* * *
Холодна підлога, сталевий кулак
Вбиває весь біль наче в люльку табак.
По крижі повзе жалюгідна змія.
Здається, що тут на підлозі не я.
Розчавив мене мій недуг віковий,
І я виглядаю, як ревінь квасний.
Забули про мене цімбор та цьотка.
Здається я вмер, біля мене швидка.
Дівчата у формі з червоним хрестом
Аптечку до мене піднесли гуртом.
Мабуть, я небіжчик, бо ніс крижаний.
Та лікар сказав, що мій тиск замалий.
Не знаю, як вийшло, тепер я живий,
Ще більше ціную свій власний покій.
Та навіть коли залишаюсь один
Я в капу ховаюсь від злих хуртовин.
© Трубіцина-Смагло Олена Володимирівна
