Йшло веселе Сонечко
По небу гуляти,
Бачить мила Квіточка,
Плаче та ридає:
Квіточка:
"Голівка маленька
І стебло товсте,
Зелені листочки -
Все, що в мене є..."
Сонце засміялось,
Обняло промінчиком
І всміхнулась Квіточка
Милою усмішкою...
Сонечко:
"Я тобі, маленька,
Намалюю сонечко,
Личко й оченятка,
Будеш моя донечка..."
Квіточка всміхнулась,
Глянула у воду
Та і закохалась
У сонячну вроду...
Ось від того часу
Ходять нерозлучні:
Сонечко й Кульбабка,
Мама і донуся.
Поки світить Сонечко,
По небу гуляє,
Доти і Кульбабка
Сонечку всміхається...
І сміється очками,
І сміється ротиком,
І усім фарбує
Носики-курносики...
З нею всім нам весело,
З нею всім нам сонячно,
З нею і весною,
Й з милим,
Ніжним Сонечком.
А як тільки дощик
З хмарки накрапає,
То Кульбабка- квіточка
Очки закриває,
Якщо Сонечко на нічку
Спаточки лягає,
То Кульбабка -
Сонні очки
Також закриває...
Так вони собі
Живуть Мама Сонечко ласкава
І дитиночка Кульбабка...
