В Україні діяли також синдикати рейковий, тютюновий, цегельних заводів, солепромисловців, дріжджово-винокурний та ін. Зокрема, синдикат цукрозаводчиків (заснований 1887) об'єднував 171 завод із 219 діючих і понад 90 % загальноросійського виробництва галузі. В Україні відбувалися з'їзди гірничопромисловців Півдня Росії (скликалися з 1874), що були знаряддям монополістичних об'єднань. 1910–17 концентрація промисловості в Україні піднялася на вищий щабель. У металургії та вугільній промисловості виникли трести і концерни. Поряд із концентрацією виробництва відбувалася концентрація і централізація банківського капіталу, який, зрощуючись з промисловим капіталом, сприяв утворенню капіталістичних монополій. За прямою участю банків (Російсько-Азіатського банку, Азовсько-Донського банку, Петербурзького міжнародного банку) виникали комбіновані підприємства типу трестів. Проникнення банківського капіталу в промисловість та інші галузі економіки приводило до утворення трестів і концернів, об'єктом яких стали як збут, так і виробництво продукції ("Руссуд", "Наваль" та ін.).




