

208

187

8.

Івано-Франківськ

0

15

9.

Київ

163

169

10.

Кропивницький

48

144

11.

Луганськ

221

175

12.

Львів

0

40

13.

Миколаїв

117

153

14.

Одеса

164

10

15.

Полтава

237

206

16.

Харків

23

12

Рис. 2.2

За поданою діаграмою, ми бачимо, наскільки змінилася ситуація в країні з питання кіднепінгу, та які регіони є найбільш уразливими.

Також, проведено дослідження частоти викрадення за гендерною ознакою. Вік безвісті зниклих дітей переважно становить 6-14 років.
Лише за жовтень 2017 року в Україні зникло 40 дітей, переважно хлопчики до 14 років. У нас виникло припущення що враховуючи ситуацію в країні, викрадених хлопчиків можуть залучати до збройного конфлікту на сході держави, та те, що вони більш фізично витриваліші ніж дівчата. Коли ми опрацьовували статистику, то наше припушення підтвердилося. Ми зробили порівняння викрадення дітей за гендерною ознакою (див.рис.3.2).

Рис. 3.2

Також проаналізувавши всі дані ми дійшли певного висновку, що найчастіше зникають діти у містах аніж по сільських місцевостях. Порівнявши усі статистичні дані за період з січня 2017 року по жовтень 2017 року склалася така картина (див.ис.4.2).

Рис. 4.2

Враховуючи всю інформацію та отримані дані у нас виникла потреба вивчити рівень поінформованості учнів у сільській місцевості. Тому, що саме від того, наскільки дитина обізнана з даної проблеми і залежить її безпека.

Разом з тим під час опрацювання статистичних даних ми виявили, що хлопчиків викрадають частіше ніж дівчат. У нас виникло припущення, що хлопці менш обізнані та поінформовані. Тому ми вирішили порівняти рівень поінформованості між хлопчиками та дівчатками. І наступним кроком нашого дослідження було вивчити рівень поінформованості учнівської молоді сільської місцевості.

2.2. Вивчення поінформованості учнів з питання кіднепінгу у сільській місцевості

Для вивчення рівня поінформованості ми використовували такі методи

- анкетування – письмове опитування;

- інтерв’ю – усна бесіда;

- спостереження, як додатковий метод.

Перед нами стояла мета вивчити рівень обізнаності дітей за гендерною ознакою, порівняти результати між хлопчиками та дівчатами, та підтвердити припущення, чому саме хлопчики частіше потрапляють до кіднеперів.

Для опитування дітей ми обрали анкету К.Б.Левченко, та О.А.Удамова [6], яка дає можливість вивчити рівень обізнаності дітей з питання торгівлі людьми. Також під час анкетування за дітьми проводили спостереження за поведінкою дітей під час опитування.

Запитання які ставилися учням:

  1. Що таке викрадення дітей, людей.

  2. Які причини торгівлі людьми.

  3. Що є торгівлею людьми.

  4. Оціни ймовірність свого потрапляння в ситуацію торгівлі людьми.

  5. Де можна з’ясувати , чи можна легально працювати за кордоном.

  6. Що треба знати про місце, до якого ти їдеш.

  7. До кого можна звернутися, якщо помітив підозрілих людей, або опинився в небезпечній ситуації.

Дослідження проводилося на базі Сінгурівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів.

Вибірка: 100 учнів: з них 50 дівчаток та 50 хлопчиків, вік 13-17років,

Оцінювання рівня обізнаності дітей з явищем торгівлі людьми проводилося за такими показниками (див таб 2.2)

Таблиця 2.2

Рівень обізнаності дітей з явищем торгівлі людьми у %

Стать дитини

Рівень обізнаності з різними формами торгівлі людьми

Рівень адекватності оцінки ризику потрапляння в ситуацію торгівлі людьми

Рівень обізнаності з способами захисту себе від торгівлі людьми

Середнє значення

Дівчата

80

85

25

63

Хлопці

50

65

30

48

Загальна обізнаність щодо проблеми торгівлі дітьми за усіма наведеними критеріями розраховується за формолою:

Rj =

Формула (1.2.)

де Rj – рівень обізнаності дітей,

Хд-показники дівчаток,

Хх- показники хлопчиків,

n- кількість критеріїв за якими проводяться розрахунки.

Rj =

Отже, рівень обізнаності дітей становить 37% з усієї кількості опитуваних дітей віком 13-17 років.

Обробка та інтерпретація отриманих даних.

За результатами дослідження зі 100% опитаних дівчат лише 20% не поінформовані з питання викрадення людей, вони не знають які причини цього явища є в суспільстві, що треба знати про місце до якого їдеш, до кого можна звернутися в разі небезпеки.

За результатами дослідження зі 100% хлопчиків - 50% непоінформовані з питання викрадення дітей, вони не знають як себе вести в кризовій ситуації, до кого можна звернутися за допомогою. Хлопці «ведуться» на міфи про гарне життя за кордоном, про можливість заробити великі гроші. Загальний рівень обізнаності становить 37% з усіх опитуваних дітей віком 13-17 років.

Разом з тим ми проводили спостереження під час того як діти опрацьовували анкети. Ми помітили, що хлопці не зацікавлені у вивчені цього проблемного питання, вони жартома віднеслися до даного завдання. На деякі запитання давали коментар в слух: «Я впевнений у своїх силах», «Зі мною такого не трапиться», «Мене це не стосується». Тому наше припущення, що ставилася на початку дослідження підтвердилася. Найчастіше викрадають дітей чоловічої статі, бо вони легковажно відносяться до своєї безпеки, більш фізично витриваліші.

Висновок

Зробивши порівняння між відповідями хлопчиків та дівчаток, ми дійшли висновку, що частіше до викрадачів дітей потрапляють хлопчики, ніж дівчатка. Зі 100% опитуваних хлопців лише 50% поінформовані з питання кіднепінгу, знають як себе вести в кризових ситуаціях, до кого можна звернутися в разі небезпеки. В дівчат ситуація краща зі 100% - 80% проінформовані з питання кіднепінгу. Прослідкувавши статистику по Україні і порівнявши отримані дані ми дійшли висновку, чому частіше зникають хлопчики, ніж дівчата. Хлопці більш довірливіші, думка про самостійність, впевненість у собі, а іноді і жага заробити легкі гроші призводить до того, що підліток потрапляє у скрутну, безвихідну ситуацію. А враховуючи збройний конфлікт на сході України, є дані, що деяких підлітків викрадають для залучення в збройному конфлікті, в жебракування частіше залучають хлопчиків.

Дівчата, навпаки з насторогою ставляться до малознайомих людей, знають як вести себе в малознайомих місцях. Тому ми дійшли висновку, що дівчата більш проінформовані з питання викрадення дітей, та усвідомлено ставляться до існуючої проблеми та загрози для свого життя.

Прослідкувавши ситуацію по Україні з питання кіднепінгу, ми дійшли висновку, що викрадають дітей більше по великих містах, ніж по сільських місцевостях, але ситуація починає змінюватися. Випадки кіднепінгу почали траплятися і у сільських місцевостях. Бо по селах мало проводиться профілактична та просвітницька робота.

Висновок до розділу 2

Вивчаючи регіони ризику по Україні, ми виявили, що на Сході країни дітей за останній період зникло більш, це пов’язано з військовими подіями, з низьким соціальним статусом населення. На Заході країни, навпаки, порівнюючи з минулими роками, дані злочини проявляються рідше. Це пов’язано з певною економічною стабільністю та моральними якостями населення. Ми помітили, що діти найчастіше зникають по великих містах, а в сільських місцевостях це поодинокі випадки. Вивчаючи рівень поінформованості дітей, ми виявили, що дівчата більш свідоміше ставляться до своєї безпеки ніж хлопці. Вони більш поінформовані з питання кіднепінгу, ніж хлопці. Хлопці самовпевнені, саме в підлітковому віці прагнуть до заробітку грошей, через, що і потрапляють у небезпечні ситуації. Провівши дослідження наша гіпотеза підтвердилася, діти мало поінформовані у сільській місцевості. Тому, дану проблему потрібно більш освітлювати на виховних годинах, у ЗМІ, у роботі вчителів з батьками, учнями, випускниками загальноосвітніх шкіл. Отже , наступним кроком нашої роботи було вивчити просвітницьку та профілактичну роботу нашої школи з проблеми профілактики кіднепінгу.

РОЗДІЛ 3

ПРОСВІТНИЦЬКА РОБОТА З ПРОТИДІЇ ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ В НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ

3.1. Проведення у навчальних закладах просвітницько-профілактичних заходів з питання протидії торгівлі дітьми

Сьогодні об’єктом кіднеперів часто є молоді люди, діти, котрі не мають достатнього досвіду і не обізнані з наслідками протиправної діяльності. У великих містах сьогодні спостерігається деяке підвищення поінформованості про явище торгівлі людьми, тому торгівці активно переміщаються до маленьких містечок та сіл, де інформації з даної проблеми ще не достатньо. Там навіть самі постраждалі не ідентифікують себе як жертв торгівлі і не можуть ані звернутися за допомогою, ані застерегти від подібного лиха інших.

Система освітніх закладів, охоплюючи населення найменших населених пунктів, забезпечує вплив на 95% молоді. До того ж, профілактичні програми можуть бути включені в організований і керований навчально-виховний процес. Це робить освіту потужним і вкрай необхідним фактором запобігання поширенню ганебного для країни явища кіднепінгу.

Ключові поняття профілактики через систему освіти –„знання”, „ставлення” і „формування навичок”. Педагогічні працівники навчальних закладів можуть здійснювати профілактичну роботу у формі прямого впливу, що передбачає реалізацію наступних завдань:

1 – забезпечити інформування учнів про ймовірні ризики та шляхи запобігання попадання в ситуацію торгівлі людьми;

2 – формувати небайдуже ставлення до проблеми торгівлі людьми;

3 – формувати навички запобігання ризику та конструктивної поведінки в ситуації ризику;

4 – поширення інформації і досвіду серед не охопленого навчанням населення (однолітків, знайомих). Опосередкований вплив здійснюється

як спонтанно, внаслідок спілкування краще обізнаних (навчених) учнів з

непоінфомованими однолітками, так і цілеспрямовано, наприклад, через театралізовані форми, виставки-конкурси тощо.

Реалізація цих завдань передусім має опиратися на достовірну інформацію та застосування активних методів навчально-виховної діяльності, в чому має сприяти блок навчальних матеріалів, до якого входять відеоматеріали, методичні посібники. Проаналізувавши виховний план Сінгурівської школи, ми склали план-графік проведення заходів у навчальному закладі з питання протидії кіднепінгу.

Таблиця 3.1.

План –графік

Проведення заходів у навчальному закладі з питання протидії кіднепінгу

п.п.

Заходи

Термін виконання

Відповідальний виконавець

1.

Моніторинг рівня знань учнів з протидії торгівлі людьми.

Вересень

Соціально-психологічна служба школи

2.

Обробка результатів моніторингу й підготовка висновків та рекомендацій

Вересень

Соціально-психологічна служба школи

3.

Проведення уроку-виховної години з протидії торгівлі людьми у навчальному закладі.

Жовтень

Класні керівники, соціальний педагог

4.

Тренінг «Кіднепінг в сучасному суспільстві».

Листопад

Заступник директора з виховної роботи

5.

Засідання учнівського самоврядування «Безпечна поведінка по дорозі додому»

Грудень

Голова учнівського самоврядування

6.

Батьківські збори «Кіднепінг: як уберегти дитину від небезпеки»

Грудень

Соціальний педагог

Саме педагогічні працівники є організаторами профілактичної роботи у навчальному закладі. Вони планують свою роботу спираючись на навчально-виховний план школи. Переважаючими формами роботи є групові бесіди, відео лекторії, вікторини. На нашу думку з метою підвищення ефективності профілактичної роботи доречно проводити спільні тренінги з батьками та учнями, щоб вони мали змогу разом програвати рольові ігри, відчувати гостроту існуючої проблеми.

3.2. Особливості просвітницької роботи з протидії кіднепінгу у школі

Так як школа є осередком просвіти в сільській місцевості, то на вчителя покладається обов’язок захистити та проінформувати не лише дитину, а й батьків з питання протидії кіднепінгу.

Тому ми виділили декілька форм роботи.

Форми проведення профілактичної роботи з батьками

Батьківські збори. Під час зборів зручно проводити анкетування, тоді подальшу роботу можна пов’язати з аналізом результатів опитування як самих батьків, так і учнів класу (наприклад, всі батьки погоджуються, що проблема торгівлі людьми актуальна для нашої країни. Але лише 30% вказали, що (ситуація) ризикована щодо потрапляння в торгівлю людьми тощо). Це допоможе додатково звернути увагу батьків на прогалини у власних знаннях та уявленнях дітей і підвищить ефективність засвоєння інформації.

Батьківські конференції. Підготовка до конференції може включати

попереднє опитування батьків і дітей (наприклад, під час батьківських

зборів). Добре, якщо є можливість організувати перегляд фільму і подальше обговорення. У нашій школі проводилися батьківські конференції на тему:

„Ні! – рабству ХХІ століття” , „Що таке торгівля людьми і чому вона продовжує існувати” , „Знаємо свої права” „Методи і засоби вербування” , „Наслідки торгівлі людьми” .

Форми проведення профілактичної роботи з учнями

Традиційні форми навчання:

Лекція - найшвидший спосіб надання інформації;

Бесіди - індивідуальні та групові;

Демонстрація відеоматеріалів.

Активні форми навчання:

Тренінги, рольові ігри, психокорекцій ні вправи, мозковий штурм.

Важливо, щоб діти самі брали участь у підготовці подібних заходів.

По-перше, їм це цікаво. По- друге, коли учні самостійно готують

інформацію по заданій проблематиці, ставлення до даного питання стає

осмисленішим. По-третє, діти більш дбайливо і з патетикою ставляться

до зробленого власноруч.

Особливу увагу з питання профілактики та просвіти поширення кіднепінгу приділяє соціально-психологічна служба школи. Психолог та соціальний педагог проводять постійно різноманітні тренінги, бесіди, відео лекції . Інформує учнів, батьків, вчителів про ризики та небезпеку, яка може трапитися з кожним. Адже, якщо ти обізнаний , значить ти можеш себе захистити, та попередити небезпеку.

Особливу увагу ми приділили просвіті сільського населення з питання «Кіднепінг». Учнівським самоврядуванням ми організували ініціативну групу школи, підготували роздатковий матеріал (брошури, плакати, листівки) і вийшли в центр нашого села. В центрі села ми проводили акцію «Як вберегтися від кіднеперів».

Щороку, 25 травня, у школі проводимо інформаційну лінійку «Міжнародний день пропавши безвісті дітей».

На нашу думку така просвітницька робота з учнями та сільським населенням є ефективною профілактикою кіднепінга. Саме коли ти в доступній формі до учнів та їх батьків доносиш статистичні дані, то діти та батьки замислюються над своєю поведінку, та починають по іншому реагувати на проблему викрадення дітей.

Висновок до розділу 3

Дослідивши рівень поінформованості учнів , виявилося що діти мало обізнані з даної проблеми. Повстало питання, як навчити дітей безпечній поведінці. І ми вирішили опрацювати просвітницьку роботу школи з питання протидії торгівлі людьми. Наше завдання було вивчити систематичність проведення виховних годин, залучення учнівського самоврядування до просвітницько-профілактичної роботи. Ефективним є те, що діти самі готують матеріали для виступів, бесід, тренінгів. Проводять інформаційні хвилинки у початковій школі. До виховної роботи залучають батьків. Атже спільна діяльність батьків, вчителів, учнів дає певні результати. Враховуючи дану ситуацію велику увагу в школі приділяють безпечній поведінці учнів. Ми вважаємо що наша робота є ефективною у просвітницькій та профілактичній діяльності з протидії кіднепінгу у нашій місцевості.

ВИСНОВКИ

У даній роботі проведено теоретичне узагальнення та запропоновано шляхи вирішення важливого науково-практичного завдання, що полягає у подальшому розвитку теоретичних положень, методичного забезпечення та практичних рекомендацій з протидії кіднепінгу в Україні. За результатами дослідження зроблено такі висновки:

Здійснено спробу дослідження явища кіднепінгу в сучасному суспільстві. Дослідили фактори, що зумовлюють виникнення і поширення даного явища, та умовно можна поділити на ті, що визначають пропозицію, та ті, що зумовлюють попит на «живий товар».

Аналіз державної політики протидії торгівлі людьми показав, що попри наявність певних успіхів, загалом ефективність дій держави у цій сфері залишається недостатньою. Підвищення ефективності державної політики протидії торгівлі людьми може бути досягнуте шляхом регулярного проведення попереджувальних заходів і соціальних кампаній серед населення, і особливо серед дітей з сімей що опинилися у складних життєвих обставинах.

Узагальнення інформації, що міститься в літературних джерелах, дало змогу систематизувати чинники, причини та наслідки кіднепінгу. Процес торгівлі дітьми формується під впливом економічних, соціальних та правових чинників. На першому місці серед них стоїть скрутне економічне становище населення. Наслідки для дитини включають пережите насильство, психологічні травми, проблеми зі здоров’ям. Наслідки для країни (регіону) пов’язані з кримінальними проблемами та загрозами демографічній безпеці. Проведено дослідження що дало змогу проаналізувати регіони України, які поділено на найбільш уразливі, уразливі та відносно уразливі. Найбільшою мірою наражається на небезпеку стати жертвою торговців людьми населення регіонів, що межують з Росією, та деяких центральних областей, найменшою мірою – населення західних регіонів, серед мешканців яких зберігаються сильні орієнтації на сімейні цінності. Тому порівнявши дані за 2013 та 2017 роки по адміністративним регіонам України, ми дійшли висновку, що зросла кількість випадків кіднепінгу. Найбільшу кількість зниклих безлідно дітей зафіксовано в Києві, Донецьку, Луганську, Запоріжжі, Полтаві. Лише за один місяць жовтень 2017 року по всій території України зникло безслідно 40 дітей, а в м. Житомирі 4 диини (1 дівчинка та 3 хлопчика), статистика свідчить що переважно безслідно зникають хлопчики віком до 14 років. Ми проаналізували всі дані, чому саме зникає більше хлопчиків. Проаналізувавши всю ситуацію ми дійшли висновку, що в сільській місцевості рідше трапляються випадки кіднепінгу, ніж у великих містах.

На основі анкетного опитування та застосуванням методу аналізу виявлено рівень поінформованості учнів нашої місцевості. Найвагомішими чинниками торгівлі дітьми є недостатня поінформованість населення про явище кіднепінгу. Тому, ми вивчали рівень обізнаності дітей за такими критеріями: обізнаність з різними формами торгівлі людьми; адекватності потрапляння в ситуацію торгівлі людьми; обізнаність з способами захисту себе від торгівлі людьми. Отже, середнє значення рівня обізнаності у дівчат - 63% , у хлопців – 48%, тому рівень обізнаності дітей ми визначали за певною формолою, і ми отримали результат 37% з усієї кількості опитуваних дітей віком 13-17 років.

Велику увагу у своїй роботі ми приділили просвітницько-профілактичній роботі з учнями сільської місцевості з протидії кіднепінгу. Стратегія протидії торгівлі людьми повинна бути спрямована на формування відповідальної поведінки осіб, яким може загрожувати небезпека опинитися в ситуації торгівлі людьми. Особливо важливими є заходи з підвищення рівня обізнаності учнівської молоді щодо цього негативного явища. Необхідно сформувати повноцінну систему інформування населення щодо проблеми торгівлі людьми. Вона має включати регулярне розміщення соціальної реклами, видання спеціальних випусків ЗМІ, систему факультативних занять, виховних годин, бесід у навчальних закладах, видання і поширення інформаційних буклетів. Крім того, важливо проводити роботу щодо попередження потрапляння у ситуацію торгівлі людьми з окремими цільовими групами: дітьми з сімей які опинилися у складних життєвих обставинах, особами з інвалідністю, внутрішньо переміщеними особами. Тому ми вважаємо, що просвіта населення буде ефективною, якщо наше суспільство цілком усвідомить небезпеку поширення та прояву явища кіднепінгу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

  1. Абрамова С.Р. Розкриття і розслідування злочинної торгівлі неповнолітніми / С.Р. Абрамова, І.В. Усанов – М. : Юрлітінформ, 2009. – 143 с.

  2. Бусел В.Т. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. – К.; Ірпінь: Перун, 2004. – 1440 с.

  3. Безпалько О.В. Активізація соціальної роботи в місцевих громадах: досвід впровадження освітньо-профілактичного компонента проекту «Попередження торгівлі людьми шляхом розвитку соціальної роботи».- К.: ТОВ «Основа»2012 -148с.

  4. Волинець А.С. Надання допомоги дітям –жертвам злочинів, пов’язаних із торгівлею дітьми.-К.: ТОВ «КІС», 2011-132с.

  5. Закон України «Про протидію торгівлі людьми від 09.12.2015

  6. Звєрева І.Д. Особиста гідність. Безпека життя. Громадська позиція. Програма виховної роботи з учнями з питань протидії торгівлі людьми. К.: ФО-П Буря2014-88с.

  7. Левченко К.Б. Актуальні проблеми впровадження державної політики протидії торгівлі людьми в Україні / К.Б. Левченко // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції «Боротьба з торгівлею людьми» : м. Донецьк, 26 червня 2008 р. – Донецьк : ДЮІ ЛДУВС, 2008. – С. 62-64.

  8. Марія Антоніо Ді Майо Первинна ідентифікація дітей-жертв торгівлі людьми: огляд рекомендацій та інструментів/ К, 2012.-82с.

  9. Турок В. Державна політика протидії торгівлі людьми в Україні та напрямки її вдосконалення / В.В. Турок. // Збірник матеріалів міжнародної науково-практичної конференції «Науково-економічний розвиток: менеджмент, фінанси та аудит». Київський економічний науковий центр. – 2015. – С. 53-56.

  10. Хавеман Р. Огляд законодавства про боротьбу з торгівлею людьми в Україні / Р. Хавеман, М. Війєрс. – К., МОМ, 2001. – 95 с.

  11. Управління боротьби зі злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми [Електронний ресурс] / Офіційний сайт ГУМВС України в м. Києві. – Режим доступу http://mvs.gov.ua/mvs/control/kyiv/uk/publish/article/116663

  12. Про затвердження Порядку встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми : Постанова Кабінету Міністрів України № 417 від 23 травня 2012 р. : Офіційний сайт Верховної Ради України [Електронний ресурс] / Верховна Рада України. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/417-2012-%D0%BF

  13. Причини та наслідки торгівлі людьми. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ndr.sm.gov.ua/index.php/en/gumanitarna-politika/sotsialniy-zahyst/1632-prichini-ta-naslidki-torgivli-lyudmi

  14. План Дій ОБСЄ в галузі протидії торгівлі людьми: Офіційний сайт Організації з безпеки і співробітництва в Європі [Електронний ресурс] / – Режим доступу: http://www.un.org/ru/rights/trafficking/osce.shtml

  15. Офіційний сайт Міжнародного жіночого правозахисного центру «Ла Старада Україна» [Електронний ресурс] / Міжнародний жіночий правозахисний центр «Ла Старада Україна». – Режим доступу: http://www.la-strada.org.ua/

  16. Всеукраїнська громадська організація розшуку дітей «Магнолія» [Електронний ресурс].Реим доступу: tsr@magnolia-tv.com

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.

Приклад завдання з олімпіади Українська мова. Спробуйте!
До ЗНО з ІСПАНСЬКОЇ МОВИ залишилося:
0
4
міс.
0
6
дн.
0
2
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!