Вже прийшла до нас весна:
Мила, ніжна, осяйна
І принесла нам в дарунок
Квітів й сонечка
Цілунок,
Змалювала все красою
І травичкою з росою...
А малесенька рослинка,
І красива, і вродлива
З-під травички потягнулась,
Сюди- туди оглянулась
Й зацвіла чудово-красно,
Це Конвалія Прекрасна.
І росою все вмивалась,
І до сонечка всміхалась,
Й дарувала
Запах ніжний,
Що усіх манив та ніжив...
Хтось якось хотів зірвати
Цю Конвалію чарівну,
Та вона стала благати
І просити, й сльози
Лити...
З сліз отих - з'явились Квіти:
Її донечки й синочки,
І засіялись, і квітли,
І всім кланялись
Під ноги,
Дарували ніжний запах,
Дарували щастя й силу,
Бо нікому не здолати
Тут красу, що Бог
Створив нам.
Він, Господь, створив красу,
Прикрасив квітучу Землю,
Дав джерела, дав росу,
Дав сонечко, щоб світило
І квіточок веселило,
Дав і дощик,
Щоб вливав і красу цю омивав,
Дав людині розум й вміння
Берегти своє коріння...
