«Кентервільський привид» (1887) — це іронічна повість Оскара Вайльда, яка поєднує в собі елементи готики, гумору та соціальної сатири.
Основні характеристики твору
Жанр: Готично-гумористична повість (або новела)
Тема: Зіткнення двох культур — старої консервативної Англії (привид сера Саймона) та нової прагматичної Америки (родина Отісів).
Ідея: Перемога щирості, любові та співчуття над гріхом і жорстокістю; висміювання прагматизму, позбавленого духовності.
Конфлікт: Побудований на парадоксі — привид, який має лякати, сам стає жертвою знущань і прагматизму нових господарів.
Головні герої
Привид (сер Саймон де Кентервіль): Колись грішний аристократ, що триста років лякав мешканців замку. Він постає як трагікомічна постать, яка страждає від неможливості виконати свою «роботу» та знайти спокій.
Родина Отісів: Американський посол Хайрам Б. Отіс та його сім’я. Вони втілюють здоровий глузд і матеріалізм. Замість страху вони пропонують привиду «Машинне мастило Східця» для змащування ланцюгів.
Вірджинія Отіс: Єдина героїня, здатна на глибоке співчуття. Саме вона допомагає серові Саймону отримати прощення та вічний спокій, втілюючи силу милосердя.
Особливості стилю
Вайльд використовує парадокс і сатиру, щоб перевернути традиційний готичний сюжет. Автор іронізує як над англійськими традиціями, так і над американською бездушною діловитістю. Твір закінчується символічним розквітом старого мигдалевого дерева, що знаменує прощення
