У горах блукало голодне собаченя. Побачив його вовк:
— Собаченятко! Я тебе з’їм.
— Ні, сірий, — каже собаченя, — спочатку ти нагодуй мене, а потім як схочеш — то з’їси.
— Гаразд, — мовив вовк. — Іди за мною, та не відставай.
Пішли вони разом і незабаром побачили череду. Вовк і каже:
— Скажи, які в мене очі, вуха, паща і хвіст?
— Твої очі палають, вуха повисли, паща широко розкрилася, а хвіст зігнувся між задніми ногами, — тремтячим голосом простогнало собаченя.